Знову бачимо ті самі повільні помахування, Томас влягається на коліна й я прошу знову перевірити його настрій. Томас більше не хоче гладитись, а хоче просто лежати.

Приблизно так повинна виглядати ваша взаємодія з котом: постійно перепитувати, чи хоче кіт продовжувати взаємодію та слідкувати за найдрібнішими сигналами мови тіла.

Коти люблять проводити з нами час, але часто поглажування - це для них вже занадто. І якщо ми пропонуємо їм тільки поглажування, в якийсь момент вони можуть повністю відмовитись від контакту з нами. Бо ви б теж перестали спілкуватися з людиною, яка наполегливо лізе обійматися, в той час як ви постійно кажете «ні».

Це може відчуватися й виглядати жесть як напряжно, викликати супротив («я його і так годую та дбаю, хай вже потерпить!»), але повірте мені, якщо ви будете враховувати побажання кота під час вашої взаємодії, ви побачите, наскільки класно взаємодіяти з твариною, яка дійсно це хоче й обирає. Й потім ви не зможете зупинитись 😅

Плюс, такі речі розвивають відчуття довіри, а істоті, якій ми довіряємо, ми дозволяємо набагато більше 😉

​​Проблеми моїх тварин, частина 4: кінь

Ібіца потріпала мої нерви більше за усіх інших моїх домашніх разом узятих. Вона постійно змушує мене сумніватися в собі, моїх методах, інтуїції, знаннях, а часом - й у власних очах. Вона єдина, про кого я часом думаю: “А може, “вони” мають рацію, й дійсно, існують тварини, з якими по-хорошому не можна?”. Постійно думаю та постійно відкидаю цю думку.
⠀
Складності з Ібі:
1. Вона дуже чутлива. До всього. Погода, матеріал щіткок для чистки, матеріал амуніції, доторки та їх характер. Мені постійно треба лишатися уважною до всіх тонкощів та нюансів взаємодії з нею: в Ібіци на все є своя думка.
2. Ібі дуже ляклива. Всі коні лякливі, але вона реагує гостріше, ніж середньостатистичний кінь. Мені важко їй довіряти, бо треба слідкувати, щоб випадково вона мене не зашибла чи не скинула.
3. У Ібіци є певні сепараційні проблеми: вона психує, якщо не бачить інших коней. В цілому це теж є певним елементом норми для коня, але в Ібіци ця тривожність розвинена дуже сильно. Лишаючись самою, вона влаштовує істерики, доводячи себе до замилення. В неї навіть декілька разів від напруги та постійного галасу починалась кровотеча з носу
4. Проблеми з розклешоними копитами, що, через неправильну постанову в ноги, періодично дає зажими на спину.
5. Напевно, можна казати про свого роду травму через форсований тренінг в ранньому віці. Коли я познайомилась з Ібіцею (їй було пʼять років), цей кінь явно морально та фізично не був готовий до того, які навантаження в неї були. Як би я не старалася бути дбайливою стосовно Ібіци, її дуже легко перетиснути й викликати гострі негативні емоції під час навчання. Я не завжди встигаю це помітити.
⠀
Якщо проблеми інших тварин для мене чітко зрозуміли та контрольовані, з Ібіцею я не можу сказати, що повністю справляюся. Мені з нею важко, дійсно важко. Я плачу через неї раз на місяць точно, а часом навіть частіше. Але цей кінь - зона мого постійного росту. Як конячого опікуна, як спеціалістки з поведінки, як вершника, як тренера тварин. Та просто як людини.
⠀
Взагалі, Ібіца чудова: розумна, уважна, талановита та зворушливо привʼязана до мене. Я ніколи не жалкувала, що купила її, попри всі складнощі. Хай як це патетично звучить, вона дійсно робить мене краще.

