Що стосується Mortal Kombat: Annihilation 1997 року, якщо дивитися на нього як на токусацу фільм і не звертати уваги на рекаст, усе стає тільки краще.
Токусацу з японської перекладається як "фантастичне кіно зі спецефектами про супергероїв". Дивилися Power Rangers (вони же Super Sentai), Ultraman або Kamen Rider? Annihilation розділяє з ними майже всі складові — починаючи від яскравих костюмів і палітри, аж до нескінченного екшену різного рівня абсурдності (до речі, сучасні кінокомікси, на зразок останніх фільмів Marvel, теж можна вважати токусацу).
Annihilation дуже легка мішень для биття. В окремих інтерв'ю 2012 року співавтори Mortal Kombat Ед Бун і Джон Тобіас настільки ненавиділи фільм, що вважали його найгіршим досвідом за всі роки, які вони провели, працюючи над франшизою Mortal Kombat; На честь двадцятиліття Робін Шоу і Пол Андерсон відкрито висловлювали ворожість до фільму (Андерсон не займався сиквелом, оскільки був зайнятий Event Horizon); Графік був НАСТІЛЬКИ щільним що деяким акторам і каскадерам довелося зіграти декілька ролей; А про те, як протягом багатьох років компанія New Line Cinema намагалась розробляти третій фільм, можна написати цілу серію книжок — настільки там усе було боляче.
Гаразд, ще в цьому фільмі Скорпіон кричить SUCKEEERS!, його затягує у фіолетову жижу і ми більше його ніколи не бачимо.
Вловили думку. Але в дитинстві крім першого фільму та Annihilation нічого не було. Окрім фішок. Тож хлопці у дворі тільки й робили, що роздивлялися на них арти, тим самим дражнячи свою фантазію — десь там був ідеальний Mortal Kombat на великих екранах.
Ще був серіал Mortal Kombat: Conquest, але щоб його подивитися, потрібно було кабельне телебачення, чого в мене в дитинстві не було. Тому Annihilation був переглянутий мільйон разів разом із першим фільмом.
Час минав, по телевізору показували тих самих Power Rangers, а потім сталося занурення в аніме. І тільки зараз до мене дійшло — Annihilation такий самий токусацу серіал, який ти випадково міг увімкнути ввечері по телевізору.
(1/2)
Токусацу з японської перекладається як "фантастичне кіно зі спецефектами про супергероїв". Дивилися Power Rangers (вони же Super Sentai), Ultraman або Kamen Rider? Annihilation розділяє з ними майже всі складові — починаючи від яскравих костюмів і палітри, аж до нескінченного екшену різного рівня абсурдності (до речі, сучасні кінокомікси, на зразок останніх фільмів Marvel, теж можна вважати токусацу).
Annihilation дуже легка мішень для биття. В окремих інтерв'ю 2012 року співавтори Mortal Kombat Ед Бун і Джон Тобіас настільки ненавиділи фільм, що вважали його найгіршим досвідом за всі роки, які вони провели, працюючи над франшизою Mortal Kombat; На честь двадцятиліття Робін Шоу і Пол Андерсон відкрито висловлювали ворожість до фільму (Андерсон не займався сиквелом, оскільки був зайнятий Event Horizon); Графік був НАСТІЛЬКИ щільним що деяким акторам і каскадерам довелося зіграти декілька ролей; А про те, як протягом багатьох років компанія New Line Cinema намагалась розробляти третій фільм, можна написати цілу серію книжок — настільки там усе було боляче.
Гаразд, ще в цьому фільмі Скорпіон кричить SUCKEEERS!, його затягує у фіолетову жижу і ми більше його ніколи не бачимо.
Вловили думку. Але в дитинстві крім першого фільму та Annihilation нічого не було. Окрім фішок. Тож хлопці у дворі тільки й робили, що роздивлялися на них арти, тим самим дражнячи свою фантазію — десь там був ідеальний Mortal Kombat на великих екранах.
Ще був серіал Mortal Kombat: Conquest, але щоб його подивитися, потрібно було кабельне телебачення, чого в мене в дитинстві не було. Тому Annihilation був переглянутий мільйон разів разом із першим фільмом.
