про "людинку" і ... від чого скоро буде сіпатись моє око
Висловлю свою думку.
Останнім часом звертаю увагу на одну мовну звичку, яка все частіше з’являється в діловому й експертному контексті.
“Шукаю людинку для проєкту”
“Є підробіток для людинки”
“Потрібна людинка для проведення опитування ”
І щоразу щось у цих фразах мене зупиняє.
Не через упередження ставлення. А через відчуття, ніби цим словом ненароком зменшують цінність того, про кого йдеться.
Бо “людинка” звучить… зручно.
Наче щось маленьке, без претензій, на підхваті.
Наче не особистість, не суб’єкт, а ресурс.
Але ми ж з вами давно вже не про це.
Ми — про гідність. Про співтворення. Про повагу до себе й інших.
І в такому середовищі хочеться говорити не зменшувальними словами, а прямо. Чесно. З позиції партнерства.
Людина — не “людинка”.
Це не дрібниця. Це ставлення.
А як вам чується це слово?
Є реакція — чи проходите повз?
#думкивголос
Останнім часом звертаю увагу на одну мовну звичку, яка все частіше з’являється в діловому й експертному контексті.
“Шукаю людинку для проєкту”
“Є підробіток для людинки”
“Потрібна людинка для проведення опитування ”
І щоразу щось у цих фразах мене зупиняє.
Не через упередження ставлення. А через відчуття, ніби цим словом ненароком зменшують цінність того, про кого йдеться.
Бо “людинка” звучить… зручно.
Наче щось маленьке, без претензій, на підхваті.
Наче не особистість, не суб’єкт, а ресурс.
Але ми ж з вами давно вже не про це.
Ми — про гідність. Про співтворення. Про повагу до себе й інших.
І в такому середовищі хочеться говорити не зменшувальними словами, а прямо. Чесно. З позиції партнерства.
Людина — не “людинка”.
Це не дрібниця. Це ставлення.
Тому я — за уважність навіть у мовних дрібницях.
Бо з них і виростає тон комунікації. І рівність. І довіра.
А як вам чується це слово?
Є реакція — чи проходите повз?
#думкивголос
💯35❤8🤝3
Як тільки я публікую не щось нейтральне, а свою думку — чітку, щиру, з позицією —
відразу з’являються відписки.
Мінус 60 людей за три дні
І знаєте що?
Мене це не лякає. Я навіть радію.
Бо коли говориш прямо, без прикрас —
це фільтр.
Йдуть ті, кому не відгукується.
Йдуть ті, хто був тут просто «про всяк випадок».
Йдуть ті, для кого твоя позиція — незручна.
І це нормально.
Я не для всіх.
Я веду цей канал не для кількості.
А для тих, хто обирає бути поруч,
кому цікаво думати, сумніватись, сперечатись, чути іншу точку зору.
Тому кожна така хвиля — це не про втрату.
Це про точність. Про чистоту простору.
Про зближення з тими, хто справді тут.
⸻
🌀 А ви як до цього ставитесь?
Що для вас значать відписки після «не зручного» допису?
Давайте обговоримо в коментарях.
Мені справді цікаво, що ви з цього думаєте 👇
відразу з’являються відписки.
Мінус 60 людей за три дні
І знаєте що?
Мене це не лякає. Я навіть радію.
Бо коли говориш прямо, без прикрас —
це фільтр.
Йдуть ті, кому не відгукується.
Йдуть ті, хто був тут просто «про всяк випадок».
Йдуть ті, для кого твоя позиція — незручна.
І це нормально.
Я не для всіх.
Я веду цей канал не для кількості.
А для тих, хто обирає бути поруч,
кому цікаво думати, сумніватись, сперечатись, чути іншу точку зору.
Тому кожна така хвиля — це не про втрату.
Це про точність. Про чистоту простору.
Про зближення з тими, хто справді тут.
⸻
🌀 А ви як до цього ставитесь?
Що для вас значать відписки після «не зручного» допису?
Давайте обговоримо в коментарях.
Мені справді цікаво, що ви з цього думаєте 👇
🔥17❤11👎2🤡2🤝2💩1
Чому ми віримо у вигаданого героя, а в себе — ні?
Спостерігала за собою цікаве🧋
Коли ми дивимось фільм — там є герой.
Він помиляється, зупиняється, здається. А ми дивимось стрічку... і… віримо.
