⚡️В звʼязку з конфліктом між Іраном та Ізраїлем, податки для усіх груп ФОП будуть підняті у 2 рази

«Ми ще не вигадали, як це повʼязати, але погодьтесь, що ми єбать ахуєнно придумали», - Гетьманцев

Telegram | Website | Instagram | Twitter (Х)

До речи: гарна метоличка про tom, sam, som для стартапів
https://www.linkedin.com/posts/ericpartaker_brutal-truth-your-billion-dollar-idea-activity-7341796973303189504-D1IT?utm_source=social_share_send&utm_medium=android_app&rcm=ACoAAABDf5UB4sS95gnqc9bMXuccGQlx4aEV2hU&utm_campaign=copy_link

Наскільки я намагаюсь дистанціюватись від КСЕ, але програма для керівників мілтек компаній дуже потрібна цієї країні. Довго думав над своєю, але - ні, моє то читати стартапам. Мілтеку тільки індивідуально допомагаю, але сотні зустрічей за три роки дають зрозуміти, що навчати їх треба.
До речи: за тиждень Одеса, Вінниця, Хмельницький, Тернопіль, Ужгород, Франик, Львів. 27 зустрічей, дякую всім, хто знайшов час зустрітись - ви всі робите великі справи!
ЗІ. За три дні в Одесі, її майже не обстрілювали.

Всеж Трамп скосплеїл гітлера: відбомбився майже хвилина в хвилину в річницю нападу того на сісісіпі.
Але в Європі з цього приводу спокійно, бо вв2 в них почплась раніше, а сьогодні для них почався жабогадюкінг.
Але я не бачу щоб з цього приводу щось писали на болотах. Бобриха мовчить?

Спонсор мого сну сьогоняшньої ночи. Було гучно, але було похеру. Прокидатись важко.

Трохи розвинув тему одного з попередніх дописів. Останні 15 років я обожнюю аналізувати вдалі інституційні рішення, здатні суттєво змінювати процеси. Саме завдяки такому аналізу свого часу ухвалив кілька правильних кроків, які серйозно вплинули не лише на моє життя й бізнес, а подекуди — на цілі індустрії.

Після 24.02.22 уважно стежу за українською мілтех-індустрією й бачу кілька особливо вдалих рішень, ухвалених у країні. Частину з них придумали та реалізували блискучі люди після глибокого аналізу, частину підказав випадок, якусь продиктували обставини. З кількох десятків виділяю топ-3, завдяки яким галузь розвивається «попри (підставте будь-який фактор)». Усі вони однаково важливі:

Право бойових підрозділів самостійно закуповувати техніку та озброєння. Це підживлює проєкти, що створили ефективні рішення, але не були визнані Міноборони й залишилися без достатнього фінансування. Сюди ж належать закупівлі через «немейнстримних» волонтерів, які працюють із конкретними бригадами й закривають саме їхні потреби.

Переорієнтація Українського фонду стартапів на фінансування військових розробок. Стартап-підхід означає толерантність до ризику, швидкі рішення та розвинену екосистему. Попри безліч питань, це - один із головних джерел грошей для дрібних (і не дуже) інновацій у мілтесі.

Ініціатива Brave1. Вона суттєво скоротила середній час проходження проєкту через Міноборони та Генштаб.

Додам ще одне. У середньому я зустрічаюсь щомісяця з 27 фаундерами мілтех-проєктів і бачу: їм бракує бізнес-експертизи. 90 % компаній ведуть інженери, а не підприємці. Критично не вистачає навичок побудови бізнесу, і навіть базових знань — теж; їх доводиться набувати методом спроб і помилок.

Рік вагався, чи не зробити на базі власного курсу для технологічних підприємців (із 2007 року його пройшли 12 000 людей) окремий курс для мілтеху, але «синдром самозванця» заважав: чотири рази сідав писати програму й чотири рази відклада́в.

Переконаний: створення такого курсу — саме те інституційне рішення, яке може «розігнати» галузь за 24 місяці (так підказує мій стартап-досвід). Тому щиро вітаю ініціативу KSE і вважаю, що всім фаундерам та СЕО мілтех-стартапів варто інвестувати у це свій час.

Якось так.

Запитав всіх своїх ллмів, чому вони не святкують день народження Алана :) поржав над відповідями

Про ботів.
Єдина мережа в мене, де нема ботів - це ФБ. Тобто вони там є, але жити не заважають. Бо коменти виключно для друзів друзів. Якщо приходять боти в коменти, то я баню одну людину, та все стає ок. А друзів там 500, з яких 150 неактивних, 100 мають по кілька друзів, та десь 40 померлих. Тож соціофобія рулить.
В телезі боти вирішують, але ручні шлюхоботи прориваються. Після 20.00 в чатику з коментами під кожним постом - два комента. Рішення не знайшов. Трохи бісить.
В тві треш та угар. Там є дві групи ботов: афрікп, та крипта. Приходять кожен день по 30-50 штук. Спочатку думав що неширокі, але ні, неширокі - то окрема історія, зараз вони працюють обережно, маскються українцями, та тонкт заносять наративи про зраду, тцк та інше. Їх не сотні за тиждень, а +-5 за тиждень. Всеж думаю мати три екаунти - основний, англ про венчур (існує років 5, але пишу мало там) та закритий для друзів. Що робити в тві з ботами - хз, бо іноді приходять під пости не підписники а з репостів. ХЗ що робити, якщо сюда додати регулярні шакалячи експреси від саоїх за непопулярну думку, то взагалі цінність тві сумнівна.
В тредс я не присутній, там незрозуміло та тнж боти хвилями. То все добре місяць, то цілий тиждень закат сонця вручну.
Інста тільки для друзів + деяки посьи тільки для родичів.
В лі, тільки про бізнес, та ботів там нема. Ну ні нема, а не зустрічав. Якось так.
Хто цікавився: пішу сам, ллмам довіряю тільки грамотність іноді, але без редактури.
Якось так

