Архітектори хабарів: місцева влада як генеральний підрядник тіньових схем.
Містобудівні умови та обмеження, які мали б бути звичайним технічним документом, давно стали інструментом тиску й збагачення. А деякі чиновники — головними архітекторами схем, а не розвитку.
🔍 У моїй новій колонці для Економічної правди подаю конкретні кейси: Полтава, Одеса, Лубни, Бориспіль. Але не варто думати, що проблема лише в цих містах, адже географія охоплює всю країну.
Саме тому я наполягаю: лише цифровізація, прозорі правила і невідворотна відповідальність дадуть шанс на відновлення без дерибану.
👉 Читайте колонку і переконайтеся самі, чому відновлення України неможливе без очищення цієї сфери.
Містобудівні умови та обмеження, які мали б бути звичайним технічним документом, давно стали інструментом тиску й збагачення. А деякі чиновники — головними архітекторами схем, а не розвитку.
🔍 У моїй новій колонці для Економічної правди подаю конкретні кейси: Полтава, Одеса, Лубни, Бориспіль. Але не варто думати, що проблема лише в цих містах, адже географія охоплює всю країну.
Саме тому я наполягаю: лише цифровізація, прозорі правила і невідворотна відповідальність дадуть шанс на відновлення без дерибану.
👉 Читайте колонку і переконайтеся самі, чому відновлення України неможливе без очищення цієї сфери.
⚖️ У кожного військового злочинця буде свій Нюрнберг.
Президент України Володимир Зеленський та Генсек Ради Європи Ален Берсе підписали угоду про створення Спеціального міжнародного трибуналу щодо злочину агресії рф проти України.
Трибунал розглядатиме справи найвищого політичного і військового керівництва рф — тих, хто спланував вторгнення, віддавав накази і розв’язав війну, яка принесла тисячі смертей.
Агресія — «материнський злочин», з якого ростуть депортації, катування, зґвалтування, масові вбивства. Вирок за агресію — це перший крок до відповідальності за все інше.
І так, ніхто не відміняє вини всіх інших, хто виконував наказ, і не зникає історична вина всього російського народу. Колективна відповідальність: винні всі, ступінь вини різна.
Величезна вдячність нашим європейським друзям за рішучість, підтримку і сміливість називати речі своїми іменами. Справедливість починається з правди.
Президент України Володимир Зеленський та Генсек Ради Європи Ален Берсе підписали угоду про створення Спеціального міжнародного трибуналу щодо злочину агресії рф проти України.
Трибунал розглядатиме справи найвищого політичного і військового керівництва рф — тих, хто спланував вторгнення, віддавав накази і розв’язав війну, яка принесла тисячі смертей.
Агресія — «материнський злочин», з якого ростуть депортації, катування, зґвалтування, масові вбивства. Вирок за агресію — це перший крок до відповідальності за все інше.
І так, ніхто не відміняє вини всіх інших, хто виконував наказ, і не зникає історична вина всього російського народу. Колективна відповідальність: винні всі, ступінь вини різна.
Величезна вдячність нашим європейським друзям за рішучість, підтримку і сміливість називати речі своїми іменами. Справедливість починається з правди.
Наші вдома 🇺🇦
Воїни Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби. Більшість — у полоні з 2022-го.
Живі. Вільні. Нарешті — вдома.
Дякую всім, хто бореться за кожне повернення. І будемо боротися, доки не повернемо всіх.
Воїни Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби. Більшість — у полоні з 2022-го.
Живі. Вільні. Нарешті — вдома.
Дякую всім, хто бореться за кожне повернення. І будемо боротися, доки не повернемо всіх.
Зв’язок — це те, без чого в країні не працює нічого.
Ні сигнал тривоги. Ні порятунок. Ні відновлення.
Саме тому всі бар’єри, які заважають розвитку мережі, потрібно прибирати — особливо там, де вони вже давно не мають сенсу.
Тому важливо, щоб у країні не залишалося "білих плям" — ні технічних, ні регуляторних.