Чекаємо, що все обов’язково вийде. Бо так і буде. Бо це ж його шлях. Ми довіряємо процесу.
А потім закінчується фільм, ми повертаємось до свого життя —здаємося на перших складнощах.
Є таке поняття -
дивитись на себе «чужим оком».
💥З сумнівом, із підозрою, з очікуванням провалу.
Контролювати кожен крок, аналізувати на кожному повороті:
— А що подумають?
— А може, це не той формат?
— А раптом це вже нікому не цікаво?
Але весь фокус у тому, що контент, який справді рухає — створюється не під «чужим оком», а під люблячим.
Я хочу, щоб ви це почули:
Те, що справді рухає — народжується з довіри до себе.
Я щоразу спостерігаю, як експерти втрачають потік, коли з’являється страх бути не такими.
І навпаки — як контент починає «летіти», коли людина перемикається на люблячий погляд. На внутрішню віру в себе. На дозволеність бути героєм, навіть у хаосі.
Це і є вища навичка контенту нового рівня —
не писати «правильно», а проявлятись чесно.
Не під наглядом, а з присутністю.
Не з точки «що подумають», а з точки:
«Я так думаю. Це мій досвід. Це моя правда».
Я сама зараз це треную.
І з цієї точки народжується сила, легкість, ідеї — і продажі теж, як побічний ефект цілісності.
І в цьому моя позиція:
Я більше не створюю під наглядом.
Я творю — як головна героїня своєї історії.
А як ви? відчуваєте «своєчуже око», яке все контролює?
Спостерігала за собою цікаве
Коли ми дивимось фільм — там є герой.
Він помиляється, зупиняється, здається. А ми дивимось стрічку... і… віримо.
Чекаємо, що все обов’язково вийде. Бо так і буде. Бо це ж його шлях. Ми довіряємо процесу.
А потім закінчується фільм, ми повертаємось до свого життя —
Є таке поняття -
дивитись на себе «чужим оком».
💥З сумнівом, із підозрою, з очікуванням провалу.
Контролювати кожен крок, аналізувати на кожному повороті:
— А що подумають?
— А може, це не той формат?
— А раптом це вже нікому не цікаво?
Але весь фокус у тому, що контент, який справді рухає — створюється не під «чужим оком», а під люблячим.
Я хочу, щоб ви це почули:
Внутрішній критик не створює нічого живого.
Те, що справді рухає — народжується з довіри до себе.
Коли ти дозволяєш собі бути, а не подобатись.
Коли ти проявляєшся по-справжньому, а не граєш «ідеального експерта».
Я щоразу спостерігаю, як експерти втрачають потік, коли з’являється страх бути не такими.
І навпаки — як контент починає «летіти», коли людина перемикається на люблячий погляд. На внутрішню віру в себе. На дозволеність бути героєм, навіть у хаосі.
Це і є вища навичка контенту нового рівня —
не писати «правильно», а проявлятись чесно.
Не під наглядом, а з присутністю.
Не з точки «що подумають», а з точки:
«Я так думаю. Це мій досвід. Це моя правда».
Я сама зараз це треную.
І з цієї точки народжується сила, легкість, ідеї — і продажі теж, як побічний ефект цілісності.
І в цьому моя позиція:
Я більше не створюю під наглядом.
Я творю — як головна героїня своєї історії.
А як ви? відчуваєте «
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤9👍5
👀 Думка вголос. Питання до вас.
Я часто ділюсь тут сенсами, стратегіями й підходами до контенту.
Але помічаю: найбільше відгукуються не «how-to», а пости, де я думаю вголос — про внутрішні зсуви, нові погляди на себе, про моменти, які змінюють стан і позицію.
💡Я думаю запустити мінірубрику — без пафосу, без фільтрів, але з глибоким фокусом.
Назву ще шукаю (поки що робоча — #спостереженнявголос).
Це буде серія дописів, які торкаються внутрішнього — і, можливо, відкриватимуть щось у вас.
📍 Вам цікаво читати такий формат?
📍 Хочете більше подібних постів — із глибини, з живих спостережень?
Я часто ділюсь тут сенсами, стратегіями й підходами до контенту.
Але помічаю: найбільше відгукуються не «how-to», а пости, де я думаю вголос — про внутрішні зсуви, нові погляди на себе, про моменти, які змінюють стан і позицію.
Це не експертність «з трибуни».
