Легенька приємна балачка про бандуру і її місце в теперішній Україні. З свого боку хочу сказати, шо мій улюблений експериментальний бандурист – це Володимир Войт. Готовий слухати все, шо він грає і записує. Думаю, в першу чергу через його підхід до гри, де так багато імпровізації.

І заодно як не згадати новину, шо недавно в США на поважному лейблі Smithsonian Folkways вийшов новий альбом Юліяна Китастого. Я ше сам не слухав, але Китастий завжди радує.

У новому випуску подкасту «Пороблено» ми розкриваємо багатогранний світ бандури — одного з ключових символів української культури. Наша гостя — бандуристка, культурна менеджерка й популяризаторка інструменту Анастасія Войтюк. Разом із Дар’єю Анцибор вона розмірковує про еволюцію ролі музикантів попри історичні виклики та створення бренду бандури в Україні та у світі.

Вмикайте наш новий епізод, щоб дізнатися:

🪕Чому саме цей інструмент став справжнім символом української ідентичності?
🪕Хто найбільше вплинув на популяризацію бандури в Україні та світі?
🪕Як могла б виглядати кобзарська традиція, якби її не перервали тоталітарні режими?
🪕Які стереотипи досі оточують цей унікальний інструмент?
🪕Яку роль виконували кобзарі та бандуристи в минулому та яку мають зараз?
🪕Як виглядають залаштунки виробництва бандур і яка відмінність між видами цього інструменту?

Дивитися відео тут: https://www.youtube.com/watch?v=EhH-HT_6oiI

Завантажити застосунок Bandura на свої телефони: https://bandura.app/

Хребет Жаргалант хайрхан, де найшли ту тюркську арфу названий за головою горою, яка стоїть окремо від хребта – хайрханом Жаргалант. В тамтешній традиції хайрхан – це велика священна гора. Вважається, шо дух місця (чи "хазяїн") в таких гір дуже сильний.

Чим ше особливий хайрхан Жаргалант – це "співуча" гора. Коли наближається буря, за годину-дві до неї вітер починає свистіти на вершині гори. Тамтешній народ, ойрати, переказують, шо люди навчились співати горловим співом коли слухали спів хайрхана Жаргалант.

І це трохи символічно, шо такий унікальний музичний інструмент знайдений близько до такого унікального місця.

Від поняття про хайрхан можна перейти далі до анімістичних традицій в тюркських народів.

В тувинців словом хайракан позначають дві речі: дух ведмедя (і мисливці навіть вживають це слово як евфемізм ведмедя) і особливий дух місця, пов'язаний з горою або печерою чи джерелом на цій горі.

В киргизів є поняття мазар. В буквальному значенні це "могила" – киргизи за суфійською традицією шанують могили мусульманських "святих". Але бувають і природні об'єкти, які вважають мазаром і так само шанують – це можуть бути особливі дерева, можуть бути джерела.

В кримських татар є поняття азіз. Дослівно це "дорогий", в переносному значенні "святий", і це дуже близьке явище до киргизьких мазарів. Частіше всього кримський азіз поєднує могилу святого і джерело. Але бувають азізи і без могили. Зате джерела дуже часто шанують як азізи.

На фотографії азіз коло знищеного села Чокрак (Çoqraq, в перекладі Джерело), на півострові Тарханкут, автор Александр Анікін, дослідник азізів.

Румунські сигнали і мелодії на тульнику. Дуже подібні сигнали є і в українських Карпатах, і навіть в простішому виді записані на білоруському Поліссі сто років назад.
п.с. ше цікаво, шо тульник – це слов'янське слово, від тули – дерев'яного чохла для стріл.

https://youtu.be/sxouq7VbE_o?si=qvWbhmZgLhnbG42j

Шолом з Кросбі Ґаррет – римський кавалерійський церемоніальний шолом в формі фригійського ковпака з грифоном на вершку і маскою. Знайдений анонімним детектористом на півночі Англії в 2010, відреставрований спеціалістами Британського музею, проданий на аукціоні аноніму, і з того часу недоступний.