Forwarded from Борщі та цицьки ⚓️
Канадский журналист о Трампе: он не понимал где находится, не узнал Макрона, решив, что это Трюдо. Перепутал Великобританию с ЕС (United Kingdom и European Union).
Не закончил ни одного предложения. Не мог сесть, ронял бумаги, не мог их поднять, говорил очень невнятно, ругал Путина, а затем пригрозил отправить ICE в синие штаты.И да, он снова уснул.
Его увезли, прежде, чем ситуация ухудшилась.
Не закончил ни одного предложения. Не мог сесть, ронял бумаги, не мог их поднять, говорил очень невнятно, ругал Путина, а затем пригрозил отправить ICE в синие штаты.И да, он снова уснул.
Его увезли, прежде, чем ситуация ухудшилась.
Forwarded from Мінкал України
⚡️В звʼязку з конфліктом між Іраном та Ізраїлем, податки для усіх груп ФОП будуть підняті у 2 рази
«Ми ще не вигадали, як це повʼязати, але погодьтесь, що ми єбать ахуєнно придумали», - Гетьманцев
Telegram | Website | Instagram | Twitter (Х)
«Ми ще не вигадали, як це повʼязати, але погодьтесь, що ми єбать ахуєнно придумали», - Гетьманцев
Telegram | Website | Instagram | Twitter (Х)
До речи: гарна метоличка про tom, sam, som для стартапів
https://www.linkedin.com/posts/ericpartaker_brutal-truth-your-billion-dollar-idea-activity-7341796973303189504-D1IT?utm_source=social_share_send&utm_medium=android_app&rcm=ACoAAABDf5UB4sS95gnqc9bMXuccGQlx4aEV2hU&utm_campaign=copy_link
https://www.linkedin.com/posts/ericpartaker_brutal-truth-your-billion-dollar-idea-activity-7341796973303189504-D1IT?utm_source=social_share_send&utm_medium=android_app&rcm=ACoAAABDf5UB4sS95gnqc9bMXuccGQlx4aEV2hU&utm_campaign=copy_link
Linkedin
Brutal truth: | Eric Partaker
Brutal truth:
Your "billion-dollar idea" might be worth millions.
(Or just thousands.)
➡️ Master TAM, SAM, and SOM in 2 minutes.
Think of it like this:
TAM = Everyone on Earth who could buy pizza
SAM = People in cities where you can deliver
SOM = Houses…
Your "billion-dollar idea" might be worth millions.
(Or just thousands.)
➡️ Master TAM, SAM, and SOM in 2 minutes.
Think of it like this:
TAM = Everyone on Earth who could buy pizza
SAM = People in cities where you can deliver
SOM = Houses…
Наскільки я намагаюсь дистанціюватись від КСЕ, але програма для керівників мілтек компаній дуже потрібна цієї країні. Довго думав над своєю, але - ні, моє то читати стартапам. Мілтеку тільки індивідуально допомагаю, але сотні зустрічей за три роки дають зрозуміти, що навчати їх треба.
До речи: за тиждень Одеса, Вінниця, Хмельницький, Тернопіль, Ужгород, Франик, Львів. 27 зустрічей, дякую всім, хто знайшов час зустрітись - ви всі робите великі справи!
ЗІ. За три дні в Одесі, її майже не обстрілювали.
До речи: за тиждень Одеса, Вінниця, Хмельницький, Тернопіль, Ужгород, Франик, Львів. 27 зустрічей, дякую всім, хто знайшов час зустрітись - ви всі робите великі справи!
ЗІ. За три дні в Одесі, її майже не обстрілювали.
Всеж Трамп скосплеїл гітлера: відбомбився майже хвилина в хвилину в річницю нападу того на сісісіпі.
Але в Європі з цього приводу спокійно, бо вв2 в них почплась раніше, а сьогодні для них почався жабогадюкінг.
Але я не бачу щоб з цього приводу щось писали на болотах. Бобриха мовчить?
Але в Європі з цього приводу спокійно, бо вв2 в них почплась раніше, а сьогодні для них почався жабогадюкінг.
Але я не бачу щоб з цього приводу щось писали на болотах. Бобриха мовчить?
