Telegram Web Link
Авангард (АКС)
🕯️ Два роки без Сергія Заїковського. Виконуючи бойове завдання з деокупації села Лукʼянівка в Київській області в складі протитанкового взводу, 24 березня 2022 року загинув Сергій «Деймос» Заїковський. Наш редактор, перекладач і передовсім — друг. Приєднавшись…
Денис «Шкіпер» Котенко, Сергій «Деймос» Заїковський - ПРИСУТНІ

Втрата, яку неможливо осягнути.

Один з найважливіших українських інтелектуалів сучасності, без Деймоса не існувало б Авангарду в тому вигляді, який є зараз. Не були б видані книги його європейських колег по духу. Світ не побачив би десятки авторських статей в області культури, політики, філософії та релігієзнавства. Не існувало б безліч перекладів з англійської, французької, румунської.

Найавантюрніший з інтелектуалів, 24 березня 2022 року друг Деймос разом з другом Шкіпером прийняли останній бій під час штурму села Лук‘янівка. Перебуваючи у складі протитанкового взводу ціною життів величних воїнів бойова задача була виконана.

Ми ніколи не забудемо.

Навіки в строю!
18 березня загинув один із засновників Авангарду – Ростов.

Правий ідеаліст, авантюризм Ростова привів його з глибин необільшовицької федерації до України, а дух воїна звелів взятись до зброї проти спільного для всіх людей честі ворога.

Ростов був у витоків Авангарду, ще з часів коли в далекому 2016 році невелика група побратимів вирішила створити орденське коло. Загинув зі зброєю в руках, в тилу ворога, до кінця залишаючись вірним свому шляху.

НАВІКИ ПРИСУТНІЙ!
20 березня в стрілецькому бою з окупантами загинув організаційний старшина Авангарду, головний сержант штурмової чоти, друг Олекса.

Загін Олекси потрапив у засідку, зустрів ворожий штурм та пробивався до дружніх сил. За один бій знищено понад 12 окупантів.

Друг Олекса був надійним соратником, людиною честі. Він надихав молодших побратимів – бути сміливим, стійким до будь-яких труднощів та був завжди прямим і щирим, як самурай. Його життєве гасло було: «Я завжди роблю те, що маю».

Зустрінемся в інших втіленнях, друже.

НАВІКИ ПРИСУТНІЙ!
Війна – це не тільки про трофеї та перемогу, це й про супутні витрати: від ремонту транспорту та закупівлі палива до закриття інших ситуативно важливих поточних потреб.

Якщо Ви хочете підтримати нас, ви можете це зробити за цими реквізитам:

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/8KyGB1e6ii

💳Номер картки банки
5375 4112 0903 0019

💳PayPal
[email protected]

Також, рахунки для надсилання криптовалюти:

💳 Ethereum: 0x903248120d9750f1a5423597ae4dc602ad034827
Network: ETH 20

💳 USDT: TSGrkcE6WhQ4En2vTgBNQf96A1Y93NbBoT
Network: TRC 20

💳 Bitcoin: 1EUWsfKgDtZ9GUSzJvCk9Yvw9WrQCQb6V
Network: BTC

💳 Ripple: rNxp4h8apvRis6mJf9Sh8C6iRxfrDWN7AV
MEMO: 328021055
Network: XRP
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
ЗБІР НА БПЛА

Підрозділ аеророзвідки сотні Аванагарду потребує два квадрокоптери DJI Mavic 3T для успішного виконання бойових завдань на східному напрямку.

Вдячні за вашу підтримку та просимо долучитись до розповсюдження.

🎯 Ціль: 400 000 грн

🔗 Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/81RXraUGhY
ВИШКОЛИ ПРОДОВЖУЮТЬСЯ

7 квітня о 12:00
у чекаємо всіх охочих на вишкіл у Києві,
в ході якого ви опануєте основні навички тактичної медицини.

Для отримання інформації про місце проведення вишколу обов’язкова реєстрація за цим посиланням.

Оскільки Авангадистам, які наразі виконують бойові завдання, потрібне значне забезпечення устаткуванням - цього разу допуск до вишколу буде через донат на БПЛА від 100 гривень.

Задонатити можна за посиланням.
(прикріплюйте скріншот з донатом до гугл-форми)

Використовуй можливість - зустрінемось на вишколі.
Зараз авангардисти – на одному з найбільш складних напрямків. Ось свіже відео від підрозділу, поруч з яким ми стримуємо навалу росіян.

https://www.tg-me.com/duk67ombr/1166
Вишкіл в Києві - проведено

Можливість проводити вишколи в тилу забезпечується Авангардистами, які наразі щоденно стикаються з ворогом в важких боях.

Підтримайте сотню в зборі на БПЛА:

https://send.monobank.ua/jar/81RXraUGhY
Остання битва нескореної армії

14 квітня 1960р відбувся останній бій вояків Української Повстанської Армії. Підпільників було всього троє: Петро Пасічний, його дружина Марія Пальчак та молодий 22-річний бойовик Олег Цетнарський. На трьох у них була одна автоматична гвинтівка і пістолети. На їх пошуки більшовики кинули декілька сотень осіб на автомашинах, озброєних автоматичною зброєю і пошуковими собаками.

