Цікавий факт: на шрамах не росте волосся, і вони не пітніють

Все тому що, фіброзна тканина не передбачає відновлення в ній потових залоз і волосяних цибулин. Її завдання хоч якось затягнути уражену ділянку, і якомога швидше, поки в неї не потрапила інфекція.

👨‍⚕️ Нотатки Лікаря | Підписатися

Око-серцевий рефлекс

Око-серцевий рефлекс, також відомий як рефлекс Даніні-Ашнера або офтальмокардіальний рефлекс, – це фізіологічний рефлекс, який характеризується уповільненням частоти серцевих скорочень (брадикардією) при натисканні на очні яблука.

Рефлекторна дуга цього рефлексу починається з подразнення рецепторів у м'яких тканинах очного яблука та орбіти, яке передається через трійчастий нерв (V пара черепно-мозкових нервів) до стовбура головного мозку. У стовбурі головного мозку імпульси передаються до ядер блукаючого нерва (X пара черепно-мозкових нервів), який є головним компонентом парасимпатичної нервової системи, що відповідає за уповільнення серцевої діяльності. Збудження блукаючого нерва призводить до вивільнення ацетилхоліну, який впливає на синоатріальний вузол серця, викликаючи зниження частоти серцевих скорочень.

Зазвичай при натисканні на очні яблука спостерігається помірне уповільнення пульсу на 4-8 ударів за хвилину. Реакція з'являється через кілька секунд після початку натискання і зникає протягом 20-60 секунд після його припинення.

Проба Ашнера раніше використовувалася в клінічній практиці для оцінки функціонального стану вегетативної нервової системи, зокрема тонусу блукаючого нерва. Однак на сьогоднішній день існують більш специфічні та інформативні методи дослідження вегетативної нервової системи.

Рефлекс має значення під час офтальмологічних хірургічних втручань на очному яблуці або орбіті, а також при травмах ока. Надмірна стимуляція рефлексу може призвести до вираженої брадикардії або навіть асистолії (зупинки серця), хоча це трапляється рідко. Анестезіологи та хірурги враховують цей рефлекс під час операцій для запобігання небажаних серцево-судинних реакцій.

👨‍⚕️ Нотатки Лікаря | Підписатися

🍿🫁Що таке «попкорнові легені», та до чого тут електронні сигарети?

Більше десяти років тому працівники фабрик з виробництва попкорну масово хворіли на серйозне ураження легенів — облітеруючий бронхіоліт, який згодом отримав назву «попкорнові легені». Причиною стала хімічна речовина діацетил, яку додавали до попкорну для маслянистого смаку.

Цей ароматизатор викликає рубцювання та звуження дихальних шляхів, що призводить до кашлю, хрипів, задишки та постійного ушкодження легень — подібно до симптомів ХОЗЛ (хронічного обструктивного захворювання легень).

Після багатьох випадків захворювань діацетил було вилучено з харчового виробництва. Але він нікуди не зник. Сьогодні діацетил знову отруює легені — через ароматизовані електронні сигарети.

Дослідження Гарварду показало:
🔺92% протестованих смакових рідин для вейпів містили діацетил або подібні токсичні речовини.
Попри доведену шкоду, ці продукти й далі доступні на ринку — і особливо популярні серед підлітків та молоді: 30% підлітків віком 17 років та 44% курців віком 18-29 років, курять електронні сигарети.

👨‍⚕️ Нотатки Лікаря | Підписатися

Трансплантація фекалій запобігла відторгненню кісткового мозку після трансплантації

Пересадка калу запобігла відторгненню після трансплантації стовбурових клітин, які добувають з кісткового мозку та використовують для лікування раку крові.

Це пояснили тим, що порушена мікробіота кишківника може підвищувати рівень запальних сполук в організмі, викликаючи імунну реакцію проти трансплантованих клітин, тоді як пересадка калу дозволяє відновити нормальну мікробіоту. Однак науковці зазначили, що для успішного запобігання відторгненню потрібно ретельно підбирати донорів калу зі здоровою мікробіотою. Дослідження опублікували в журналі Nature Communications.