Трохи розвинув тему одного з попередніх дописів. Останні 15 років я обожнюю аналізувати вдалі інституційні рішення, здатні суттєво змінювати процеси. Саме завдяки такому аналізу свого часу ухвалив кілька правильних кроків, які серйозно вплинули не лише на моє життя й бізнес, а подекуди — на цілі індустрії.
Після 24.02.22 уважно стежу за українською мілтех-індустрією й бачу кілька особливо вдалих рішень, ухвалених у країні. Частину з них придумали та реалізували блискучі люди після глибокого аналізу, частину підказав випадок, якусь продиктували обставини. З кількох десятків виділяю топ-3, завдяки яким галузь розвивається «попри (підставте будь-який фактор)». Усі вони однаково важливі:
Право бойових підрозділів самостійно закуповувати техніку та озброєння. Це підживлює проєкти, що створили ефективні рішення, але не були визнані Міноборони й залишилися без достатнього фінансування. Сюди ж належать закупівлі через «немейнстримних» волонтерів, які працюють із конкретними бригадами й закривають саме їхні потреби.
Переорієнтація Українського фонду стартапів на фінансування військових розробок. Стартап-підхід означає толерантність до ризику, швидкі рішення та розвинену екосистему. Попри безліч питань, це - один із головних джерел грошей для дрібних (і не дуже) інновацій у мілтесі.
Ініціатива Brave1. Вона суттєво скоротила середній час проходження проєкту через Міноборони та Генштаб.
Додам ще одне. У середньому я зустрічаюсь щомісяця з 27 фаундерами мілтех-проєктів і бачу: їм бракує бізнес-експертизи. 90 % компаній ведуть інженери, а не підприємці. Критично не вистачає навичок побудови бізнесу, і навіть базових знань — теж; їх доводиться набувати методом спроб і помилок.
Рік вагався, чи не зробити на базі власного курсу для технологічних підприємців (із 2007 року його пройшли 12 000 людей) окремий курс для мілтеху, але «синдром самозванця» заважав: чотири рази сідав писати програму й чотири рази відклада́в.
Переконаний: створення такого курсу — саме те інституційне рішення, яке може «розігнати» галузь за 24 місяці (так підказує мій стартап-досвід). Тому щиро вітаю ініціативу KSE і вважаю, що всім фаундерам та СЕО мілтех-стартапів варто інвестувати у це свій час.
Якось так.
Після 24.02.22 уважно стежу за українською мілтех-індустрією й бачу кілька особливо вдалих рішень, ухвалених у країні. Частину з них придумали та реалізували блискучі люди після глибокого аналізу, частину підказав випадок, якусь продиктували обставини. З кількох десятків виділяю топ-3, завдяки яким галузь розвивається «попри (підставте будь-який фактор)». Усі вони однаково важливі:
Право бойових підрозділів самостійно закуповувати техніку та озброєння. Це підживлює проєкти, що створили ефективні рішення, але не були визнані Міноборони й залишилися без достатнього фінансування. Сюди ж належать закупівлі через «немейнстримних» волонтерів, які працюють із конкретними бригадами й закривають саме їхні потреби.
Переорієнтація Українського фонду стартапів на фінансування військових розробок. Стартап-підхід означає толерантність до ризику, швидкі рішення та розвинену екосистему. Попри безліч питань, це - один із головних джерел грошей для дрібних (і не дуже) інновацій у мілтесі.
Ініціатива Brave1. Вона суттєво скоротила середній час проходження проєкту через Міноборони та Генштаб.
Додам ще одне. У середньому я зустрічаюсь щомісяця з 27 фаундерами мілтех-проєктів і бачу: їм бракує бізнес-експертизи. 90 % компаній ведуть інженери, а не підприємці. Критично не вистачає навичок побудови бізнесу, і навіть базових знань — теж; їх доводиться набувати методом спроб і помилок.
Рік вагався, чи не зробити на базі власного курсу для технологічних підприємців (із 2007 року його пройшли 12 000 людей) окремий курс для мілтеху, але «синдром самозванця» заважав: чотири рази сідав писати програму й чотири рази відклада́в.
Переконаний: створення такого курсу — саме те інституційне рішення, яке може «розігнати» галузь за 24 місяці (так підказує мій стартап-досвід). Тому щиро вітаю ініціативу KSE і вважаю, що всім фаундерам та СЕО мілтех-стартапів варто інвестувати у це свій час.
