Тарас ​​Бульба-Боровець командир Парашутної бригади (група Б) Української національної армії та Андрій Долуд начальник штабу бригади (колишній командувач 5-ї Херсонської дивізії Армії УНР). В цивільному ад'ютант Бульби-Боровця Микола Бояр. Весна 1945 р.

Формування бригади розпочалося на початку 1945 року, за підтримки та з ініціативи СС Яґдфербанд-Ост (SS Jаgdverband Ost), диверсійно-підривного органу під керівництвом Отто Скорцені. Українська парашутна бригада отримала назву Fallschirmjager-Brigade "Gruppe B", а зі створенням Української Національної армії була включена до її складу.

Командиром бригади був призначений Тарас Бульба-Боровець, начальник штабу - полковник Андрій Долуд, його заступником - полковник Іван Коваль. Бригада складалася з двох полків, фактично в ній було близько 400 бійців.

Журнали товариства ветеранів 15-го Козацького кавалерійського корпусу.

Сотник Іван Юріїв. Уродженець Тернопільщини В Першу світову в лавах легіону УСС. У визвольні змагання в складі київських СС. Командир штабу Осадного Корпусу, у січні 1919 комендант міста і фортеці Києва.

Член ОУН, після розколу в ОУН (м).

В Другу світову Юріїв в званні унтерштурмфюрера СС, заступник командира зондеркоманди 10-а Айнзатцгрупи Д.
Створена у червні 1941 р., розформована 11.7.1943 р. Командир оберштурмбанфюрер СС Гейнц Зетцен до середини 1942 р, потім штурмбанфюрер СС д-р Курт Крістман.
Зондеркоманда перебувала та діяла в Маріуполі, Єйську та Краснодарі на Кубані, у зоні відповідальності 171-ї піхотної дивізії та ХХХ армійського корпусу, а також спільно з 17-ю Армією генерал-полковника Руофа.

Після війни Юріїв жив в Канаді, помер 1970 р.

Перше фото зліва направо: Євген Коновалець, Таїсія
Юрієва (дружина Юрієва), Іван Юріїв, Петро Пасіка, Михайло Матчак та невідомий. Станція Шепетівка, жовтень 1919 р.
Друге фото післявоєнне.

Яків Гандзюк командувач 1-го Українського корпусу.

Розстріляний большевиками 9 лютого 1918 р. в Києві.

Його останні слова перед розстрілом, які були сказані ​своєму нач.штабу Сафонову і начальнику опервідділу Гаєвському, були наступні:

«Благати про пощаду цих мерзотників принизливо для нас. Єдине побажання усім нам помремо героями!
Як командувач українського корпусу, виходжу на розстріл першим!»

1 фото: Яків Гандзюк в період командування 91-м піхотним Двінським полком, початок 1917 р. Нашивки на лівому рукаві вказують на кількість поранень.

2 фото: Яків Гандзюк праворуч. 1915 р.

3 фото: Яків Гандзюк з дружиною Вірою та сином Георгієм. Орієнтовно 1912 р.

4 фото: Яків Гандзюк сидить другий від ліва, з групою офіцерів та полковим священником в період служби в 147-му Самарському полку, 16 липня 1915 р.

Українці у Веркшуці (охорона промислових об'єктів) м. Островєц.

З початком Другої світової першу укомплектовану з українців напіввійськову формацію "Веркшуц" створено за сприяння командування Вермахту в межах німецької Генеральної губернії. Її організовано на початку жовтня 1939 р. у м. Ватенштедт в Німеччині під керівництвом сотника Армії УНР Романченка з числа місцевих робітників-українців емігрантів Карпатської України, Галичини і Волині. Згодом до "Веркшуцу", за домовленностями між ОУН і командуванням Вермахту, почали включати колишніх членів ВВН (Військові відділи націоналістів) — Легіону Романа Сушка, колишніх вояків Карпатської Січі та українців з чехословацької армії.