Похорон бійців диверсійної групи Братства, які загинули в Різдвяну ніч на Брянщині - Непийпива, Святоші, Тарасія та Аполона - відбудеться 7 березня на Байковому цвинтарі.

Панахида - об 11.00 в Успенському соборі Лаври (сподіваюся, Міністр культури дасть позитивну відповідь на подану заявку)

Прощання на Майдані Незалежності - о 13.00

Варто відкласти всі справи, прийти помолитися за їхні душі в соборі й віддати належне памʼяті по них.

(будьласка, розмістіть цю інформацію на своїх сторінках у соціальних мережах)

Ми знаємо, наскільки важливими є слова.

Грецьке слово λόγος відоме нам в перекладі українською як "Слово". Ми зіштовхуємося з ним в Євангелії від Йоана — «Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було — Бог» — ми знаємо ці рядки, навіть якщо не можемо назвати джерело. Важко передати іншою мовою конотації оригінального грецького слова, котре підкреслює смислову вагу мовлення, проте варто зупинитися на тій його перекладеній формі, котра є частиною нашого колективного — "Слово". Це слово пишеться в singulare tantum, як сутність, що пов'язана з його молодшим братом — одиницею мовлення — проте є вищою за неї. Ми відчуваємо це, коли читаємо рядки вище — мова не про звичайні слова, котрими ми обмінюємося між собою, мова про Слово, що пронизує Буття починаючи від його онтологічного коріння.

Проте ці відчуття величності Слова виникають в мене не тільки тоді, коли я читаю ці Богонатхенні рядки.

Ввівши сьогодні в пошуковий рядок "Слово", замість цих рядків я побачив зовсім інші результати — новинні заголовки «Росіяни розстріляли українського військовополоненого за слова <...>». Пошуковий рушій обрізав кінець заголовку, проте мені, як й моїм читачам, відомо, що це за слова. Віднині ми відчуваємо ці слова навіть якщо прибрати їх з тексту.

Це не просто слова, що ми використовуємо для патріотичного мерчендайза або вуличного гасла, це дещо інше — це "Слова", й це слово також використане в singulare tantum. Це не множина слів, це саме Слова — одна сутність, одна свята річ, одна тільки думка про котру зачіпає саму нашу душу в глибинах нашого серця. Й ці Слова обагрені кров'ю мучеників, що промовляли їх в обличчя смерті.

Ці Слова були промовлені не вперше й не востаннє — проте вперше, коли весь народ водночас відчув всю їх справжню вагу. Вперше, коли ми не забудемо, коли вони були промовлені.

Слава Україні.

«[...] нібито "некомпетентність" ТрО впивається в їхній напір» — слова нині покійного бійця, оборонця Бахмуту, котрі Він промовив мені та іншим своїм товаришам ще у листопаді, за кілька днів до своєї загибелі в районі Опитного.

Останні дні я почав згадувати ці слова все частіше — врешті, зараз вони не покидають моєї голови. «Впивання в напір» — те, що відбувалося за всю більш ніж піврічну оборону Бахмуту. Сотні та тисячі бійців своїм життям впивалися в наступаючі порядки ворога, жертвуючи своїм життям заради утримання чергової посадки ще декілька днів, тижнів або місяців. Продовжується це й зараз, тільки в набагато гірших умовах, ніж ще зовсім недавно.

Ворог не зумів відрізати останній канал постачання в Бахмут так швидко, як він хотів би. Проте цей канал постачання не виглядає як той, на котрому може триматися оборона міста ще хоча б пару тижнів — він вузький та вразливий до ворожої артилерії, котра коригується з БПЛА. Як ефективно тримати оборону у важких міських боях, коли медевак в'язне в бруді ранньої весни на єдиній ґрунтовій дорозі? Чи вартує воно того?