Час минав, по телевізору показували тих самих Power Rangers, а потім сталося занурення в аніме. І тільки зараз до мене дійшло — Annihilation такий самий токусацу серіал, який ти випадково міг увімкнути ввечері по телевізору.
(1/2)
❤51🔥4⚡2👍1
Головне, що створює цю дивну естетику низькобюджетного японського шоу (крім зламаних візуальних ефектів), це різка хореографія — постійні сальто, явні троси і відсутність зв'язку між силою удару і його наслідками. Це є в кожній битві, з яких фільм складається майже повністю. Плюс стало набагато більше сетпісів, які базуються на магії або надздібностях бійця, що, звісно ж, віддаляло бій від приземленості, тим самим роблячи його комічним.
Annihilation був досить важливим епізодом у моєму дитинстві — саме тоді я навчився внутрішньо пояснювати собі, чому конкретно цей фільм для мене виглядає до неповоротного стану погано і що я взагалі відчуваю з цього приводу. З віком, знаючи контекст жахливо поспішного виробництва, я вже не відчуваю колишньої суворості. Більше співчуваю і частіше звертаю увагу на те, що мені сподобалося. Наприклад, бадьорий саундтрек і подвійне сальто в битві Саб-Зіро і Скорпіона — все ще неіронічно радують.
В інтерв'ю для книги Люка Оуена "Lights, Camera, Game Over" продюсер Лоуренс Касінов розповів, що фільм був випущений із незакінченими візуальними ефектами. Студія просто сказала: "Нам все одно". Напевно через це можна сказати, що Annihilation має такий вигляд, ніби його зробила дитина, а якийсь дорослий подивився на це і каже Look at this, it's disgusting. I love it!
Тому, знаєте, якщо коли-небудь кінематограф поглине AI, то цей фільм йому точно не вдасться відтворити. Аж надто багато чого тут пішло не так, а зв'язок із токусацу фільмами практично випадковий. Що дає абсолютно унікальний і ні на що не схожий вайб зламаного кіно.
(2/2)
Annihilation був досить важливим епізодом у моєму дитинстві — саме тоді я навчився внутрішньо пояснювати собі, чому конкретно цей фільм для мене виглядає до неповоротного стану погано і що я взагалі відчуваю з цього приводу. З віком, знаючи контекст жахливо поспішного виробництва, я вже не відчуваю колишньої суворості. Більше співчуваю і частіше звертаю увагу на те, що мені сподобалося. Наприклад, бадьорий саундтрек і подвійне сальто в битві Саб-Зіро і Скорпіона — все ще неіронічно радують.
В інтерв'ю для книги Люка Оуена "Lights, Camera, Game Over" продюсер Лоуренс Касінов розповів, що фільм був випущений із незакінченими візуальними ефектами. Студія просто сказала: "Нам все одно". Напевно через це можна сказати, що Annihilation має такий вигляд, ніби його зробила дитина, а якийсь дорослий подивився на це і каже Look at this, it's disgusting. I love it!
Тому, знаєте, якщо коли-небудь кінематограф поглине AI, то цей фільм йому точно не вдасться відтворити. Аж надто багато чого тут пішло не так, а зв'язок із токусацу фільмами практично випадковий. Що дає абсолютно унікальний і ні на що не схожий вайб зламаного кіно.
(2/2)
❤68👍7🔥6🗿3❤🔥2
Дійсно гарне відео, яке пояснює в чому суть нинішнього протесту сценаристів.
З появою стрімінгів індустрія так і не адаптувалася до експоненціального зростання кількості фільмів і серіалів. А сценарист зараз потрібен не тільки на препродакшені, але й під час самого фільмування.
У Vox дуже добре вийшло і зачепити нерв сьогоднішнього протесту, і водночас сформулювати простою мовою, що має змінитися, щоб індустрія кіно, яку ми знаємо зараз, не зламалася.
З появою стрімінгів індустрія так і не адаптувалася до експоненціального зростання кількості фільмів і серіалів. А сценарист зараз потрібен не тільки на препродакшені, але й під час самого фільмування.
У Vox дуже добре вийшло і зачепити нерв сьогоднішнього протесту, і водночас сформулювати простою мовою, що має змінитися, щоб індустрія кіно, яку ми знаємо зараз, не зламалася.
YouTube
How streaming caused the TV writers strike
The way scripted television gets made today has transformed the careers of writers.