📌 Взяла участь у засіданні підкомітету з питань цивільного захисту населення та територій Комітету Верховної Ради, який очолює Сергій Мандзій. Обговорювали звернення асоціації операторів зв’язку «Телас» щодо перегляду норм ДБН В.2.5-56:2014. Йдеться про обов’язкове встановлення автоматичного пожежогасіння на базових станціях мобільного зв’язку.
У чому суть проблеми?
🔸 обладнання — малопотужне (до 8 кВт);
🔸 доступу людей туди немає;
🔸 ризик займання — мінімальний;
🔸 конструкції — з негорючих матеріалів.
💸 При цьому інші нормативні документи вже дозволяють такі системи не встановлювати. Маємо регуляторну колізію, яка щороку коштує бізнесу сотні мільйонів гривень. Це — втрачені можливості для розширення мережі, особливо у важкодоступних і деокупованих регіонах.
🤝 Завдяки активній підтримці Сергія Мандзія та Олега Бондаренка, голови Комітету з питань екологічної політики та природокористування, вдалося зібрати за одним столом представників мобільних операторів, ДСНС, Мінрегіону, Мінцифри, МВС та науковців.
І головне — почати діалог між усіма сторонами. Саме так шукається баланс між безпекою, здоровим глуздом і економікою.
👏 Вдячна ДСНС за конструктив і готовність рухатися в бік оновлення застарілих вимог. Бо пожежна безпека — це важливо. Але ще важливіше — щоб вона була адекватною до сучасних умов і не душила розвиток.
📶 Наше головне завдання — щоб зв’язок був. Завжди і всюди.
На прифронтовій території. У гірських селах. Після деокупації.
🇺🇦 Дякую всім операторам, які забезпечують зв’язок — навіть під обстрілами.
Це — бізнес, що працює для людей, тримає економіку і допомагає ЗСУ податками. І він заслуговує на підтримку.
Ні сигнал тривоги. Ні порятунок. Ні відновлення.
Саме тому всі бар’єри, які заважають розвитку мережі, потрібно прибирати — особливо там, де вони вже давно не мають сенсу.
Тому важливо, щоб у країні не залишалося "білих плям" — ні технічних, ні регуляторних.
📌 Взяла участь у засіданні підкомітету з питань цивільного захисту населення та територій Комітету Верховної Ради, який очолює Сергій Мандзій. Обговорювали звернення асоціації операторів зв’язку «Телас» щодо перегляду норм ДБН В.2.5-56:2014. Йдеться про обов’язкове встановлення автоматичного пожежогасіння на базових станціях мобільного зв’язку.
У чому суть проблеми?
🔸 обладнання — малопотужне (до 8 кВт);
🔸 доступу людей туди немає;
🔸 ризик займання — мінімальний;
🔸 конструкції — з негорючих матеріалів.
💸 При цьому інші нормативні документи вже дозволяють такі системи не встановлювати. Маємо регуляторну колізію, яка щороку коштує бізнесу сотні мільйонів гривень. Це — втрачені можливості для розширення мережі, особливо у важкодоступних і деокупованих регіонах.
🤝 Завдяки активній підтримці Сергія Мандзія та Олега Бондаренка, голови Комітету з питань екологічної політики та природокористування, вдалося зібрати за одним столом представників мобільних операторів, ДСНС, Мінрегіону, Мінцифри, МВС та науковців.
І головне — почати діалог між усіма сторонами. Саме так шукається баланс між безпекою, здоровим глуздом і економікою.
👏 Вдячна ДСНС за конструктив і готовність рухатися в бік оновлення застарілих вимог. Бо пожежна безпека — це важливо. Але ще важливіше — щоб вона була адекватною до сучасних умов і не душила розвиток.
📶 Наше головне завдання — щоб зв’язок був. Завжди і всюди.
На прифронтовій території. У гірських селах. Після деокупації.
🇺🇦 Дякую всім операторам, які забезпечують зв’язок — навіть під обстрілами.
Це — бізнес, що працює для людей, тримає економіку і допомагає ЗСУ податками. І він заслуговує на підтримку.