Ймовірно, наше військове керівництво вважає, що вартує. В мене немає сумнівів, що це саме військове, а не політичне рішення, як писали деякі бридкі таблоїди — для подальшого просування ворогу необхідно подолати водну перепону та ув'язнути в щільній міській забудові центру міста та масивній північній промзоні. В таких умовах можна нанести ворогу значні втрати, та, врешті, раніше вимусити його до зупинки наступальних дій через виснаження резервів, що може врятувати такі міста, як Часів Яр, Торецьк та Константинівка від перенесення боїв на їх територію. Додатковим фактором є наростання конфлікту всередині військ окупантів — так, бандитський ватажок Пригожин відкрито вступає у конфлікт з військовим керівництвом РФ в цілях підвищення норм постачання боєприпасів для підрозділів злочинного угруповання «Вагнер». Через виснаження радянських складів, російське військове керівництво почало більш жорстко нормувати боєприпаси для артилерійських підрозділів, й на наше щастя соціопат Пригожин відмовляється сприймати цю інформацію та вносить внутрішній розбрат в ряди наступаючих військ, вважаючи, що це змова проти нього особисто. Цей конфлікт має тенденцію до ескалації — й для того, щоб він вистрелив, можуть нарешті скластися сприятливі умови. Проте не все так гладко.

Наразі ворог зайняв Дубово-Василівку та продовжує спроби взяття Богданівки. Він зрозумів, що у нього не вийде так просто замкнути оточення вздовж околиць міста, тому він намагається продовжувати підкопувати під "лінію життя", роблячи охоплення все глибшим, а єдиний канал сполучення все більш вразливим — може вийти навіть так, що бої на околицях Часового Яру почнуться раніше, ніж Сили оборони покинуть м. Бахмут. Це може призвести до катастрофічних наслідків — чим довша вразлива ділянка фронту, тим більша ймовірність, що десь не вийде її утримати й гарнізон потрапить в оточення до того, як наше військове керівництво зможе провести контр-дії.

Бахмут — важливий вузол нашої оборони. Проте його важливість падає все швидше через те, що місто продовжує обходитися по флангам. В умовах, коли комунікації ускладнені, й навіть евакуація поранених стає занадто ризикованою, питання ефективності його оборони з точки зору співвідношення втрат стає все більш неоднозначним. Не буде брехнею казати, що ситуація продовжує погіршуватися — є незмінна тенденція на поступове витіснення Сил оборони з їх позицій, "глибоких" контратак, що далеко відкидували ворога, за час боїв за місто фактично не було. Це не може продовжуватися вічно — ситуація має бути або кардинально змінена успішною контратакою з залученням значних резервів з подальшим зайняттям вигідних для нас рубіжів, або місто врешті має бути полишено для збереження особового складу.

Щиро сподіваюся на мудрість нашого військового керівництва.

Всім привіт! Нагадую про цю банку. Частину грошей, що туди приходили (~120к), вже використали за призначенням, проте потреби у фінансах на закупівлю авто досить значні, тому я знов прошу відгукнутися та допомогти донатом.

Проте це ще не все. На зв'язок вийшов підписник, що вирішив розіграти портативну зарядну станцію Bluetti EB3A для тих, хто візьме участь у зборі.

Для взяття участі в розіграші необхідно задонатити 1000 або більше гривень на банку, написати в коментарі до транзакції "+", зробити скріншот та надіслати мені через зворотній зв'язок: @NehmtDieGewehreZurHand. Я видам вам порядковий номер, й через пару днів оберу рандомайзером випадковий номер серед виданих.

Дата завершення розіграшу: 14-го березня о 14:00.

Всім привіт! Нагадую про цей розіграш та роблю невеликий анонс: в процесі транскрипції перебуває інтерв'ю білоруського добровольця, котре проливає світло на внутрішню кухню білоруського визвольного руху в Україні. Воно вийшло дуже цікавим, проте водночас й об'ємним, тому робота з ним потребує часу.

Stay tuned!

Дякую всім, хто взяв участь! Ми зуміли зібрати більш ніж 100к за пару днів — це серйозна сума, котра піде на добру справу для гарної бригади — по мірі готовності буде фотозвіт.

Ви досі можете закидувати гроші на банку, а тим часом розіграш було завершено та переможцем став учасник, що отримав білет з номером 5!

Я сконтактую з усіма, хто взяв участь, та надішлю їм особисто відео процесу розіграшу для збереження особистих даних учасників.

​​"Ми не віримо, що може статися, але ніхто не знає. Ми протягом цього року дізналися, що ніхто не знає, що може статися. Ніхто не вірив, що Росія може вдертися, і масштаб, з яким вони це зробили", — заявив голова президентської фракції у Парламенті.

💥Посилення мобілізації активно обговорюється у вищих ешелонах влади, для оборони північного кордону нам потрібні ще 8 бригад!
Загартовані у боях батальйони і полки теж постійно потребують свіжих сил та поповнення.