Пацієнтам з різними видами раку крові пересаджують не цілий орган, а лише гематопоетичні стовбурові клітини, з яких утворюються нормальні клітини крові. Попри це, ледь не половина пацієнтів, які отримують стовбурові клітини від донора, стикаються з імунною відповіддю організму на пересадку, яка може пошкоджувати шлунково-кишковий тракт, шкіру та печінку. Таку реакцію називають конфліктом донора та реципієнта чи просто відторгненням.

Попередні дослідження показали, що у пацієнтів з порушеною мікробіотою в перші кілька днів після пересадки стовбурових клітин частіше спостерігають відторгнення і воно є сильнішим. Водночас одним із методів відновлення мікробіоти, зокрема у новонароджених дітей, є пересадка отриманих з калу донорів кишкових бактерій. Тому дослідники з Онкологічного центру Фреда Гатчінсона з колегами із США та Німеччини провели дослідження впливу пересадки калу на імовірність імунної реакції на отримання пацієнтом гематопоетичних стовбурових клітин.

👨‍⚕️ Нотатки Лікаря | Підписатися

Фібродисплазія, або синдром «кам'яної людини»

Фібродисплазія, також відома як прогресуюча осифікуюча фібродисплазія або хвороба «кам'яної людини», є надзвичайно рідкісним генетичним захворюванням сполучної тканини.

Характерною особливістю цього захворювання є поступове перетворення м'язів, сухожиль, зв'язок та інших видів сполучної тканини на кісткову тканину (осифікація, або окостеніння) в незвичайних місцях.

З часом м'які тканини тіла перетворюються на кістки, що призводить до втрати рухливості.

У більшості випадків фібродисплазія виникає внаслідок спонтанної мутації в гені ACVR1. У рідкісних випадках захворювання може передаватися у спадок за аутосомно-домінантним типом.

Фібродисплазія є вкрай рідкісним захворюванням, яке зустрічається приблизно в однієї людини на мільйон.

На сьогоднішній день специфічного лікування фібродисплазії не існує. Воно спрямоване на полегшення симптомів під час загострень та запобігання травмам, які можуть спровокувати нові ділянки окостеніння.

Такі хворі зазвичай не доживають до 40 років.

👨‍⚕️ Нотатки Лікаря | Підписатися

Цікаві факти про нервову систему людини

Однією з найбільш загадкових і складних систем в нашому організмі є нервова система. Центральна нервова система об'єднує всі інші системи та частини тіла людини в один функціональний і цілісний механізм.

Декілька фактів про нервову систему:

1. Нервова система являє собою складну структуру нервів, які передають сигнали по всьому тілу для координації дій. Вона діє як електрична проводка в нашому організмі.

2. В тілі людини міститься 43 пари нервів, які поєднують нашу нервову систему з усіма органами нашого тіла, 12 пар нервів під'єднано до мозку, а решта до спинного мозку.

3. В нашому тілі неймовірно велика кількість нервових клітин, їх набагато більше ніж зірок в Чумацькому Шляху.

4. Якщо вишикувати всі нейрони, які містяться в організмі дорослої людини, в один ланцюжок то його довжина буде 965 км. Тільки в головному мозку міститься близько ста мільярдів нейронів і понад тринадцять мільйонів міститься в спинному мозку людини.

5. Дитина в утробі матері за час дозрівання втрачає майже половину нервових клітин, ще до свого народження, але вже за перший рік життя, мозок новонародженої дитини збільшується в три рази.

6. Наша нервова система передає нервові імпульси зі швидкістю до ста метрів на секунду або 360 км/год.

7. У тілі дорослої людини близько 75 кілометрів нервів.

👨‍⚕️ Нотатки Лікаря | Підписатися

🎧Постійне прослуховування музики в навушниках особливо на високій гучності, може негативно впливати на слух і стан внутрішнього вуха.

Ось що саме відбувається:

1. Мікротравми ворсинок.
🎼У внутрішньому вусі (кохлеї) є сенсорні клітини з ворсинками (волоскові клітини), які перетворюють звукові коливання на нервові імпульси. При надмірному звуковому тиску ворсинки згинаються або ламаються. Ці клітини не відновлюються і з часом їх втрата призводить до необоротної втрати слуху.

