Ще минулого літа вони коштували, як крило літака. Люди продавали акції та вкладалися в них. А золотовалютні резерви планували змінити на резерви в цих речах.

Це – повербанки. І не кидайтеся на нас через літеру «о». Хай хоч десь буде написано правильно. Ці маленькі «коробочки» рятують в складних ситуаціях, коли техніка розрядилася, а під рукою нічого немає. Від телефонів до планшетів – заряджають усе.

Наш короткий збір вихідного дня цього разу ми присвячуємо закупівлі 100 таких девайсів. Звісно, вони не є основними в запитах, але їх регулярно просять докинути до інших, «серйозних» заявок на техніку і спорядження.

На все це нам потрібно зібрати 55 000.
Тож не будемо довго тягнути. Чим раніше почнемо, тим раніше закінчимо збір.

Скидайте 5 / 55 / 555 / 5555 або скільки завгодно грошей. І хай ваш день буде спокійним та затишним:

🇺🇦 Карта – 4441 1111 2282 0560
🇺🇦 Банка – https://send.monobank.ua/jar/Y6RLcZuN4
🇺🇦 PayPal – [email protected]
(Обирайте в «Payment type» опцію «For friends and family»)

👀🇮🇷 Старший радник Верховного лідера Хаменеї - Алі Шамхані з'явився живим в Тегерані.

🇮🇱Раніше Ізраїль заявляв про його ліквідацію.

Як ми можемо бачити з цієї фотографії, Тегеран повернувся до життя настільки, що на ринку почали торгувати на івриті.

Задача для експертів.

У листопаді 2016 року Павлоградський хімзавод відзвітував про знищення 1 000 000 протипіхотних мін ПФМ-1 і ПФМ-1С з армійських складів. Міна ПФМ-1 більше відома на фронті як «Лєпєсток», імовірно ви знаєте її під цією назвою.

У вересні 2018 року ПХЗ відзвітував про знищення другого мільйона «лєпєстків».

У 2020 році – знищили третій мільйон мін.

У 2022 році почалася повномасштабна війна.

Оттавську конвенцію про заборону окремих типів протипіхотних мін (зокрема натискної дії, в тому числі ПФМ-1 і ПФМ-1С з самоліквідатором) Україна підписала при Кучмі у 1999 році, ратифікувала при Ющенку у 2005-му, рішення про знищення мін і рамкову угоду, а потім і договір з НАТО заключили при Януковичі, реалізовувати почали при Порошенку, закінчили при Зеленському. З Оттавської конвенції ми не вийшли досі. Литва, Латвія і Естонія подали документи на вихід з конвенції вчора.

Завдання експертам: обґрунтувати, хто саме з українських президентів більше винен у тому, що мін натискної дії стало на три мільйони менше. Завдання із зірочкою – довести, що нам такі міни і не були потрібні, а від їхнього знищення ми отримали тільки користь.

28 червня 1996 року о 9 год 18 хв, після 24 годин безперервної роботи, Верховна Рада України прийняла і ввела в дію Конституцію України.

Декому може здатися, що це було зовсім недавно. Хоча політичне життя в молодій країні вирувало, когось тоді більше турбував Чемпіонат Європи з футболу в Британії, а більшість людей мали звичайні турботи дев’яностих — де б взяти грошей і чим прокормити свою сім’ю. Припікало літнє сонце, лишалося кілька місяців до введення в обіг гривні.

Хтось підійме брови: «Недавно?» — і нагадає, що в школу восени підуть діти, які народилися в 2019 році, а сам він пішов у школу в 2014-му.

Обидві категорії людей можуть обговорювати це у бліндажі — на короткому перекурі від безпосереднього захисту конституційних прав і обов’язків українців. Адже це вже одинадцятий День Конституції у стані війни.

Через війну нині найбільше людей за весь час від 28.06.1996 розуміють, що Конституція — не просто документ.

Він — про всіх нас. Про те, як ми живемо, на що маємо право, за що боремось.
У кожній статті Конституції — сенс, важливість і відповідальність. Це основа, яка формує наше сьогодення і майбутнє.

Про те, що права не виконуватимуться самі по собі, а обов’язки є у кожного — і не перед абстрактною державою, а перед своїми співгромадянами. Перед тими, хто весь цей час забезпечує нам саму можливість мати свою Конституцію, а не ту, яку вигадає збочена фантазія ворога. Тими, хто трансформує пласкі слова на папері у реальність.

Сьогодні — саме той день, коли варто про це нагадати.

Ми дякуємо Силам оборони за те, що можемо жити за своїми законами і у своїй державі.

З Днем Конституції, Україно!

На фото зображено так звану багдадську батарейку — гальванічний елемент, який ймовірно використовувався як резервний елемент живлення для літаючих тарілок у давній Месопотамії.

Консервативні історики-ретрогради, які не бажають бачити очевидне, заявляють, що це ніяка не батарейка, а всього лиш якийсь квартальний звіт, написаний на папірусі, і зданий в архів, для надійності, намотаний на стержень і захований у глечик, як у футляр, щоб миші не погризли, чи дощ не промочив. І буцімто за тисячоліття зберігання він просто зіпсувався і став віддалено схожий на протікшу батарейку. А літаючих тарілок, окрім тих, що фрісбі, так взагалі не буває.

Але ми ж то знаємо правду, нас не обдуриш.

#D7_псевдоісторичний

Також, користуючись нагодою, просимо вас підтримати наш суботній збір на повербанки:

🇺🇦 Карта – 4441 1111 2282 0560
🇺🇦 Банка – https://send.monobank.ua/jar/Y6RLcZuN4
🇺🇦 PayPal – [email protected]
(Обирайте в «Payment type» опцію «For friends and family»)