Це — реальні спостереження в процесі.
Про себе. Про створення. Про шлях.
💡Я думаю запустити мінірубрику — без пафосу, без фільтрів, але з глибоким фокусом.
Назву ще шукаю (поки що робоча — #спостереженнявголос).
Це буде серія дописів, які торкаються внутрішнього — і, можливо, відкриватимуть щось у вас.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤11👍4
Питання вище 👆🏻
Anonymous Poll
67%
Так, ділись, цікаво
28%
Ділись і чередуй вміру
5%
Ні, хочу суто експертний контент
Раніше для мене сюрпризи були чимось… ну, трохи дитячим 😅
Типу, навіщо ті несподіванки, якщо можна все чітко спланувати? І передбачити багато речей, які спростять життя
Я ж людина структурна, точна, люблю порядок, контроль і щоб усе по поличках.
І тут мені закортіло по-іншому.
Зробити сюрприз чоловіку на ювілей.
Без подробиць. Він знав тільки відстань у кілометрах 😜
Цей маленький тур Карпатами збирався саме так — тихенько, між справами, з ноткою змови.
І, чесно, мені було кайфово спостерігати за його реакцією,
а особливо — бачити щиру радість, коли на порозі готелю його зустріли наші друзі ❤️
Для мене це про одне:
Життя не завжди треба тримати під контролем.
Іноді найкраще — це дозволити собі трохи легкості. Трохи гри. Трохи хаосу.
Ця поїздка — подарунок не лише йому, а й мені.
Бо вона нагадала:
в житті є місце спонтанності.
І в цьому — своя глибина.
П.с. Я бачу ваші відповіді на опитування вище — дякую, що ділитесь!
Після невеличкої відпустки повернусь з новим, цікавим і змістовним контентом 💛
дайте знати що чекаєте 🔥
Типу, навіщо ті несподіванки, якщо можна все чітко спланувати? І передбачити багато речей, які спростять життя
Я ж людина структурна, точна, люблю порядок, контроль і щоб усе по поличках.
І тут мені закортіло по-іншому.
Зробити сюрприз чоловіку на ювілей.
Без подробиць. Він знав тільки відстань у кілометрах 😜
Цей маленький тур Карпатами збирався саме так — тихенько, між справами, з ноткою змови.
І, чесно, мені було кайфово спостерігати за його реакцією,
а особливо — бачити щиру радість, коли на порозі готелю його зустріли наші друзі ❤️
Для мене це про одне:
Життя не завжди треба тримати під контролем.
Іноді найкраще — це дозволити собі трохи легкості. Трохи гри. Трохи хаосу.
Ця поїздка — подарунок не лише йому, а й мені.
Бо вона нагадала:
в житті є місце спонтанності.
І в цьому — своя глибина.
П.с. Я бачу ваші відповіді на опитування вище — дякую, що ділитесь!
Після невеличкої відпустки повернусь з новим, цікавим і змістовним контентом 💛
дайте знати що чекаєте 🔥
❤11❤🔥2
Після Карпат занурююсь у роботу з головою.
Зараз формую контент-стратегію на червень
Планую звісно з чатом GPT. Працюю з ним не як з «інструментом», а як з напарником по мисленню.
нижче поділюсь як ми працюємо в парі 🫣:
почну з того, що з ним я думаю вголос, перевіряю ідеї на звучання, граюсь з ритмом.
Бо мій вайб не просто “штампувати пости”.
А ще я дуже чітко знаю, що мені не підходить.
Тому GPT час від часу чує від мене:
— «Давай ще раз, але без пафосу»
— «Це ніби я, але трохи переграєш. Давай простіше»
— «А тепер зроби вигляд, що ми з тобою на кухні з кавою, а не перед ноутом в кабінеті"😄
І ось мої правила гри з GPT — можливо, вони допоможуть і вам зробити цей процес не «серйозним і важливим», а живим і цікавим:
✨ 1. Не прагни ідеального — прагни чесного.
Твоя емоція в моменті важливіша за правильні слова.
GPT вловлює стан — дозволь собі бути живим.
✨ 2. Формулюй запити так, як би говорив з другом.
Без «підсумуй у 7 пунктах із структурою».
Просто: «Маю думку, хочу її подати легко — допоможи».
✨ 3. Не делегуй зміст. Делегуй подачу.
Сенси — твої.
