⚡️🇮🇱🇸🇾🇦🇿 Ізраїль та Сирія провели прямі переговори в Азербайджані.

👀Зустріч, за повідомленнями, включала генерал-майора Одеда Басюка, голову оперативного директорату ЦАХАЛ, сирійських офіційних осіб і представників Туреччини.

🇸🇾Президент Сирії Ахмад аш-Шараа, який нещодавно зустрівся з Трампом у Саудівській Аравії, підтвердив непрямі переговори з Ізраїлем для запобігання подальшій ескалації.

🇨🇳🚫Історичний урок Сі на святі путіна

🇨🇳Голова Китаю Сі Цзіньпін під час державного візиту до росії 7–10 травня, який включав участь у святкуваннях з нагоди Дня перемоги на Червоній площі, не лише підтвердив подальше зближення Китаю з москвою, але й використав цю нагоду для просування історично обґрунтованої китайської претензії на лідерство у світових справах.

🇨🇳Центральним у цьому прагненні стало намагання пов’язати сучасну потугу Китаю з тим, що політолог Рана Міттер назвав "морально навантаженим наративом про роль Китаю у глобальному порядку" на основі його участі у Другій світовій війні. Страждання та опір китайців під час "Війни опору японській агресії" (так у Китаї називають Другу світову війну) стали ключовими елементами державної політики історичної пам’яті, яка подає Китай як "не лише потужний, але й справедливий і моральний" завдяки його внеску у перемогу союзників.

🇹🇼Хоча протягом багатьох років Комуністична партія Китаю (КПК) перебільшувала свою роль у спротиві Японії та применшувала роль уряду Чан Кайші (Гоміньдан), з початку XXI століття держава почала представляти війну як об’єднуючий досвід, у якому Китай був водночас переможцем і моральним авторитетом. Таким чином, офіційний дискурс Китаю про Другу світову війну багато що розповідає про те, як країна уявляє своє місце у світі.

🇨🇳Цю державну політику історичної пам’яті чітко видно у статті, опублікованій Сі в «Российской газете» перед його візитом. У ній Сі наголосив на незламному зв’язку між Китаєм і росією, сформованому у спільній боротьбі з "фашизмом", та на прихильності КНР до "фундаментальних принципів міжнародного порядку", що постали після розгрому Німеччини й Японії.

🇷🇺Зокрема, Сі хвалить "Групу радянських добровольців" — частину радянських ВПС, що допомагала Китаю у 1937–1941 роках — за боротьбу разом із китайським народом у Нанкіні, Ухані та Чунціні проти Японії. Проте ця допомога надавалась уряду Чан Кайші, а не КПК. Роль КПК Сі підкреслює через згадку Янь Баохана — колишнього наближеного Чан Кайші та таємного агента КПК, який передавав СРСР цінну інформацію про нацистське вторгнення в СРСР (операція «Барбаросса»).

🤔Це навмисне стирання меж між ворожими відносинами КПК і Гоміньдану та їх роллю у боротьбі з Японією й допомозі СРСР має два завдання. По-перше, це дозволяє Сі стверджувати, що існує "вічне джерело, яке живить нашу вічну дружбу", створене "у крові й жертвах", що й нині укріплює китайсько-російське партнерство. По-друге, це дозволяє партії представити "Війну опору японській агресії" як загальнонаціональну боротьбу "через класові межі", яка визначає китайську націю як "сильну, переможну та моральну".

🇯🇵У версії Пекіна війна почалася не з вторгнення нацистів у Польщу 1939 року чи бомбардування Перл-Гарбору у 1941-му, а з японського вторгнення в Китай у 1937 році. Китай воював не за підтримки США, а за допомогою СРСР, а обіцянки західних союзників щодо повоєнної ролі Китаю не були виконані.

🇨🇳Таким чином, післявоєнні позиції росії та Китаю як постійних членів Ради Безпеки ООН повинні визнаватися легітимними на основі їхнього внеску у перемогу над Німеччиною й Японією. Це, своєю чергою, формує бачення міжнародного порядку та інтереси Китаю.

➡️По-перше, за Сі, "система міжнародних відносин з центром в ООН" забезпечує "основні норми міжнародних відносин", на основі яких слід "поступово просувати рівноправний і впорядкований багатополярний світ та універсально вигідну, інклюзивну економічну глобалізацію".

➡️По-друге, визнання післявоєнного порядку означає визнання китайських претензій на Тайвань.

🇹🇼Парадоксально, що Китаєм, який зробив ці внески у Другу світову війну та отримав Тайвань, керував саме Гоміньдан, а не Комуністична партія.

👀Отже, історичний урок Сі був не стільки про китайсько-російські відносини, скільки про незавершену справу партійної держави — створення нової націоналістичної історичної наративної системи, яка привласнює спадщину свого колишнього смертельного ворога Чан Кайші задля витіснення ролі США у війні та повоєнному світовому порядку.