2. Втома слухових рецепторів.
🎶При тривалому слуханні навіть на середній гучності клітини перевтомлюються і знижується їх чутливість. Це може викликати тимчасове зниження слуху або шум у вухах (тинітус).

3. Порушення кровообігу у внутрішньому вусі.
🎸Високий звуковий тиск або вібрація можуть викликати спазм судин, що порушує кровопостачання слухового апарату та призводить до гіпоксії клітин, що також викликає їх деградацію.

4. Звикання до високої гучності.
🪇Мозок адаптується до гучного звуку, і здається, що нормальний рівень звучання занизький, через що людина постійно збільшує гучність, погіршуючи ситуацію.

Як захистити слух:
👂Не слухати голосніше ніж 60% від максимуму гучності.
⏱️Обмежити час прослуховування в навушниках до 60 хвилин без перерви (правило 60/60).
🎧Використовувати навушники закритого типу з шумозаглушенням — це дозволяє зменшити гучність.
👩‍⚕️Регулярно перевіряти слух при регулярному користуванні навушниками.

👨‍⚕️ Нотатки Лікаря | Підпишись

Синдром «оземпічних ніг» став новим побічним ефектом популярних препаратів для схуднення

На тлі стрімкого зростання популярності препаратів для зниження ваги, таких як Ozempic, Wegovy і Zepbound, лікарі фіксують новий побічний ефект — так званий синдром “оземпічних ніг”. Це явище супроводжується обвисанням шкіри, зменшенням жирової тканини на стопах і появою помітних вен та сухожиль.

Останніми місяцями в соцмережах з’явилися фото зірок, зокрема Шерон Осборн та Опри Вінфрі, де користувачі припускають, що зміни у вигляді ніг можуть бути наслідком прийому GLP-1. Хоча самі знаменитості не підтверджували використання препаратів, лікарі не виключають зв’язку між прийомом ліків і змінами в зовнішності.

За словами президента Американської асоціації клінічної ендокринології доктора Скотта Айзекса, проблема виникає у пацієнтів, які швидко втрачають значну кількість ваги. Через це шкіра не встигає адаптуватися, що особливо помітно в ділянках із тонким жировим прошарком — таких як стопи, обличчя, сідниці та руки.

Наслідки “оземпічних ніг” можуть бути не лише естетичними. Швидка втрата жиру під п’ятами та підошвами позбавляє стопи природного амортизатора, що призводить до болю під час ходьби, зміни постави та навіть порушення механіки руху.

Ендокринолог Карл Надольскі наголошує, що за таких симптомів варто звертатися до ортопеда. Аби знизити ризик, експерти радять поступово зменшувати вагу, пити достатньо води, носити зручне взуття та включати силові тренування в режим фізичної активності.

Медики додають, що ефект “оземпічних ніг” не є унікальним для препаратів GLP-1 і може виникати при будь-якому різкому схудненні. Проте особам без медичних показань до прийому таких препаратів не рекомендується їх використовувати через потенційні ризики, що переважають користь.

👨‍⚕️ Нотатки Лікаря | Підпишись

Що таке біодоступність?

Біодоступність – важлива властивість лікарських препаратів.

Це та кількість речовини, яка доходить до кінцевої цілі в організмі, оскільки частина діючої речовини "втрачається" на шляху.

Вона залежить від методу введення препарату : перорально (через рот), внутрішньом'язово, підшкірно, внутрішньовенно та ін., стану організму і властивостей самого препарату.

Наприклад, біодоступність усім відомого анальгіну (знеболювального) становить приблизно 90% під час прийому через рот, тоді як при внутрішньовенному введенні 100%.

👨‍⚕️ Нотатки Лікаря
💊Підпишись

Що таке електроліти, та яке їх значення в організмі

Електролітами звуться мінерали, що забезпечують нашу життєдіяльність, а вода для них є провідником, без неї вони не можуть функціонувати.

Вони мають дуже велике значення для людського організму, а саме:

🔷утворюють в організмі електричні імпульси;
🔷підтримують водний баланс;
🔷важливі для підтримки соматичного тиску крові;
🔷забезпечують кислотно-лужний баланс;
🔷відповідають за велику кількість біохімічних реакцій, без яких наше існування неможливе.

