🍋Книжково-лимонне 📖

Ми теж знайшли кілька «поетичних» лимонів між рядків.🍋

ГОСТІ
(Скорочено)

Лив дощ. І все було, немов 
лінивий напівсон.
На синім блюдечку — лимон, 
і чай на шість персон.

Проміння золоті стовпи 
влягалися в собор.
І гість у чорнім, як сліпий, 
нерівно різав торт....

Дзвеніли чашки на столі, 
з них визирали птиці.
І спалах чаю гірко тлів 
на незнайомих лицях....

Лив дощ... І все було, немов 
лінивий напівсон.
І бився в золоте трюмо 
секстет з шести персон.

💛Ірина Жиленко 

* * *
ФРЕСКА З ЦИТАТОЮ

Час стирає нам лиця, мов фрески, але ти не журись: 
твоє — писано вічним як світ, і прерафаеліти 
будуть юрбами снити тобою і стиха пʼяніти 
від смарагду очей і божистих відточених рис.

Бог творив тебе в вишніх покоях, в найвищім з натхнень, 
в сьомий день — із натхнень — haute couture — із небесних фіалок...
Пригадай: «босу ніжку кладеш на папір, обведу її контур», —  під ранок 
наче янгола крильце з рядками моїх одкровень.

Обіймімось, — шепочеш, — міцніш, бо часи навіжені…
О тремкі милування в лимонних садах забуття,
де збувається все й забувається, що
                     всі обійми скінченні
Зрештою, як і життя.

💛Іван Малкович 

* * *
Червоний светр, білий сміх я обійняв за плечі.
Лимонний вітер задмухáв понаддніпровий вечір...
Так це було спочатку: ніч і зойки сойки в плавнях...
Темнавий вітер, темні губи і темні трави травня.

* * *
Коли моя рука, то тиха, то лукава,
В промінні сну торкнеться губ твоїх 
І попливе по шиї і небавом
З плеча на груди, із грудей до ніг…

Коли твоя рука, солодка, ніби слава,
Червонооким пальчиком майне
В лимонній тиші і коли мене
У темну глибину повергне темна слада —

У білій лодії тоді ми пливемо
По водах любощів між берегами ночі:
І голоси у гніздах ластівочі
Стихають тихо... Золоте кермо

Заснулої хмарини понад полем, 
І спить рука в руці, і на щоці
Краплина щастя, виказана болем,
До ранку світиться…

💛Микола Вінграновський