Subscribe and turn on notifications 🔔 so you don't miss any videos: http://goo.gl/0bsAjO
Thousands of television and film writers who are part of the Writers Guild of…
Subscribe and turn on notifications 🔔 so you don't miss any videos: http://goo.gl/0bsAjO
Thousands of television and film writers who are part of the Writers Guild of…
🔥46👍14❤🔥10🤔3👌1
Прем'єра нового фільму Хаяо Міядзакі How Do You Live вже за місяць відбудеться в Японії (14 липня). А в інтернеті немає жодного промо-матеріалу, жодного трейлера чи кадра, навіть імені актора озвучення — нічого. Тільки цей постер. І це свідоме рішення Ghibli.
Чи буде це останній фільм Міядзакі, чи він ще зможе здивувати нас раптовим "гаразд, у мене є ще одна історія", ми не знаємо. Але особисто у мене велика повага до такого способу — ми, як студія, просто хочемо зробити фільм. А репутації та сили нашого імені достатньо, щоб ви на нього сходили. Це має бути ваш свідомий вибір як глядача, тому просто приходьте в кінотеатр.
На якомусь рівні хочу такий самий підхід до західних прем'єр: ні трейлера, ні промо, просто фільм і я як глядач наодинці з ним.
Чи буде це останній фільм Міядзакі, чи він ще зможе здивувати нас раптовим "гаразд, у мене є ще одна історія", ми не знаємо. Але особисто у мене велика повага до такого способу — ми, як студія, просто хочемо зробити фільм. А репутації та сили нашого імені достатньо, щоб ви на нього сходили. Це має бути ваш свідомий вибір як глядача, тому просто приходьте в кінотеатр.
На якомусь рівні хочу такий самий підхід до західних прем'єр: ні трейлера, ні промо, просто фільм і я як глядач наодинці з ним.
👍100❤🔥36❤14🔥8🤔2👏1😁1
На контрасті з потенційно останнім фільмом Хаяо Міядзакі, у цікавий спосіб мені пригадався його перший повнометражний фільм — абсолютно прекрасний Lupin the Third: The Castle of Cagliostro 1979 року.
Коли я дивився трейлер до Mission: Impossible - Dead Reckoning Part 1, помітив у кадрі досить знайомий жовтий автомобіль, на якому персонажі Тома Круза і Хейлі Етвелл намагаються відірватися від італійської поліції. Кадри погоні вже мають дуже цікавий вигляд, але жовтий вінтажний Fiat 500 для мене був набагато цікавішим.
Випущений 1979 року The Castle of Cagliostro є другим анімаційним повнометражним фільмом франшизи Lupin the Third, у якому розповідається про пригоди крадія Арсена Люпена III.
У ранніх роботах, особливо в оригінальній манзі 1967 - 1969 років, Люпен був більш серйозним персонажем і водив вишуканий Mercedes SSK. Але Міядзакі навмисно переробив героя у більш оптимістичний бік, посадивши Люпена в маленький жовтий Fiat 500. Зрештою ця машина стала для персонажа його справжнім домом.
Fiat з'являвся в багатьох інших творах про Люпена, але найбільш відомим він став завдяки абсолютно прекрасній погоні, що відкриває фільм 1979 року. До речі, сторіборди до цієї сцени малював сам Міядзакі.
У мене відчуття, що вибір Fiat 500 не випадковий для Mission: Impossible. Просто подивіться на те, як по-анімаційному рухається автомобіль у фільмі з Томом Крузом, ніби її водить Люпен за законами гротескного і вигаданого світу Міядзакі. До того ж ця жовта машина одна з найбільш відомих анімаційних автівок в історії, тож навряд чи це простий збіг.
P.S. За чистим збігом через кілька годин після публікації цього посту Paramount опублікувала відео зі зйомок у Римі, де режисер Крістофер Маккуоррі говорить про жовту машину як про живу. Цікаво!
Коли я дивився трейлер до Mission: Impossible - Dead Reckoning Part 1, помітив у кадрі досить знайомий жовтий автомобіль, на якому персонажі Тома Круза і Хейлі Етвелл намагаються відірватися від італійської поліції. Кадри погоні вже мають дуже цікавий вигляд, але жовтий вінтажний Fiat 500 для мене був набагато цікавішим.
