Бабай

Адам Невілл розповів, чому варто писати горор, на подкасті Writers, Ink 😈

Він багато говорив про письменницьке навчання, про своє ставлення до текстів, про сприйняття горору і книжковий ринок Британії — і там можна провести багато паралелей з нашими реаліями.

Тож, без довгих прелюдій — ось деякі цікаві тези:

🪶 Коли Адам і його брат були дітьми, батько щовечора читав їм історії різних жанрів, але найбільше Адама зачаровували і вражали історії про привидів. Коли він став старшим, у домі, повному книжок, Адам обирав видання за обкладинкою і назвою, і найбільше його приваблювали саме горори — серед них Елджернон Блеквуд, Артур Мекен, Волтер де ла Мер — тобто британська класика.

🪶

Вперше думка написати власний твір прийшла до Адама у 16 років на уроці поглибленого вивчення англійської, коли він відкрив для себе Шекспіра, Джойса та інших модерністів. Саме тоді Адам усвідомив, що якщо не писатиме, то ніколи не буде задоволений своїм життям.

🪶 По-справжньому цілеспрямовано Адам почав будувати карʼєру письменника років у 20, але писав він у ті часи так собі.

🪶

Адам 6 років працював на телебаченні. Він також писав статті для газет, журналів, писав невеличкі оповідання, але все це не закривало його потребу у творчості, тож він прийняв вольове рішення кинути роботу. Це був відчайдушний крок, бо в ті часи було складно знайти хорошу роботу, а роботу на телебаченні — взагалі майже неможливо. Та незважаючи на все це, Адам звільнився і повернувся до університету по другу освіту — у магістратуру з креативного письма.

🪶 Він потрапив на чудовий курс, в якому не навчали всіляких банальних побудов сюжету, прописування персонажів і їхніх арок, а вчили саме технічних аспектів письма: поетики, мелодики мови, побудови речень, ритміки оповіді, чуттєвості мови.

🪶 У 1997 році Адам видав перший роман під жіночим псевдонімом, і з гонорару зміг оплатити навчання. То був еротичний роман — жанр, що саме був на піку популярності в Британії. Книга продалась накладом близько 40 тис. примірників, тож він вирішив написати цілу серію з 9 книг. На кожну книгу пішло трохи менше року. Одна книга була написана від першої особи, одна — від другої, одна — від третьої, одна — в епістолярному жанрі, що дало Адаму можливість поекспериментувати з різними підходами і наративними техніками.

🪶

Свій перший роман жахів, Banquet of the Dead, Адам писав протягом 4 років, але завдяки «внутрішньому редактору», якого він виростив у собі завдяки навчанню, Адам відшліфував його до того стану, коли текст стилістично повністю його задовольняв.

🪶 Адаму подобається переписувати і шліфувати власні тексти — і йдеться не про правильну розстановку ком чи підчищення дивних речень, а про переписування кожного речення знову і знову, доки воно не стане ідеальним.

🪶

Креативного письма зазвичай навчають двома способами. Перший, яким пощастило навчатись Адаму, більш формальний і повністю зосереджений на мові. По суті, вас більше навчають як поета, а не як прозаїка. Другий же зосереджений навколо побудови сюжету. Він, по суті, не гірший, але багато хто одразу переходить до нього — і це не зовсім правильно, бо спочатку ви маєте навчитись писати, і вже тоді — розповідати історії.

🪶 Хоч Адам і захоплювався та надихався класичними горористами минулого, писати він хотів щось, що вшановувало б їхню спадщину, але було б сучасним.

🪶

Протягом 3 років ніхто не погоджувався публікувати його перший роман, бо видавництва не хотіли горору. Коли нарешті знайшовся невеличкий видавець, що погодився, книга вийшла накладом всього 700 примірників, але саме завдяки цьому Адам нарешті знайшов агента (в ті часи у Британії було неможливо видатись без нього), завдяки якому за 10 років видавництва вже ставали в чергу, щоб отримати права на його книги.

🐾

Дуже рекомендую послухати повністю.

Повний випуск тут

Там затяжний вступ з довгими розмовами про книжковий ринок, бестселери, ШІ тощо — тож якщо хочете відразу перейти до Невілла, прокручуйте до 24 хв.

Please open Telegram to view this post

VIEW IN TELEGRAM

1.4K views10:31