Придумала ідею мерча.
Футболка зі Скрябіним, який сидить в позі лотоса, і напис: «Не Злий Репер Дзеник».
Футболка зі Скрябіним, який сидить в позі лотоса, і напис: «Не Злий Репер Дзеник».
Повертаюсь в Європу, сиджу в автобусі. Дівчина поруч питає мене:
— Це у вас парфюм такий смачний? 🥰
— (я не користуюсь парфюмом) Я думала у вас. 🥰
*хіхікаєм*
— Це у вас парфюм такий смачний? 🥰
— (я не користуюсь парфюмом) Я думала у вас. 🥰
*хіхікаєм*
Нікому не потрібні мої супер таланти, але я тільки зараз усвідомила, що я могла* навізуалізувати класну ідею / сценарій для кліпа, коли слухала музику (не факт, що це можна було б легко зняти і з маленьким бюджетом, але в голові можливо все!)
*в дитинстві і підлітковому віці це було часто, бо слухала багато музики, тепер менше, бо нічого тепер не слухаю взагалі.
*в дитинстві і підлітковому віці це було часто, бо слухала багато музики, тепер менше, бо нічого тепер не слухаю взагалі.
его з лего 🇺🇦
Нікому не потрібні мої супер таланти, але я тільки зараз усвідомила, що я могла* навізуалізувати класну ідею / сценарій для кліпа, коли слухала музику (не факт, що це можна було б легко зняти і з маленьким бюджетом, але в голові можливо все!) *в дитинстві…
Наприклад, для пісні “We Appreciate Power“ Grimes я візуалізовувала таку ідею, що дві гендерно-нейтральні робот(еси?) влаштували збій системи, коли замість вбивати один одну, закохались один в одну. І ніби вони належали до різних «кланів» (я до деталей придумувала як вони виглядали, що умовно в «жилах» однієї «тече» біла кров, а в іншої — чорна, їх тіла напів-прозоро-сірі, нема статевих органів і при своїй оманливій фемінній тендітності це були просто машини для вбивств, яких не можна було легко зруйнувати чи вбити, як людину), і щось «зламалось» в їх AI-мізках, що вони, ідучи вбивати один одну, почали цілуватись, і їх крові змішались.
Це дуже давня фантазія, мабуть, ще до COVID та актуальної повномасштабної війни, чи розвитку штучного інтелекту як такого. Як би там не було, хочеться вірити, що кохання перемагає.
Це дуже давня фантазія, мабуть, ще до COVID та актуальної повномасштабної війни, чи розвитку штучного інтелекту як такого. Як би там не було, хочеться вірити, що кохання перемагає.
Повернулась додому (де тільки той дім?), але за відчуттями прямо дійсно додому — на серці спокійно, безпечно, хочеться проявляти турботу і затишок, обійматися, гратися з кішечкою і розглядати кожну квіточку на вулиці, дивитись, як за місяць відпустки змінилося місто.
А ще улюблена рутина! Тільки з перервою і на відстані цінуєш такі прості щасливі моменти.
А ще улюблена рутина! Тільки з перервою і на відстані цінуєш такі прості щасливі моменти.
его з лего 🇺🇦
Повертаюсь в Європу, сиджу в автобусі. Дівчина поруч питає мене: — Це у вас парфюм такий смачний? 🥰 — (я не користуюсь парфюмом) Я думала у вас. 🥰 *хіхікаєм*
Ще з приємного — через ранковий переліт мені треба було не спати всю ніч, тож ми з цією дівчиною проспілкувались кілька годин в аеропорту і обмінялись контактами. Можливо, це початок дружби. 🥹
Не хочу хвастатись, але я так харчувалась місяць.
1 фото — Саморобний чізкейк з маскарпоне, джемом з маракуї та ягодами. Робила подруга на свій день народження, але дала мені рецепт, і я 100% налаштована це готувати вдома;
2 фото — Грузинська кухня з дня народженння мого тата — в той день ввечері ми чули на літній терасі чотири вибухи, а вночі з 6 на 7 червня їх взагалі було 50-ть. Але навіть це не зіпсувало атмосферу свята, я багато сміялась і плакала, багато розмовляли за особисте;
5 фото — монастирські пиріжки з маком та корицею на набережній «Стрілка», коли один запах пиріжків та шум хвиль від човників відносить тебе на десятиріччя в минуле, коли студентами ми брали ці пиріжки, йшли на річку та мали найкращі побачення на Землі.
8 фото — смажене морозиво (воно існує!!) в Ужгороді, моєму офіційно третьому улюбленому місті в Україні після Енергодара та Харкова.
І це не просто про їжу чи смак, а саме про емоції, спогади та естетику.
