Користуючись нагодою!
Я не завжди співаю свої пісні на сольниках. В сенсі, абсолютна більшість так, мої або мій переклад відомих пісень.
Але є і виключення.
Пісню "Баржі Абадона" написав Саша (він же Че, він же Старєнький, він же творець Games Gathering) Хруцький.
Пісня Космодесантник: задум і перший куплет мої, далі ми разом із Сашею дописали її разом на рольовій грі біля багаття.
Переклад НМДУКД українською – Еланор Квентарієль з цього чатика + мої невеличкі правки.
Коротше, все це не тільки моя заслуга, просто щоб ви знали.

Також цікавий факт: москалі до сих пір приходять в коменти до НМДУКД і БА і горять там через те, що автори хохлииииииии.

(також я вважаю, що Games Workshop завинили нам купу бабла за ендорсмент вахи, бо я не брешу – за моє життя кілька десятків людей підходили до мене і казали, що через ці пісні і наш всратий серіал дізналися про світ В40к і стали збирати армії і оце все)

(окремий лол в тому, що я вже років 10 не читаю ваху і не граю, але мені в лічку постійно продовжують люди кидати по ній меми – так ось, АСТАНАВІТЕСЬ, фатіт 😭)

Також користуючись нагодою, оскільки у нас тут вечір Вархамера, розкажу ситуацію із життя.
Кліпи і серіали знімав нам наш друг Юрген. Якось я приходжу до Юргена на день народження, і туди ж прийшов якийсь його колега з айті-сфери.
Ми розмовляли на якісь інші теми, коли хтось згадав Вархамер.
І тут цей колега каже – блін, чуваки, а ви бачили, як якісь тіпи зняли по Вахє прікол?
І починає нам показувати наші ж кліпи.
Ми переглядаємося з Юргеном і не можемо поняти, це він тягне прикола, чи серйозно.
На третьому відео ми здалися і призналися, що Юрген режисер, а я Комісар.
Вираз обличчя був безцінний.

Доброї ночі, друзі! Час ото випустити наступний трек 😊

Він був готовий чітко на фулл мун, тож ним я ту повню досі святкую (не залежно від фази місяця).

Just Me.

Дякую Зимозісу, вчителю, морально-вольовому пінатєлю і людині, шо все це терпіла, міксила і мастерила.

А з артворком повʼязана окрема волшебна історія. Бо це - фотка, зроблена неймовірною Сашкою Ланде десять років тому. На фотці Надєжда охуїває від першої в її житті пустелі. Сила там відчувалась така, шо можна було пнуть, як хвутбольний мʼяч, ціле НЛО, і воно б летіло, аж гай шумів. Пам’ятаю, вночі тоді за нами літали дрони, вдень сонце випалювало пустелю разом з очами у авіаторах, під ранок - вморажувало в палатку. А через кілька днів гордого одинокого походу углиб і вшир, посеред пустелі знайшлась кавʼярня і вайфай (це як ті гуцульські панєнки, шо на краю світу тобі розказують, шо десь там ген на горі у снігу втопивсі магазін (а ти був впевнений, шо ти вубше один у цій частині Карпат).
Це була подорож-переворот долі й особистості. І місцеві скелі тоді влізли у якийсь портал - і вилізли тепер у цьому трекові.

Written & Prodused by Nadiia Kalamieiets
Artwork by Nadiia Kalamieiets
Photo by Alexandra Lande
Mixed & Mastered By Dimitro @ Zymosis Studio
Recorded by Yaroslav Stepankov

P.S. Як всігда, луччє накрутіть басів, колонок і візьміть мощні навушніки. Хоча в принципі я уявляю собі, шо можна таке і на мобілочкі врубить у дворі.

Всі посилання будуть згодом - а поки є, шо є.
Enjoy, my dear humans and creatures, а я пішла спати.

YouTube https://is.gd/OZSWWW
SoundCloud https://is.gd/TgNsYa
Bandcamp https://is.gd/GgqnV9
OfficialReleasePage soon
Spotify soon
AppleMusic soon
YouTubeMusic soon
Deezer soon
Beatport soon

Поки в хаті нема опалення, я офіційно працюю підставкою для кота. Тобто він реально постійно ходить за мною і щойно я сідаю чи лягаю, залізає на мене і перетворюється на волохату кулю.
Взагалі процес вставання не вітається дуже.

