Лютий був важким, але легко вже ніколи не буде. А поки — працюємо.

На зв’язку випускова редакторка «Люк» Олександра Пономаренко!

Ось і промайнув ще один місяць, а значить настав час пригадати найцікавіше, що виходило у нашому медіа в лютому.

— Деколонізація по-харківськи. Як у місті позбавляються слідів імперського минулого

Наразі суспільство вже готове відмовитись від російських маркерів на користь своїм, українським, і це простежується в змінах назв вулиць, скверів, зникненні пам’ятників та демонтажу «серпів-молотів» на будинках. Юлія Гуш поговорила з експертами про те, наскільки російський слід присутній у міському просторі, та як довго нам ще «лупати сю скалу».

— «Ми втратили людину, бо неправильно наклали турнікет». Чому так важливо опанувати навички з першої домедичної допомоги

Текст про прийняття реальності, якщо хочеш жити в Україні. Треба вчити такмед. І не просто «походити на курси», а оновлювати знання, мати з собою аптечку і сертифікований (не будь-який!) турнікет. Це рятує життя. І сама цитата в заголовку пояснює це ледь не найкраще.

— Як підтримати партнерів і партнерок військових. Інтерв’ю з Олександрою — волонтеркою та партнеркою, яка переживає втрату

Реальність в Україні така, що багато військових не можуть бути поруч зі своїми коханими людьми, і щодня переживають тривогу за партнера, розпач від неможливості обійнятись, смуток, а іноді — біль втрати. Психологиня Аня Дадика у розмові з Олександрою намагалась зрозуміти, як суспільству комунікувати з партнерами військових та як підтримати їх у важку мить.

— Як у Харкові валили Пушкіна ще до того, як це стало мейнстрімом. «Харків, де твоє обличчя?»

Матеріал про перші спроби «депушкінізації» та історичний екскурс в політичне життя Харкова на початку ХХ століття. Чому пам’ятник Тарасові Шевченку могли встановлювати тільки на подвір’ї власного будинку, тоді як на вулицях були тільки російські діячі, і як Микола Міхновський боровся за самостійність України.

— «Головна мотивація — очищувати рідну землю». Як працюють експерти з розмінування на Харківщині

Близько 1400 гектарів Харківській області заміновано — це приблизно як 200 стадіонів «Металіст». Для очищення територій знадобиться не один десяток років, і цією копіткою і надважливою працею вже зараз займаються експерти організації з розмінування HALO Trust. Поговорили зі спеціалістами про їх роботу, мотивацію та цікаві знахідки.

— 50 відтінків сірого фасаду. «Люк» розвінчує стереотипи про харківську архітектуру

Харків сірий і нудний? Перше — так, а друге по красі спростувала наша нова журналістка Дарина Карапетян (вітаємо її в «Люці»!) Пориньте з нами в Kharkiv aesthetic, поскроливши фотографії сірих будівель стилю модерн і почитавши описи, що передають дух Харкова не гірше за фотографії. І куди без історичного контексту.

Не забувайте також, про наші супер-круті інтерв’ю на YouTube (з Олею Клейтман про прихисток для маломобільних людей у Харкові та з дисидентом Анатолієм Здоровим про його життя і опір радянській системі).

І також Макс Бурєнок робить щотижневі добірки з новою музикою, аби ви не пропустили цікаві релізи української та світової сцени.

Дякуємо за вашу підтримку і що пережили цей лютневий Трампогедон з нами!

Приємно у перший день весни навести порядок в квартирі, попрати всі речі, розкласти їх і навести порядок у шафі, відсортувати взуття, помити підлогу, купити новий комплект до ліжка та маленькі дрібниці до дому — щоб в квартирі все смачно пахло, було чисто і затишно. 🤍

Я уборка addicted.

Нарешті в 28 років маю ✨ідеальну шафу✨з підібраним ідеальним для себе одягом.

Повикидувала все старе, незручне, негарне, затаскане, за пару років змінила стиль (з панкового обриганого-обірваного в плюс-мінус класику та жіночність), а також НАРЕШТІ в мене капсульний гардероб, де є базові речі, які поєднуються між собою, і мені більше не треба стояти пів години перед шафою з обличчям спанч боба пітекантропа, аби збагнути, що вдягти.

І ще в мене тепер найгарніші плаття для дому, і я в них відчуваю себе якоюсь діснеєвською принцесою. 💅

Не «Аврора», але в Києві все ще гарно.
05/03/2025

Гурманам на замітку: коли робите "Маккофє", замість окропу додайте каву з кави-машини (чи просто каву заварну, можна з турки). Коротше, заливайте отой порошочок* не просто гарячою водою.

Підписуйтесь на цей канал високої кулінарії, аби готувати смачно як я. 💅

*тільки не "Маккофє" з запахом "амарето", візьміть ванільний чи класік, бо запах будь-якого алкоголю для мене буе ригачка 🚩, але може то індивідуально.

Ще трішечки пізніше розкажу і покажу фотку страви, яка мені наснилась. Я о п'ятій ранку прокинулась, записала поетапно рецепт як він мені наснився, приготувала, і весь день в моєму животику було дуже тепло. ДОВІРЯЙТЕ СНАМ! 🥸🤘

Так-от, краще за будь-яких еротичних снів. Сон про гренки.

Прокинулась о пʼятій ранку, бо мені наснилось, як я роблю гренки. Причому я їх ніколи не робила і не знаю як мій мозок згенерував цей рецепт, але ось:

Яйце збити з сіллю та підсмажити на великій пательні, покласти шматочок хліба зверху на яйце (займе половину сковорідки), на хліб тертий сир і шинку, потім перевернути одну половинку з хлібом зверху на іншу половину яйця.

Получиться як бутерброд в омлеті, дуже смачно, дякую мій мозок. 🤍

Жіночки. 🦾

Редагую статтю про харківську мисткиню Катерину Антонович.

Буквально кожна фертильна жінка у свої 25-35 років:

Ми чи не ми.

Ситуація опівночі: весь вечір ганяла на велосипеді, а потім побачила вивіску «піца-кебаб» і все як в тумані.

Хіба може зруйнуватися світ, в якому є окрошка з «Буфєта», янтики з «Мусафіра» та піца-кєбаб з кіоска? 🤔

Once you develop a particular structure early in life, you are not “cured” by taking on another structure. Lacanian psychoanalysis, as I understand it, is a process of hearing yourself. Only by hearing your own unconscious, learning what is most crucial in your life—that which has guided all your choices and all the failures of your life—do you learn the savoir of your structure, its unique possibilities for creativity, and its most pressing ethical imperatives. It takes a long time to learn this, of course, but not an indefinite time; a Lacanian analysis comes to a close with the discovery of the objet petit a, or object a, the object that causes desire and directs how you listen as an analyst.

Annie Rogers, The Unsayable: The Hidden Language of Trauma

В контексті цього згадалась фраза Лакана: «Той, хто правильно трактує свої бажання, пройде всюди і отримає все».

Я найжахливіший друг на світі.