​​Проблеми моїх тварин, частина 5: висновки

Отже, нащо взагалі я влаштувала цю серію постів про проблеми моїх тварин?
⠀
По-перше, щоб показати, що проблеми є завжди й у всіх. Маленькі, великі, з якими людина справляється чи ні… Будь-яка взаємодія двох живих істот створює проблеми. Бо якщо ви живете поруч, ваші інтереси так чи інакше будуть перетинатися. Найголовніше, що ви знаєте, як з цим всім справлятися. Як виходити зі складних ситуацій, як завадити небажаним наслідкам, як допомагати тварині, коли вона цього потребує. Або, якщо не знаєте - вам є до кого звернутися, щоб про ці всі речі спитати та напрацювати.
⠀
По-друге, щоб донести одну важливу думку: тварин не заводять для того, щоб зробити життя комфортніше. Ваше життя буде змінюватися з появою тварини. Й в ньому поменшує відчуття комфорту - це я вам гарантую. Але комфорт - це не головне. Якби всі прагнули тільки до комфорту, то ніколи б не вступали у стосунки, не народжували дітей, не їздили подорожувати. Тварини вносять хаос у наше життя, і це абсолютно нормально.
⠀
Це не означає, що не треба прагнути зробити своє життя та життя тварини якомога комфортнішим, чи не шукати шляхи вирішення тих, чи інших ситуацій. Але треба лишатися реалістичним: ваше життя з твариною ніколи не буде таким самим, як ваше життя до появи тварини.
⠀
Тому треба вчитися жити в цій новій реальності: напрацьовувати нові навички, розвивати спостережливість. На заміну звичним комфортним речам шукати інші, які буде реальніше поєднувати із твариною поруч.
⠀
Гарна новина - люди гарно вміють пристосовуватись до ситуації. До того ж забираючи комфорт, тварини привносять в наше життя щось набагато важливіше.

Інші пости в цій серії:
Про собаку
Про котів
Про скунса та тхора
Про коня

Ви підбиваєте підсумки року, ставите цілі?
⠀
Я от раніше особливо цього не робила. Писала якісь новорічні пости, але насправді в мене доволі складні стосунки з новорічними святами та загалом, з цим періодом року. Цього року я написала собі список цілей на 2023. Там шість пунктів, вони доволі масштабні. Всі (крім одного) стосуються мого професійного розвитку. В кінці 2023 подивимось, що в мене вийде.
⠀
Я думаю про рік, який пройшов, й в мене дивні відчуття. Мені все ще ніяково публічно розповідати про те, як я переживаю війну в Україні, бо здається, що це не на часі й в першу чергу зараз слід слухати тих, хто був саме в Україні, коли це все почалося. Але я хочу розповісти про один з найдивніший аспект своїх почуттів після 24 лютого.
⠀
Загалом, життя перевернулось з ніг на голову, але цей струс мав на мою психіку доволі специфічну дію. Хто слідкував за мною до початку повномасштабної війни, в курсі моїх ментальних проблем, я багато розповідала про це в блозі. Моя власна голова була для мене пеклом, а життя - чередою страждань.
⠀
Десь в з квітня-травня, коли перший шок вій війни пройшов, я зрозуміла, що ментально почуваюся краще. Іноді навіть щасливою. Я вже й забула, що таке може бути. Що можна відчувати себе сильною, рішучою, повною волі… Та злою.
⠀
Напевно, як і для багатьох дівчат, злість з дитинства була для мене забороненим почуттям. Знаєте, ось цей стереотип: “Гарні дівчата не зляться, а гарні хлопчики не плачуть”. Я звикла переводити усі свої емоції зі спектра злості в сум та аутоагресію.
⠀
Злість на росіян була настільки сильною, що вогнем випалила в мені велику частину старої звички. Злість виявилася дуже ресурсною емоцією, особливо, після певної внутрішньої обробки й осмислення. Тоді воно стає паливом й джерелом живлення, дає поштовх до дії.
⠀
Памʼятаю, попереднього року я написала, що хочу у 2022 році навчитися відпочивати. Життя внесло свої корективи й натомість я навчилась злитися.
⠀
Хочу привітати вас, моїх читачів, з наступаючим Новим Роком. Дякую, що читаєте. Бажаю нам всім, щоб 2023 рік був спокійнішим й щасливішим за 2022. А Україні - перемогу.

З завтрашнього дня й до 16 січня я йду у відпустку. Так що, побачимось вже наступного року 😉

Привіт!

Я потроху виповзаю з відпустки. Планів як завжди, багато, часу все це реалізовати менше.

Можливо, написала б сюди ще вчора, але на мене все ще впливає росіянська атака на Дніпро в суботу, тож емоційного ресурсу трішки забракло. Досі не розумію, як на це реагувати. Це створює дивний дисонанс в голові: з одного боку моє життя наче й не змінилось, а з іншого - взагалі не зрозуміло, як його можна жити, коли поруч продовжує відбуватись вся ця жесть.

