Доброго ранку ☺️ Слава Україні

@bagnenkoDaily

Коли Бог хоче судити народ, Він дає йому нечестивих правителів

Жан Кальвін, французький теолог, полеміст та пастор часів протестантської Реформації.
@obodrenieReformation

⚡️Третя штурмова взяла у полон замкомандира взоводу старшого сержанта 752-го полку рф!

Росіян захопили біля н.п. Райгородка на Луганщині бійці 2-го мехбату Третьої штурмової бригади. Під час спроби штурмувати наші передні позиції противник був розбитий, і 28 окупантів — безповоротно знищені.

Цим двом пощастило вижити й вони вважали, що йшли на закріплення. Хоча на думку їхніх командирів — скоріше «обнулитися».

Перші враження тих, хто поповнив обмінний фонд — у відео з передової від командира 2-го мехбату Вара.

Більше деталей — згодом на каналі Третьої штурмової.

Тримаємо оборону переднього краю та не дозволяємо ворогу просуватися!

3ОШБр | Instagram | Facebook | YouTube | ab3.army | TikTok | Підтримай Третю штурмову🇺🇦

Непереможність рф, невичерпність їхніх ресурсів - частково це теж елемент ворожої пропаганди, якою русаки максимально забивають голову нашим громадянам.

Ракети і КАБи - цього у ворога справді неймовірно багато, вони зробили тут пріоритет і розвивають та вдосконалюють цей напрямок.

А, наприклад, що стосується броньованої техніки, танків - вони не можуть відновити ту кількість, що знищується на лінії фронту. Людського ресурсу у них багато, проте зеки, дальні регіони вже закінчуються. Скоро в хід підуть такі категорії кацапського населення, де втрати будуть набагато більш відчутні.

Ворога не можна недооцінювати. Але й не можна забувати - непереможних ворогів немає.

@MaksymZhorin 👊🏻

Знайди в собі радість, і ця радість зцілить біль.

Джозеф Кемпбелл
@ObodrenieVelikimi

Наступление на Харьков и первые результаты операции "Имитация"

Утром 10 мая российские оккупационные войска перешли границу с Украиной в Харьковской области и развернули то, что стали называть "наступлением на Харьков", хотя в первые сутки это больше походило на суету в серой зоне. Боевые действия, которые для наших военных не стали сюрпризом, в информационном потоке подавали как некие инфернальные проявления апокалипсиса и неизбежной потери Харькова. Что же, двое суток спустя можно сделать предварительные выводы – что это было.

Предварительная подготовка.

Еще до начала "наступления на Харьков" российская пропаганда запустила ИПсО, основным нарративом которой было создание паники среди жителей города-миллионника. На фоне интенсификации ударов по Харькову и погружению его в блэкаут стали распространяться страшные "пророчества" о готовящемся окружении и захвате города.

Первые нарративы такого типа были вброшены в конце 2023 – начале 2024 года, а в конце февраля была дана отмашка на значительную активизацию всех информационных площадок для распространения нарратива об угрозе Харькову. Очевидно, что именно тогда был дан зеленый свет операции "Имитация", ведь в тот же период началась реорганизация групп войск по прикрытию границы "Брянск", "Белгород" и "Курск" в единую группировку войск "Север" с назначением командующим генерал-полковника Лапина (по штату – командующий Ленинградским ВО). И не зря.

Дело в том, что именно 44 армейский корпус (АК), который форсированно стал формироваться в конце февраля – начале марта, должен был стать основной ударной компонентой в составе ГВ "Север" в рамках операции "Имитация".

Но как бы не хотелось российским пропагандистам выдать желаемое за действительное, все у них пошло не совсем по плану, а достигнуть поставленных задач не получилось.

Однако прежде чем приступить к этому разделу, обращу ваше внимание на то, какие силы и средства были задействованы на начальном этапе этой операции.

Потенциал группировки войск "Север".

По состоянию на 10 мая ГВ "Север" представляла собой численно группу войск на 53 тысячи личного состава с общим количеством техники в виде:

танки – 400;
ББМ – 1 000;
ствольная артиллерия – 1 000;
РСЗО – более 100.

Многие, когда говорили об угрозе от ГВ "Север", использовали околоразмерное пояснение угрозы для Харькова в 50 тысяч, но, по сути, это не так. Примерно 35 тысяч тел от всей этой массы сил и средств распределено вдоль границы с Украиной в Курской, Брянской и Белгородской областях РФ, поскольку они являются частью группы войск прикрытия границы протяженностью 750 км.

Главным ударным элементом, который увеличил ГВ прикрытия границы с 35 до 53 тысяч стал именно 44 армейский корпус и ряд других подразделений.