Випущений 1979 року The Castle of Cagliostro є другим анімаційним повнометражним фільмом франшизи Lupin the Third, у якому розповідається про пригоди крадія Арсена Люпена III.
У ранніх роботах, особливо в оригінальній манзі 1967 - 1969 років, Люпен був більш серйозним персонажем і водив вишуканий Mercedes SSK. Але Міядзакі навмисно переробив героя у більш оптимістичний бік, посадивши Люпена в маленький жовтий Fiat 500. Зрештою ця машина стала для персонажа його справжнім домом.
Fiat з'являвся в багатьох інших творах про Люпена, але найбільш відомим він став завдяки абсолютно прекрасній погоні, що відкриває фільм 1979 року. До речі, сторіборди до цієї сцени малював сам Міядзакі.
У мене відчуття, що вибір Fiat 500 не випадковий для Mission: Impossible. Просто подивіться на те, як по-анімаційному рухається автомобіль у фільмі з Томом Крузом, ніби її водить Люпен за законами гротескного і вигаданого світу Міядзакі. До того ж ця жовта машина одна з найбільш відомих анімаційних автівок в історії, тож навряд чи це простий збіг.
P.S. За чистим збігом через кілька годин після публікації цього посту Paramount опублікувала відео зі зйомок у Римі, де режисер Крістофер Маккуоррі говорить про жовту машину як про живу. Цікаво!
🥰81👍22❤6🔥3❤🔥2😍2
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
25 років тому на екрани кінотеатрів вийшов мультфільм Mulan.
У зв'язку з цим згадав один факт про монтаж, який я все ще не можу викинути з голови — всі пісні в Mulan є тільки в першій половині мультфільму. Щойно герої знаходять зруйноване поселення, музичні номери повністю зникають з наративу, підтримуючи тим самим густіший і темніший тон історії.
Бачу в цьому винятково свідоме творче рішення, яке ділить події для персонажів на "до" і "після" — монтажно пісня про фантазії героїв обривається неймовірно різко, вириваючи не тільки глядача з наповненої позитивом емоції, а й самих героїв мультфільму, зіштовхуючи їх із жорстокою реальністю.
Легко можу уявити, як тоді усередині студії Disney могло б народитися рішення "нам усе ще потрібні пісні наприкінці, а то занадто темний тон", або "нам потрібно більше явного ритму на екрані, тому мають бути ще музичні номери". Але Mulan не такий мультфільм.
При тому, що перехід виключно на скор тут цілком виправданий (музику до мультфільму написав Джеррі Голдсміт) — одна тільки сцена трансформації героїні працює як окремий фільм всередині фільму (яка ж дивовижна сцена, просто не можу). Все ж таки Голдсміт неймовірно контролює емоції глядача за допомогою музики.
У зв'язку з цим згадав один факт про монтаж, який я все ще не можу викинути з голови — всі пісні в Mulan є тільки в першій половині мультфільму. Щойно герої знаходять зруйноване поселення, музичні номери повністю зникають з наративу, підтримуючи тим самим густіший і темніший тон історії.
Бачу в цьому винятково свідоме творче рішення, яке ділить події для персонажів на "до" і "після" — монтажно пісня про фантазії героїв обривається неймовірно різко, вириваючи не тільки глядача з наповненої позитивом емоції, а й самих героїв мультфільму, зіштовхуючи їх із жорстокою реальністю.
Легко можу уявити, як тоді усередині студії Disney могло б народитися рішення "нам усе ще потрібні пісні наприкінці, а то занадто темний тон", або "нам потрібно більше явного ритму на екрані, тому мають бути ще музичні номери". Але Mulan не такий мультфільм.
При тому, що перехід виключно на скор тут цілком виправданий (музику до мультфільму написав Джеррі Голдсміт) — одна тільки сцена трансформації героїні працює як окремий фільм всередині фільму (яка ж дивовижна сцена, просто не можу). Все ж таки Голдсміт неймовірно контролює емоції глядача за допомогою музики.
❤114👍20🔥3❤🔥1
Виявилося, що в різних кінотеатрах по всьому світу показують різні версії Spider-Man: Across the Spider-Verse.