Перші три роки війни український мілтек (і хайтек, і лоутек) тримався на двох джерелах компонентів: Китаї та США. Спершу Китай опинився в зоні ризику. Ризиків було кілька, найочевидніший — мораторій на постачання продукції подвійного призначення до країн, що воюють. Ми не раз упиралися у ці обмеження, але щоразу якось викручувалися. Нині всі наші виробники намагаються мінімізувати ризики й перейти на компоненти не-китайського походження. Це складно, дорого й довго, але можливо. Один із напрямів — Європа (простота логістики подекуди перекриває різницю в ціні).

Менш явний, але неприємніший ризик: постачаючи компоненти, китайські виробники отримують повний чи частковий доступ до продукції, яку випускають наші компанії. У м’якому варіанті вони використовують це у власних розробках і нарощують компетенцію, у жорсткому — продають інформацію, а то й готові рішення «болотам». Тож з Китаю треба тікати.

Другий «донор» (передусім хайтек-компоненти, зокрема ДВЗ та реактивні двигуни) — США. Тут за останні півроку чимало українських компаній нарвалися на обмеження — від прямих відмов у постачанні до серйозних затримок на митниці.

На цьому тлі відкрився європейський ринок компонентів — і почалися ментальні труднощі. Країни-постачальники, до яких ми звикли, мають бурхливу підприємницьку культуру, відточені продажі, швидкість і миттєву реакцію. Під це підлаштовані наші supply-chain-цикли й виробництво, та й уся R&D танцює в тому ж ритмі. А культура продажів у Європі виявилася зовсім іншою — повільною й важкою. Більшість американських хайтек-«залізяк» можна замінити європейськими, із лоутеком складніше, але в нішах уже відкриваються виробництва й вливаються гроші. Утім європейців треба реально «пінати».

Поради
Комунікація має бути регулярною. Написав і чекаєш — не працює. Нема відповіді за 48 годин — пишемо знову. Ввічливо, але наполегливо.

Трекати все. Якщо вам пообіцяли — контролюйте дедлайни. Якщо ви пообіцяли — шліть статус-апдейти двічі на тиждень.

Максимум особистого контакту: зустріч краще колу, кол краще месенджера, месенджер краще листа, лист краще факсу, факс краще паперового листа. Через це намотую десятки тисяч кілометрів за кермом, зате мене знають у лице. Не соромтеся «проситись у гості».

Протоколи й follow-up-и. Усі коли закривайте протоколами. Тикайте у невиконані обіцянки, попри те самі виконуйте своє.

Озвучуйте ризики зразу. У нас війна, обстріли, відключення світла, мобілізація, заборона на виїзд. Якщо зірвалося через це — не соромтеся пояснювати.

Відрізняйте культуру компаній і людей. Південний-захід Європи сильно відрізняється від північного-сходу. Португалець у німецькій компанії додає хаосу, а швейцарець в іспанській прибирає. Усвідомте це — стане легше.

Беріть логістику на себе. EXW при постачанні в Україну — найкращий варіант, якщо це не заборонено експортними обмеженнями.

Одразу проговорюйте, що їхні компоненти вбиватимуть. Краще моментальний «ні», ніж пів року секс, а потім «ні» після того, як ви вже під них заточили R&D.

Радьтесь щодо локальної специфіки. Сієста в Італії/Іспанії/Португалії, заборона читати пошту поза робочим часом у Франції, «мертвий» серпень, шкільні канікули — усе це дрібниці, але бляяяя…

Шукайте “центр авторизації”. Якщо працюєте з компанією Х, для вас відкриється весь сегмент індустрії — вас неформально «авторизують». Часом спрацьовує фантастично.

Знайте всіх військових аташе ЄС у лице — і щоб вони знали вас. Допоможуть мало, але коли їм зателефонують: «Знаєш цього чувака/компанію?» — мусять сказати: «О, знаю, вони класні».

Діліться досвідом. Якщо бачать у вас джерело компетенцій — цінуватимуть. Так, з вас тягнутимуть знання й зароблятимуть, але це нормальний trade-in, що має сенс.

Якщо можна купувати компоненти у дистриб’ютора — беріть у нього, а не у виробника. Їхній бізнес — продавати кінцевому споживачеві. Інша справа, коли ваші обсяги здатні суттєво вплинути на завантаження виробництва.

Можливо, з цим текстом вам стане трохи легше жити.

В попередньому посту сховано багато часу, грошей, сльоз, та кілометрів.

Топити 100 по дорозі вкритю від дронів на оптиці - таке собі задоволення.
Їхати кріз блок пости в бік лбз, коли забув права та техпаспорт, а в бахажнику багато цікавого - той ще секс.
Важкий день, але корисний

Бачив трьох засмучених британців: в лабораторії працює, на полігоні працює, а на лбз не працює. ВТФ?
Велком ту реал лайф, біч!

Знов з малим обідав

Показав брітам фото Крузака з 19 антенами ребів на даху. Як вони це заживили - хз, але вони знатно прихуїли. Але потрохи почали розуміти в чому прікол та чим життя від лабораторії відрізняється.