Чергова неймовірно болюча втрата для нашої команди та всієї України.
У бою на Авдіївському напрямку загинув наш Дмитро Лисенко. Лідер Солідарної Молоді Покровська й відомий активіст, якого знало все місто. Пам’ятаю, як він брав участь у наших заходах на Донеччині ще до 24 лютого… А після повномасштабного вторгнення вступив до лав Сил оборони, воював, мав поранення, але щоразу повертався до служби.
Дмитро був людиною, з якою багато людей пов’язували майбутнє Донеччини, її відбудову та розвиток. Людиною, яка є символом нового покоління молодих жителів Донеччини: патріотичних, сміливих, розумних, відкритих до світу.
Справжній інтелектуал, який багато думав, шукав шляхи вирішення проблем, сумнівався, ухвалював складні рішення. Полум’яний патріот і рішучий воїн, який кров’ю, потом, а, врешті, й життям довів свою віру у святі ідеї розбудови української державності. Він категорично не терпів несправедливості й всіма силами боровся за правду, як у цивільному житті, так і на фронті.
Дмитро всім серцем любив Донеччину. Як він казав, землю, на якій жили його предки і на якій житимуть його діти. Землю, заради якої він жив і заради якої він загинув у бою. Землю, яку в пам’ять про нього ми маємо захистити та відбудувати.
Зараз я у Покровську. Привіз РЕБ для воїнів. А Дмитра нема...
У Дмитра залишилася дружина і маленька донечка… Мої найщиріші співчуття родині. Ми всі дуже пишаємося Дмитром, справжнім героєм. Можете розраховувати на нашу підтримку.
Вічна пам’ять Дмитру! Вічна слава герою!
У бою на Авдіївському напрямку загинув наш Дмитро Лисенко. Лідер Солідарної Молоді Покровська й відомий активіст, якого знало все місто. Пам’ятаю, як він брав участь у наших заходах на Донеччині ще до 24 лютого… А після повномасштабного вторгнення вступив до лав Сил оборони, воював, мав поранення, але щоразу повертався до служби.
Дмитро був людиною, з якою багато людей пов’язували майбутнє Донеччини, її відбудову та розвиток. Людиною, яка є символом нового покоління молодих жителів Донеччини: патріотичних, сміливих, розумних, відкритих до світу.
Справжній інтелектуал, який багато думав, шукав шляхи вирішення проблем, сумнівався, ухвалював складні рішення. Полум’яний патріот і рішучий воїн, який кров’ю, потом, а, врешті, й життям довів свою віру у святі ідеї розбудови української державності. Він категорично не терпів несправедливості й всіма силами боровся за правду, як у цивільному житті, так і на фронті.
Дмитро всім серцем любив Донеччину. Як він казав, землю, на якій жили його предки і на якій житимуть його діти. Землю, заради якої він жив і заради якої він загинув у бою. Землю, яку в пам’ять про нього ми маємо захистити та відбудувати.
Зараз я у Покровську. Привіз РЕБ для воїнів. А Дмитра нема...
У Дмитра залишилася дружина і маленька донечка… Мої найщиріші співчуття родині. Ми всі дуже пишаємося Дмитром, справжнім героєм. Можете розраховувати на нашу підтримку.
Вічна пам’ять Дмитру! Вічна слава герою!
Змінила мікрофон на автомат.
Ірина Шевченко робила репортажі для «5 каналу» з передової. Згодом вирішила воювати не лише словом та вступила до лав ЗСУ. Каже, що їй перебувати на позиціях разом із побратимами — найкраще.
З Ірою ми не вперше зустрічаємося на українському Донбасі. Сьогодні передавав для її першої роти 21-го батальйону «Сармат» Мавіки, FPVшки, «Цукорок» та шини. Якраз те, що дуже треба для піхоти.
Познайомився з її побратимами — легендарним командиром за позивним «Кос». Його перша рота найбільше тут жахає росіян. Вони пройшли Піски, Вугледар, зараз насипають на Бахмутсьому напрямку.
У «Коса» є найкращий штурмовик посадок – «Сварщик». Сказав, що не відпустить мене, доки не запишемо вітання його дружині Юлі. А мене не треба довго вмовляти — із задоволенням 😅
А з Ірою домовилися, що вона обов’язково здійснить свою мрію і запише репортаж про нашу Перемогу. Ми все для цього зробимо.
📩 Telegram 😎 Facebook 🕊 Twitter
Ірина Шевченко робила репортажі для «5 каналу» з передової. Згодом вирішила воювати не лише словом та вступила до лав ЗСУ. Каже, що їй перебувати на позиціях разом із побратимами — найкраще.
З Ірою ми не вперше зустрічаємося на українському Донбасі. Сьогодні передавав для її першої роти 21-го батальйону «Сармат» Мавіки, FPVшки, «Цукорок» та шини. Якраз те, що дуже треба для піхоти.
Познайомився з її побратимами — легендарним командиром за позивним «Кос». Його перша рота найбільше тут жахає росіян. Вони пройшли Піски, Вугледар, зараз насипають на Бахмутсьому напрямку.
У «Коса» є найкращий штурмовик посадок – «Сварщик». Сказав, що не відпустить мене, доки не запишемо вітання його дружині Юлі. А мене не треба довго вмовляти — із задоволенням 😅
А з Ірою домовилися, що вона обов’язково здійснить свою мрію і запише репортаж про нашу Перемогу. Ми все для цього зробимо.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM