Це Свято-Миколаївський дерев'яний храм в Бахмуті 1797 року і здається, що його тепер немає. Вчора зустріла на місцевому "Вільному радіо", що церква днями загорілась і її нікому погасити. В місті жодних мешканців і служб, які б це могли зробити. Взагалі дивно, що про це немає жодних новин в наших медіа. І так, це "козацьке бароко", хоча цей термін може бути не дуже коректним. Для Слобожанщини дещо пізніше характерним є будувати такі храми високими, а тут якраз мали давнішу версію. Він вистояв майже всі бої, що точилися за місто і це вже диво, але не вистояв окупації.
До масового знищення церков 1930-х років більше сотні таких дерев'яних церков зафіксував мистецтвознавець з Харкова Стефан Таранушенко. З колегами вони ходили з скляними пластинами селами, на які фотографували інтер'єри та екстер'єри і робили креслення. Треба глянути його книгу чи там цього храму немає.
Дуже болять дерев'яні храми.

Минулого року я додатково проходила курс з Прикладної антропології від Тіни Полек на "Культурному проекті". Деякі речі були дуже важливими і базовими, переслуховувала їх по декілька разів перед екзаменами.

Цього року вони запускають курс "Антропологія війни" і на нього якраз стартувала реєстрація, рекомендую всім, хто цікавиться антропологією:
https://culturalproject.org/waranthropology?utm_source=SMM&utm_medium=text&utm_campaign=waranthropology&fbclid=PAAaaWZCzf6WiWtt4p3FM4-0U3KV8_oSDnFzboF5WDJHlsIQ7WF0Xy8S8Znzc

Якщо ви ще не підписані на канал Тіни, то обов'язково це виправте😉
https://www.tg-me.com/anthropologynka

Про "День етнографа" і його російське походження писала емоційний текст минулого року.
Цього року можу лише його дублювати, хоча є і багато інших думок "чому" українські етнографи так полюбляють цей день/мають потребу/хочуть бути почуті
https://medium.com/@mariiakuriacha/%D0%B5%D1%82%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84%D1%96%D1%8F-%D1%87%D0%B8-%D0%B0%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F-e4863d7810a4

Стався мій текст про Луганськ, на який я так довго чекала. Для мене це історія про величезну довіру і відповідальність. Це інтерв'ю, а насправді постійні наші розмови, записки з людиною, яка живе в окупованому Луганську. Це важко зрозуміти нам "тут" (на неокупованій частині), можливо, але я намагалась передати світогляд, передати стан речей в місті від людини, яка зараз "там". Далі буде...
Для мене ця історія відкрила очі на багато речей повсякденних, які за всі ці роки не дали окупантам "інтегрувати" наші території в свій дискурс. І це проявляється в усьому: від оренди/продажів на нашому Olx, до перейменувань "Світоча", "Фокстроту" і "Української картоплі" в "СвИточ", "Фоксмарт" і "Смачну картоплю. А зверху це все присипають масовим ремонтом всього та створюють канали "Московскій строітєль". Але всеодно є ті, кому важливо знайти на шкарпетках рідні "482"...
Дякую тобі за довіру, знаю, що ти це читаєш)
https://novynarnia.com/2023/08/15/yak-zhyve-okupovanyy-lugansk/?fbclid=IwAR2_qKBg1rfQbs7REYngBn7wxl_9gBeKT2b1IdVhO3nJyYNH0qxTvcTYmFo

Ми з Daria Antsybor давно мали для вас таку новину і тепер можемо запросити вас у Вінниці на дуже антропологічну подію!

Ця книга мала статися і я невимовно щаслива, що її написала саме Дар'я, антропологиня та фольклористка. Це вперше у мене хтось зі знайомих писав (да) книгу і я могла спостерігати, чути та рефлексувати на текст, якого ще немає. Тепер цей текст ліг на сторінки.

Поговоримо про новорічно-різдвяні традиції, їх різноманіття, походження, маніпуляції складну історію та питання вибору, які стають перед нами, здавалося б, у питанні свят.

Ось тут детальний опис книги та події, ставте нагадування:
https://www.facebook.com/events/233445449772601?ref=newsfeed

Також будемо вдячні увазі та запрошенням вінницьких журналістів, розкажемо все про подію та книгу)

І ще це буде мій перший досвід модераторства у презентації книги, можливо, далі буде ще)