Остап Яриш: Цікава річ. POLITICO пише, що рішення Пентагону про призупинення поставок зброї до України не було скоординоване з рештою адміністрації, Конгресом і посольством США в Києві.

Цей крок здивував і розлютив навіть деяких союзників Трампа у Вашингтоні – зокрема республіканців на Капітолійському пагорбі.

“Я думаю, все це зробив директор з питань політики Пентагону, цей Колбі. У нас фактично немає радника з національної безпеки”, – прокоментував конгресмен Майкл Маккол. “Я навіть не впевнений, що тут консультувалися з Рубіо… У Білому домі є внутрішні розбіжності”.

“Пентагон підриває політику президента “Мир через силу”, зупиняючи постачання зброї Україні. Я закликаю Міністра оборони відвернути це рішення”, – додав конгресмен Джо Вілсон.

Інші посадовці розповіли POLITICO, що рішення Пентагону дійсно застало Державний департамент зненацька. Кіт Келлог та його команда не були поінформовані теж. Речниця Білого дому цю інформацію заперечила, але не прояснила, коли команда президента дізналась про такий крок.

У Пентагоні ж кажуть, що йдеться про тимчасове замороження і перегляд поставок зброї, щоб запропонувати Білому дому різні варіанти продовження допомоги для України, і що рішення про будь-які остаточні зміни ухвалюватиме президент.

Сам Дональд Трамп поки це не коментував ніяк. Третього липня у нього не заплановано прес-брифінгів. Хіба, можливо, вдасться поставити запитання у літаку.

🚂 Глибоке завантаження: як РЖД вивозить Росію в економічне небуття

Російські залізниці рапортують: у червні 2025 року навантажили аж 89,3 млн тонн вантажів. Правда, це на 9,2% менше, ніж торік. Але кому потрібна ця арифметика, якщо можна зробити вигляд, що все йде за планом?

🔻 Перші шість місяців 2025 року — мінус 7,6% вантажів. Це вже не спад, це — нова платформа. Без пасажирів.

📉 І що ж врятувало російську логістику від остаточного краху? Звісно ж, добриво!
+4,8% в рік,
+27,9% на експорт,
+75,3% на схід.

Тобто Росія офіційно переходить у режим «глобального агронома». Залишилось лише дізнатися, хто всі ці люди, які у 2025 році так відчайдушно купують російське добриво. (Підозрюємо — ті, хто ще не розібрався, що воно не працює. Як і вся російська економіка.)

📦 Тим часом:
– Будівельні вантажі: –19,7%
– Чорні метали: –25,8%
– Металобрухт (так, навіть брухт більше нікому не треба): –31,8%
– Нафта: –5% (бо ремонт НПЗ, бо біда)

🌾 Зерно: –57,1% — коли аграрна імперія з 100 млн гектарів не може назбирати зерна хоча б на вагони — це діагноз.

🪨 І навіть з вугіллям не склалось:
–2,5% на експорт
–5,4 млн тонн не поїхало на північ
–2,1 млн тонн — на південь
–0,82 млн тонн — не доїхало з Кузбасу на схід.

Причина? Клієнти відмовились в останній момент, бо або грошей нема, або потреби вже нема. А резерви — лишились зарезервованими. Дослівно.

🎯 Ідеальна ілюстрація російської економіки у 2025 році: все вже заплановано, вагони стоять, але ніхто не їде. Бо нема куди. І нема за що.

В Маріуполі пішов "прогрів".
Команда Сергія Кірієнка з новим гауляйтером готуються "взяти" Маріуполь та вивести його з під підпорядкованості Донецьку.
Наступним кроком буде спроба утворенння Приазовської агломерації, як самостійного суб'єкту РФ.
Це надасть Кірієнко тотальниний контроль над портами, залізничною та автомобільною логістикою та всіма фінансовими потоками окупації. Які приносять прибуток.
А для цього будуть використовувати на початку "думку маріупольців". Стандартна політ технологія. Але, стає цікаво по справжньому ....

«Это война»(с)

Тепер - офіційно

Детант. Гарне французьке слово, яке було популярним п'ятдесят років тому. Позначало «розрядку» між Заходом та Радянським Союзом, що почалася наприкінці шістдесятих.

