Треба докинути на цей збір, тому давайте по репосту і сотці сюда.

<...> — Жінка потрібна для лікування самотності вбивства, — промовив імператор, щось пригадуючи. — Для стирання провини перемоги і марнославства поразки. Для припинення тремтіння в кістках. Висушування гарячих сліз і полегшення сорому. Для заспокоєння, коли ти переповнений ненавистю, і для заміни ненависті формою великого збентеження. Для скроплення тебе лавандою, аби перебити запах крові на нігтях та сморід закипілої крові у бороді. Жінка потрібна для того, аби казати тобі, що ти її, і відвертати твої думки від смерті. Заспокоювати твою цікавість з приводу того, як це стояти перед Всевишнім Судом, як перестати заздрити тим, що пішли перед тобою подивитися на рівнину Всемогутнього, і відкинути сумніви, які шкребуть тебе в животі з приводу існування життя після смерті й навіть з приводу самого Бога, тому що вбиті – цілком мертві, і здається, що не існує жодної вищої мети.

#Ukraine #black

MRTVA VOD - DIVIDED IN LIFE [2022]

трохи старорежимного воршипу вам. класний саунд, достойна лірика українською (що цінна рідкість у жанрі), та ще й родом з південних степів. ЮГ ЭТО АД, як ніяк.

окремо варто відмітити, що автор воює. тому підтримка чорними гривнями через придбання цифри на бендкемпі обов'язкове.

Давайте тоді коротку оповідку про того самого Giovanni delle Bande Nere.

Біографія складається з самих початків легендарно: мати, одна з найвідоміших жінок епохи, славетні два роди у крові, шлях з монастиря до вічного служіння меча. Вже в п'ятнадцять Джованні міцно тримав його в руках і шукав можливостей заточити лезо на перешкодах — репутацію холодної голови і безжального вбивства бувалих вояків він здобуває ще до повноліття. Одночас вишколена манерність і неконтрольованість, здібність і нехтування теорією заради власного досвіду та чуття до вістря гострого продовження своєї руки — все це приводить до бойового хрещення в черговій Урбінській недовгій війні у часи боротьби за неаполітанський престол. Юнак, на подив старших наставників, зумів навчити недисциплінованих, грубих, зациклених на своєму баченні порядку вояк дисципліні та злагодженості, формуючи бойове братерство. Так створюючи власну роту, Джованні контролював вишкіл новобранців, знаходячи підхід до норовливих і здобуваючи репутацію командира за яким підуть пліч-о-пліч вперед. А для бою була необхідна рішучість, адже головна стратегія юного Медичі полягала у використані легких невеликих коней заради малих сутичок з дозорними або засідки; він визначив мобільність як найкориснішу перевагу в бою, особливо у протидії новій вогнепальній зброї. В цьому і творились початки легендарних найманців ймення Bande Nere.

Залишаючи військову звитяжність та любовні пригоди на вашу допитливість, підійду до головного елементу слави кожного мужа минулого — героїчної смерті.

Джованні заледве було двадцять вісім коли відбувся його останній бій. Постріл з фальконету для лицаря був неприємним усвідомленням самої природи нового ведення війни (хоча він стратегічно враховував зміни, намагання здобувати перемогу зусиллями ближнього бою залишалось для нього пріоритетом). Розтрощена нога і усвідомлення кінця — прийняття цього закінчення з посміхом і витримкою. Цитуючи великого драматурга і друга «батька чорних смуг» П'єтро Аретіно вбачаємо згадану смиренну готовність:

«Навіть двадцять, — усміхаючись, сказав Джованні, — не можуть мене втримати», і він взяв у руку свічку, щоб запалити собі світло, а я втік і, закривши вуха, почув його крик. Коли я підійшов до нього, він сказав мені з витримкою: «Ось я і зцілений. Більше я нічого не потребую», і, обернувшись, засміявся»

Ви вже вбачаєте легендарний епізод, правда? У різному етосі знаходимо схожі елементи біографій які одвічно близькі людині кожної епохи що існували чи будуть існувати.
Передчасна смерть Джованні була дійсно символічною, адже метафорично означала кінець епохи кондотьєрів, оскільки їхній спосіб ведення бою (лицарська спадщина — важких обладунків і кінноти) ставав застарілим.

Так він здобуває славу останнього з великих італійських кондотьєрів, а прославлення оспівує його вірний друг П’єтро Аретіно, не даючи подвигам піти у небуття і залишаючи нам чарівний натхненний спадок для наступників, хто буде тримати його біографію під подушкою і можливо зробить крок на зустріч долі.

Gian Paolo Pace, Ritratto di Giovanni dalle Bande Nere (1545)