Якось так.
Запитав всіх своїх ллмів, чому вони не святкують день народження Алана :) поржав над відповідями
Про ботів.
Єдина мережа в мене, де нема ботів - це ФБ. Тобто вони там є, але жити не заважають. Бо коменти виключно для друзів друзів. Якщо приходять боти в коменти, то я баню одну людину, та все стає ок. А друзів там 500, з яких 150 неактивних, 100 мають по кілька друзів, та десь 40 померлих. Тож соціофобія рулить.
В телезі боти вирішують, але ручні шлюхоботи прориваються. Після 20.00 в чатику з коментами під кожним постом - два комента. Рішення не знайшов. Трохи бісить.
В тві треш та угар. Там є дві групи ботов: афрікп, та крипта. Приходять кожен день по 30-50 штук. Спочатку думав що неширокі, але ні, неширокі - то окрема історія, зараз вони працюють обережно, маскються українцями, та тонкт заносять наративи про зраду, тцк та інше. Їх не сотні за тиждень, а +-5 за тиждень. Всеж думаю мати три екаунти - основний, англ про венчур (існує років 5, але пишу мало там) та закритий для друзів. Що робити в тві з ботами - хз, бо іноді приходять під пости не підписники а з репостів. ХЗ що робити, якщо сюда додати регулярні шакалячи експреси від саоїх за непопулярну думку, то взагалі цінність тві сумнівна.
В тредс я не присутній, там незрозуміло та тнж боти хвилями. То все добре місяць, то цілий тиждень закат сонця вручну.
Інста тільки для друзів + деяки посьи тільки для родичів.
В лі, тільки про бізнес, та ботів там нема. Ну ні нема, а не зустрічав. Якось так.
Хто цікавився: пішу сам, ллмам довіряю тільки грамотність іноді, але без редактури.
Якось так
Єдина мережа в мене, де нема ботів - це ФБ. Тобто вони там є, але жити не заважають. Бо коменти виключно для друзів друзів. Якщо приходять боти в коменти, то я баню одну людину, та все стає ок. А друзів там 500, з яких 150 неактивних, 100 мають по кілька друзів, та десь 40 померлих. Тож соціофобія рулить.
В телезі боти вирішують, але ручні шлюхоботи прориваються. Після 20.00 в чатику з коментами під кожним постом - два комента. Рішення не знайшов. Трохи бісить.
В тві треш та угар. Там є дві групи ботов: афрікп, та крипта. Приходять кожен день по 30-50 штук. Спочатку думав що неширокі, але ні, неширокі - то окрема історія, зараз вони працюють обережно, маскються українцями, та тонкт заносять наративи про зраду, тцк та інше. Їх не сотні за тиждень, а +-5 за тиждень. Всеж думаю мати три екаунти - основний, англ про венчур (існує років 5, але пишу мало там) та закритий для друзів. Що робити в тві з ботами - хз, бо іноді приходять під пости не підписники а з репостів. ХЗ що робити, якщо сюда додати регулярні шакалячи експреси від саоїх за непопулярну думку, то взагалі цінність тві сумнівна.
В тредс я не присутній, там незрозуміло та тнж боти хвилями. То все добре місяць, то цілий тиждень закат сонця вручну.
Інста тільки для друзів + деяки посьи тільки для родичів.
В лі, тільки про бізнес, та ботів там нема. Ну ні нема, а не зустрічав. Якось так.
Хто цікавився: пішу сам, ллмам довіряю тільки грамотність іноді, але без редактури.
Якось так
Був у Максіма Ісанича сьогодні. Головний по Трої, Лісовому та Биковні. Росповідав багато цікавого. Казав, що 700к населення, це більш ніж більшість обласних центрів. Ну і точно більше, ніж Люксембург. Тепер в нього буде позивний "Герцог".
Сподіваюсь, що, він наш майбутній мер.
Сподіваюсь, що, він наш майбутній мер.
Перші три роки війни український мілтек (і хайтек, і лоутек) тримався на двох джерелах компонентів: Китаї та США. Спершу Китай опинився в зоні ризику. Ризиків було кілька, найочевидніший — мораторій на постачання продукції подвійного призначення до країн, що воюють. Ми не раз упиралися у ці обмеження, але щоразу якось викручувалися. Нині всі наші виробники намагаються мінімізувати ризики й перейти на компоненти не-китайського походження. Це складно, дорого й довго, але можливо. Один із напрямів — Європа (простота логістики подекуди перекриває різницю в ціні).
