Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоє.
Леся Українка

🕯️1 серпня день пам’яті відомої поетки, драматургині, перекладачки і громадської діячки Лариса Косач, що увійшла в історію української і європейської літератури під іменем Леся Українка.

Останні роки життя поетеса дуже важко хворіла, але при цьому багато працювала. Померла Леся Українка у віці 42 років — у неї відмовили нирки. До Байкового кладовища труну з тілом Лесі Українки несли шестеро жінок. Впродовж усієї жалобної ходи співав чоловічий хор. Поховання тривало під наглядом поліції, щоб процесія не перетворилася на національний мітинг.

* * *
Коли дивлюсь глибоко в любі очі,
в душі цвітуть якісь квітки урочі,
в душі квітки і зорі золотії,
а на устах слова, але не тїі,
усе не ті, що мріються мені,
коли вночі лежу я у півсні.
Либонь, тих слів немає в жодній мові,
та цілий світ живе у кожнім слові,
і плачу я й сміюсь, тремчу і млію,
та вголос слів тих вимовить не вмію…

«Так ніхто не кохав»

3 серпня — день пам’яті сонячної Ірини Жиленко — поетки, «молодшої сестри» наших дисидентів-шістдесятників, лавреатки Шевченківської премії і премії Василя Стуса. Її віршами можна сміятися і плакати, торкатися буденного і святкового, сімейного і квіткового, ліричного і звичного, вірити в дива і переживати втрати.

* * *
Помру. Зачиниться вікно у сад.
Але, можливо, залишиться сад.
Коли ж і сад полине в небеса —
залишаться слова «Вікно у сад».

І жінка з мирним іменем Ірина 
прокинеться і пригадає рими.
Це буде в квітні. Аркуш на столі, 
перо і чай в зеленій піалі.

Щовіку сад мій буде воскресать 
з веління трьох вічноквітучих слів.
І кожну вічність буду я писать 
про світле щастя жити на землі.

«Євангеліє від ластівки»

✨Знову в наявності!

🍭«Різдвяна крамничка тітоньки Мальви» Сашка Дерманського з ілюстраціями Ростислава Попського.

Це справжній промінчик світла у буденності! Ви будете здивовані, як багато тепла і віри у дива подарує ця історія. У будь-яку пору року вона надихає, а в різдвяний час перетворюється на особливий подарунок, яким захочеться поділитися з близькими.

Коли безнадія перемагає — у місті лялькова крамничка зачинилася, ліхтарі у місті не горять, навіть атракціони не працюють… Дуже непривітний і злий власник ломбарду «Закладушка» разом з моторошною пані Мрякою втілюють у життя свій зловісний план — Різдво під загрозою і стає по-справжньому моторошно!

Та малий Тишко і вірна собачка Кучугурка мусять їх зупинити. Їхня історія про сміливість, доброту й справжні цінності.

Скажемо по-секрету, якщо ви візьмете книгу до рук, то обов’язково відчуєте казкові пахощі з чарівного фургончика. Подейкують, що він не лише сповнений найсмачніших у світі смаколиків, а ще й чарівний…

Знову в наявності!

Трилогія «Незвичайні пригоди Алі», яку написала Галина Малик, ілюстрації Грасі Олійко. Повість увійшла до шкільної програми.

Чи справді так важливо доводити усі справи до кінця і, подібно до дівчинки Алі, відважно боротися з брехливими обіцянками-цяцянками та іншими сяк-таками? Чи невиконані обіцянки впливають на наше майбутнє?

«Оце компот!» — розгублено пробурмотів Недоладько побачивши справжню живу дівчинку у країні Недоладії. (Ще ніколи тут не бачили дівчинки. На півночі жили абияки, на захід — якоськи, а з півдня і зі сходу — сяк-таки). Це була Аля з недоплетеною однією кіскою і опинилася вона у дуже незвичному світі, в якому живуть не доведені до ладу справи різними лінюхами і шелепами-недотепами. Вона й сама була такою. 

Найстрашніше, Аля може залишитися тут назавжди! Можливо, Недороль Десятий може щось зробити у найнедоладнішій столиці Недограді. А про Недопопелюшку ви щось чули? Чи навчиться Аля доробляти недороблене? І які ще пригоди чекають на сміливу і вперту дівчинку?