GPT допомагає сказати це у твоєму стилі, твоїм тоном, з тією легкістю, яка тобі близька.
✨ 4. Грайся.
Контент — це не контроль. Це пошук. Це дослідження себе.
І GPT — у цьому гарний напарник.
✨ 5. Не забувай: головний — це ти.
GPT не бачить твого внутрішнього стану. Але ти бачиш.
І ти завжди можеш відчути — “моє” це, чи треба ще один раунд.
⸻
Тож якщо хочеш створювати тексти з легкістю, без надриву і драми — просто спробуй.
Почни з чогось простого:
“Привіт, я хочу сказати щось важливе, але не знаю як. Напишемо разом?”
І подивись, як народжується текст, у якому є ти.
а давайте в коментарях, поділіться своїми фішечками спілкування з ШІ
Зараз формую контент-стратегію на червень
Планую звісно з чатом GPT. Працюю з ним не як з «інструментом», а як з напарником по мисленню.
почну з того, що з ним я думаю вголос, перевіряю ідеї на звучання, граюсь з ритмом.
Бо мій вайб не просто “штампувати пости”.
Я з тих, хто створює стан.
Вловлює атмосферу.
Будує міст між сенсом і емоцією.
А ще я дуже чітко знаю, що мені не підходить.
Тому GPT час від часу чує від мене:
— «Давай ще раз, але без пафосу»
— «Це ніби я, але трохи переграєш. Давай простіше»
— «А тепер зроби вигляд, що ми з тобою на кухні з кавою, а не перед ноутом в кабінеті"😄
І ось мої правила гри з GPT — можливо, вони допоможуть і вам зробити цей процес не «серйозним і важливим», а живим і цікавим:
✨ 1. Не прагни ідеального — прагни чесного.
Твоя емоція в моменті важливіша за правильні слова.
GPT вловлює стан — дозволь собі бути живим.
✨ 2. Формулюй запити так, як би говорив з другом.
Без «підсумуй у 7 пунктах із структурою».
Просто: «Маю думку, хочу її подати легко — допоможи».
✨ 3. Не делегуй зміст. Делегуй подачу.
Сенси — твої.
GPT допомагає сказати це у твоєму стилі, твоїм тоном, з тією легкістю, яка тобі близька.
✨ 4. Грайся.
Контент — це не контроль. Це пошук. Це дослідження себе.
І GPT — у цьому гарний напарник.
✨ 5. Не забувай: головний — це ти.
GPT не бачить твого внутрішнього стану. Але ти бачиш.
І ти завжди можеш відчути — “моє” це, чи треба ще один раунд.
⸻
Тож якщо хочеш створювати тексти з легкістю, без надриву і драми — просто спробуй.
Почни з чогось простого:
“Привіт, я хочу сказати щось важливе, але не знаю як. Напишемо разом?”
І подивись, як народжується текст, у якому є ти.
а давайте в коментарях, поділіться своїми фішечками спілкування з ШІ
❤10
Останнім часом відчуваю цікаву комбінацію.
З одного боку — є бажання діяти.
Є цілі, є чітка стратегія, розуміння, для чого я тут і що хочу сказати.
А з іншого — тіло і мозок говорить інше - "давай не зараз".
Раніше в такі моменти я одразу себе збирала докупи, тиснула, шукала в чому “не так”.
А зараз — просто
✔️ Можу переглядати серіал весь день.
Можу бродити по ТЦ безцільно.
Або просто сидіти в тиші й нічого не робити.
Мені не подобається слово "вигорання" і я не використовую його вже давно в своєму лексиконі.
Для мене це про перехід. Точка зупинки, де не треба бути сильною. Де треба віддатись і прийняти .
І я приймаю.🤳
▪️ ▪️ ▪️ ▪️ ▪️ ▪️ ▪️ ▪️
Ділюсь цим не для драми. А щоб між рядків ви впізнали себе.
І дозволили собі трохи більше м’якості.
Ми не зобов’язані бути продуктивними щодня.
Ми маємо право просто жити. Навіть коли все розписано і стратегія на червень готова💾
#спостереженнявголос
З одного боку — є бажання діяти.
Є цілі, є чітка стратегія, розуміння, для чого я тут і що хочу сказати.
А з іншого — тіло і мозок говорить інше - "давай не зараз".
Раніше в такі моменти я одразу себе збирала докупи, тиснула, шукала в чому “не так”.