Менш явний, але неприємніший ризик: постачаючи компоненти, китайські виробники отримують повний чи частковий доступ до продукції, яку випускають наші компанії. У м’якому варіанті вони використовують це у власних розробках і нарощують компетенцію, у жорсткому — продають інформацію, а то й готові рішення «болотам». Тож з Китаю треба тікати.
Другий «донор» (передусім хайтек-компоненти, зокрема ДВЗ та реактивні двигуни) — США. Тут за останні півроку чимало українських компаній нарвалися на обмеження — від прямих відмов у постачанні до серйозних затримок на митниці.
На цьому тлі відкрився європейський ринок компонентів — і почалися ментальні труднощі. Країни-постачальники, до яких ми звикли, мають бурхливу підприємницьку культуру, відточені продажі, швидкість і миттєву реакцію. Під це підлаштовані наші supply-chain-цикли й виробництво, та й уся R&D танцює в тому ж ритмі. А культура продажів у Європі виявилася зовсім іншою — повільною й важкою. Більшість американських хайтек-«залізяк» можна замінити європейськими, із лоутеком складніше, але в нішах уже відкриваються виробництва й вливаються гроші. Утім європейців треба реально «пінати».
Поради
Комунікація має бути регулярною. Написав і чекаєш — не працює. Нема відповіді за 48 годин — пишемо знову. Ввічливо, але наполегливо.
Трекати все. Якщо вам пообіцяли — контролюйте дедлайни. Якщо ви пообіцяли — шліть статус-апдейти двічі на тиждень.
Максимум особистого контакту: зустріч краще колу, кол краще месенджера, месенджер краще листа, лист краще факсу, факс краще паперового листа. Через це намотую десятки тисяч кілометрів за кермом, зате мене знають у лице. Не соромтеся «проситись у гості».
Протоколи й follow-up-и. Усі коли закривайте протоколами. Тикайте у невиконані обіцянки, попри те самі виконуйте своє.
Озвучуйте ризики зразу. У нас війна, обстріли, відключення світла, мобілізація, заборона на виїзд. Якщо зірвалося через це — не соромтеся пояснювати.
Відрізняйте культуру компаній і людей. Південний-захід Європи сильно відрізняється від північного-сходу. Португалець у німецькій компанії додає хаосу, а швейцарець в іспанській прибирає. Усвідомте це — стане легше.
Беріть логістику на себе. EXW при постачанні в Україну — найкращий варіант, якщо це не заборонено експортними обмеженнями.
Одразу проговорюйте, що їхні компоненти вбиватимуть. Краще моментальний «ні», ніж пів року секс, а потім «ні» після того, як ви вже під них заточили R&D.
Радьтесь щодо локальної специфіки. Сієста в Італії/Іспанії/Португалії, заборона читати пошту поза робочим часом у Франції, «мертвий» серпень, шкільні канікули — усе це дрібниці, але бляяяя…
Шукайте “центр авторизації”. Якщо працюєте з компанією Х, для вас відкриється весь сегмент індустрії — вас неформально «авторизують». Часом спрацьовує фантастично.
Знайте всіх військових аташе ЄС у лице — і щоб вони знали вас. Допоможуть мало, але коли їм зателефонують: «Знаєш цього чувака/компанію?» — мусять сказати: «О, знаю, вони класні».
Діліться досвідом. Якщо бачать у вас джерело компетенцій — цінуватимуть. Так, з вас тягнутимуть знання й зароблятимуть, але це нормальний trade-in, що має сенс.
Якщо можна купувати компоненти у дистриб’ютора — беріть у нього, а не у виробника. Їхній бізнес — продавати кінцевому споживачеві. Інша справа, коли ваші обсяги здатні суттєво вплинути на завантаження виробництва.
Можливо, з цим текстом вам стане трохи легше жити.
Менш явний, але неприємніший ризик: постачаючи компоненти, китайські виробники отримують повний чи частковий доступ до продукції, яку випускають наші компанії. У м’якому варіанті вони використовують це у власних розробках і нарощують компетенцію, у жорсткому — продають інформацію, а то й готові рішення «болотам». Тож з Китаю треба тікати.
