Дякую всім , хто сьогодні прийшов на виступ . Сподіваємось , вам сподобалось )

Вчорашній вечір в Ursus надихнув на роздуми про проживання болю, чи важливо про нього говорити чи краще просто заховати цей біль далеко в шухлядку своєї підсвідомості. Так от на мою субʼєктивну думку ховаючи свій біль ми вирощуємо його як рослину в горщику з часом не прожитий біль стає нашою травмою, яка диктує нам як жити. Так ми виростаємо разом зі своїм болем в травмованих людей і травмуємо інших, хтось робить це свідомо, бо його травма диктує йому, що це справедливо всі погані і заслуговують на це, а хтось несвідомо робить боляче іншим цим ранячи і себе. Я вчусь говорити про свій біль, бо так я даю йому форму, так я починаю розуміти з чого він складається і от коли мій біль має форму я можу його прожити і відпусти. А як на вашу думку правильно ?