Сьогодні в Україні можна стати жертвою нападу лише через те, ким ти є: через твою релігію, стать, колір шкіри, сексуальну орієнтацію чи інвалідність. І найстрашніше — за такий напад неможливо притягнути до відповідальності, адже законодавчо це непередбачено.
Тим часом, законопроєкт №5488, який є реальним шансом це змінити, лежить у парламенті вже 14 місяців. Сьогодні на цьому наголосила під час Форуму «Inclusion for Justice / Інклюзія заради Справедливості», організованому Gender Stream та Точка опори ЮА - NGO Fulcrum UA
Україна не просто воює з божевільним сусідом. Ми боремося за незалежність, за те, щоб бути частиною вільного, демократичного світу. Законопроєкт №5488 — це ще один крок до ЄС, де права людини не декларація, а реальність.
Вдумайтеся: серед наших захисників — представники ЛГБТ+ спільноти, люди з різним походженням, вірою, ідентичністю та всі вони готові покласти життя за свободу країни. А ще щодня з війни повертаються українці з інвалідністю, які безперечно мають право жити в суспільстві без упереджень і бар’єрів. Ми морально не можемо залишати їх беззахисними перед дискримінацією.
Законопроект 5488 не обирає, кого захищати. Бо він захищає всіх: і тебе, і твоїх батьків, і твоїх дітей, і людей з інвалідністю, і тих, хто повернувся з фронту, і кожного, хто колись чув за спиною: «ти не такий».
Тому на сьогодні ми з колегами продовжуємо боротьбу за його ухвалення і щиро дякую всім, хто з нами на цьому шляху! Всім колегам у парламенті та міністерствах, всім представникам громадських організацій та просто всім небайдужим. Рівність і повага має бути не тільки на словах, а й у законі. Вірю, цій каденції парламенту вдасться цього досягнути.
Тим часом, законопроєкт №5488, який є реальним шансом це змінити, лежить у парламенті вже 14 місяців. Сьогодні на цьому наголосила під час Форуму «Inclusion for Justice / Інклюзія заради Справедливості», організованому Gender Stream та Точка опори ЮА - NGO Fulcrum UA
Україна не просто воює з божевільним сусідом. Ми боремося за незалежність, за те, щоб бути частиною вільного, демократичного світу. Законопроєкт №5488 — це ще один крок до ЄС, де права людини не декларація, а реальність.
Вдумайтеся: серед наших захисників — представники ЛГБТ+ спільноти, люди з різним походженням, вірою, ідентичністю та всі вони готові покласти життя за свободу країни. А ще щодня з війни повертаються українці з інвалідністю, які безперечно мають право жити в суспільстві без упереджень і бар’єрів. Ми морально не можемо залишати їх беззахисними перед дискримінацією.
Законопроект 5488 не обирає, кого захищати. Бо він захищає всіх: і тебе, і твоїх батьків, і твоїх дітей, і людей з інвалідністю, і тих, хто повернувся з фронту, і кожного, хто колись чув за спиною: «ти не такий».
Тому на сьогодні ми з колегами продовжуємо боротьбу за його ухвалення і щиро дякую всім, хто з нами на цьому шляху! Всім колегам у парламенті та міністерствах, всім представникам громадських організацій та просто всім небайдужим. Рівність і повага має бути не тільки на словах, а й у законі. Вірю, цій каденції парламенту вдасться цього досягнути.
Війна закінчиться. І тоді на нас чекає нова держава з великою спільнотою людей, які пройшли війну.
Це вже не виняток, а частина нашої нової реальності. І від того як ми побудуємо політику підтримки для ветеранів залежить якою буде ця реальність — сильною і згуртованою чи роз'єднаною й травмованою.
📊 У державних реєстрах уже 1,3 мільйона ветеранів. І це лише початок. Без урахування родин.
Це — країна, яка повертається з фронту. І працювати з цією реальністю треба не точково, а системно: від уряду до громади, від великого бізнесу до місцевого роботодавця.
На конференції аналітичного центру We build Ukraine ми говорили про людський капітал як головну точку росту. Я свідомо зосередилась на ветеранах, бо вони не просто частина ринку праці, а його потенційне ядро.
