я і хто

харків'яни...

трогати траву недостатньо - я хочу потрогать їбалом борщівник

шо би то піджерти

сьогодні трохи зайнятий

17 червня: роналду дарує свою футболку трампу.
22 червня: сша хуячить іран ракетами.

висновки робіть самі

Урвав по знижці цю книжечку, бо мене трохи підбайтила обкладинка і загадкова назва.

Це коротенький роман шведського письменника Туре Ренберга про злого жорстокого діда, який скоїв жахливий вчинок.

Читаючи цю похмуру, неприємну історію, я згадав, що Швеція - одна з найщасливіших країн світу. Це або піздьож, або всю свою злість та жах вони придумують на сторінках книжок та у кінематографі. Виходить дуже реалістично. До цього я не так давно читав Бакмана і тут є схожість. Шведи дуже добре вміють передавати атмосферу і переносити буквально за один стіл до персонажів.

Проте ця історія значно неприємніша, холодніша, без жодного натяку на хеппі енд. Це щось ближче до "Осиної фабрики" шотландця Ієна Бенкса. Тут буквально доводиться читати про любов, про теплі емоції абсолютно жахливої людини. Я не хочу співпереживати цій людині, але в моменті я співпереживаю цій людині. Тут нема якоїсь неочікуваної кінцівки, але дуже хочеться якомога швидше скинути цей тягар як його скидає Толлак.

#читаю

а я оце кожного разу випрашую у військових приколяси для зборів...

Ви там що, взагалі