Важливо також зазначити, що без необхідної кількості електролітів клітини перестають взаємодіяти, м'язи — скорочуватись, нервові волокна — передавати сигнали.
Тепер детальніше познайомимо вас з речовинами, які є електролітами:
1. Калій — відповідальний за правильну роботу серця і нервової системи.
2. Натрій — забезпечує функціонування м’язової системи.
3. Магній — координує роботу серця та мозку.
4. Кальцій — важливий для суглобів та кісток.
5. Хлор — правильна робота системи травлення.

Баланс калію, натрію, хлору відіграють значущу роль у здоров'ї людини. Щоденно наші запаси електролітів втрачаються з кожним пото- та сечовиділенням, а також після дефекації, та поновлюються разом із вживанням води та їжі.

Часом ми можемо втрачати велику кількість важливих для нас електролітів. Так відбувається під час підвищення температури тіла, кишкових інфекцій, токсикозу, занять спортом, чи літньої спеки.

Ознаки дефіциту електролітів:
♦️загальна слабкість;
♦️гіпертонія;
♦️порушення ритму серця (аритмія);
♦️запаморочення;
♦️непритомність;
♦️тремор (тремтіння) м’язів.

Характерні також: набряк нижніх кінцівок, сонливість, втрата апетиту, нудота та закреп.
◻️◻️◻️◻️◻️◻️
Як не допустити втрати електролітів в організмі?
🔸не тренуйтеся під час спеки;
🔸не змінюйте різко свій раціон;
🔸при інфекціях, що супроводжуються лихоманкою і проносом, приймайте у два рази більше рідини, ніж зазвичай (приблизно 3 літри води в день).
◻️◻️◻️◻️◻️◻️◻️◻️◻️
Як поповнити електроліти?
🔸пийте багато води, багатої мінералами;
пийте томатний сік, він є багатим джерелом калію;
🔸вживайте в їжу продукти багаті на натрій, калій (наприклад, помідори, банани, сушені абрикоси) та магній (наприклад, насіння гарбуза, какао, мигдаль);
🔸використовуйте мінерали в таблетках, наприклад, хелати амінокислот;
🔸у перервах між вправами пийте ізотонічні напої, що містять хлорид натрію або хлорид калію;
🔸спіть по 8-9 годин.

👨‍⚕️ Нотатки Лікаря
💊 Підпишись

🦷 Чому в сучасних людей часто криві зуби, а в приматів – ні?

Аномалії прикусу й скупченість зубів стали настільки поширеними серед людей, що їх часто сприймають як норму. Але серед диких приматів такі проблеми майже не зустрічаються.
У чому ж причина?
Відповідь – у зміні навантаження на щелепу протягом розвитку.
Наш череп і зубна система еволюціонували під умови, які вимагали інтенсивного механічного навантаження з раннього дитинства – жорстка, необроблена їжа, активне жування. Проте за останні кілька тисяч років люди почали споживати все більш м’яку, оброблену їжу (особливо з розвитком сільського господарства та кулінарії), але анатомічна структура зубної дуги змінилася не так швидко.
У дітей, які з раннього віку вживають переважно м’яку їжу, щелепа розвивається меншою, зі зниженим м’язовим тонусом. При цьому кількість і розмір зубів залишаються майже незмінними, що призводить до скупченості зубів та порушення прикусу.

Палеоантропологічні дослідження показують, що в давніх популяціях Homo sapiens, які харчувалися переважно жорсткою їжею, частота неправильного прикусу була значно нижчою, ніж у сучасних людей. Аналогічно, дикі примати, які споживають тверду, волокнисту їжу, зазвичай мають рівні зубні ряди без ортодонтичних аномалій.

Більшість проблем із прикусом у сучасних людей – не лише спадковість, а наслідок зміненого способу життя та харчування. Вони не є “нормою” у біологічному сенсі, а радше результатом різкого зниження природного функціонального навантаження на щелепно-лицьову систему в дитячому віці.

👨‍⚕️ Нотатки Лікаря
💊 Підпишись

Наочно про те, як шкідливі звички впливають на чоловічу фертильність.