А зараз — просто
дозволяю собі прожити.
Без напруги. Без примусу. Без плану.↩️
Можу бродити по ТЦ безцільно.
Або просто сидіти в тиші й нічого не робити.
Мені не подобається слово "вигорання" і я не використовую його вже давно в своєму лексиконі.
Для мене це про перехід. Точка зупинки, де не треба бути сильною. Де треба віддатись і прийняти .
І я приймаю.
Ділюсь цим не для драми. А щоб між рядків ви впізнали себе.
І дозволили собі трохи більше м’якості.
Ми не зобов’язані бути продуктивними щодня.
Ми маємо право просто жити. Навіть коли все розписано і стратегія на червень готова
#спостереженнявголос
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤18👏1
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Я не вірю в навчання, після якого треба ще пів року «дозрівати, ще повчитись або достати конспект і знов почитати"
У моїх програмах ми не слухаємо лекції з ручкою в руці.
Ми говоримо про себе.
Про свої сенси.
Про свої послуги.
І в моменті запускаємо їх у світ.
Це не про контент-плани — це про готовність бути видимими тут і зараз.
Це не про «як продавати» — це про вміння відчути цінність того, що вже є в тобі.
Бо справжня трансформація не відбувається на рівні інтелекту.
Вона трапляється тоді, коли ти в моменті дивишся на себе чесно й говориш уголос:
«Ось вона — моя сила. І я більше її не ховаю».
Це не комфортно. Це не завжди легко.
Це про дорослість.
Про внутрішню опору.
Про те, щоб не тягнути час, а рухатись — навіть якщо трохи страшно, брати та робити.
Саме так і народжується експертність.
Жива, справжня, видима.
Або ти береш і робиш — або просто продовжуєш споживати знання, ховаючись за відчуттям «я ще недостатньо знаю».
У моїх програмах ми не слухаємо лекції з ручкою в руці.
Ми говоримо про себе.
Про свої сенси.
Про свої послуги.
І в моменті запускаємо їх у світ.
Це не про контент-плани — це про готовність бути видимими тут і зараз.
Це не про «як продавати» — це про вміння відчути цінність того, що вже є в тобі.
Бо справжня трансформація не відбувається на рівні інтелекту.
Вона трапляється тоді, коли ти в моменті дивишся на себе чесно й говориш уголос:
«Ось вона — моя сила. І я більше її не ховаю».
Це не комфортно. Це не завжди легко.
Це про дорослість.
Про внутрішню опору.
Про те, щоб не тягнути час, а рухатись — навіть якщо трохи страшно, брати та робити.
Саме так і народжується експертність.
Жива, справжня, видима.
❤8👍3
Чому зараз багато хто збігає в офлайн?
Підніму цю тему, бо бачу, як навколо зростає відтік із онлайн-простору.
Можливо це вигорання, а можливо це сигнал про глибшу потребу. Потребу повернутися до себе, до живого контакту, до тиші, де можна почути власний голос.
Для мене це зрозуміло і навіть природньо.
↗️ Бо в онлайні ти або світло, або шум. І якщо немає внутрішньої опори, легко втратити себе в цій безмежній видачі.
⠀
І я задаюсь питанням: чому не втікаю?
Я залишаюся, бо навчилася чути себе і працювати зі своєю енергією без тиску. Я не буду в онлайні заради «активності» чи «трендів». Мій блог — це простір глибини, тиші і присутності. І я даю місце бути всім своїм станам
Не шукаю форми, не женуся за алгоритмами, не намагаюся “повертати охоплення”.
Бо контент для мене — не тиск. Це форма присутності.
⠀
Багато хто ж збігає, бо не знайшов своїх цінностей, не відшукав свого ритму. І тому кожен крок онлайн — це боротьба із собою, а не гра за своїми правилами.
⠀
В офлайні — простіше. Там можна відпочити, переосмислити, відчути себе без масок, просто бути. Але я вірю: онлайн не зникне, якщо навчитися в ньому бути по-справжньому — не з ролі, не з маски, а з глибини.
⠀
✔️ Мій меседж простий: перш ніж збігати — перевір: чи чуєш себе? Чи гонишся за чужими очікуваннями?✔️
⠀
Бо лише тоді, коли ти живеш зі своєю опорою, онлайн стає простором сили, а не втрати.