1 фото — Саморобний чізкейк з маскарпоне, джемом з маракуї та ягодами. Робила подруга на свій день народження, але дала мені рецепт, і я 100% налаштована це готувати вдома;
2 фото — Грузинська кухня з дня народженння мого тата — в той день ввечері ми чули на літній терасі чотири вибухи, а вночі з 6 на 7 червня їх взагалі було 50-ть. Але навіть це не зіпсувало атмосферу свята, я багато сміялась і плакала, багато розмовляли за особисте;
5 фото — монастирські пиріжки з маком та корицею на набережній «Стрілка», коли один запах пиріжків та шум хвиль від човників відносить тебе на десятиріччя в минуле, коли студентами ми брали ці пиріжки, йшли на річку та мали найкращі побачення на Землі.
8 фото — смажене морозиво (воно існує!!) в Ужгороді, моєму офіційно третьому улюбленому місті в Україні після Енергодара та Харкова.
І це не просто про їжу чи смак, а саме про емоції, спогади та естетику.
Forwarded from Leksdr Clever
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Forwarded from Люк
Червень майже закінчився, тож випускова редакторка «Люк» Олександра Пономаренко розповідає, що класного було у нашому медіа за цей час.
— Яків Столяров — перший, хто привіз знання про нову технологію будівництва. «Хроніки залізобетону»
Чому «Харків — залізобетон»? І ні, це не тільки про Держпром. У нашій новій серії текстів Дарина Карапетян розповідатиме, які архітектори, інженери та інші спеціалісти стояли за розвитком залізобетонного Харкова. Цей текст — про людину, з якої все і почалося.
— Як очолювати громадську організацію 60 років і не вигоріти? Приклад Христини Алчевської та її недільної школи у Харкові
Ми багато розповідали про родину Алчевських, і навіть готували біографію окремо Христини Алчевської. Цього разу із Вікою Нестеренко читаємо мемуари цієї видатної харківської просвітниці та відкриваємо для себе секрети її талановитого менеджмента.
— Василь Седляр — митець, бойчукіст, ще один розстріляний мешканець «Слова». «Харків, де твоє обличчя?»
Що ви знаєте про Василя Седляра? Чи можете пригадати хоча б одну його роботу? За сприяння сталинського режиму його ім’я та творчий наробок були знищені, і за свою діяльність він став одним з представників «Розстріляного відродження». У проєкті «Харків, де твоє обличчя?» ми знайомимося з цією постаттю, аби пам’ятати тих, кого намагалась вбити Росія.
У цьому місяці ми також запустили довгоочікуваний формат відео-подкастів, переобладнали під це редакцію і запросили багато крутих гостей. Перший випуск з Тією вже можна подивитись на нашому YouTube.
Також з цього місяця і надалі в нашому медіа з’являтимуться комікси від Романа Єрмілова. Зазирайте в наші регулярні музичні добірки від Макса Бурєнка, а також не вагайтеся купувати наш мерч і ставати частиною спільноти — плануємо багато душевних заходів у редакції та за її межами.
— Яків Столяров — перший, хто привіз знання про нову технологію будівництва. «Хроніки залізобетону»
Чому «Харків — залізобетон»? І ні, це не тільки про Держпром. У нашій новій серії текстів Дарина Карапетян розповідатиме, які архітектори, інженери та інші спеціалісти стояли за розвитком залізобетонного Харкова. Цей текст — про людину, з якої все і почалося.
— Як очолювати громадську організацію 60 років і не вигоріти? Приклад Христини Алчевської та її недільної школи у Харкові
Ми багато розповідали про родину Алчевських, і навіть готували біографію окремо Христини Алчевської. Цього разу із Вікою Нестеренко читаємо мемуари цієї видатної харківської просвітниці та відкриваємо для себе секрети її талановитого менеджмента.
— Василь Седляр — митець, бойчукіст, ще один розстріляний мешканець «Слова». «Харків, де твоє обличчя?»
Що ви знаєте про Василя Седляра? Чи можете пригадати хоча б одну його роботу? За сприяння сталинського режиму його ім’я та творчий наробок були знищені, і за свою діяльність він став одним з представників «Розстріляного відродження». У проєкті «Харків, де твоє обличчя?» ми знайомимося з цією постаттю, аби пам’ятати тих, кого намагалась вбити Росія.
У цьому місяці ми також запустили довгоочікуваний формат відео-подкастів, переобладнали під це редакцію і запросили багато крутих гостей. Перший випуск з Тією вже можна подивитись на нашому YouTube.
Також з цього місяця і надалі в нашому медіа з’являтимуться комікси від Романа Єрмілова. Зазирайте в наші регулярні музичні добірки від Макса Бурєнка, а також не вагайтеся купувати наш мерч і ставати частиною спільноти — плануємо багато душевних заходів у редакції та за її межами.