В свою очередь главным ударным потенциалом 44 АК должна была стать 72-я мотострелковая дивизия (МСД) и ряд других формирований, а именно: 128-я ОМСБр; 9-я артиллерийская бригада (АБр); 70-я ракетная бригада (РБр), а также иные формирования – такие, как отдельный разведывательный батальон (ОРБ), отдельный инженерно-саперный полк (ОИСП), отдельный батальон управления (ОБУ).

Но самое интересное в том, что к моменту начала операции "Имитация" 44 АК не был полностью сформирован. Россиянам не хватало как людского ресурса, так и механизированной компоненты, чтобы полностью комплектовать подразделения. К тому же хромала логистика. К началу операции в Белгородской области вместо четырех тысяч тел 44 АК находилось чуть больше двух тысяч и часть из них была отнюдь не штурмовиками, а тыловыми подразделениями.

Именно поэтому первый эшелон "наступления" использовал не столько лапинцев из 44 армейского корпуса, а подразделения 11 АК, усиленные 44-ым. То есть, мягко говоря, что-то пошло не совсем по плану с самого начала.

Старт и ход операции "Имитация"...

Продолжение читайте тут 👉 https://war.obozrevatel.com/kovalenko-vrag-dazhe-v-seroj-zone-ne-smog-dostignut-postavlennyih-zadach-chto-na-samom-dele-stoit-za-nastupleniem-na-harkov.htm

Материал совместного проекта OBOZ.UA и группы "Информационное сопротивление".

​Лежачий військовий. Новий поворот. Хроніки військового шпиталю.

Я почав вже радіти змінам в Руслані.
Але після цього походу я зрозумів, що до серйозних змін ще далеко..


Нагадаю, Руслан - хлопець, який лежачий і отримав серйозне поранення. До нього мене запросив їх капелан і я щотижня приходжу і спілкуюсь з ним. Він не може говорити, але у нього виразна міміка і я вже навчився читати по губам.
На цей раз я вирішив прийти і поговорити з лікарями. Було відчуття, що я вже тут трохи освоївся.
Лікар сказав, що у Руслана немає жаги життя. Страшна гіпотрофія.
Він вже виїжджає на вулицю, точніше його вивозять на ліжку. Але якщо він сам не бореться - це погано.

Лікар був доволі песимістичним. Це погано, подумав я.


Тоді я пішов в палату.
А далі був діалог, який показав, наскільки все складно. Діалог це умовно, бо я говорю, а він або намагається шевелити губами, або киває, або моргає. І так ми розуміємо одне одного.

– Як давно ти тут?
Водить головою в різні сторони. Не розуміє скільки
– Я до тебе приходжу вже скільки памятаєш?
Ні
– А мене взагалі памятаєш?
Показує, що дуже і дуже слабко.

Я дуже здивований.
Вже потім мені його батько скаже, що це нормально, так буває у нього. Але він зазвичай все і всіх пам’ятає.

– Я хочу бути з тобою тут, в цій боротьбі. Ти не проти?
Киває, що згоден
– А як би ти оцінив свої сили і бажання боротись. по 10-бальній шкалі. Де 10 - це коли Реал Мадрид програє в фіналі Ліги Чемпіонів з Атлетико, але б’ється і забиває на доданих хвилинах. А 1 - це коли Бразилія програє Німеччині 6-1 на Чемпіонаті Світу і взагалі не бореться.


Він роздумує.
Для нього зрозумілі мої аналогії, бо він все життя в футболі.

Маше мені головою, по губам читаю, що десь 8.

Ого, думаю. Після слів лікаря.

Розказую знов про сенс. Як він дає силу.
Він уважно слухає.
Коли я йду, він знов вдячно тисне руку. Але я вже не настільки цим натхненний, бо він не дуже і пам’ятає мене.


руслан продовжує боротись.
Він 4 місяці прикований до ліжка.

І йому складно.



Також говорив з мамою Руслана. Їй дуже складно. син прикований до ліжка і з лікарні їх хочуть виписати. І вона в розпачі, бо вдома вона точно не зможе його доглядати.

Сьогодні без пафосних думок.
Війна іде. Вона дуже важка. І такі люди як Руслан потребують турботи і уваги.

Я це пишу не для якогось збору. Бо зараз у нього наче все є

А тому, що таких як він сотні. Військові, на яких чхати.
І їм потрібна турбота і увага.

Через якийсь час він буде переїжджати і тоді, ймовірно, він буде щось потребувати.

Я хочу заохотити кожного з вас бути уважними до військових поруч. Ходити у шпиталі. Спілкуватись з родичами військовослужбовців.