А як у вас? Чи помічаєте ви цю тенденцію — масовий перехід до офлайну? - поговоримо *
Підніму цю тему, бо бачу, як навколо зростає відтік із онлайн-простору.
Люди втомлюються від нескінченного потоку інформації, постійної видимості, гонитви за результатами.
Можливо це вигорання, а можливо це сигнал про глибшу потребу. Потребу повернутися до себе, до живого контакту, до тиші, де можна почути власний голос.
Для мене це зрозуміло і навіть природньо.
⠀
І я задаюсь питанням: чому не втікаю?
Я залишаюся, бо навчилася чути себе і працювати зі своєю енергією без тиску. Я не буду в онлайні заради «активності» чи «трендів». Мій блог — це простір глибини, тиші і присутності. І я даю місце бути всім своїм станам
Не шукаю форми, не женуся за алгоритмами, не намагаюся “повертати охоплення”.
Бо контент для мене — не тиск. Це форма присутності.
⠀
Багато хто ж збігає, бо не знайшов своїх цінностей, не відшукав свого ритму. І тому кожен крок онлайн — це боротьба із собою, а не гра за своїми правилами.
⠀
В офлайні — простіше. Там можна відпочити, переосмислити, відчути себе без масок, просто бути. Але я вірю: онлайн не зникне, якщо навчитися в ньому бути по-справжньому — не з ролі, не з маски, а з глибини.
⠀
⠀
Бо лише тоді, коли ти живеш зі своєю опорою, онлайн стає простором сили, а не втрати.
А як у вас? Чи помічаєте ви цю тенденцію — масовий перехід до офлайну? - поговоримо *
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤18👌1
Хто така «балерино капучино» і до чого тут ми з вами
Інтернет поділився на два види контенту:
🎥 той, що несе сенс і глибину
🎥 і той, що тягне в антисенс — безлогічний, абсурдний, часом навіть трохи трешовий.
Цей другий тип — це і є брейнрот.
скоріш за все цей термін невідомий вам
⸻
Що таке брейнрот?
Відпочити від постійного навантаження і отримати дози «нічого не значущого».
Контент без сюжету, логіки, чіткого послання — просто форма, яка зачіпає не думки, а емоції або просто увагу.
⸻
«Балерино капучино» — ідеальний приклад антисенсу
Балерина з чашкою капучино замість голови, яка крутиться під «мі-мі-мі» — це не просто мем, це символ нової хвилі контенту.
Немає сенсу — але є реакція.
Немає логіки — але є вірусність.
⸻
Навіщо це з’явилось?
✔️ Бо ми всі втомились від глибоких сенсів і нескінченних порад.
Нам потрібен короткий «відключник» — і алгоритми це відчули.
Ось і з’явився брейнрот: форма контенту, яка дає мозку паузу, але водночас тримає в полі уваги.
⸻
Що з цим робити?
Антисенс — це не ворог. Це новий вид медіа-реальності.
А значить - добре мати це усвідомлення⬆️ . І свідомо вибирати, що і навіщо ти споживаєш.
Інтернет поділився на два види контенту:
Цей другий тип — це і є брейнрот.
⸻
Що таке брейнрот?
Це коли твій мозок втомився від тонни інформації і замість пошуку сенсу хоче… відключитись.
Відпочити від постійного навантаження і отримати дози «нічого не значущого».
Контент без сюжету, логіки, чіткого послання — просто форма, яка зачіпає не думки, а емоції або просто увагу.
⸻
«Балерино капучино» — ідеальний приклад антисенсу
Балерина з чашкою капучино замість голови, яка крутиться під «мі-мі-мі» — це не просто мем, це символ нової хвилі контенту.
Немає сенсу — але є реакція.
Немає логіки — але є вірусність.
⸻
Навіщо це з’явилось?
Нам потрібен короткий «відключник» — і алгоритми це відчули.
Ось і з’явився брейнрот: форма контенту, яка дає мозку паузу, але водночас тримає в полі уваги.
⸻
Що з цим робити?
Антисенс — це не ворог. Це новий вид медіа-реальності.
А значить - добре мати це усвідомлення
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤15👍10🍌1
Чому я завжди залишаю зворотній зв’язок
(навіть коли ніхто не просить)
🔥 Мене завжди дивувало: чому люди мовчать, коли щось не ок?
↩️ Не хочуть «образити»?
Бояться здаватися вибагливими?
Чи просто звикли терпіти?
