День народження Івана Петровича Котляревського.

Не тільки засновник модерної версії української літературної мови....

Блискучий аристократ, гідний представник роду Котляревських гербу Огоньчик, військовий, інтелектуал, хоробрий і спритний  дипломат, який формально перебуваючи на службі московщини фактично вміло  захистив українські етнічні інтереси під час російсько - турецької війни 1806 - 1812 років, ініціатор спроби повноцінного відродження українського козацтва ..... І все це про нього, видатного полтавчанина та українця.

Нарешті ! Вийшла книга одного з найбільш неполіткоректних кліриків сучасного українського православ'я.

З отцем Ярославом можна не погоджуватись але його важко звинуватити в нещирості.

ТРАМП ВИМАГАЄ СМЕРТНОЇ КАРИ ДЛЯ ВБИВЦІ УКРАЇНКИ ІРИНИ ЗАРУЦЬКОЇ.

«Тварина, яка жорстоко вбила прекрасну молоду дівчину з України, яка приїхала до Америки в пошуках миру та безпеки, повинна бути швидко засуджена лише до смертної кари. Іншого вибору не може бути» - дослівно заявив президент США.

Загалом, це жахливе вбивство сколихнуло американську консервативну громадськість. Чимало топових республіканських політиків висловились по темі. Ілон Маск фінансує створення муралів на честь Ірини по всій Америці.

Причому постійно повторюється мотив "дівчини яка втекла від жахливої війни але була вбита в мирній країні". Тобто обурення вбивством підсилило співчуття до України та вчергове нагадало американцям про нашу війну.

Не зовсім зрозумілим є мовчання нашої дипломатії. Це унікальний випадок коли вимога справедливості для нашої дівчини від США, повністю співпадає з позицією американської влади і лише покращить наші стосунки з республіканською адміністрацією.

На цьому фоні досить дико звучать звинувачення лібералів в тому, що "Трамп піариться на її смерті".

А якби він мовчав це було б кращє ? Тим більше є простий спосіб обнолити так званий "піар". Для цього треба просто самим вимагати справедливості для Ірини і вимагати цього ж від ваших "друзів" з демпартії. І був би консенсус на фоні якого особливо не пропіаришся.

НАТО НЕ БІЙСЯ !!! УКРАЇНА НЕ ДАЄ СЛАБКИХ В ОБРАЗУ.

П.С Навздогін подіям в Польщі

П.П.С Пару років назад це виглядало смішно й сумно, а тепер сумно й смішно. Тенденція....

11 вересня — День національної військової революції в Чилі!

Перший повноцінний контрудар по лівим екстремістам  в другій половині 20 -го сторіччя.

Жорстка відсіч червоній москві,  яка мала реальний шанс розпочати масштабне  гібридне вторгнення в Латинську Америку.

Пам'ятаємо. Пишаємось. Вдячні.

ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ АТИЛЛИ МОГИЛЬНОГО.

Незвичний поет з незвичним ім'ям. Наш сучасник, який народився в 1963 році та пішов зовсім не старим, в 2008.

Поет дуже дуже київський, для якого Київ був не стільки високим символом, скільки реальним рідним регіоном і для якого "Україна починалась з Відрадного".

Його життя та творчість були тісно пов'язані з рідним Солом'янським районом, що був для нього не просто місцем проживання, а малою батьківщиною, невід'ємною частиною Київа яка тим не менш лишалась сама собою.

Його не приймав "совок", не приймала й постсоветська доба цинічної ліберальщини - ці дві сторон однієї плебейської - деградантської медалі. Мабуть це зіграло не останню роль в тому, що поет пішов так рано.

Але не пішли його вірші, спогади про нього. Він цікавий новому поколінню читачів, серед яких чимало тих хто був малими дітьми в рік його смерті (є і зовсім юні, які народились пізніше).

Ним пишаються патріоти його улюбленого Києва та не менш улюбленої Соломянки. В якомусь сенсі Атилла Могильний здобув повноцінне визнання саме зараз (в тому числі і офіційне).