І бути поруч. Це дуже потрібно.

Також відвіз ліки в інший шпиталь. Там було 3 довгих консультації. Хлопцям складно і страшно.

Дякую всім за підтримку. репости, коментарі і донати.

Цей тиждень було особливо складно ходити. Емоційно це виснажує. Але коли я розумію сенс і навіщо, це дає силу.
Буду вдячний за РЕПОСТ.

Нижче постійна банка, куди ви можете задонатити. На ці гроші купляю ліки і необхідні смаколики. А коли Руслана будуть перевозити - тоді зможу допомогти також.
@BagnenkoPsy

Евроинерция

Украина имела все шансы выиграть, и ее песня была намного сильнее. Но продюсеры сразу сбили все иллюзии, поставив Джерри Хэйл и Алену, Алену выступать вторыми по счету.
Дело в том, что вначале голосующая публика должна разогреться. «На холодную» восприятие несколько иное. Да и банально включить телевизор вовремя – это тоже для многих непосильная задача.
Первыми выступали шведы, и им собственно второй раз подряд победить никто бы не дал. Нашим же тоже, по сути, иносказательно было показано, что второй раз за 3 года будет зажирно.
Это как в футболе ключевого игрока сразу в начале матча посадить на желтую карточку.
Но суть даже не в этом. Понятно, что опять возиться с Украиной никто бы не стал (где проводить и т.д.).
Евровидение задумывалось как песенный конкурс, который должен объединить Европу. Как и чемпионат европы по футболу и клубные еврокубки.
Задумывались эти соревнования и конкурсы сразу после того, как был учрежден Евросоюз. Отгремела Вторая мировая война, государства перешли к мирному строительству и развитию гуманитарной повестки.
На современном этапе Евровидение – это манифест леволиберальной повестки.
На конкурсе нет места дискриминации, болельщики горячо поддерживают всех конкурсантов, независимо от страны, расы, пола, сексуальной ориентации.
Не зря конкурс облюбовали представители ЛГБТ сообщества, причем как со стороны зрителей, так и со стороны исполнителей.
Евровидение – это апофеоз веселья, излучаемого счастья и праздника жизни, причем абсолютно для всех.
Как сказал на одном из нацотборов Андрей Данилко, чтобы выиграть Евровидение ты должен либо очень сильно развеселить публику, либо заставить их очень сильно сочувствовать.
 
Евровидение 2024 выиграла небинарная личность. Победу одержал исполнитель с псевдонимом Немо (Nemo – лат. Никто).
Если абстрагироваться от картинки песня очень даже недурна.
Хотя полностью абстрагироваться все равно не получится.
Швейцарец получил большинство голосов профессионального жюри – 365 баллов, а вот зрители не сильно побаловали – 226 голосов.
Лидерами у зрителей стали Хорватия – 337, Израиль – 332 (несмотря на серию пропалестинских протестов), Украина – 307.
Причем интересен сам песенный материал. У хорвата был зажигательный номер с довольно жестким звучанием, некий парафраз Rammstein – Feuer Frei, близкий к маршу.
Украина представила песню-молитву, а в постановке недвузначно угадывались антивоенные мотивы. Сами же исполнительницы были облачены в доспехи.
Образы сильных женщин, способных на любые подвиги, очень сильно контрастировали с женоподобными мужчинами: швейцарцем и балетом у исполнительницы из Испании (финны просто постебались).
Развитие западного общества в своем либерализме дошло до своей высшей точки.
Но есть одно но! Внешние обстоятельства, мягко говоря, слегка изменились.
Сегодняшний мир стоит перед такими вызовами современности, на которые не может дать ответ леволиберальная концепция.
Не потому, что она плохая или неправильная, а потому что общество, исповедующее радикальную леволиберальную идеологию – идеальная жертва для агрессора.
И телезрители это частично уловили. Может даже подсознательно. В отличие от профессионального жюри, которое еще катится по инерции.
В новом мире должна будет выработана новая модель, в которой маскулинность должна будет как-то уживаться с недискриминацией.
Если такая модель будет найдена, то есть шанс дать отпор мировым отморозкам и сохранить права человека в любых его проявлениях.

Особое мнение

Серйозні укріплення не будуються ближче ніж 8-10 км від ЛБЗ.

Це аксіома.

Інакше все, що нагадує військову та інженерну техніку, а також військових та спеціалістів, будуть знищені артою, фпв та іншими можливими засобами ураження.

Там де починається вже більш-менш підготовлена лінія оборони, там і будуть серйозні бої.

Все, що до тих укріплень, фактично і так не контролювалося.

