Наш репортаж про військових медиків з прекрасним @oleksiykushner в одній з головних ролей https://youtu.be/n7_Yrne0Ons

«Під'їжджаєш до позицій, бачиш, що снаряди "Граду" врізаються в пагорб, і знаєш, що там є люди. Ти можеш зупинитися і сказати, що не поїдеш туди, бо там обстріл. А можеш ще сильніше тиснути на газ. Воно вже прилетіло, для перезарядки є 15 хвилин. За цей час можна стабілізувати постраждалих, загрузити й звідти вивезти», — розповідає фельдшер 14 бригади ЗСУ Олексій. Він вивіз понад 150 поранених з передової. Каже, що всі вони доїхали до госпіталів живими.

Під обстрілами, на великій швидкості військові медики зашивають рани, зупиняють кров, рятують життя. Як їм це вдається — дивіться у репортажі Насті Станко і Коляна Пастико

Зйомка репортажу про такмедів, госпіталі і поранених військових - це тижні домовленостей, щасливий збіг обставин, кілька адекватних людей, і той факт, що я з Франківська))). Кожний журналіст, який працює в зоні бойових дій зараз вам скаже, що зняти щось у військовому госпіталі нереально від початку війни, що зняти евакуацію - нереально. Недавно я мала розмову з журналістами AP з Риму, котрі ніяк не могли зрозуміти цих заборон, і казали, що ну якщо у вас скільки поранених, і про це заявляє офіційна влада (остання цифра від президента Зеленського - це 500 в день), а цього показувати не можна ніяк, то це не інформування, а пропаганда. На жаль, війни не існує без поранених і вбитих військових. Звісно, є питання, як це показувати, але завжди можна знайти компроміс. Якщо це питання безпеки госпіталів в прифронті, щоб туди не прилетіло, то це теж можна зняти лише всередині, наприклад, це не є проблемою, журналісти не перший день працюють на війні. Але теж важко собі уявити, що хтось не бачить, де госпіталь, якщо туди безперервно привозять людей військові машини і машини швидкої допомоги. Нам так і не вдалось зняти евакуацію з передової, ніхто «заради нашої безпеки» не погодився нас взяти. Я думаю, що зайве казати, що журналісти свідомі того, що вони ризикують на війні, бо, блін, вони ж на війні.
Ще раз повторюсь, що широка громадськість не знає про бої на Савур могилі, там не було журналістів, поки тривали бої. Якби не кілька журналістів з батальйоном Донбас, то не було б нічого і про Іловайськ. Зараз ми чуємо постійно від десятків бригад, що «задля нашої безпеки», «керівництво мінусує», «вам ще потрібно 35 погодження цього разу від Залужного», чому ми не можемо знімати на передовій. Це стосується не лише мене, ця проблема у всіх журналістів, що працюють зараз на передовій. І в іноземців, і в українців. В усіх без винятків. Історію цієї війни не вдасться записати лише з телемарафону, тіктоків військових і ефірів Фейгіна з Арестовичем.

Чесно, у мене немає зараз сил, часу і ресурсів усім у владі знову щось доводити. Ми наступали на ці граблі вже з 2014. Мені шкода, що наступаємо далі.
Я не вважаю, що ми маємо щось приховувати, бо українці воїни світла, які воюють за Незалежність, за життя нас всіх, і за загальнолюдські цінності. Чесно буде також говорити, якою ціною це дається.

І останнє: я не вірю в те, що якщо показуєш труднощі війни, то це може деморалізувати і… незнаю, що там далі має бути по тексту: хтось відмовиться воювати? Хтось буде тікати за кордон? Що? За останні 100 з чимось днів я бачу, як українці всупереч всьому тримаються, воюють, живуть в неможливих для життя умовах. Особливо військові, які все бачать і все знають, і попри це стоять, і часто навіть веселять нас, це реально неможливі рівні відваги і самосвідомості

Коли пишуть, що польські краби прибули в Сєвєродонецьк, то це хіба може означати, що їх захопили росіяни. Насправді вони не в Сєвєрі, а фото ілюстративне і теж не з Сєвєра. Раджу подивитись н дальність стрільби крабів https://www.tg-me.com/Novosti_Donbass24/17673

В день медиків раджу підписатись на то канал одного з героїв нашого нового репу про військових лікарів. На фото команда 14 бригади ЗСУ: лікар, фельдшер, водій. Витягли більш як 150 поранених: https://www.tg-me.com/oleksiykushner/214