Але не-жити теж не варіант, тож доводиться якось це все в своїй голові вміщати. Психіка адаптувалась вже значно, та й продовжує це робити й далі. Це одночасно і лякає, і рятує.

Я нарешті отримала водійське посвічення. Цей шлях зайняв в мене більше року й неймовірну кількість грошей. Хто слідкує за мною в інсті, міг спостерігати моє регулярне ниття з цього приводу. Але цей етап пройшов, наразі плануємо покупку моєї першої машини. Аж не віреться й думаю, не повіреться, пока не опинюсь за кремом власної автівки. В будь-якому випадку, добиратися на консультації стане тепер легше, я стану більш мобільною.

Ми з Адою пройшли початкове навчання в групі по ноузворку. Хто не знаеє, ноузворк -це спортивна дисципліна, в який собаці необхідно знайти якийсь запах, частіше за все кориці. Адусі ноузворк зайшов, хоча вона взагалі підтримує будь-яку двіжуху.

А це наші поточні успіхі у фрізбі. Нагадаю, ця собака ще декілька місяців тому відмовлялась ловити в повітрі будь що: а нащо напружуватись, якщо можна трішки почекати й воно саме на землю впаде 😁 Але фрізбі загалом нам з нею заходить.

Ще я продовжую тренувати Дарвіна для курсу по дресируванню котів, а заодно й Мілкушу, бо йому просто це подобається.

Ось такий милий і смішний тікток зробила про Мілкі з Адою. Але чомусь багато переглядів він не набрав, і я в котре не розумію, як це працює: невже люди в тіктоці регулярно бачать скунсів, що сидять на витримці, та їм не цікаво таке дивитись? 🤔 дивні алгоритми, ніколи не вгадаєш, що вистрилить: ставку робиш на одне, а в рекомендації залітає щось зовсім інше, при чому, зазвичай, чим менше стараєшся, тим більше переглядів 😁

А ось це скунсійне аджиліті 😁

Це класичний приклад шейпінгу: я загадала Мілкуші пиняння мʼяча носом. Мілкі дуже швидко зрозумів, що треба робити, хоча це новий для нього предмет. А все через те, що ми з Мілкушею періодично "шейпимся" й він вже знає, що коли я ставлю перед ним новий предмет, я очікую від нього якоїсь дії з цим предметом, просто треба здогадатися, якої. Все хочу спробувати фрі-шейпінг, але все не наважуюсь: боюся, що він ще не потягне.

Чому покарання працює краще?

Дисклеймер: По-перше, назва свідомо провокативна. По-друге, в даному пості під словом “покарання” я буду мати на увазі те, що обозначається у квадранті як P+ (позитивне покарання).
⠀
Думаю, багато хто, спостерігаючи за динамікою взаємодії з твариною помітив, що покарання можуть бути набагато ефективніше, ніж позитивне підкріплення. Варто наїхати на собаку й вона відразу стає уважною. Один раз смикнув за зашморг - і пес слухняний всю дорогу. Попшикав на кота з пульверизатора, й він на стіл ні ногою. Найчастіше виправдання, яке я чула щодо використання аверсивної амуніції: “Краще я декілька разів вдарю собаку струмом й мене буде стабільний підзив, аніж довго тренуватися на позитивному підкріпленні, боячись, що собака втрапить у халепу”.
⠀
Чому це відбувається?
⠀
Позитивно та негативно забарвлені події мають різну цінність для тварини та обробляються різними частинами мозку. Позитивні емоції - це звісно добре, але в цілому вони не обовʼязкові для виживання. Негативні ж допомагають саме виживати. Відчуття фізичного дискомфорту, страху, тривожності - в кінцевому випадку це все зводиться до того, щоб уникнути серйозних пошкоджень та смерті.
⠀
Мотивація страхом - одна з найсильніших речей, що керують живими істотами. Бо діє на найбільш глибинні, примітивні структури нашої психіки. Той, хто не боявся, давно програв еволюційні перегони й не лишив нащадків.
⠀
Одначе, саме по собі покарання, продукуючи страх, а з ним і стрес, потенційно здатно призвести до ментальних та фізіологічних проблем, як в людей, так і у тварин. Покарання можуть зробити тварину слухняною, але не щасливою.

На це твердження можна справедливо заперечити, що цей світ все ще повниться контрастними тренерами, що активно використовують покарання у своїй роботі й мають задоволених клієнтів. Їхні собаки (зверніть увагу, такі працюють переважно з собаками та конями, а не з котами та дикими тваринами) можуть почуватися добре й не мати якихось яскраво виражених проблем, повʼязаних з аверсивним вихованням. Чому ж, якщо це настільки погано?

По-перше, можливо, якісь “симптоми” чи сигнали у тих собак ми не помічаємо. По-друге, тому що кількість побічних ефектів покарання дійсно В ТОМУ ЧИСЛі залежить від вправності тренера: тобто вміння підібрати “правильне” покарання та вчасного його “прикласти”.

Але основна проблема в тому, що набагато більше поява побічних ефектів від покарання залежить від совокупності інших нюансів: генетики, рівня загального стресу, попереднього досвіду, контексту ситуації… Що для одної тварини буде травмою, повз іншу пройде майже непоміченим. Більш того, подія, яка сьогодні не сприймалась травматичною, завтра може такою стати.

Так, змінних аж занадто багато й ми НЕ ЗНАЄМО, і часто навіть не можемо передбачити, що саме травмує цю конкретну тварину. І в такому випадку, ціна нашої помилки стає занадто високою: ми ризикуємо розміняти на слухняність страждання іншої живої істоти.

А ще складно не помітити, що покарання далеко не завжди призводить до зменшення вираженості певної поведінки (як і підкріплення - до її збільшення, але про це якось в окремому пості). Інтернет, та й особистий досвід кожного спеціаліста повний історіями тварин, у яких покарання тільки погіршили проблему, або навіть створили її.

Бо робота психіки складна, і не зводиться виключно до Скіннерівського квадранту.

Кидаю сюди корисне відео із тіктоку про привчення тварин до неприємних процедур. Для котів можна використовувати схожу схему, з єдиною поправкою, що це може зайняти довше часу

Як розважати котиків

Цим постом я анонсую відкриття продажів курсу про розваги для котів! Розважати котиків - це ще та задачка. З одного боку, кішки - активні мисливці і їм необхідне активне навантаження на всі органи почуттів. З іншого боку - ті ще неофоби. Їм потрібен час, щоб розкачатися та зрозуміти, що нова діяльність, яку ви їм пропонуєте - цікава. До того ж котам швидко набридають іграшки, вони легко втрачають зацікавленість у нових предметах.

У своєму новому курсі я пропоную ідеї для котячих розваг на всі органи почуттів, а також розказую:
- як розіграти не грайливу кішку;
- як скласти графік розваг;
- що робити, якщо кіт не дає спати вночі;
- як привчити до шлейки й почати гуляти;
…і багато іншого.

Курс для тих, хто:
- цікавиться як краще гратись з котиком;
- хоче зрозуміти, як якісно проводити час з кішкою;
- має не грайливу та вибагливу у розвагах кішку;
- хоче допомогти своєму котику впоратися з тривожністю, та підвищити його впевненість у собі;
- має декількох котів, які від нудьги намагаються дражнити один одного;
- чиї котики займаються нічними "тигидимами" й заважають спати;
- має молоду, сповнену енергією кішку;
- виховує котеня і хоче дати йому всебічний розвиток.

Доступно три тарифи:
- доступ до уроків;
- доступ до уроків + одна 20-ти хвилинна консультація: щоб допомогти вам підлаштувати теоретичну інформацію під вашу конкретну ситуацію;
- доступ до уроків + дві 20-ти хвилинні консультації: щоб через певний час після першої консультації звіритись по результатах й ще краще підлаштувати графік розваг під конкретного котика.

Перший, вступний урок, вільний для перегляду, щоб ви могли зрозуміти, що буде, а чого не буде не цьому курсі, й чи підходить вам формат мого викладання.

Буду рада всіх бачити!

Дівчата, зі святом всіх нас!
Хочу нагадати, що 8 березня - це не свято «весни та краси», це нагадування про те, який шлях вже пройшли жінки у виборювані власних прав. Те, що в нас є право голосувати, вільно пересуватися, відкривати ФОПи й рахунки в банках - все це заслуга руху за права жінок. І ця боротьба досі не завершена, вона триває: гендерних стереотипів та обмеження прав жінок в різних країнах все ще багато.