Оператор БПЛА ➡️ опертаор агродрону.
Снайпер ➡️ аналітик або тренер тактики.
Парамедик ➡️ інструктор із першої допомоги.
Інженер зі ЗСУ ➡️ проєктант інфраструктури.
У кожному — досвід, точність, витривалість і головне — мотивація.
Побачила хорошу практику при розробці ПКВ в Київській області: громади провели аналіз, визначили навчальні заклади для перекваліфікації, налагодили зв’язки з роботодавцями. Це виглядає як комплексна екосистема: освіта ➡️ робота ➡️ підтримка. Саме так має діяти кожен регіон.
❗️Але поки що це радше виняток. У багатьох громадах досі немає жодного розуміння, скільки ветеранів повертаються і як їх інтегрувати в економіку. Немає цифр, немає плану, немає політики.
📜 У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №13180 щодо квотування працевлаштування ветеранів. Є й інша пропозиція збільшити квоту до 10% для держорганів і передбачити податкові стимули для бізнесу, який бере ветеранів на роботу. Втім, над такими ідеями ще потрібно працювати, адже до них сьогодні є чимало зауважень та пропозицій.
📊 Соціологія це підтверджує:
– 66% українців підтримують квоти,
– понад 57% ветеранів вказують на бар’єри при працевлаштуванні.
⚠️ Але без гарантій виконання навіть найкращий закон стає фікцією. Ми вже мали приклади, коли квоти для людей з інвалідністю працювали лише на папері. Такого підходу до ветеранів допустити не можна.
🤝 Потрібен чесний діалог: із громадами, бізнесом, освітянами, самими ветеранами. І спільна мета — побудувати систему, яка не залишає без відповіді питання: “Що далі?” для тих, хто пройшов війну.
Це вже не виняток, а частина нашої нової реальності. І від того як ми побудуємо політику підтримки для ветеранів залежить якою буде ця реальність — сильною і згуртованою чи роз'єднаною й травмованою.
📊 У державних реєстрах уже 1,3 мільйона ветеранів. І це лише початок. Без урахування родин.
Це — країна, яка повертається з фронту. І працювати з цією реальністю треба не точково, а системно: від уряду до громади, від великого бізнесу до місцевого роботодавця.
На конференції аналітичного центру We build Ukraine ми говорили про людський капітал як головну точку росту. Я свідомо зосередилась на ветеранах, бо вони не просто частина ринку праці, а його потенційне ядро.
Оператор БПЛА ➡️ опертаор агродрону.
Снайпер ➡️ аналітик або тренер тактики.
Парамедик ➡️ інструктор із першої допомоги.
Інженер зі ЗСУ ➡️ проєктант інфраструктури.
У кожному — досвід, точність, витривалість і головне — мотивація.
Побачила хорошу практику при розробці ПКВ в Київській області: громади провели аналіз, визначили навчальні заклади для перекваліфікації, налагодили зв’язки з роботодавцями. Це виглядає як комплексна екосистема: освіта ➡️ робота ➡️ підтримка. Саме так має діяти кожен регіон.
❗️Але поки що це радше виняток. У багатьох громадах досі немає жодного розуміння, скільки ветеранів повертаються і як їх інтегрувати в економіку. Немає цифр, немає плану, немає політики.
📜 У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №13180 щодо квотування працевлаштування ветеранів. Є й інша пропозиція збільшити квоту до 10% для держорганів і передбачити податкові стимули для бізнесу, який бере ветеранів на роботу. Втім, над такими ідеями ще потрібно працювати, адже до них сьогодні є чимало зауважень та пропозицій.
📊 Соціологія це підтверджує:
– 66% українців підтримують квоти,
– понад 57% ветеранів вказують на бар’єри при працевлаштуванні.
⚠️ Але без гарантій виконання навіть найкращий закон стає фікцією. Ми вже мали приклади, коли квоти для людей з інвалідністю працювали лише на папері. Такого підходу до ветеранів допустити не можна.
