Коли Путін висловлював стурбованість сатанізмом та збоченнями, він знав, про що говорить. Судячи з численних відео, для росіян ця проблема стоїть дуже гостро. Правда, війна з Україною їм поки що не дуже допомагає припинити єб*ти ослів і один одного.

Доцент — один з азовців, які героїчно боронили Маріуполь. Нещодавно його вдалося повернути з полону.

Фрагмент інтерв’ю з Доцентом став першою звісткою з російського полону — азовці тримаються гідно, а дух Азову незламний.

Наразі Доцент створив власний телеграм-канал, в якому він ділиться своїми думками про війну, історію, спогадами про бої за Маріуполь.

Обов'язково підпишіться.

Наживо прес-конференція командирів полку Азов. Про повернення полонених бійців з Азовсталі та реабілітацію азовців, яких вдалося повернути.

https://youtu.be/P7SoLoC3WUg

KRAKEN у Глушківці на Харківщині. До окупації тут був один із дитячих таборів «Юнацького корпусу». Сьогодні – руїни.

Селище звільнили, табір відбудуємо. І зробимо все, щоб росія ніколи сюди не повернулась!

Норвезький Нобелівський комітет продовжив флешмоб Папи Римського, Amnesty International та інших любителів не помічати реальність.

Рішення комітету вручити Нобелівську премію миру українському Центру громадянських свобод на чолі з Олександрою Матвійчук, російському «Меморіалу» та білоруському правозахиснику Олесю Біляцькому грає на полі наративу про «надо просто перестать стрелять».

У ситуації, коли українці протистоять російській агресії, підтримуваній білоруським режимом; не на словах і не на папері, а на ділі відстоюють свою свободу, честь і гідність, рішення комітету ділити премію з росіянами та білорусами виглядає або як знущання, або як свідома провокація.

Можливо, нагороджені російські та білоруські правозахисники дійсно щось робили у своїх країнах «на користь гуманістичних цінностей, антимілітаризму та принципів права». Але нагороджувати сьогодні їх разом з українськими правозахисниками, не згадуючи про війну в Україні — це створювати ілюзію того, що все в порядку.

Особливо дивує, що росіяни отримують цю премію другий рік поспіль. Третій буде?

І ще одне. Альфред Нобель заповідав присуджувати цю премію, зокрема, тим, хто «зробить найбільший внесок... в скасування, або скорочення армій, що існують».

Скасування або скорочення армії для України сьогодні означає смерть і кінець її існування.

«Ви тільки не залишайте нас!» - так зустрічають українських військових на деокупованих територіях у Куп‘янську та Ківшарівці.

Відео побратимів із підрозділу KRAKEN.

Непросто давати оцінки без емоцій. Але що в сухому залишку?

Перше: масований ракетно-авіаційний удар не обвалив енергосистему Країни.
Друге: удар не дав бажаний при актах терору результат - подавити волю до спротиву усього суспільства чи значної його частини.
А значить - Росія взагалі не досягла жодних практичних результатів.

Точніше - результат буде. Але полягає він у тому, що Україна максимально наблизилася до отримання сучасних систем ППО та ракетного озброєння.

Покрова, день Українського Війська — наше головне свято сьогодні і крізь віки.

Навіть День незалежності лише за останнє століття плавав у календарі — від 22 січня, дня проголошення IV Універсалу, до 24 серпня, дня проголошення Декларації про суверенітет.

Покрова з нами завжди.

Для України її армія грає більш вагому роль, ніж для більшості країн. Військо зберігало обриси української державності навіть у найбільш трагічні моменти, коли багатьом здавалося, що Україна не відродиться ніколи.

Кожен із завойовників насаджував нам: українці — нація хліборобів і селян. Але історія демонструє, що українці — нація-воїн.

Унікальність української історії в тому, що навіть не маючи власної державності ми не раз мали національну армію. Армія не раз була єдиним виразником національної ідеї.

Запорізька Січ в часи Речі Посполитої. Січові стрільці у Першу світову війну — українське військо, яке з‘явилося на чотири роки раніше Української Революції. Українська Повстанська Армія — високо організоване повстанське військо формально неіснуючої України.

Сьогодні твердий фундамент українського майбутнього закладає саме армія. Не політики, не дипломати і не бізнесмени, попри всю повагу.

Державу сьогодні об‘єднує військовий дух. Державу об‘єднує вояцтво. Державу об‘єднує по-справжньому українська національна армія.

Сьогодні від українського воїна залежить не лише майбутнє нашої Держави. Від його стійкості залежить доля всієї Європи.

Тож зі Святом Покрови, козаки, повстанці, воїни! Міці та віри в нашу Перемогу над одвічною євразійською ордою!

Свіже відео з Херсонського контрнаступу від ветерана «Азову» Абдули. Ще один успішний штурм підрозділу розвідки Terra. Гарячі кадри підготовки та старту операції, в ході якої знищили шість одиниць бронетехніки та відкинули росіян ще далі з їхніх позицій. І це тільки початок!

https://youtu.be/D8Byzl5kelc

На Азовсталі вона співала гімн УПА, рятувала життя та підтримувала бойовий дух.

У полоні — говорила українською про те, що не шкодує про вибір стати бойовим медиком та бути зі своїми бійцями до кінця.

Сьогодні Пташка заспівала гімн України перед матчем Шахтар-Динамо на всю країну.

Голос сили, відваги, незламності.

Вона обов’язково співатиме на честь Перемоги!

Звільнення Куп‘янськ-Вузлового очима бійців спецпідрозділу KRAKEN. Контактний бій із росіянами, які швидко відступили, залишили чимало трофеїв.

Відео азовця Чилі.

Відео від бойових медиків ССО "Азов". Вони приїхали на реабілітацію після поранень, і коли росіяни вчергове обстріляли столицю, опинилися недалеко від вибухів та надавали допомогу пораненим.

Скоро маленька Аліса, донька бойового медика Вікторії Обідіної, побачить свою маму. Їх розлучили під час евакуації з Азовсталі, дитина потрапила у підконтрольне Запоріжжя, а матір - окупанти залишили в «ДНР».

Медик Вікторія Обідіна – одна зі 108 жінок, яких сьогодні вдалося повернути з полону. Вона нарешті зможе обійняти свою доньку після кількох місяців розлуки.

Те, що пережила чотирирічна Аліса, не має відбуватися із дітьми у ХХІ столітті. Українська армія сьогодні воює за те, щоб кожна така історія мала щасливий фінал, і більше ніколи не повторилася.