Все ще очікуєш на повістку?

Війна знайде тебе швидше.
Ти можеш чекати її у «мирних» містах або самостійно визначити свою роль у цій війні - вступай до Реваншу, зустрінь ворога гідно.

Наш рекрутинговий центр пропонує:

- тривалу комплексну підготовку та індивідуальний підхід
- ознайомлення з максимально широким спектром практичних та теоретичних знань
- найкращі типи сучасного озброєння та амуніції

Після проходження підготовки, ми гарантуємо:

- команду професіоналів
- високий соціальний захист та фінансове забезпечення
- можливість кар’єрного зросту та тривалого працевлаштування

Наш пріоритет - зберегти життя та досягнути результату. Тренування, планування та рішучі дії - наш метод.

У тебе була буремна молодість та проблеми з ментами або ти, маючи пристойну фізичну форму, знятий з військового обліку? Якщо у тебе достатньо хоробрості та рішучості себе дисциплінувати, у нас є варіанти і для тебе.

Доєднуйся: @revanche_nabir

Срібний Череп на петлиці - чекає на тебе. Час взяти Реванш!

Відповідаючи на запитання щодо поповнення особового складу українського війська, Зеленський повідомив, що військове керівництво отримало завдання створити резерви, щоб захисники мали змогу відновлювати сили після бойових дій.

"Тому що це складно з різних причин – і поранення, і психологічний стан. Він має бути нормальний", – наголосив він.

Як ви бачите по активності на каналі, він заморожений. З кожним днем ведення його давалося мені все важче, й все більше я бажав скерувати себе на безпосереднє принесення користі українській Державі та її Народу в боротьбі проти мерзенного ворога – звісно, оглядати події та капіталізувати це у вигляді фінансової підтримки наших підрозділів це також "щось", але для мене це ніщо.

Тому я зробив вибір, й, віднедавна, посвятив всього себе йому. Й часу–сил–бажання на ведення каналу не маю – вірю, що тимчасово. Але все ж таки хочу про дещо поговорити прямо зараз.

«Армія має бути суто професіональною». «Якість важливіше кількості». Ці та подібні тези я почув незлічену кількість разів від початку війни. Вони мають певну раціональність — професійна армія це одне з найстаріших явищ в світі, що існувало протягом тисячоліть й довела свою ефективність ще в неоліті. Реконструйоване прото-індоєвропейське слово kóryos використовується для позначення того, що, можливо, було першою формою професійної армії — братерство воїнів, в котре чоловіки входили в підлітковому віці через містичні обряди ініціації. Їх ефективність, ймовірно, й стала причиною розповсюдження індоєвропейських мов на такі великі відстані та забезпечила появу інших форм професійної армії — військово-лицарських каст, що володіють землями, та найманців, що капітал поки що здобувають. Обидві ці форми були істотною силою в історії Європи дуже довгий — до Нового часу.

23 серпня 1793-го року Національний Конвент революційної Франції видав декрет «levée en masse», котрим була розпочата перша модерна повна мобілізація у відповідь на безнадійне військове становище – Франція водночас вела війну як проти декількох країн, відомих як Перша Коаліція, так й проти повсталих монархістів на заході країни.

Він починався з наступних слів:

«Допоки ворог не буде вигнаний з території Республіки, весь французький народ реквізований на користь армії. Молодь піде в бій, одружені чоловіки будуть виготовляти зброю та забезпечувати провізією; жінки будуть виготовляти тенти, одяг та служити в госпіталях; діти будуть рвати старий одяг на перев'язку, а старці на площах будуть підіймати бойовий дух, ненависть до королів та ідею про єдність Республіки».

Франція перемогла: монархісти були розбиті, частина ворожих територій анексована, а на частині встановлені контрольовані уряди.

Через десять років почалися Наполеонівські війни. Масова, мобілізаційна армія Наполеона знищила професійні армії Європи та підкорила її. Народні, масові армії довели свою ефективність над професійними, що вплинуло на всю подальшу військову доктрину, й ця перевага зберігається й донині, вже більше ніж двісті років.

Сучасна конвенційна війна між двома країнами неможлива без масової мобілізації. Невеликі професійні армії – релікт минулого, до котрого в сучасності вдаються тільки ті, хто не буде воювати на своїй території через нерелевантні до нас причини, такі як наявність ядерних озброєнь.