а де пес патрон

У ТЕБЕ В ШТАНАХ…….

Уміраю.

«Іноді треба не боротися з проблемою, а побачити все поле, в якому вона існує» (с)

Можу так годинами стояти. 🤍

Новий журнал? Новий журнал!

Передзамовлення нового друкованого журналу 😱

Так, ми вже на фінішній прямій. Хотіли б нарешті видихнути, але натомість затамували подих!

Випуск «Люк №3: Харків живе та працює» ми присвятили людям та організаціям, які прямо зараз роблять все, щоб наше улюблене місто продовжувало жити, розвиватись і ставати кращим попри всі перепони.

🙌 Передзамовлення доступне для учасників нашої спільноти. Оформити підписку можна на нашому сайті в розділі «Підтримати Люк» — за цим посиланням.

🔗 Форма для передзамовлення вже є в чаті спільноти, а також буде розіслана електронною поштою всім поточним учасникам. Нові підписники отримають потрібні посилання у привітальному листі.

🥳 Ба більше, напередодні великої презентації журналу (про що дещо згодом) ми проведемо для спільноти камерну вечірку. Там наші підписники зможуть першими потримати у руках наш свіженький друкований випуск. Занотуйте собі дату — 29 квітня.

🫂 Ваша підписка підтримує нашу інституційну діяльність: оплату роботи редакторів та журналістів, необхідних сервісів для роботи, а також гонорарів авторам. Все, аби ми теж жили і працювали вам на радість!

Виросла — це коли згадала про дату 4/20 (20 квітня) через кілька днів, нікого не вітала навіть в «жарт» і мене ніхто не привітав.

Варто написати пару строк, бо дійсно незвичайна подія.

Вчора в трьох країнах (Португалія, Іспанія, Франція) був повний блекаут — без електроенергії, мобільного звʼязку та інтернету. Не працювало метро, ліфти, банківські картки; все це тривало з 11 ранку до пізнього вечора, навіть ночі.

Я не думала, що поїхавши з України, попаду в блекаут, землетрус та купу цікавих подій (бо здавалося, що найнебезпечніше саме в Україні), але життя показує, що трапитись може будь-що будь-де, і важливо як ти справляєшся саме з внутрішнім навантаженням, бо від цього залежатиме, як сприйматиметься зовнішнє.

Я колись писала, як реагували на відсутність інтернету на моїй колишній роботі, і тут ситуація мало відрізнялась. Люди повиходили на вулицю, розмовляли, грали в мʼяча, лежали на газонах і насолоджувались сонечком, читали. Я поспала в парку на траві, поспала вдома, поїла смачної дині, ближче до ночі вибралась дивитись на зірки (вони були особливо яскраві без світлового забруднення міста) і вперше побачила світлячків. 🥹

Мені пощастило в цей день не застрягти ніде в ліфті, не опинитись в аеропорті без можливості улетіти або не потрапити в халепу, як іншим (бо були різні ситуаціі, все таки, форс-мажор), тому я вдячна за вчорашній день і ті казкові спогади, що він залишив. 🤍