Багато в чому різниця стосується окремих фраз персонажів або їх реакцій, тому поки що нічого особливого. Наприклад, на початку мультфільму помічниця Мігеля робить з ним селфі після закінчення діалогу. А ось у тій версії, яку дивився я, такого не було 🥲
Ендрю Левітон, помічник монтажера, офіційно підтвердив, що існує щонайменше дві версії мультфільму. Але скоріш за все їх більше. Після того, як в інтернет стали викладати фрагменти сцен, він у себе у твіттері просто написав "Мені було цікаво, коли люди почнуть помічати...".
Для мене як монтажера ця історія звучить дуже цікаво, оскільки так реалізується тема мультиверсу в нашому світі. Це дуже зрозуміла і проста концепція, яку хотілося б розгорнути ширше.
Уявіть собі, як у хаотичному порядку кінотеатри заповнюють версії мультфільму з дуже різними сценами, які драматично впливають на історію, або демонструють всілякі варіації характерів персонажів, які впливають на вже знайомий образ героя. А можливо навіть версії із різними кінцівками (все ж таки п'ятиактна структура мультфільму дає можливість створювати різний зміст).
Трохи холодно до аудиторії, розумію, просто в моєму уявленні у деяких глядачів могло б прокинутися почуття колекціонування та прагнення подивитися всі версії. Щось на зразок ARG, в яку розумієш як грати тільки по ходу. І ніхто не знає її масштабів, тому що межі мультиверсу невідомі.
Що ж, тепер можна зробити припущення, що новий кінотеатральний мікс, де нарешті діалоги не заглушені музикою, це теж окрема версія з мультиверсу 😈
Багато в чому різниця стосується окремих фраз персонажів або їх реакцій, тому поки що нічого особливого. Наприклад, на початку мультфільму помічниця Мігеля робить з ним селфі після закінчення діалогу. А ось у тій версії, яку дивився я, такого не було 🥲
Ендрю Левітон, помічник монтажера, офіційно підтвердив, що існує щонайменше дві версії мультфільму. Але скоріш за все їх більше. Після того, як в інтернет стали викладати фрагменти сцен, він у себе у твіттері просто написав "Мені було цікаво, коли люди почнуть помічати...".
Для мене як монтажера ця історія звучить дуже цікаво, оскільки так реалізується тема мультиверсу в нашому світі. Це дуже зрозуміла і проста концепція, яку хотілося б розгорнути ширше.
Уявіть собі, як у хаотичному порядку кінотеатри заповнюють версії мультфільму з дуже різними сценами, які драматично впливають на історію, або демонструють всілякі варіації характерів персонажів, які впливають на вже знайомий образ героя. А можливо навіть версії із різними кінцівками (все ж таки п'ятиактна структура мультфільму дає можливість створювати різний зміст).
Трохи холодно до аудиторії, розумію, просто в моєму уявленні у деяких глядачів могло б прокинутися почуття колекціонування та прагнення подивитися всі версії. Щось на зразок ARG, в яку розумієш як грати тільки по ходу. І ніхто не знає її масштабів, тому що межі мультиверсу невідомі.
Що ж, тепер можна зробити припущення, що новий кінотеатральний мікс, де нарешті діалоги не заглушені музикою, це теж окрема версія з мультиверсу 😈
❤119🔥27👍16⚡1👌1
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Я розумію, що на каналі не було відео вже майже півроку. За цей час зі мною багато чого сталося, я дуже сильно занурився в себе, але можу сказати, що прямо зараз я нарешті активно працюю над новим відеоесе.
Так, у цьому пості я буду більше говорити про себе в контексті каналу.
З початку 2023 року я написав десь 4 нових тексти для роликів. І попри те, що це були справді класні теми, про які мені було важливо поговорити, до мене приходило відчуття, що я вже не зовсім той автор, яким був раніше. І тексти відправлялися в стіл.
Хоча тизери деяких потенційних відео я постив тут у телеграмі у вигляді невеличких розборів.
Напевно, моєю головною помилкою було "повернути те відчуття від творчості, що було раніше". Але як раніше вже не буде, а на усвідомлення цього потрібен був час.
У якийсь момент потрібно дати зайвої саморефлексії зупинитися (бо вона теж сильно впливає на можливість творити) і просто випустити відео. Без очікування від себе якихось великих звершень, без очікування певних охоплень чи актуальності, а зробити відео, тому що дуже подобається. Так, деяким з нас з сьогоднішнім рівнем стресу і непередбачуваності, на знайдення опори на себе і впевненості в тому, що ти робиш, потрібен час — це нормально і такі штуки не варто недооцінювати.
