"Нічний сеанс" уже декілька місяців як вийшов, усі, хто хотів, прочитали і склали свою думку про всіх нас як потенційних горористів, дякуємо за те, що розкупили наклад і понаписували стільки відгуків, усій нашій спільноті дуже приємно. Оскільки цей канал у першу чергу про переклади, я не буду перетворювати його на письменницьку хроніку за межами базових анонсів, у нас повна країна не тільки геополітичних експертів, але й письменників, не думаю, що моя перспектива вас чимось принципово збагатить, знання - це біль, як писав мій головний літературний кумир, повірте йому. Тобто загалом наскільки ви будете читати те, що я пишу, чи не читати, бо перекладачка з мене, мабуть, краща - це виключно ваша справа, як і те, подобатиметься вам воно чи ні; можете хвалити мої майбутні твори чи сварити, захоплюватися чи розчаровуватися, знаходити там глибокі сенси чи вважати, що це все висмоктано з пальця - you do you, письменництво не має бути моралізаторством чи дидактичною вправою, це розвага, а не інструкція.
Єдине питання, яке я адресую зараз і, сподіваюся, востаннє - це те, що я працюю й надалі працюватиму зі специфічним жанром, і якщо він вам не заходить, це не обов'язково свідчить про якість тексту, можливо, ви просто з ним не резонуєте. Якщо ви беретеся читати горор або споріднений текст, але висловлюєте свою реакцію на нього в дусі "навіщо ото описувати, що в голові у хворих людей", то для автора-жанровика це звучить десь як "я читаю трилер, але не розумію, навіщо там вбивають людей", або "я купила роментезі, але там виявилося забагато інтимних сцен". Це типу як сенс жанрової літератури - виправдовувати певні закладені в неї очікування. Багато хто досі не розуміє, що горор - це не про налякати зубами мертвої бабці у серванті; горор, крім страху, працює з огидою, аномалією, перверсією, його мета - показати світ, недружній до людини (дякую Серафимі за це формулювання). Показуючи тортури, зґвалтування, насильство і психічні відхилення, горор не зобов'язаний тримати читача за ручку і розжовувати йому, що так робити погано, це має бути само собою зрозуміло; горор показує, як буває і може бути, якими бувають зло і несправедливість - так, часто перебільшено, але ви й еротику читаєте та дивитеся перебільшену, а не про дві хвилини і спатки. Більшість горористів у реальному житті при цьому - золоті люди, згадайте хоча б, коли когось із фільмів жахів востаннє звинувачували у сексуальному насильстві (була історія у рік мого народження, наприклад).
Мені, втім, видається, що триґер-ворнінґи на початку книжок - не така вже й погана ідея, але рекламні тропи треба замінити на "сферу дослідницьких інтересів автор_ки", як у науковців. Наприклад, мої сфери дослідницьких інтересів як епізодичної письменниці - дисфункціональні сім'ї, психічні розлади, наркозалежність і домашнє насильство; практично все, що я коли-небудь напишу, буде виразно персонажеорієнтоване і з сильним акцентом на соціальне дно, і якщо вам це нецікаво або неприємно - все ок, до ваших послуг весь асортимент великих видавництв і високої полиці. І вас як читач_ок ніхто не повинен засуджувати чи критикувати за ваші смаки, якщо ви навзаєм не критикуватимете наші, називаючи нас, авторів дещо темнішої літератури, нездоровими людьми чи звинувачуючи в нагнітанні негативу (повірте, реальне життя завжди перевершує будь-які наші фантазії).
With that being said, якщо ви досі стежитимете за моїми спорадичними літературними висловлюваннями, то в мене цього року наче як має вийти нова повноформатна книжка, і якщо хочете, я подарую один з майбутніх авторських екземплярів тому, хто відгадає невеличку загадку про джерела її натхнення, кліпніть двічі, якщо вам цікаво.

Твоє лице, коли побачив перші кадри нового українського горору

Ехх, жаль, шо я жонатий…

❗️В НАЯВНОСТІ❗️

Т.Кінгфішер. Серія «Клятвений солдат»

Книга 1. «Те, що тривожить мерців»

Алекс Істон отримує листа від подруги дитинства Меделін Ашер, у якому вона просить негайно приїхати до її маєтку у віддаленій сільській місцевості Руравії. Алексу разом з вірним конем Гобом доводилося брати участь у багатьох битвах клятвених солдатів, але навіть їх лякає атмосфера навколо будинку Ашерів і зло, яке в ньому зачаїлося.

Меделін повільно вбиває загадкова хвороба, жінка ходить уві сні й розмовляє дивними голосами. Її брат-близнюк Родерік теж здається хворим, але категорично відмовляється виїжджати з родинного маєтку. З допомогою аматорки-мікологині й військового лікаря-американця Алекс має розгадати цю таємницю занепалого дому Ашерів — інакше вона поглине їх усіх.

Книга 2. «Те, що бенкетує вночі»

Після жахіть у маєтку Ашерів Алексу Істону хотілося лише відпочинку і розміреного життя в Парижі. Натомість разом з ординарцем Анґусом довелося вирушити до родинного мисливського будиночка в холодних сірих лісах рідної Ґаллації. І все заради того, щоб задовольнити дослідницьку допитливість їхньої подруги — мікологині-аматорки Євгенії Поттер.

Здавалося б, тут, серед незайманої природи, теж можна непогано відпочити. Та на місці вони виявляють, що будинок занедбаний, а його наглядач помер. Місцеві селяни впевнені: в домі Істона оселився монстр із легенд, який краде дихання. Звісно, ґаллаційці аж надто забобонні, але щось дійсно не дає спокійно спати у цій мертвій тиші, що панує навколо…

Вартість за одну книгу:

❌210 грн.
✅189 грн.

Замовити тут📩

⏳Йшов 4 місяць… я не розуміла: чи це я монтую відео чи це відео монтує мене😄

Випуск вийшов тільки тому, що я перестала намагатися зробити його ідеальним😤ІРОнічно, що він саме про це.

Тепер очікую з кожного поважного Монстреняти по перегляду! А я побігла відповідати на ваші коментарі до попередніх відео, поки мене не затягнув наступний монтаж🏃🏻‍♀️

#бодігорор #bodyhorror #субстанція #substance