14 квітня повстанців наздогнали у Божиківському лісі, за кілька кілометрів від хутора Лози, що на Тернопільщині.

Зав'язався бій. Розуміючи, що становище безвихідне, та щоб не датися в руки ворогу, підпільники вирішили покінчити життя самогубством. Петро Пасічний та Олег Цетнарський застрелилися, а Марія Пальчак змогла тільки важко поранити себе - куля застрягла у скроні. Більшовики захопили її у полон і засудили до 15 років ув'язнення, яке вона повністю відбула. Після ув'язнення повернулася до села Шумляни, де мешкала у рідної сестри.

Жінка померла 2 квітня 1997 року, доживши до незалежності України, за яку поклали голови її чоловік, та її друзі
Один упав на коліна і обіймає кулемет та плаче як мала дитина. Інші… підіймають руки вгору, до Бога, плачуть з радости та моляться… Були й такі, що, обладувавшись набоями, кричали: „Тепер ходіть! Хоч із самим чортом, не то що із Троцьким, дамо собі раду!“

15 квітня 1920 року відбулася битва, перемога в якій буквально врятувала Армію Української Народної Республіки. Це була битва за Вознесенськ.

На той час армія УНР перебувала в Першому Зимовому Поході. Найбільшою проблемою була катастрофічна нестача зброї та боєприпасів. Деякі бійці взагалі не мали гвинтівок, а ті що мали їх - не мали набоїв. Єдиною надією було взяття міста Вознесенськ, що його контролювали червоні. Там булі величезні запаси амуніції, продовольства, тощо.

Армія УНР без жалю кинулася на ворога, але ситуація поступово ставала на користь росіян. Червоні не мали проблем із набоями, в той же час, деякі бійці УНР плескали в долоні, щоб імітувати постріли. Ситуацію врятувала кіннота, 3 кінних полки армії УНР заатакували ворога. Той, не витримавши натиску, почав в паніці відступати. В результаті оборона червоних рухнула і ворог відступив з міста. Армію було врятовано. Життєво необхідна амуніція була здобута. Генерал Михайло Крат свідчив, що тоді було захоплено 2 мільйони рушничних набоїв, 32000 гарматних, 28 гармат, 5000 рушниць, 4 кулемети тощо.

Пройде майже рівно 102 роки з тих часів. І знову відбудеться битва за Вознесенськ. З 3 березня 2022 року російські війська почали атакувати місто намагаючись його захопити, щоб прориватись далі - на Одесу. Закінчилася битва, як і тоді - розгромом росіян. 15 березня ворога було остаточно відкинуто від міста.
4 квітня, під час відбиття ворожого штурму в бою з окупантами загинув командир однієї з штурмових груп, Олександр "Гром" Свердлов.

Гром потрапив до сотні в кінці минулого року. Раніше приймав участь у бойових діях на території Харківської, Луганської та Донецької областей, на напрямках Сватово-Кремінна та Серебрянське лісництво в складі батальйону "Дике Поле".

Був талановитим розвідником, швидко вчився і вмів працювати з багатьма видами озброєння. Гром був палким прихильником ідей та цінностей Авангарду, авантюристом та шибайголовою, в якому палав вогонь пассіонарності.

В останньому бою Грома його группа знищила понад 8 окупантів, і змусила тікати ще п'ятьох.

Олександр "Гром" Свердлов - PRESENTE!
Вони дали бій!

Рівно 80 років тому, 21 квітня, розпочалася найбільша битва Української Повстанської Армії. Вона тривала з 21 по 25 квітня 1944 року. В історіографії вона відома, як "Битва під Гурбами", коли невеличке селище стало епіцентром буремних подій. Тоді в Гурбенському лісі зібралися великі відділи УПА, що переходили радянсько-німецьку лінію фронту, також з ними була велика кількість мирних жителів, які шукали порятунку у повстанців від більшовиків. Всього там зібралося близько 5 тисяч людей, з яких 3 тисячі були повстанцями, ще 1 тисяча неозброєних новобранців, та 1-1.5 тис. мирних жителів. Більшовики забажали одним ударом знищити великі сили УПА, що, безумовно, привело б до величезного удару, як по моральній, так і по боєвій силі підпілля. Проти 3 тисяч озброєних повстанців було кинуто 5 бригад внутрішніх військ НКВС, окремі частини РСЧА, танки, авіацію, частини кінноти, тощо. Всього повстанцям протистояло від 15 до 30 тис. більшовиків. УПА не стала тікати, а дала бій. 4 дні продовжувалася битва і тільки тоді, коли ситуація загрожувала повним оточенням, повстанці пішли на прорив і успішно вирвалися з кільця. Не дивлячись на кількість залучених ресурсів, більшовики так і не змогли виконати жодну з поставлених задач. Не вдалося ані знищити повстанців, ані завдати їм нищівної поразки. Навпаки, вони самі понесли серйозні втрати. Але комуністи знайшли на кому відігратися. Під час битви до полону червоних потрапила певна кількість неозброєних новобранців УПА та звичайних місцевих жителів. Більшість з них була розстріляна без суду і слідства.


Битва під Гурбами була і залишається однією із найвеличніших сторінок нашої історії.
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Бойові будні Авангардистів, 2024
2024/05/28 20:40:28
Back to Top
HTML Embed Code: