Дуже потрібно дозбирати 13к до завтра! Допоможіть донатом чи репостом!

А ми нагадуєм донатити на Айдар!

Все ще потребуємо ваших донатів на ремонт машини для наших Захисників з 4-ї роти Айдару

Загальна сума 150к

Реквізити:

Картка: 4441 1111 2982 1025

Банка: https://send.monobank.ua/jar/47tybYpcUF

1925 року на Міжнародній виставці декоративного мистецтва та промисловості у Парижі був вперше названий стиль, який охарактеризував подальше десятиліття - ар-деко. Він супроводжував повоєнну рефлексію, стрімку індустріалізацію, урбанізацію, тоталітарні режими та найбільшу світову фінансову кризу - Велику депресію, а його завершення припадає на пікову точку кризи модерну - початок Другої світової війни.

Ар-деко, на відміну від ар-нуво, брав в основу рукотворні технічні та урбаністичні форми, поєднуючи модернові підходи і технології з образами та естетикою давніх часів та країн: готикою, Мезоамерикою, Японією, Давнім Єгиптом. Це була естетична реакція на зрощення людини і техніки, що стало наслідком технологічної революції під час війни та зумовило несвідоме звернення до глибокої давнини у пошуках Людини. Також ар-деко був предтечею функціоналізму.

2025 рік. Західні оглядачі пишуть про те, що стиль ар-деко знову входить в моду. Ми в очікуванні продовження "Дюни" як виразний образ "ностальгії" за архаїкою, а її естетика впливає на моду та візуальні комунікації загалом. У сфері нерухомості в Україні здійснюється зсув в бік мобільності, функціональності та автономності. Українська легка промисловість шукає нові рішення для створення функціонального одягу для травмованих та протезованих військових.

Одним з найяскравіших виразів цих поодиноких вигуків епохи стала нова колекція українського бренду Andreas Moskin, в яку він одягнув ветеранів на Ukrainian Fashion Week. Бренд поєднав вище згадані ознаки ар-деко, мабуть, несвідомо. Але, за словами дизайнерів, вони надихалися періодом Розстріляного відродження, що хронологічно цілком відповідає ар-деко, хоч у нас цей стиль все ще не проявлений і не досліджений. Також у колекції використаний льон як звернення до "рустикального коріння українського культури" та елементи вишивки, що є локальним звернення до давніх епох.

І все це відбувається на фоні початку нової технологічної революції та урбанізації, які пришвидшуються війною, кризи демократії та запиту на силу, розмов про нову фінансову кризу та третю світову війну. Що чекатиме нас далі? Історія спіральна. Але гарна. Як і людина у своїх прагненнях прикрасити свою нищівну природу.

Протягом перших років повномасштабного вторгнення кожний другий говорив про те, що Путін об'єднав українську націю. Вже кілька днів соцмережами шириться реакція на слова Трампа про нашого президента від людей усього спектра ставлення до Зеленського про те, що це наш президент і тільки ми маємо право його оцінювати і, тим паче, судити. Українці стали на захист "свого покидька", усвідомили його як гаранта державності, авторитет якого не може бути підданий сумніву.

Можна сказати, що Трамп став фактором "об'єднання народу та влади", усвідомлення взаємозалежності та взаємовідповідальності. Фіналізація націєтворення, виходить. Із запізненням, але соціополітично входимо у "зрілий" модерн. Водночас із цим ми є провідниками у нову конфігурацію, усвідомлення чого почало доходити і до Європи. Все не як людей. Але ж нам не звикати, правда?

3 роки тому життя поділилось на "до" і "після". Сталось найгірше і ми прийняли це. Ми вже давно звикли до цього і поводимось так, ніби нічого особливого не відбувається. Наші емоції стали грубими та неглибокими. Наш страх перетворився на набридливу тривожність. Кожний тікає в себе у бажанні відгородитися від страждань та переживань інших, адже за звичною байдужістю до екзистенційної небезпеки ховається сильне бажання жити.

Кожний з нас має свій досвід цієї війни, але кожний такий досвід є частиною історії нашої великої боротьби - ми маємо пам'ятати про це. Кожна велика втрата і кожна маленька перемога - це наші спільні переживання, завдяки яким ми можемо вчитись бути разом як спільність. Ми не знаємо, що буде завтра, але ми звикли до постійної турбулентності і готові до будь-чого. Ми сильні, хоч і не завжди зібрані. Ми допомагаємо один одному, хоч і ховаємось за гордощами. Ми маємо спільні цінності та прагнення, хоч і самі геть різні.

Зосереджуймось на наших позитивних проявах, а не шукаймо причин для хейту. Будьмо вдячні словом і ділом нашим захисникам, які на своїх плечах вивозять весь абсурд і не здаються. Наслідуймо їх і допомагаймо їм. І подякуймо Богу, що його задум для нас ще не завершився.

Друзі, запрошую вас переглянути нове відео! 🔥

Цього разу я була в гостях в Кабінеті експертів, де було обговорено сучасний гендерний дискурс, його походження та можливість його згортання.

https://youtu.be/zNmaOc1H1-0?si=B6lYYykQgONMxMsb

Один із старшин РДК Ілля Богданов, який раніше безслідно зник у Києві - живий.

Сьогодні він опублікував фото у Інстаграмі, заявивши що РФ замовила його ліквідацію, тому він був змушений залягти на дно.

