Коротко про мене! 👆😜

В активному читанні 😵‍💫 Розказуйте, що у вас зараз на читанні денному? 😉

#моябібліотека

Почала дивитися серіал Каос. Кайфую з першої серії 😍 тепер треба ще посидіти з енциклопедією грецької мітології, бо вже позабувала нюанси 😅 але, акторська гра, божечки, це прекрасно 🤩

2 серія - розйоооооб!!! 🤣🤣🤣 Вгадайте на якому моменті 😆

Додивилася учора Каос. Ну що я скажу? В кого кинути гроші, щоб швидше вийшов другий сезон?!

Там прекрасно все, окрім очевидно надмірності нетфлікських приколів із статями. Я скучила за стандартними чоловік жінка парами, ну бо я кагби та цільова авдиторія, а їх там ну таке 🥺 але я смертна, а то боги... Йой, най буде.

Так от, у серіалі прекрасно все: режисура, актори, локації, гумор, сценарій на диво теж не просідає. Вплетення мітології в сучасність та прогнозування "як би це могло бути якби...".

Ну і вишенька на торті Зевс Джеффа Ґолдблюма - це підсумок всієї його кар'єри. Це довершений грандмастер, твльки з ще більш гіперболізованим образом доведений до абсурду та божевілля.

Мені звісно сподобалися всі актори. Ай, що тут говорити, я закохалася в цей серіал. Він стоїть вище в мене за Секседюкейшн, Сендмена, і, простіть мене супер герої, Хлопаків. При чому останній це топ топчик для мене.

І так, рекомендую серіал сто проц!
Прийміть реальність серіалу і віддайтеся усім законам світу!
Так, там буде багато тригерних сцен зв'язаних із вбивствами. Але одразу скажу, що це чорна комедія із доволі філософськими елементами.

Якщо хлопаки то для вас ту мач, ну то спробуйте Каос, він трішки лайтовіший 🤪

100 із 10 🔥

Так просто бути апельсином 🥲

#моябібліотека

Прочитала нарешті 1984 Орвела і потягнуло на думки.

Почну здалеку. У мене було два примірники 1984 від видавництва Жупанського. І вони містичним чином свого часу зникли з моєї бібліотеки.

Однак мене до 1984 привела сама доля. boardova games зараз розробляють настільну карткову гру за цим сетингом, тож мені довелося таки ознайомитися з першоджерелом. На черзі мене чекає ще кіноадаптація та графічний роман, а потім ще один комікс, який здається в нас не адаптований. А ще ж там є і "Джулія" - та ж історія розказана зі сторони дівчини 🤔

Я знала в загальних рисах про що Орвел. На нього є дуже багато відсилок, своїх прочитань, а Великого Брата, мені здається, всі знають, хоч насправді його не існує. Упс спойлер. Ну як, скажемо це "колективне підсвідоме". Бозя, якого всі бояться.

У вас виникне логічне питання, як, особливо зараз, можна спокійно читати цей памфлет песимістичності?

Ворога треба знати в лице!

А якщо чесно, я не сприймаю Орвела як щось можливе. Так, цілком схоже на тоталітаризм, але очевидно гіперболізовано. Спершу варто зазначити, що Орвел свого часу був ненависником капіталізму. Бідне дитинство далося в знаки. І як на той час всі інші поборники справедливості, став жертвою комуністичних ідей. Скажу одразу, він дуже швидко розчарувався в ідеології, точніше я би сказала не про саму ідею, а про її реалізацію.

1984 дуже правильна в межах існування персонажа у заданому сценарії. Він дуже ідеалістично дивився на страх людей перед Великим Братом. Дуже ідеалістично зла система. Дуже ідеально розумна система для того, щоб слідкувати навіть за твоїми думками.

Зараз поясню про що я. Я зараз читаю паралельно книгу "Архіви КГБ" і там дуже багато цікавих кейсів тоталітарного режиму. Методи роботи, що вони переслідували в першу чергу і нащо це їм.

