На цьому тижні приз за найкращий комент під відео ZTR отримає Аліса

Колись цей канал створювався для того, щоб для 10 близьких друзів постити моє ниття про те, як я заїбавсь.
Пройшли роки, на каналі пара тисяч підписників, через нього анонсуються концерти, збираються гроші на армію, прилаштовуються коти, в коментарях люди знаходять друзів та співробітників, коротше, я дуже пишаюсь, що побудував таке неймовірне, миле i підтримуюче Темне Село, в якому багато мешканців і всі вони чудові.

Одна біда – нема більше місця, куди написати, коли мені хуйово, коли я насправді заїбався і хочеться просто сидіти і плакати. Бо на люди це вивалювати не годиться, бо паблік на дві тисячі людей не має читати якусь чергову прутню про мій настрій, бо всі і без мене втомлені, зайобані і демотивовані, і множити цю ентропію немає причин.

Але зрідка не вистачає ось цього теплого лампового "Боже, як же я заїбався" на 10 людей, і щоб вони тобі написали "і ми теж, бро, ну ти там якось тримайся".

Всі, хто заїбався, я з вами.
(і якщо з якихось причин в листопаді у мене не вийде піти у відпустку, то я поїду кукухою, this shit is real)

Взагалі, як на мене, оцей стан, коли ти розклеївся, але треба тягнути далі, найгеніальніше передала Марго Роббі
https://youtu.be/FHhTm7y_OOw?si=aZM6nfzHiBSmxK5l

Нагадую, що у ZTR є тікток 😁😁😁
https://vm.tiktok.com/ZMAV2Jpwa/

Блін, Дизель помер. Не скажу, що колись був фанатом Грін Грей, але це музика мого дитинства 💔 співчуваю рідним і учасникам гурту. Оце буквально пару днів тому трапилася їхня афіша і ще подумалося, добре, що вони переклали старі пісні українською і знову турять.

Не те, щоб я дуже сумував по цим звукам 👀 сподіваюсь, всі живі.

Дивлюся іноді канал Cooking History. Автор розшукує цікаві історичні рецепти від часів шумерів до сьогодення і розповідає, як це приготувати – ну і купу цікавих супутніх фактів про відповідний історичний період.

У його випуску під Геловін він готував курячий паприкаш, описаний в книзі Брема Стокера "Дракула". Хоча сама книга фантастична, але в ній доволі детально в щоденниках головного героя описано, як він їде Трансильванією, що він їсть і п'є по дорозі. В одному із трактирів він їсть robber steak, м'ясо, приготоване на шпажці, і пише, що воно нагадує йому на вид London cat's meat.

Автор каналу трохи в ахуї подумав, невже в Лондоні в 19 столітті було так популярно їсти котів? Виявилося, що cat's meat це не м'ясо котів, а м'ясо ДЛЯ котів. У 19 ст. в Лондоні коти слугували захистом міста від навали щурів, тому міська влада заохочувала годувати котиків, і були навіть спеціальні cat's meat man, які ходили із коробом м'яса для кицюнь. Звідки ж це м'ясо бралося? Оскільки тоді в місті було дуже багато коней, доволі часто ці коні вмирали власною смертю чи від хвороб. Їсти таке м'ясо людям було не дуже, а от для котів воно цілком годилося (коти не були перебірливі). М'ясо це на скотобійнях розділували і сушили на спеціальних шпажках. Потім ці шпажки у короб забирав годувальник котів і йшов у місто його роздавати, а іноді й продавати, бо в заможних домах його купували, як корм для домашніх котиків. Цей феномен згадується також у документальних свідченнях про Джека Різника.
Тож не дивно, що герою "Дракули" карпатський шашличок нагадав "котяче м'ясо".