Нікому не потрібні мої супер таланти, але я тільки зараз усвідомила, що я могла* навізуалізувати класну ідею / сценарій для кліпа, коли слухала музику (не факт, що це можна було б легко зняти і з маленьким бюджетом, але в голові можливо все!)

*в дитинстві і підлітковому віці це було часто, бо слухала багато музики, тепер менше, бо нічого тепер не слухаю взагалі.

Наприклад, для пісні “We Appreciate Power“ Grimes я візуалізовувала таку ідею, що дві гендерно-нейтральні робот(еси?) влаштували збій системи, коли замість вбивати один одну, закохались один в одну. І ніби вони належали до різних «кланів» (я до деталей придумувала як вони виглядали, що умовно в «жилах» однієї «тече» біла кров, а в іншої — чорна, їх тіла напів-прозоро-сірі, нема статевих органів і при своїй оманливій фемінній тендітності це були просто машини для вбивств, яких не можна було легко зруйнувати чи вбити, як людину), і щось «зламалось» в їх AI-мізках, що вони, ідучи вбивати один одну, почали цілуватись, і їх крові змішались.

Це дуже давня фантазія, мабуть, ще до COVID та актуальної повномасштабної війни, чи розвитку штучного інтелекту як такого. Як би там не було, хочеться вірити, що кохання перемагає.

Повернулась додому (де тільки той дім?), але за відчуттями прямо дійсно додому — на серці спокійно, безпечно, хочеться проявляти турботу і затишок, обійматися, гратися з кішечкою і розглядати кожну квіточку на вулиці, дивитись, як за місяць відпустки змінилося місто.

А ще улюблена рутина! Тільки з перервою і на відстані цінуєш такі прості щасливі моменти.

Ще з приємного — через ранковий переліт мені треба було не спати всю ніч, тож ми з цією дівчиною проспілкувались кілька годин в аеропорту і обмінялись контактами. Можливо, це початок дружби. 🥹

Образ “Patriot”:

Червень майже закінчився, тож випускова редакторка «Люк» Олександра Пономаренко розповідає, що класного було у нашому медіа за цей час.

— Яків Столяров — перший, хто привіз знання про нову технологію будівництва. «Хроніки залізобетону»

Чому «Харків — залізобетон»? І ні, це не тільки про Держпром. У нашій новій серії текстів Дарина Карапетян розповідатиме, які архітектори, інженери та інші спеціалісти стояли за розвитком залізобетонного Харкова. Цей текст — про людину, з якої все і почалося.

— Як очолювати громадську організацію 60 років і не вигоріти? Приклад Христини Алчевської та її недільної школи у Харкові

Ми багато розповідали про родину Алчевських, і навіть готували біографію окремо Христини Алчевської. Цього разу із Вікою Нестеренко читаємо мемуари цієї видатної харківської просвітниці та відкриваємо для себе секрети її талановитого менеджмента.

— Василь Седляр — митець, бойчукіст, ще один розстріляний мешканець «Слова». «Харків, де твоє обличчя?»

Що ви знаєте про Василя Седляра? Чи можете пригадати хоча б одну його роботу? За сприяння сталинського режиму його ім’я та творчий наробок були знищені, і за свою діяльність він став одним з представників «Розстріляного відродження». У проєкті «Харків, де твоє обличчя?» ми знайомимося з цією постаттю, аби пам’ятати тих, кого намагалась вбити Росія.

У цьому місяці ми також запустили довгоочікуваний формат відео-подкастів, переобладнали під це редакцію і запросили багато крутих гостей. Перший випуск з Тією вже можна подивитись на нашому YouTube.

Також з цього місяця і надалі в нашому медіа з’являтимуться комікси від Романа Єрмілова. Зазирайте в наші регулярні музичні добірки від Макса Бурєнка, а також не вагайтеся купувати наш мерч і ставати частиною спільноти — плануємо багато душевних заходів у редакції та за її межами.

Остання пісня наживо і останній концерт гурту Black Sabbath.

5 липня 2025 року, Бірмінгем, Велика Британія.

Поки не знаю як пояснити цей концепт, але в останній час багато думаю, що гроші != задоволення життям і самореалізація.

Але також хочеться вірити, що й на перший погляд «беззмістовні» професії можуть наповнювати життя сенсом, якщо це те, що ти любиш, і іноді ці три категорії «любов, гроші, задоволення» можуть збігатися.