Тож те, що на мою думку не враховано Орвелом - це людський фактор. Я розумію, що зрештою 1984 - це більше про метафору та якісь особисті проживання травми, але що кидається в очі при прочитанні - це те, що там тоталітаризм очима чувака, який власне не жив в середині тоталітаризму. Він був спостерігачем. І попри те, що система описана максимально автентично, в роздумах ГГ та й філософії інших персонажів прослідковуються якісь вищі матерії тоталітарної ідеології. Хоча на ділі, це завжди про шкурний інтерес.

Та й ідея самого тоталітарного режиму, описаного в 1984 - перевиховати та знищити тебе як особистість не фізично, а ментально. Підкорити колективному підсвідомому.

Хоча згадуючи той же "Список Шиндлера", а це, нагадаю, книга про реальні події, системі похуй про що ти думаєш і хто ти взагалі. Вона тебе знищує фізично. Не підкоряєшся - тебе нема. Підкоряєшся - ти трошки є, а потім тебе теж нема. Навіть як би ти не любив ідеї, що сповідує ця система.

Читаючи архіви КГБ - системі плювати на тебе і що ти думаєш, поки ти свою пащеку не розкриваєш і не поширюєш шкідливі (для системи) наративи серед інших.

1984 мені дуже сподобалася в межах "припустимо якби було так", але очевидячки, що вона далека від істини, вона далека від реальності, вона просто ідеальна для того, щоб так було. Зрештою на те вона і антиутопія.

Антиутопія з доволі приреченим кінцем без проблиску надії.

До слова, вчора зіграла в прототип настілки по 1984 і зі свіжо прочитаною книгою в голові - це було просто шикаааарно! Я дуже суб'єктивна тут. Що тут говорити, коли я тащуся від антиутопії 🤔 але повірте, гра майже на фінальному шляху своєї розробки. Єдине я переживаю, що її буде складно пояснити людям, які поза контекстом взагалі. Та зрештою не буду загадувати наперед. В очікуванні крутої настілки від boardova 😉

П.С. До слова, "Колгосп тварин" того ж Орвела свого часу отримала першу свою локалізацію саме українською мовою! Орвел, коли писав передмову до українського видання, навіть не здогадувався, на скільки важлива ця книга була для них. Книга була розрахована на українців, що жили в окупаційній зоні армії США.

#моябібліотека

Нарешті дочитала "Архіви КГБ". Останні історії особливо вражають!

По факту це такий собі виклад історії людей, що потрапили під пильне око КГБ. Людей, які йшли проти системи, або випадково потрапили під "праведну руку" режиму.

Попри те, що це не художній виклад, а ніби реально читаєш архів, структуровано із поясненнями що насправді сталося та свідчення свідків, чи реальних героїв справ уже за незалежної України.

За книгою видно скільки часу та сил вкладено в неї, всі ці розслідування, аж відчувається ті краплинки інформації, які збиралися із газет, архівів, закордонних медіа. Це до біса інтересно! Особливо враховуючи, що я сама колись так досліджувала історію життя митця для своєї дипломної. Тож повірте, за цим стоять мільйони годин роботи.

З доволі смішних історій - це червоне бікіні, як чувішка втекла з Радянського Союзу в складі команди корабаля. Перетнула відстань до берега одного з міст Австралії в одному бікіні (це не факт, але так писали численні ЗМІ). Чи та ж історія Троцького, яка ввижалася у фотографії дерев та фабрики (про неї я згадую в останньому інтерв'ю на MariAm Talk).

Із гостросюжетних - це історія бандюка, який в численних спробах втекти з радянського союзу уже перед стратою набив собі на лобі напис РАБ СССР.

Ой, книга капець цікава, там і про імена нашого культурного простору почуєте. От наприклад ви знали, що Подерев'янський колись займався карате, яке забороняли в союзі? 😬😅

Одним словом, рекомендую 🫶

#моябібліотека

Я вже знаю, що читатиму наступним 😬🙃

Олекса Мельник, він же Сновида, мій голосовий братюня. Презентація "І порву буття сукно".

Купити можна тут