Нещодавно готель, в якому ми відпочивали в Карпатах, надіслав форму зворотного зв’язку. І я — звісно, заповнила.
Бо я знаю як це важливо перш за все для власника . І мені не ок закривати очі на речі, які можна і потрібно виправити.
• Обіцяна шведська лінія — а по факту три страви на вибір
• Запах у холодильнику — бо кухня спільна, і прийшлось повідомляти декілька разів персоналу
• Відгуки на букінгу — високі. Скоріш за все у людей низький поріг очікувань
• Кімнати потребують "свіжого подиху"
«Що було не так? Що можна покращити?»
Бо мені не потрібні оплески. Мені потрібна ясність.
Я за чесну комунікацію.
За культуру не «все добре», а «оце було класно, а оце — слабке місце».
Бо там, де ніхто не озвучує і промовчить — росту не буде!
І якщо ви будуєте продукт, послугу чи бренд — візьміть собі це за правило.
Говорити чесно. І чути чесно.
Це не токсичність. Це повага.
👉🏼 А як у вас із цим? Ви даєте чесний зворотній зв’язок, коли щось не ок?
Напишіть в коментарях — давайте розгорнемо цю тему трохи ширше.
🔥 Мене завжди дивувало: чому люди мовчать, коли щось не ок?
Бояться здаватися вибагливими?
Чи просто звикли терпіти?
Нещодавно готель, в якому ми відпочивали в Карпатах, надіслав форму зворотного зв’язку. І я — звісно, заповнила.
Бо я знаю як це важливо перш за все для власника . І мені не ок закривати очі на речі, які можна і потрібно виправити.
• Обіцяна шведська лінія — а по факту три страви на вибір
• Запах у холодильнику — бо кухня спільна, і прийшлось повідомляти декілька разів персоналу
• Відгуки на букінгу — високі. Скоріш за все у людей низький поріг очікувань
• Кімнати потребують "свіжого подиху"
Чому я про це пишу?
Бо в своїй роботі я завжди запитую своїх студентів:
«Що було не так? Що можна покращити?»
Бо мені не потрібні оплески. Мені потрібна ясність.
Я за чесну комунікацію.
За культуру не «все добре», а «оце було класно, а оце — слабке місце».
Бо там, де ніхто не озвучує і промовчить — росту не буде!
І якщо ви будуєте продукт, послугу чи бренд — візьміть собі це за правило.
Говорити чесно. І чути чесно.
Це не токсичність. Це повага.
👉🏼 А як у вас із цим? Ви даєте чесний зворотній зв’язок, коли щось не ок?
Напишіть в коментарях — давайте розгорнемо цю тему трохи ширше.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍16❤2👎1💩1👌1🤡1
Є момент, коли блог перестає бути простором свободи.
І стає ще одним місцем, де тимаєш “бути нормальною”.
Нормально подавати себе.
Нормально говорити про продукт.
Нормально мовчати, коли всередині буря.
Ми звикаємо до контенту, в якому все правильно — але.... нічого не чіпляє.
Бо за «правильністю»нормально зникає живість. Справжня присутність.
І тоді виникає втома. Здавалося б — усе ок.
Але енергії немає. Хочеться або зникнути, або розвалити весь план.
Але ж план був, він є.... а от чогось не вистачає... якогось пазлу немає
Цими днями я багато думаю про це.
Про те, як знову зробити блог живим.
Не таким, що «просто має бути», бо в контент-плані прописано.
А таким, що відгукується. Присутнім. Влучним. Своїм.
І що для цього потрібно — не інструкція, а дозволи.
🎙 я готую прямий ефір
Без пафосу. Без шаблонів. А просто про те, як повернути блог собі.
Тема ефіру: : “Чому блог перестає бути живим (і як це змінити)”
Ставте собі нагадування, вмикайте сповіщення на канал
ефір відбудеться
27 червня, в цю пятницю о 19.30
🔥 чекаєте таку тему?
І стає ще одним місцем, де ти
Нормально подавати себе.
Нормально говорити про продукт.
Нормально мовчати, коли всередині буря.
Ми звикаємо до контенту, в якому все правильно — але.... нічого не чіпляє.
Бо за «правильністю»
І тоді виникає втома. Здавалося б — усе ок.
Але енергії немає. Хочеться або зникнути, або розвалити весь план.