Чи ви думали, що після харківського контрнаступу наші прикордонники повернулися на свої старі стаціонарні пости та спокійно вели там службу?

Не будьте наївними. Не було цього.

І замість того, щоб поширювати купу відео з ураженням окупантів, ми починаємо сратися на тій темі, яку цивільні зрозуміти не можуть.

Бо коли хтось з вас каже, а чому не побудований на кордони 10-ти метровий рів з крокодилами, то це каміння в город звичайних військових. Які при всьому бажанні під час великої війни зробити цього не зможуть.

Не треба так. Треба бути єдними, підтримувати та вірити Силам Оборони.

🇺🇦Підписатися на канал🇺🇦

Добрий сонячний ранок!

Набережна Херсона, яка виглядала ось так колись і була переповненою людьми!
Памʼятаєте її такою?

Фото: assertive band
@bagnenkoDaily

Флешбеки і тригери у військових.

Продовжую навчатись і вивчати матеріали.
Зараз читаю книжку від колишньої військової.
Найкраще - ділитись шматочками.

Флешбеки і нав’язливі спогади - це те, що точно є у кожного, хто має ПТСР.
Але найгірше - що тригером може стати будь-що.

Що це означає на практиці для вас?
Ви відкрили банку шипучки гучно - а для нього це гучний звук. І тригер.
Ви стали дуже близько і випадково затиснули людину в глухому куту - для нього це тригер.

Якщо це корисно - поставте вогник. буду ділитись і далі.
#ПсихоЕдукація
@BagnenkoPsy

Справжній сенс життя потрібно відкривати у навколишньому світі, радше ніж у самій людині або її власній душі. Буття людини завжди скероване до чогось або до когось іншого, – чи це сенс, який потрібно здійснити, чи інша людська істота, з якою потрібно зустрітися.

Віктор Франкл
@FamousPsychologists

Як перестати бути рятівником і чому це не корисно?

У мене цікаві консультації останнім часом.

Одна з речей, яку я бачу - багато з нас, ті, хто виросли в дисфункціональних сім’ях - намагаються рятувати. Вони то в ролі жертви, то агресора, але найчастіша роль - ряятівник.
Але це роль, яка тільки заважає жити ждиття.

Рятівник - це людина, яка всім роздає поради, «намагається» допомогти, але над своїм життям не дуже задумується. Він просто хоче відчути власну значущість, бо не вистачає впевненості у собі. При цьому рятівник доводить, що розумніший за інших і знає, як жити: «ти неправильно це робиш», «ти неправильно гроші витрачаєш», «ти не за того заміж збираєшся».

Як позбавитись від цього:
1. Намагатися не давати поради, особливо якщо не просять.
2. Змістити фокус уваги на себе, а не на вирішення чужих проблем.
3. Не думати, що ви розумніші за інших. Люди вчаться на своїх помилках.
4. Якщо просять поради, не пропонувати нічого конкретного, щоб співрозмовник міг сам визначитись. Можна просто підтримати людину: «Я в тебе вірю. У тебе все вийде”.
5. Не чекати подяки за допомогу.

Якщо корисно - поставте вогник 🙂
@BagnenkoPsy

Сидимо в Макдональдсі з другом, військовим. Він не в формі.

Поруч троє. У військовій формі. Чую англійську мову, без акценту.
Не прислуховуюсь. Ми спілкуємось довго.

Але ось вони йдуть.
Вирішую підійти, познайомитись.

Це Том, він з Австралії. Воює за Україну.
Це інтернаціональний легіон.
Подякував йому, він потис руку міцно і пішов.

На душі стає тепло.
@bagnenkoDaily

Як видати книжку?

Ми познайомились з Кирилом Половінко на презентації моєї книжки «Неідеальний тато» (вона в руках) в Харкові в 2019.
А сьогодні вже з Кирилом говоримо про його досвід видання!

Покроково з деталями і досвідом автора — говорили з Кирилом Половінко, який до Книжкового Арсеналу видав у видавництві Лабораторія свою другу книгу «Лімб».

А ще в кінці відео конкурс — можна виграти книжку Кирила «Лімб».

А ще говорили про Втрачене Покоління після 1 Світової, Джойса, Гемінгвея, Ремарка і яким буде наше покоління авторів після війни.

Подкаст вийде вже завтра!

Якщо цікаво — поставте в коментарях тут + чи імʼя вашого улюбленого автора.
Тоді точно не пропустите! 😊

P.S. До речі, у мене в руках саме та книжка, яку купив Кирил і я підписав. Рівно 5 років тому. Вирішили через 5 років записати новий подкаст, тільки вже подкаст Кирила.

@bagnenkoText