Дуже поважаю авторів, які через творчість намагалися відрефлексувати все, що з ними відбувається. А тих, хто навпаки занурювався і досі занурюється в себе, я можу сказати, що все буде добре. Просто не випускайте з уваги те, що для вас важливо.
І так, я бачу, як люди відписуються, я читаю коментарі. І нехай, це все ж таки інтернет. Але так само я бачу і тих, хто приходить, хто залишається, хто дякує, хто захоплюється. І хто пише слова підтримки, яких ніколи не буває багато. Для цих людей мені дуже хочеться старатися 💛
А тексти, що були відправлені в стіл, я хочу все ж таки переписати та зробити з них відео. Тож цей матеріал не пропаде.
Міцно обіймаю!
Так, у цьому пості я буду більше говорити про себе в контексті каналу.
З початку 2023 року я написав десь 4 нових тексти для роликів. І попри те, що це були справді класні теми, про які мені було важливо поговорити, до мене приходило відчуття, що я вже не зовсім той автор, яким був раніше. І тексти відправлялися в стіл.
Хоча тизери деяких потенційних відео я постив тут у телеграмі у вигляді невеличких розборів.
Напевно, моєю головною помилкою було "повернути те відчуття від творчості, що було раніше". Але як раніше вже не буде, а на усвідомлення цього потрібен був час.
У якийсь момент потрібно дати зайвої саморефлексії зупинитися (бо вона теж сильно впливає на можливість творити) і просто випустити відео. Без очікування від себе якихось великих звершень, без очікування певних охоплень чи актуальності, а зробити відео, тому що дуже подобається. Так, деяким з нас з сьогоднішнім рівнем стресу і непередбачуваності, на знайдення опори на себе і впевненості в тому, що ти робиш, потрібен час — це нормально і такі штуки не варто недооцінювати.
Дуже поважаю авторів, які через творчість намагалися відрефлексувати все, що з ними відбувається. А тих, хто навпаки занурювався і досі занурюється в себе, я можу сказати, що все буде добре. Просто не випускайте з уваги те, що для вас важливо.
І так, я бачу, як люди відписуються, я читаю коментарі. І нехай, це все ж таки інтернет. Але так само я бачу і тих, хто приходить, хто залишається, хто дякує, хто захоплюється. І хто пише слова підтримки, яких ніколи не буває багато. Для цих людей мені дуже хочеться старатися 💛
А тексти, що були відправлені в стіл, я хочу все ж таки переписати та зробити з них відео. Тож цей матеріал не пропаде.
Міцно обіймаю!
❤349❤🔥39👍22🤗9🔥6👌4
Дописів немає, тому що прямо зараз тону в монтажі нового відео. Скоро почну писати про що воно і трохи сильніше розкривати контекст майбутнього півгодинного матеріалу. Як тут, так і на Патреоні.
Ще сходив на Oppenheimer і Barbie в якості double feature з перервою в годину між фільмами. Отримав багато задоволення від обох, але години між сеансами справді мало. Є що сказати і про фільми, і про такий формат перегляду (на мою думку краще спочатку йдіть на Oppenheimer, а потім на Barbie). Пізніше напишу сюди.
Відчуття, що нічого не встигаю. Відео велике. Роботи багато. Життя не стоїть на місці. Хочеться все встигнути. Але з іншого боку така насиченість мені навіть подобається. Мабуть, це все наслідки піврічної перерви 🫠
Ще сходив на Oppenheimer і Barbie в якості double feature з перервою в годину між фільмами. Отримав багато задоволення від обох, але години між сеансами справді мало. Є що сказати і про фільми, і про такий формат перегляду (на мою думку краще спочатку йдіть на Oppenheimer, а потім на Barbie). Пізніше напишу сюди.
Відчуття, що нічого не встигаю. Відео велике. Роботи багато. Життя не стоїть на місці. Хочеться все встигнути. Але з іншого боку така насиченість мені навіть подобається. Мабуть, це все наслідки піврічної перерви 🫠
❤189👍24❤🔥6👌3
Він знову не зміг вчасно написати пост, який обіцяв (це я про Oppenheimer і Barbie) 🫠 Дайте знати, якщо вам все ще потрібен такий допис, а тим часом в мене є дещо інше.