Але ж план був, він є.... а от чогось не вистачає... якогось пазлу немає
Цими днями я багато думаю про це.
Про те, як знову зробити блог живим.
Не таким, що «просто має бути», бо в контент-плані прописано.
А таким, що відгукується. Присутнім. Влучним. Своїм.
І що для цього потрібно — не інструкція, а дозволи.
Дозвіл не подобатись усім.
Дозвіл писати емоційно, коли штормить.
Дозвіл з’являтись справжньою, навіть коли не по формі.
🎙 я готую прямий ефір
Без пафосу. Без шаблонів. А просто про те, як повернути блог собі.
Тема ефіру: : “Чому блог перестає бути живим (і як це змінити)”
Ставте собі нагадування, вмикайте сповіщення на канал
ефір відбудеться
27 червня, в цю пятницю о 19.30
🔥 чекаєте таку тему?
🔥9❤1
Контент — це більше, ніж просто інформація.
Це наш слід у цифровому світі.
Через контент ми не просто розповідаємо, ми▪️ створюємо зв’язки. ▪️ Передаємо цінності. ▪️ Формуємо довіру.
І, зрештою, люди купують не продукт, а зв’язок із нами.
І все ж, як часто ми сприймаємо контент як рутину? Як завдання, яке треба виконати? Як список кроків для алгоритмів?
Це ніби ми забуваємо, що кожна одиниця контенту — це маленька частина нашої історії.
Частина нашого «🥸 ». Частина того, що робить нас унікальними.
Якщо віддати цій частині життя лише «технічний» підхід, втрачається живий зв’язок із аудиторією.
А справжність — це те, що пробуджує емоції і веде до дій.
Тож контент — це не лише текст, відео і зображення. Це можливість бути відвертим, відчутним і сміливим.
Власне,в цю пʼятницю (завтра) буде ефір, де ми поговоримо про те, як повернути справжність у блог і знову відчути радість від того, що ти робиш.
Запрошую вас до цієї розмови - буде як завжди "без води", практично (готуйте нотатники) і корисно😇
➡️ вмикайте сповіщення на канал, ефір 27.06 о 19.30 саме на каналі Контент вирішує!
Через контент ми не просто розповідаємо, ми
І, зрештою, люди купують не продукт, а зв’язок із нами.
І все ж, як часто ми сприймаємо контент як рутину? Як завдання, яке треба виконати? Як список кроків для алгоритмів?
Це ніби ми забуваємо, що кожна одиниця контенту — це маленька частина нашої історії.
Частина нашого «
Якщо віддати цій частині життя лише «технічний» підхід, втрачається живий зв’язок із аудиторією.
Втрачається справжність.
А справжність — це те, що пробуджує емоції і веде до дій.
Тож контент — це не лише текст, відео і зображення. Це можливість бути відвертим, відчутним і сміливим.
Власне,в цю пʼятницю (завтра) буде ефір, де ми поговоримо про те, як повернути справжність у блог і знову відчути радість від того, що ти робиш.
Запрошую вас до цієї розмови - буде як завжди "без води", практично (готуйте нотатники) і корисно
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤2👍1
Ефір про те, що оживляє ваші соцмережі
Можна вивчити всі формули, зробити гарні рілс, прописати прогрів і все одно відчувати:
щось не працює.
Контент є, але сенсу в ньому — все менше.
І тоді здається, що справа в алгоритмах. У форматах. У тому, що ти “не така”.
Але справа глибше.
📍 вже сьогодні, 27.06 о 19:30 буде щира бесідапрямий ефір, де поговоримо про те, як повернути в блог себе.
І як через контент знову відчути..
🎧 Приходьте: послухаєте, візьмете собі конкретні інструменти в роботу
Чекаю ✌🏻
(і да, буде практика — одразу в ефірі!)
Можна вивчити всі формули, зробити гарні рілс, прописати прогрів і все одно відчувати:
щось не працює.
Контент є, але сенсу в ньому — все менше.
І тоді здається, що справа в алгоритмах. У форматах. У тому, що ти “не така”.
Але справа глибше.
📍 вже сьогодні, 27.06 о 19:30 буде щира бесіда
Як перестати стримуватись, обрізати емоції й “робити правильно”.
І як через контент знову відчути..
🎧 Приходьте: послухаєте, візьмете собі конкретні інструменти в роботу
Чекаю ✌🏻
(і да, буде практика — одразу в ефірі!)