В першій частині відео під мікроскопом сперма 39-річного чоловіка без шкідливих звичок, а в другій частині сперма 33-річного чоловіка, який пив алкоголь та курив протягом 10 років.

Чоловіча фертильність – це здатність до запліднення, яка залежить від кількості, якості та рухливості сперматозоїдів.

На цей процес впливають різні фактори, зокрема гормональний баланс, спосіб життя та загальний стан здоров'я.

🔬 Мікросвіт

👁 Кератоконус

Кератоконус — це прогресуюче захворювання очей, при якому рогівка (прозора, куполоподібна передня частина ока) поступово стоншується, випинається та набуває конічної форми, замість своєї нормальної сферичної. Ця зміна форми рогівки призводить до викривлення та розмиття зору.

Рогівка відповідає за фокусування світла на сітківці, дозволяючи нам бачити чіткі зображення. Коли рогівка стає конічною, вона неправильно заломлює світло, що призводить до:

Зниження гостроти зору, яке прогресує. Зір стає розмитим, нечітким, спотвореним.

Астигматизму, який важко коригується стандартними окулярами.

Двоїння в очах (диплопія), особливо при погляді на світлі об'єкти.

Світлобоязні(підвищена чутливість до світла.

Засвітів (гало) навколо джерел світла, особливо в темну пору доби.

Швидкої стомлюваності очей.

Точні причини кератоконуса до кінця не з'ясовані, але вважається, що це захворювання є мультифакторним і може бути пов'язане з:

Генетичною схильністю: часто зустрічається в сімейному анамнезі.

Хронічним тертям очей: наприклад, при алергії.

Дефіцитом колагену: колагенові волокна, які надають рогівці міцність, можуть бути ослаблені.

Окисним стресом.

Кератоконус зазвичай проявляється в підлітковому віці або у молодому дорослому віці (до 30-40 років) і може прогресувати протягом багатьох років. Чим раніше починається захворювання, тим гірший перебіг та прогноз.

Лікування кератоконуса спрямоване на зупинку прогресування захворювання та покращення зору. Воно залежить від стадії та швидкості прогресування.
На ранніх стадіях використовують
окуляри та контактні лінзи, а при прогресуванні, або на пізніх стадіях, застосовують хірургічне лікування.

👨‍⚕️ Нотатки Лікаря
💊 Підпишись

🤯 Шокуюча правда про хірургію минулого

До 1980-х років в США та деяких інших країнах хірургічні втручання новонародженим та немовлятам часто проводилися без адекватної анестезії. Тодішнє медичне співтовариство помилково вважало, що нервова система немовлят ще недостатньо розвинена, щоб відчувати біль так як дорослі, і що їхні реакції, такі як плач чи рухи, були лише рефлекторними, а не свідченням суб'єктивного відчуття болю.

Додатково існували побоювання щодо ризиків, пов'язаних із застосуванням анестетиків для нерозвиненого організму дитини. Замість повноцінної анестезії часто використовувалися лише м'язові релаксанти. Це означало, що немовлята були паралізовані, не могли рухатися чи плакати, але при цьому повністю відчували жахливий біль від хірургічного втручання, будучи неспроможними виразити свої страждання.

Проте ситуація почала змінюватися завдяки науковим дослідженням, зокрема завдяки статті 1987 року опублікованій в "Journal of the American Medical Association" (JAMA), яка переконливо довела, що немовлята мають повністю функціональні больові рецептори та нервові шляхи. Дослідження також показали, що біль у новонароджених не просто є гуманною проблемою, а й має шкідливий фізіологічний вплив, викликаючи стресову реакцію, яка може негативно вплинути на їхнє відновлення та довгостроковий розвиток. Було також доведено, що існують безпечні та ефективні методи анестезії для немовлят.

Сьогодні сучасна медицина стверджує, що сприйняття больових відчуттів формується у плода приблизно до 30-го тижня вагітності, а деякі дослідження вказують на терміни 20-24 тижні. З цього моменту плід вже може відчувати біль і реагувати на нього так само, як дорослі люди, що кардинально змінило підхід до надання медичної допомоги новонародженим та дітям.

👨‍⚕️ Нотатки Лікаря
💊 Підпишись