Другий «донор» (передусім хайтек-компоненти, зокрема ДВЗ та реактивні двигуни) — США. Тут за останні півроку чимало українських компаній нарвалися на обмеження — від прямих відмов у постачанні до серйозних затримок на митниці.
На цьому тлі відкрився європейський ринок компонентів — і почалися ментальні труднощі. Країни-постачальники, до яких ми звикли, мають бурхливу підприємницьку культуру, відточені продажі, швидкість і миттєву реакцію. Під це підлаштовані наші supply-chain-цикли й виробництво, та й уся R&D танцює в тому ж ритмі. А культура продажів у Європі виявилася зовсім іншою — повільною й важкою. Більшість американських хайтек-«залізяк» можна замінити європейськими, із лоутеком складніше, але в нішах уже відкриваються виробництва й вливаються гроші. Утім європейців треба реально «пінати».
Поради
Комунікація має бути регулярною. Написав і чекаєш — не працює. Нема відповіді за 48 годин — пишемо знову. Ввічливо, але наполегливо.
Трекати все. Якщо вам пообіцяли — контролюйте дедлайни. Якщо ви пообіцяли — шліть статус-апдейти двічі на тиждень.
Максимум особистого контакту: зустріч краще колу, кол краще месенджера, месенджер краще листа, лист краще факсу, факс краще паперового листа. Через це намотую десятки тисяч кілометрів за кермом, зате мене знають у лице. Не соромтеся «проситись у гості».
Протоколи й follow-up-и. Усі коли закривайте протоколами. Тикайте у невиконані обіцянки, попри те самі виконуйте своє.
Озвучуйте ризики зразу. У нас війна, обстріли, відключення світла, мобілізація, заборона на виїзд. Якщо зірвалося через це — не соромтеся пояснювати.
Відрізняйте культуру компаній і людей. Південний-захід Європи сильно відрізняється від північного-сходу. Португалець у німецькій компанії додає хаосу, а швейцарець в іспанській прибирає. Усвідомте це — стане легше.
Беріть логістику на себе. EXW при постачанні в Україну — найкращий варіант, якщо це не заборонено експортними обмеженнями.
Одразу проговорюйте, що їхні компоненти вбиватимуть. Краще моментальний «ні», ніж пів року секс, а потім «ні» після того, як ви вже під них заточили R&D.
Радьтесь щодо локальної специфіки. Сієста в Італії/Іспанії/Португалії, заборона читати пошту поза робочим часом у Франції, «мертвий» серпень, шкільні канікули — усе це дрібниці, але бляяяя…
Шукайте “центр авторизації”. Якщо працюєте з компанією Х, для вас відкриється весь сегмент індустрії — вас неформально «авторизують». Часом спрацьовує фантастично.
Знайте всіх військових аташе ЄС у лице — і щоб вони знали вас. Допоможуть мало, але коли їм зателефонують: «Знаєш цього чувака/компанію?» — мусять сказати: «О, знаю, вони класні».
Діліться досвідом. Якщо бачать у вас джерело компетенцій — цінуватимуть. Так, з вас тягнутимуть знання й зароблятимуть, але це нормальний trade-in, що має сенс.
Якщо можна купувати компоненти у дистриб’ютора — беріть у нього, а не у виробника. Їхній бізнес — продавати кінцевому споживачеві. Інша справа, коли ваші обсяги здатні суттєво вплинути на завантаження виробництва.
Можливо, з цим текстом вам стане трохи легше жити.
В попередньому посту сховано багато часу, грошей, сльоз, та кілометрів.
Топити 100 по дорозі вкритю від дронів на оптиці - таке собі задоволення.
Їхати кріз блок пости в бік лбз, коли забув права та техпаспорт, а в бахажнику багато цікавого - той ще секс.
Важкий день, але корисний
Їхати кріз блок пости в бік лбз, коли забув права та техпаспорт, а в бахажнику багато цікавого - той ще секс.
Важкий день, але корисний
Бачив трьох засмучених британців: в лабораторії працює, на полігоні працює, а на лбз не працює. ВТФ?
Велком ту реал лайф, біч!
Велком ту реал лайф, біч!