Нещодавно я переглянув, мабуть, раз в десятий Sunshine (2007) Денні Бойла — абсолютно велике кіно з неймовірним музичним ритмом космосу і хтонічним хоррором від нескінченних далей (привіт сценарій Алекса Гарленда).
Оскільки ми все ще перебуваємо у світі, де фільм Крістофера Нолана продовжує бути об'єктом дискусій, було цікаво помітити паралелі з Sunshine. Про які ніхто не просив, але вони є (зато спойлерів не буде).
За сюжетом Sunshine сонце вмирає. Екіпаж космічного корабля вирушає туди, щоб скинути на поверхню світила астро-бомбу. В теорії вибух бомби допоможе повернути нашій блакитній планеті Земля ласкавий дотик теплих променів сонця.
У перші хвилини фільму закадровий голос Кілліана Мерфі розповідає, що його звати Роберт Кейпа, він фізик який винайшов цю бомбу, вона за масою еквівалентна острову Мангеттен, і з її допомогою вони хочуть врятувати людство. У вас нічого тут не клацає?
- В обох фільмах головну роль виконує Кілліан Мерфі.
- У Sunshine його героя звуть Роберт Кейпа. В Oppenheimer Роберт Оппенгеймер.
- В обох фільмах обидва Роберти є вченими фізиками та розробниками бомби.
- У Sunshine масу бомби буквально порівнюють з островом Мангеттен. В Oppenheimer "Проєкт Мангеттен" — кодова назва програми США з розробки ядерної зброї.
Єдина різниця полягає в тому, що бомба в Sunshine має призначення допомогти людям. А не навпаки.
Авжеж, Нолан не опирався на фільм Бойла. Мова все-таки про реальну людину що існувала колись. Просто у Бойла і Гарленда це sci-fi і явний натяк на реальну історію, а у Нолана це прямолінійний байопік.
А Sunshine подивіться, якщо ще ні. Одна з найкращих акторських робіт Мерфі, один із найкращих фільмів Бойла та одне з найкращих звукових оформлень космічного фільму.
Нещодавно я переглянув, мабуть, раз в десятий Sunshine (2007) Денні Бойла — абсолютно велике кіно з неймовірним музичним ритмом космосу і хтонічним хоррором від нескінченних далей (привіт сценарій Алекса Гарленда).
Оскільки ми все ще перебуваємо у світі, де фільм Крістофера Нолана продовжує бути об'єктом дискусій, було цікаво помітити паралелі з Sunshine. Про які ніхто не просив, але вони є (зато спойлерів не буде).
За сюжетом Sunshine сонце вмирає. Екіпаж космічного корабля вирушає туди, щоб скинути на поверхню світила астро-бомбу. В теорії вибух бомби допоможе повернути нашій блакитній планеті Земля ласкавий дотик теплих променів сонця.
У перші хвилини фільму закадровий голос Кілліана Мерфі розповідає, що його звати Роберт Кейпа, він фізик який винайшов цю бомбу, вона за масою еквівалентна острову Мангеттен, і з її допомогою вони хочуть врятувати людство. У вас нічого тут не клацає?
- В обох фільмах головну роль виконує Кілліан Мерфі.
- У Sunshine його героя звуть Роберт Кейпа. В Oppenheimer Роберт Оппенгеймер.
- В обох фільмах обидва Роберти є вченими фізиками та розробниками бомби.
- У Sunshine масу бомби буквально порівнюють з островом Мангеттен. В Oppenheimer "Проєкт Мангеттен" — кодова назва програми США з розробки ядерної зброї.
Єдина різниця полягає в тому, що бомба в Sunshine має призначення допомогти людям. А не навпаки.
Авжеж, Нолан не опирався на фільм Бойла. Мова все-таки про реальну людину що існувала колись. Просто у Бойла і Гарленда це sci-fi і явний натяк на реальну історію, а у Нолана це прямолінійний байопік.
А Sunshine подивіться, якщо ще ні. Одна з найкращих акторських робіт Мерфі, один із найкращих фільмів Бойла та одне з найкращих звукових оформлень космічного фільму.
❤🔥162❤35👍12👌3🤯2🐳2