🔥 Збір для наших захисників триває! 🔥

Панове, ми продовжуємо збір для 4-ї роти 24 ОШБ "Айдар" на ремонт автівок! 🚙💨

✅ Разом ми вже досягли важливої позначки та оплатили деталі для ремонту, але роботи ще не завершені. Нам потрібно зібрати ще 50 000 грн на подальші роботи (цільову суму банки було зменшено до цієї суми).

💥 Щоб краще вас мотивувати, ми оголошуємо розіграш разом із @dyki_mandry!

🎒 Приз — похід на гору Кукул 26-27 квітня!

Що вас чекає?
🏡 Проживання в автентичній гуцульській хатині
🍲 Смачне карпатське харчування
🏔 Казкові краєвиди
🤝 Гарна компанія та досвідчений гід

🎟 Як взяти участь?
🔹 Задонатити від 500 грн на банку або на картку 4441 1111 2982 1025
🔹 Якщо у вас немає картки monobank, вкажіть свої контактні дані в описі донату, щоб ми могли зв’язатися з вами.

🎲 Переможця буде обрано рандомно серед усіх, хто задонатив від 500 грн, одразу після досягнення мети банки!

Дякуємо за підтримку! Разом до перемоги! 💙💛

"Жінки можуть бути серйозними!", "Чоловіки також бувають емоційними!" і подібні аргументи часто виникають при розмові про те, що жінки по суті своїй більше "емоційні" створіння, а чоловіки - органічно почуваються в раціональній сфері.

Незгода виникає цілком справедливо - неможливо взяти і "розділити" особливості інтелектуального та емоційного життя людини за статтю, адже нам притаманні і важливі обидві сфери. Спроби це зробити ведуть до ще гірших наслідків і, як наслідок, мстивості. Але найбільша проблема в тому, що речі, які стосуються глибинної психології та людської особистості, ми продовжуємо виносити у сферу соціальну та політичну, унеможливлюючи таким чином гармонізацію індивіда. Емоційно холодна жінка, яка орієнтована на результат, буде вважати свою "маскулінність" перевагою у боротьбі з патріархальними стереотипами. А незрілі чоловіки свою гіперемоційність будуть подавати як боротьбу проти диктату фемінізму. А що, зрештою, ми маємо?

"Емоційність" жінок та "інтелектуальність" чоловіків це не стереотипи і не нав'язані конструкти. Це базові налаштування наших сутностей, які нам треба прийняти. Якщо жінка подавляє свою природну емоційність, вона стає вразливою через раціоналізацію своїх переживань та заборону "проявляти слабкість". І чим далі, тим більше вона віддаляється від свого центру і втрачає жіночий образ всередині себе. Якщо чоловік уникає досягнень та відповідальності, він стає нездатним рефлексувати та оцінювати свої дії, перетворюючись на інфантила, якому всі винні. І так з'являються злість та образа чоловіків та жінок одне на одного. Бо, очікуючи розуміння та прийняття один від одного, ми не здатні прийняти себе, породжуючи постійне невдоволення собою через інших.

Як жінка, яку з раннього віку "вчили бути сильною", я часто мовчки собі повторювала, мовляв, а дійсно, жінки бувають і зовсім не емоційними. Мені ж це неважливо. Однак, це все було засвоєним захисним механізмом моєї вразливості. Відкриваючи для себе сферу забутого емоційного, розумію, наскільки шкодять нашому розвитку як чоловіків та жінок не лише сучасні тренди, а й передані попередніми поколіннями хибні уявлення та патерни.

Емоційність як базова матриця жінки не значить, що вона не може бути реалізована в "інтелектуальній" сфері. Так само базова раціональність та націленість на досягнення чоловіків не говорять про те, що вони не можуть глибоко відчувати і переживати. Це не обмеження, у вузьких рамках яких ми маємо жити. Це записані в наш код правила, пізнаючи які ми отримуємо справжню свободу. В ідеалі, вільні від зовнішніх хиб, чоловік та жінка мають "вчити" один одного тому, чого кожний з них окремо ніколи не дізнається. Віддзеркалювати, наповнювати, довершувати подобу один одного.

Ми застрягли у проблемі незнання, хто такий чоловік і хто така жінка. Плекаємо власні упередження, травми та комплекси, унеможливлюючи чесний та щирий погляд всередину себе та на іншого. А загальний вайб нашого часу і простору постійно диктує нам необхідність досягнень, постійного розвитку, навчання, раціоналізації та ефективного використання часу. В таких умовах жінка відмовляється від своєї основи і намагається наслідувати чоловіка, але через неможливість цього відчуває озлоблення. Чоловік же ніби отримує підтвердження своєї значимості та відштовхує "бабські справи" як непотрібні. Але контакт із собою, зі своє основою, втрачають обидва.

Я пишу не про популярні зараз, але пусті тези про енергії, пробудження і т.д. Це звичайна психологія, психічна матриця, в якій ми існуємо. Її намагаються пояснювати патріархатом, нерівністю і т.д., виправляти "правильним" вихованням та численними обговореннями подолань стереотипів. Але це заганяє нас у ще більшу прірву. Ми радо сприймаємо свою схожість, але нам боляче від наших відмінностей. Ми рівняємо себе на уявний "стандарт", який існує в нашій голові, відмовляючись від власного особистісного багатоманіття. Ми власними ж руками викопуємо ще більшу порожнечу всередині себе. І повернути собі цілісність можливо лише від справжнього усвідомлення свого спустошення.

Не забуваймо про репости!🙌

Jos Speybrouck "Levenslijnen" (Лінії життя), 1928.

My day comes to an end
Lord God.
And I didn't know one could suffer so much
But sorrow births hope
And forgiveness
May it be pleasant upon you!