Але все ж пішов він занадто рано і зробити міг значно більше....поетів треба не тільки пам'ятати але й берегти за життя.

Аттила Могильний — хранитель київських контурів.

16 вересня 1963 народився Аттила Могильний (1963–2008) поет, що зробив Київ героєм власної поезії. Він жив на Відрадному у Солом’янському районі, звідки він відчував цілу Україну.

«Україна починалася з Відрадного,
оточеного пустирями,
де в корпусах розбитих машин
виростали ожини й легенди…»

У його словах метафізика Києва: і середньовічні тіні, і дахові тіні з гітарами, і затятість киян, «приречених ставати першими на шляху».

Аттила Могильний це голос Солом’янського району, який і досі звучить у вечірніх вулицях, між каштанами і дахами Відрадного.

Аттилу Могильного не можна втиснути у рамки «нафталінової» традиції, його письмо не викликає відчуття забронзовілості й далекої часової дистанції, радше навпаки: він органічно вписується в сучасність, наче пересічний хіпстер із Подолу — у потертій вінтажній шкірянці, з кавою та збіркою поезії в руках.

Його поезія — жива й рухлива — досі веде діалог із містом, а читачеві довіряє найпотаємніше, сприймаючи його як щирого друга. І навіть сьогодні, читаючи його тексти, ніби відчуваєш, що він десь поруч, по-тихому присутній поміж нас — досі блукає вулицями Києва і вдивляється у знайомі горизонти: спостерігає…

@lossolomas_kyiv

​​МИХАЙЛОВЕ ДИВО ТА РУСЬ-УКРАЇНА

Сьогодні за святоотцівським календарем вшановується пам'ять дива св. Архангела Михаїла в Хонех, а українці відзначають народне свято "Михайлове диво". Згідно з народними уявленнями, воно є одним з основних моментів переходу від літа до осені.

Це свято має досить цікаву історію та передісторію. Спочатку, в місці, де пізніше відбулись події явлення св. Михаїла, був язичницький храм, де поклонялись змієподібному чудовиську. В першоджерелах воно визначається як «єхідна». Святі апостоли під проводом св. Іоанна Богослова вбили істоту силою молитви. За деякий час на цьому місці виникло чудодійне джерело, появу якого вони передрекли. При цьому попередили, що місце буде присвячене св. Михайлу Архангелу.

Набагато пізніше заможний язичник отримав чудесне зцілення своєї дочки від води з джерела. Він увірував, охрестився разом з родиною та побудував над джерелом храм на честь святого Михаїла.

Через 90 років від побудови церкви при ній оселився преподобний Архип Херотопський (так називалась місцевість до дива). З підліткового віку він служив при церкві, виконуючи службу паламаря і ведучи суворий аскетичний спосіб життя.

Архип прославився не тільки аскезою, але й успішною проповідницькою діяльністю. Безліч язичників наверталося під його впливом, що й викликало ненависть ворогів християнства.

Спочатку вони намагались засипати джерело і вбити Архипа. Але тих, хто намагався доторкнутись до нього, охопив паралич, а з води джерела пішов вогонь.

Потім вони намагались спрямувати течію найближчої ріки так, щоб затопити джерело, змішавши його води з її водами. Тоді вода пішла в протилежному напряму.
Але навіть після цього вони не заспокоїлись.

Негідники розгорнули цілі масштабні роботи, щоб запруднути дві відносно крупні річки поблизу і спрямувати їх води на храм та джерело. Преподобний Архип присягнувся не лишати храм і, якщо знадобиться, загинути разом з ним. По його молитві на допомогу прийшов сам святий Михаїл Архангел.

Він наказав водам зупинитись, через що вони встали, подібно до стіни. Потім архангел вдарив по скелі, утворивши велику щілину, в яку хлинули води. З цього моменту там фактично змінилась місцевість. Місто було перейменоване в Хони (дослівно "щілина").
Таке явне відкрите диво вразило тогочасний цивілізований світ і навернуло до істинної віри безліч людей...