Цій політиці не завадило навіть радянське вторгнення до Чехословаччини 1968 року. Президент США Джонсон вже у вересні того року говорив про те, що «ми сподіваємося, що ця невдача не матиме тривалих наслідків». А прем'єр-міністр Франції Мішель Дебре взагалі називав придушення Празької весни «неприємним інцидентом».

Пізніше у своїх мемуарах європейські та американські політики почнуть перекладати відповідальність один на одного. Кіссінджер напише, що це Європа тиснула на США, наполягаючи на угодах із СРСР. А європейські дипломати киватимуть на те, що Вашингтон прагнув заручитися допомогою Москви для того, щоб вийти з в'єтнамської кризи. Чехословаччину залишили на самоті.

П'ятдесят років тому захід відмовлявся розуміти Радянський Союз. Хоча різниця проявлялася навіть на термінологічному рівні. Європа та США розуміли політику детанту як політику розрядки. Тоді як радянські партійні словники визначали її як «результат неухильного зміцнення позиції країн соціалізму» та «поразку сил імперіалізму»

При цьому Радянський Союз на той момент зовсім не був на піку своєї могутності. Економічні реформи, проголошені після усунення Хрущова, залишилися на папері. Спад фіксувався навіть у офіційній статистиці. Дисидент Володимир Буковський писав про те, що все це доповнювалося ще й політичною кризою: “Здавалося, ще трохи — і влада відступить, відмовиться від саморуйнівної впертості... Цілі народи погрожували розпочати рух, і це ставило під загрозу вже саме існування останньої колоніальної імперії”.

Розрядки прагнуло і радянське керівництво. Москва потребувала перепочинку і допомоги заходу для того, щоб залатати "вузькі місця" в економіці. При цьому в США сприймали адміністрацію Брежнєва як "технократів" та "менеджерів", яким потрібно допомагати у боротьбі проти табору радянських "ідеологів". А для цього Кіссінджер пропонував огорнути Радянський Союз "павутиною спільних інтересів" і приборкати тим самим його прагнення до експансії.

Усі наступні десятиліття у Сполучених Штатах та Європі звучали заклики займатися економікою, а не політикою. Ділові кола вимагали не обмежувати торгівлю із соцкраїнами. Закликали допомагати Союзу розвідувати та освоювати енергетичні родовища. Вони бачили СРСР як звичайну державу, зосереджену на економічному розвитку. У той час, як кожен крок Москви був продиктований політикою.

Через сім років – у 1975 році – захід та СРСР підпишуть Гельсінські угоди. Вони зафіксують межі, що склалися після Другої світової. Радянський Союз підтверджує свою зону впливу. Західні банки все більше дають у борг Москві. До 1978 СРСР встиг отримати на заході вже 50 мільярдів доларів. 80% радянського поліетилену та 75% хімічних добрив виробляються завдяки імпортним постачанням. За допомогою американського обладнання Москва будує КамАЗ. Радянські вчені їдуть до США за обміном.

Сімдесяті роки – це Союз-Аполлон. Постачання СРСР стратегічного обладнання. Наступ на дисидентів. Радянський Союз озброює кубинців та відправляє до Анголи та Ефіопії. Вихідці з “острова свободи” стають соціалістичним Іноземним легіоном. У свій актив Москва послідовно записує В'єтнам, Лаос, Кампучію, Мозамбік, Гвінею-Бісау та Ефіопію.

У грудні 1979 року Радянський Союз ухвалює рішення про вторгнення до Афганістану. Ми звикли вважати, що саме це призвело до санкцій, ізоляції та до перемоги над імперією зла. Але задля справедливості варто нагадати, що спочатку санкції адміністрації Картера зводилися лише до ембарго на постачання додаткового зерна (крім уже передбаченого контрактами) та бойкоту Олімпіади. Причому в Європі ці обмеження Вашингтона підтримав лише Лондон. Інші столиці спочатку постаралися знову забути про «неприємний інцидент».

Ми всі заручники нашої пам'яті. Вона згладжує кути і видаляє цілі розділи. Дороги здаються прямими, а причинно-наслідкові зв'язки безперечними. Насправді – аж ніяк не завжди.

Наше минуле здатне багато чого навчити. Якщо хтось наважиться в нього зазирнути

Друзі з 5 каналу підтверджують, що ліквідація - вдала операція СБУ.
Хорошо