Моя колега Марʼяна Пʼєцух записала історії ще трьох такмедів на війні. Почитайте, це дуже хороший матеріал: https://hromadske.ua/posts/emocijno-vazhko-koli-200-ti-ne-pomishayutsya-v-avto-istoriyi-troh-ryatuvalnikiv-na-vijni

Улюблений тг канал, перечитую в хвилини відчаю, розпачу, і коли не можу заснути.
Пророки посеред нас. Воістину https://www.tg-me.com/Totalitarianism95/217

Ніколи такого не було, і от знову. Канал на мільйон з чимось підписників вкрав наше відео і не підписав, що воно наше. Не ходіть по таких каналах https://www.tg-me.com/u_now/53990

Трохи комунікації, залучення юристів, і от ноунейм відео перетворюється на відео з авторством https://www.tg-me.com/u_now/53990

«Передайте на велику землю, що Маріупольська фортеця тримається і що Маріуполь — це Україна» — просив нас переказати патрульний поліцейський Даниїл Сафонов, який боронив місто з перших днів повномасштабної війни.

2 травня стало відомо, що Даниїл загинув на «Азовсталі», виконуючи бойове завдання. Лише через півтора місяця його тіло вдалося евакуювати з окупованого Маріуполя. Даниїл був упевнений, що перемога буде за нами.

Хай колись в українському Маріуполі буде вулиця імені Даниїла Сафонова. У день Національної поліції пропонуємо почитати інтерв'ю з захисником, яке ми опублікували у квітні

Це називаться: йобані смішні. призначена росіянами так звана влада в Мелітополі каже, що українські військові цілились в житлові квартали, а попали в аеродром. В росіян все як правило навпаки відбувається. Ахха. Смішна версія. При чому завдяки роботі ППО попали в аеродром. Ну дуже смішно реально

Журналістіка со вкусом z -ахха
Йобані смішні
Але новини в них не дуже
https://www.tg-me.com/luganskallnews/8836

Приїжджаю в Київ тепер, аби фарбувати волосся, робити манікюр, зустрічатись з друзями, і хворіти. На все це завжди є від одного дня до трьох. А Київ - уже майже 5 місяців перевалочний пункт. Із Заходу на Схід, із Сходу на Захід (в планах ще південь, на який я ніяк не виберусь, але ж треба нарешті на море)), квартира перетворилась з сімейного помешкання на якусь холостяцьку хату, де всюди валяються аптечки, турнікети, якийсь праний одяг, різні книги, які я тягаю туди сюди, бо то заважкі для рюкзака, то без них ніяк, всі вони якось недочитані.
Ніяк не можу це все впорядкувати і вирішити, де мені бути. Живу ніби в дорозі. Може ще в когось зараз так, як вам з цим?

І про читані книги. Читані книги рятують зараз мою психіку. Читаю багато історії знову, бо історію я завжди любила, ну і історія вчить, що історія нічого не вчить (с.), але в історії бачиш, що було ще гірше, і якось вигребли, на цьому тримається моя віра))). Перечитую Горліс Горського «Холодний Яр», бо було ще гірше, ну і трохи, як про сьогодні писано.
Читаю «Європа. Історія» Дейвіса.
Історик, якого не дуже дооцінили в західній Європі, бо ну так завжди, коли Європі докидають недалекоглядність. Дякую за цей подарунок одному прокурору. Це дцже помічне, я не знаю, чи купила б цю книгу через дороговизну і грубість (більше 1400 сторінок)
І чоловік купив собі два дні тому Гемінґвея «прощавай, зброє», ну і я сіла подивитись, як видавництво Старого лева її оформило, і знову читаю. Ще читаю Тараса Бульбу Боровця «армія без держави» - про УПА на Поліссі
Що слухаю? Зараз слухаю подкаст «наразі без назви» Богдани Неборак і Насті Євдокимової. Останній класний про «Тараса Бульбу» Гоголя. Дуже раджу

І до медіановин: https://twitter.com/mrpetruccio/status/1546502823914967040?s=21&t=_XUTP-JJbEuN2FY1oHq4SA

Ми всі живемо в світі https://www.tg-me.com/Totalitarianism95

Я ж кажу: https://www.tg-me.com/Totalitarianism95/184

Якщо вірити пророцтву, а йому не можна не вірити, то ще не довго лишилось до перемоги. В 2028 ждіть https://www.tg-me.com/Totalitarianism95/120