Але Русь-Україна має свою історію цього свята. Її вдалось відновити завдячуючи дослідженням сучасного українського історика Олександра Алфьорова.

Князь Олег (в хрещенні Михаїл) Святославович, засновник однієї з найвпливовіших гілок Київської династії – Ольговичів, запровадив культ дива в нашій країні. На честь свого небесного покровителя він зобразив іконографічне зображення "Чудо святого архангела Михаїла в Хонех" на своїй печатці. Та й загалом поширював згадку про це диво. Так йому почало надаватись особливого значення в межах династії і всього нашого народу.

В цей день, згідно з традиційними українськими уявленнями, відмовлялись від праці та проводили ритуальні трапези для всієї родини. Залишки їжі не можна було викидати, їх роздавали нужденним. Великим гріхом вважалось брехати та пліткувати саме в цей день. Уважно слідкували за природою, адже в дні переходу від літа до осені можна було передбачити яким буде погода наступного сезону.

Вітаю всіх зі святом та нагадую, що навіть в безвихідній ситуації ми можемо уповати на молитви та пряму допомогу небесного заступники нашої землі св. Михайла Архангела. Ворогам Русі-України варто було б зрозуміти, що всі їх багаточисельні зусилля знищити її – безсилі, як і спроби безбожників зруйнувати храм на його честь.

Небесних Сил Архистратиже, повсякчас молимо тебе ми, недостойнi, щоб твоїми молитвами охороняв i покровою духовної твоєї слави захищав нас, що усердно припадаємо до тебе i взиваємо: вiд напастей спасай нас як старшина Небесних Сил.

@EdYurchenko 🎓

"ЧОРНИЙ ЛЕБІДЬ" СТОРІЧЧЯ

Абсолютно несподівано сталося підписання історичного документа.

Саудівська Аравія та Пакистан підписали Стратегічну угоду про взаємну оборону (SMDA).

У документі затверджено, що напад на одну з країн розглядається як агресія проти двох та обох держав, у такому разі зобов'язуються надати одна одній військову допомогу із застосуванням всіх можливих засобів.

Угоду підписали спадковий саудівський принц Мухаммед бін Салман та прем'єр-міністр Пакистану Шехбаз Шаріф.

Нагадую, що Пакистан єдина офіційно ядерна ісламська держава. Саудівська Аравія теж має досить сильну ядерну програму. Крім того, Пакистан — це надійний союзник Туреччини, і до перетворення Саудівсько-Пакистанського дуалізму в тюрксько-арабсько-пакистанський тріалізм лишився один крок.

Думаю, що проект угоди лежав в "шухлядці" Саудитів, як "останній довід королів" на випадок, якщо Ізраїль дозволить собі забагато. І ось це сталось.

Атакувавши Катар, Ізраїль поховав результати колосальної роботи, проробленої республіканськими елітами США і перетворив партнера на ворога. Водночас він запустив породження справжнього ісламського сунітського Левіафану.

Успішна битва, яка запустила програш у війні. Причому війні на знищення.

Якби я був єврейським націоналістом, відтепер я ставив би на діаспору, а не на спроби збереження національної держави.

Цікавий був проект...

https://youtu.be/wquGrUlIME8?si=OiPEzEeP6VQOGxC6

Деякий час назад, короткочасно знаходячись в Києві, зміг прийняти участь в записі матеріалу на цікаву але маловідому тему.

Пошкреби ліберашку і знайдеш більшовика.
https://www.facebook.com/share/p/1CmPrVmQat/

СЛОВО КОМАНДИРА КОРПУСУ.

Сьогодні той самий день, коли кожен із нас питає себе — чи достатньо? Чи достатньо ми зробили для захисту та оборони України? Чи достатньо ми зробили в пам'ять про наших полеглих побратимів? Чи достатньо ми робимо заради звільнення наших полонених, що перебувають у російській неволі?
В наших реаліях ми маємо постійно витискати з себе максимум, робити більш ніж достатньою, докладати всіх зусиль, щоб досягти бажаного результату, повністю реалізувати свій потенціал і досягти поставлених цілей. Хочеться, щоб кожен українець та українка лягали спати і прокидалися із цими думками.