🤝 Потрібен чесний діалог: із громадами, бізнесом, освітянами, самими ветеранами. І спільна мета — побудувати систему, яка не залишає без відповіді питання: “Що далі?” для тих, хто пройшов війну.
Зміцнення демократії під час війни — можливе. Завдяки всім нам.
Вчора мала нагоду взяти участь у презентації звіту "Огляд демократичних інститутів України під час війни", представленому Democracy Reporting International Ukraine у співпраці з Центром політико-правових реформ та Реанімаційний Пакет Реформ - РПР . Вдячна громадському сектору: експертам, аналітикам, правозахисникам, журналістам за глибоку, системну роботу, завдяки якій ми маємо можливість проаналізувати їхнє бачення щодо роботи ключових демократичних інститутів — парламенту, уряду, судової влади, місцевого самоврядування, громадянського суспільства та медіа.
Попри всі виклики, ми зберегли функціонування парламенту, уряду, судів, місцевого самоврядування. Продовжуємо рух до ЄС. Але разом із досягненнями маємо відверто говорити і про виклики: як-то слабкість інституційної спроможності у деяких сферах чи нестабільне правове поле для громадянського суспільства.
Ми готові до співпраці. Ба більше — як законодавці маємо й свої зауваження та пропозиції, тому запрошуємо до діалогу. В умовах війни надзвичайно важливо чути і бачити одне одного, тому на базі нашого Комітету держвлади готова організовувати спільні зустрічі з представниками громадських організацій щодо різних питань, які потребують вирішення у законодавчому полі. До слова, такі діалоги для мене добра традиція. Наприклад, з Украінською радою бізнесу ми зустрічаємося чи не щомісяця, щоб тримати руку на пульсі важливих законодавчих змін. Тому від схожого формату роботи з громадським сектором виграють всі. А розпочати ми можемо з Рухом Чесно, яким запропонувала разом поміркувати щодо перегляду методики відкритості парламентських комітетів. Попередньо вони погодилися, тож чекаю на спільну роботу!
Лише разом — через спільну працю, конструктивну критику і реальні рішення ми зможемо не просто втримати демократичну систему, а відновити її сильнішою, ніж була до повномасштабної війни.
Вчора мала нагоду взяти участь у презентації звіту "Огляд демократичних інститутів України під час війни", представленому Democracy Reporting International Ukraine у співпраці з Центром політико-правових реформ та Реанімаційний Пакет Реформ - РПР . Вдячна громадському сектору: експертам, аналітикам, правозахисникам, журналістам за глибоку, системну роботу, завдяки якій ми маємо можливість проаналізувати їхнє бачення щодо роботи ключових демократичних інститутів — парламенту, уряду, судової влади, місцевого самоврядування, громадянського суспільства та медіа.
Попри всі виклики, ми зберегли функціонування парламенту, уряду, судів, місцевого самоврядування. Продовжуємо рух до ЄС. Але разом із досягненнями маємо відверто говорити і про виклики: як-то слабкість інституційної спроможності у деяких сферах чи нестабільне правове поле для громадянського суспільства.
Ми готові до співпраці. Ба більше — як законодавці маємо й свої зауваження та пропозиції, тому запрошуємо до діалогу. В умовах війни надзвичайно важливо чути і бачити одне одного, тому на базі нашого Комітету держвлади готова організовувати спільні зустрічі з представниками громадських організацій щодо різних питань, які потребують вирішення у законодавчому полі. До слова, такі діалоги для мене добра традиція. Наприклад, з Украінською радою бізнесу ми зустрічаємося чи не щомісяця, щоб тримати руку на пульсі важливих законодавчих змін. Тому від схожого формату роботи з громадським сектором виграють всі. А розпочати ми можемо з Рухом Чесно, яким запропонувала разом поміркувати щодо перегляду методики відкритості парламентських комітетів. Попередньо вони погодилися, тож чекаю на спільну роботу!
Лише разом — через спільну працю, конструктивну критику і реальні рішення ми зможемо не просто втримати демократичну систему, а відновити її сильнішою, ніж була до повномасштабної війни.