А є якісь відносно довгочасні прогнози по дронам, як прогнози погоди? А то мені треба знати, як завтра свою логістику будувати, було би дуже зручно, типу там "завтра увечорі в області очікуються ракетні опади, місцями дрони, температура в епіцентрі падіння до тисячі градусів".

Я з дитинства обожнюю жахастики, і вони насправді мене комфортили у свій час – бо навколо були стрьомні і несправедливі 90-ті, а ці жахи були зрозумілі і якісь навіть рідні. Тож абсолютно розумію дитину, яка перед обличчям страху смерті знайшла спокій у візиті Джейсона.

Боже, які у нас талановиті підписники

Ще раз дякую всім, хто був на виступі і на аукціоні, зібрали разом із вами на Сили Оборони майже 150 тисяч!

У пагорбах знову відкрилися двері!
І ось, вдягнувши людську подобу,
Ідуть полювати осінні фейрі,
Роблять із пір'я і листя оздобу,
Шукають у лісі скарби терпляче,
Із золота творять прикраси дивні
вино розливають із медом гаряче,
Людськії скорботи їм непотрібні.

Ходімо до лісу, танцюй із нами,
В тумані жовтневому поміж снами,
Де листя і мрії злітають угору,
Де правлять феї осіннього двору!

#skladno #eternaltrip

Вчора чи не вперше за купу часів викроїв пару годин на те, аби просто вийти в парк подихати повітрям.
Зайшли із кобітами в поле, сіли на коцику і п'ємо з термосу чайок.
Повз проходить якась тітонька з вєліком, видно, що ходила за грибами.
- Дівчата, а що ви тут робите?
- Еммм, чай п'ємо.
- А чого без хлопців?
🥴🥴🥴
Сука, ніколи не можу цього осягнути. По-перше, у мене ніколи не виникає навіть думки розпитувати незнайомих людей, що вони роблять. По-друге, чому для дозвілля трьом дівчатам обов'язково потрібні хлопці? А чому ви з лісапедом і грибами, а без хлопця?

Я розумію, що деяким людям може бути самотньо, і їм може бути потрібен якийсь смол-ток для соціалізації. Але чому неможна перекинутися парою слів про погоду, ну спитати, чи ми теж за грибами чи просто, щось таке? Чому треба обов'язково задати якесь всрате питання, типу ще із претензією?
Вона ще потім розпитувала, чому ми всі в чорному бо ми в секті .
Може, звісно, вся справа у даному складі компанії – минулого разу, коли ми гуляли із Таш і Феєю, до нас доїбався якийсь мужик, який активно намагався вияснити, до якої "течії" ми належимо.

Скільки живу серед людей, але часто так і не можу їх зрозуміти. Mind your business, kurwa

Пані, панове і небінарні персони, вашій увазі... мій перший альбом. Я все ще в шоці. Він записувався більше року а найстаршій пісні в ньому - більше десяти. Більше в мене нема кометрарів, піду посижу на стелі

https://music.youtube.com/playlist?list=OLAK5uy_msggamZ3iy4r6dTfFjytDO1w4uMCev9kE

Коли йдеш з репетиції в метро, а там станкі, станкі

Я постійно купую книжки в передзамовленні, щоб підтримати українських авторів, а потім вони лежать стосами і я їх не читаю, бо голова як баняк. Але найгірше, що я в 3 з 5 випадків взагалі забуваю, що щось передзамовляю 😁😁😁 і потім раптово приходить ось таке на пошту. Автор з Третьої Штурмової, до речі. Сподіваюсь, я колись таки знайду в собі сили все куплене перечитати (бо поки з усього прочитані тільки Саші Буля "Плющ" і "Сніжний Ізюм" Аліни Дихман, останнє того ж видавництва, що ось ця новинка).

Це не фільм "Вампіри" 1915 року, це я рекламую втомленим слухачам останній в цьому році дроп кажанячих худі. Лишилося буквально кілька штук, так що якщо у вас є 4кілогривень і бажання ходити в красивому затишному кажанячому образі, го в наш магаз
https://zwyntar.shop/product/hudi-firmovyj-kazhan/

Можливо, ми поновимо випуск в наступному році, але це не точно.

На цьому тижні приз за найкращий комент під відео ZTR отримає Аліса