Кожен, кому знайоме це відчуття, знаходить у собі сили щодня продовжувати боротьбу та робити неможливе. З почуття обов'язку, в ім'я справедливості та з честю.

Вітаю з Днем захисника України кожного і кожну, хто щодня проливає піт і кров. Наша війна триває, і нам є за що і за кого боротися.

Тримаємо стрій, знищуємо окупантів!

© полковник Денис Прокопенко, командир 1-го корпусу НГУ "АЗОВ".

Запрошую вас підписатися на добірку Telegram-каналів, де можна знайти змістовну аналітику про актуальні події. Це простір для тих, хто прагне бачити ширшу картину та осмислювати актуальні процеси крізь призму природного порядку і християнської етики.

Тут ви знайдете не просто інформацію, а цілісне бачення того, що відбувається навколо, у світлі вічних принципів і цінностей. Якщо для вас важливо відділяти суттєве від другорядного, шукати відповіді на складні питання та формувати власне незалежне мислення - ця добірка стане надійним орієнтиром.

Приєднуйтесь до теки за посиланням: https://www.tg-me.com/addlist/6lRpLScPl903MzE6

Відзнака Головнокомандувача "Хрест Військова честь".

Приємно.

Але найголовнішою нагородою, після нашої перемоги, буду вважати відзнаку за участь в визволенні Зеленого клину. (Після шеврону "Азов" звісно, він найвища з нагород).

Битва при Пуатьє, також відома як битва при Турі, відбулась 10 жовтня 732 року поблизу від міста Тура у центральній частині Французького регіону. У цій битві франкські війська під командуванням мажордома держави Меровінгів Карла Мартела, одержали рішучу перемогу над силами Омейядського халіфату під керівництвом валі Андалусії Абдур-Рахмана ібн Абдалаха.

Ця велика перемога не тільки поставила крапку у багаторічній експансії арабів у Європу, ставши першим кроком у звільненні європейцями Піренейського півостріву (Територія сучасної Іспанії), а й сформувала передумови для консолідації франків в єдину націю, затвердивши Каролінгів як панівну європейську династію.

Омейядский Халіфат, найпотужніша мусульманська держава того часу, так і не зміг в повній мірі оправитись від поразки, та після періоду поступової стогнації, розпався.

Вітаю всіх європейців з цією славною датою! Твердо віримо у те, що великі досягнення Європи минулого стануть поштовхом для пробудження людей і Нового Відродження!

https://youtu.be/6m7Hgl4Io5o?si=hrLtZpgqJEZfF7qh

Цікава бесіда з воїном українського війська та козацьким націоналістом, донським козаком за національністю.

Про спільне майбутнє наших народів та відсутність цього майбутнього для РФ.

Бо факти нашої історії говорять, що істнували ми як велика держава й як велика нація за Великих Київських Князів і упали з упадком князівської влади. Після нашого першого „лихоліття“ пристали ми до Литви й Польщи тоді, коли там була сильна монархічна влада й підняли повстання проти Польщи тоді, коли там влада Короля ослабла, та запанувала шляхецько-республіканська демократія.

Державою й нацією стали ми знов за Гетьмана Богдана, що єдиний із посеред Гетьманів був не тільки на словах а й наділі „самодержцем руським“.

І не виконавши його заповіту, не сотворивши після його смерти власної наслідственної монархії, після послідньої спроби Гетьмана Івана Мазепи стати „самовладним князем в Україні“, перехилились ми цілою вагою — власне маси народньої — на бік монархії московської, проти якої підняли всенародне повстання тільки тоді, коли Царя в Петербурзі не стало.

Трудно втім усім бачити врожденне демократичне республіканство.

©️ В'ячеслав Липинський, "Листи до братів-хліборобів"