Ну и последний момент, по поводу статистики. С 1990 года зарегистрировано чуть больше 1000 случаев нападения больших кошек на людей в неволе. Сколько это в процентном соотношении сказать сложно, поскольку точных данных о том, сколько больших кошек содержится в неволе, нет.

Итак, этот день настал. Телеграм я тоже перевожу на украинский.

Честно, я не планировала этого делать. В благодарность русскоязычным подписчикам и клиентам, которые меня поддерживали, ходили на консультации и доверяли своих животных.

Однако, мне тяжело продолжать вести телеграм по-русски, и с каждым днем становится всё тяжелее. В то время как мои коллеги в чате обсуждают, как по звуку отличать ППО от прилета, как слушаю истории людей и их животных, как смотрю на фотографии разрушений и трагедий в городах, где бывала и любила, где прошло моё детство. Это создаёт сильный диссонанс.

Я перешла на украинский в повседневной жизни относительно недавно, и я не могу сказать, что это было легким решением. Всё-таки, почти тридцатилетняя привычка даёт о себе знать. Но это всё равно гораздо проще, потому что внутренне ощущается, как правильное решение. Наверное, отчасти моё изначальное решение вести телеграм могло быть частично объяснено этим: смена языка в повседневности - это сложно, а Телеграм как бы сохранял частичку той моей идентичности. Пришло время окончательно распрощаться с ней.

Я всё ещё могу использовать русский в личном общении, если это необходимо, но вот в публичном поле мне хочется, чтобы моя позиция была однозначной. И нет, язык - не вне политики. Культура - не вне политики. Кинология - не вне политики. Спорт, искусство, психология, религия - они все переплетены с политикой. Мне кажется, если бы большинство людей (и я, в том числе) это осознавало, эта война бы не началась еще в 2014 году.

Что ж, всем кто отписывается - спасибо за время вместе, кто остается - думаю, контента теперь станет больше, ведь противоречий в моей душе станет меньше.

Проблеми моїх тварин, частина 3: скунс та тхір

Продовжую поступово показувати реальне життя-буття з тваринами. В цьому пості розкажу про своїх малих: Сіріуса та Мілкі Вея.
⠀
Почнемо з Сіріуса. Це пан доволі безпроблемний. Нічого такого, чого б ви не могли очікувати від тхора: Сіріус активний, грайливий та хитрий. Всюди залізе, все переверне, вкраде та сховає. Може дещо шокувати незнайому з фреткою людину, але хто бачив або тримав тхорів - нічого нового. Єдине що, він намагається покусати гостей й іноді, під настрій, задовбує котів.
⠀
З Мілки ситуація складніша. Те, що я вважаю проблемами, можна скласти у список:
1. Він не любить доторки. З ним реально “домовитись”, якщо мені необхідно його помацати, а часом він навіть приходить до мене сам. Але за замовченням, якщо я протягну до нього руку без попередження - він відбіжить.
2. Мілкуша кусається, коли хоче привернути мою увагу. Кусається сильно й боляче. В цілому зараз вже його трохи на цю тему попустило, але мене досі смикає, якщо я відчуваю, як він торкається носом моєї пʼятки.
3. Якщо Мілкі голодний, він буде навʼязливо крутитися біля ніг. Це дуже заважає й бісить, бо ходити важко, якщо під кожен твій крок підлазить скунс.
4. Мілкуша помішаний на їжі. Це нормальна харчова поведінка для скунсів, але іноді буває важкувато: він дуже грубо вихоплює їжу з рук, норовить добратися до сміття й пожерти пластикові пакети. Якщо я даю йому сухий корм (його легко їсти) він може зʼїсти його дуже швидко, потім проблюватись і спробувати зʼїсти знов. Одного разу цей цикл повторювався декілька разів, а я не могла відібрати в нього той корм, щоб зупинити: він охороняв його, що скажений.
5. Він дуже лякливий. Боїться незнайомих людей в нашій оселі й завжди ховається, якщо хтось приходить.
6. В нього були випадки стереотипної поведінки.
7. Є погана звичка рвати пелюшки, і тільки після цього ходити на них в туалет. Відповідно, усе, що повинно було лишитися на пелюшках, там не лишається.
⠀
Зараз, коли я прицільно почала займатися тренінгом, більшість проблем вдається взяти під контроль. В мене є доволі чітке розуміння, який мій протокол дій в тій чи іншій ситуації, як допомогти Мілкуші чи як добитися від нього потрібних мені дій.

Це можна)

Сюди б ще фоточок красавчіків ❤️

​​В цю пʼятницю, 16 грудня, о 19.00 за Київським часом я проведу прямий ефір в інстаграмі з Лізою Варжанською.

Ліза моя колега, а також науковиця у сфері етології та нейробіології. Живе, навчається та практикує у Швеції. У своїй науковій діяльності Ліза займається вивченням батьківської поведінки карликових крокодилів, а у вільний від академічних годин час працює з собаками як спеціалістка з поведінки.

Коли я дізналася про роботу Лізи з крокодилами, а тим паче про те, що вона вивчає їхню материнську поведінку, я відразу запросила її на ефір. Соціальна поведінка не-соціальних видів - це те, що цікавить мене дуже сильно останнім часом. А тим паче коли мова йде про рептилій. Вони космічні та ні на що не схожі істоти.

Про що поговоримо:
- що таке етологія й чим вона може бути корисною практикуючим зоопсихологам;
- як займаються вивченням поведінки крокодилів й взагалі навіщо їх вивчати;
- можна буде поставити свої питання :) Наприклад, про те, як функціонує інститут науки, й чому ми довіряємо їй, попри те, що науковці теж помиляються.

Запис буде, якщо техніка та інстаграм не затупить. Всіх чекаємо!
Мій інстаграм, де буде проходити ефір https://www.instagram.com/edges_of_empathy/

Побачила ось це відео в тікток й подумала, скільки людей подивиться його і подумають: «Якщо собакам можна один одного прикусувати й ричати, то чому мені не можна використовувати схожі методи, щоб пояснити, що собака не права?»

Ну і написала коротенько (ні 😅) в сторіс про це. Репосну сюди теж.

Засняла класну взаємодію Льоші з Томкою, показую вам. Обожнюю такі невеличкі відео, на яких ніби нічого не відбувається з одного боку, а з іншого - є дещо цікавеньке, якщо роздивитись.

Ось тут гарний приклад того, що віляння хвостом в котів - це не тільки про незадоволення. Ось тут це скоріш приклад уваги та зосередження. Хвіст тут направлений в гору, що є однозначно дружнім жестом, плюс його амплітуда дуже плавна.

Дивимось далі. Тут Томас ліг, все стало не так однозначо й я попросила Льошу прибрати руки й перевірити, чи хоче Томас продовження. Виявилось, що хоче.