Нагадую, що збираюся перебратися з телеграма сюди

‎«Горовий на звʼязку! » у WhatsApp: https://whatsapp.com/channel/0029Vb73PS2JuyAG6juHxU3M

не встиг приїхать, а вже в газеті написали https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/4049685-pid-cas-turu-do-ssa-pismennik-i-volonter-ruslan-gorovij-zibrav-grosi-na-50-masin-drov.html#

Сім років тому. Ранок 20 жовтня 2018 року. Я сиджу у майстра і роблю на плечі тату кицьки Зосі. В цей момент у мене в кишені починає розриватися телефон…

З Мариною Поплавською ми познайомилися наприкінці девʼяностих на зйомках пілотного телепроєкту. І не просто познайомилися, спільне дуркування на даху багатоповерхівки на Борщазі стало початком багаторічної дружби.

Маринка любила читати мою писанину. Мені розповідали, що досить часто читала гумористичні тексти вголос своїм друзям. А ще вона любила Зосю. Час від часу вона, скидаючи гроші на мої волонтерські проєкти, докидала деяку суму з приміткою «для Зосі». Я дзвонив, сварився, пояснював, що Зося ні в чому не має потреби і живе найкраще з можливих котячих життів. На що Маринка завжди сміялася і казала, що у дівчини не буває так, щоб вона зовсім ні в чому не нуждалася.

На початку жовтня вона знову кинула гроші, то ми з друзями їздили в інтернати. І знову кинула гроші для Зосі. І знову ми «сварилися в переписці».

В четвер, 18 жовтня я згадав, що маю купити щось кішці від Маринки. Купив, набрав її показав пакет з кормом.
– Ти де зараз? – спитав її.
– Я у Львові. На гастролях.
– А коли в Києві будеш?
– В суботу.
– О! Як приїдеш, набери, у мене є для тебе сюрприз.
Це була наша остання розмова. Я дуже шкодую, що не сказав їй тоді, що планую набити татуху Зосі. Тим більше, що вже мав ескіз…

Ранок 20 жовтня. Я дістаю з кишені телефон і розумію, що мій світ вкотре зломився – Маринка загинула на підʼїзді до Києва. Автобус, в якому артисти їхали з виступу, врізався у вантажівку…

Прощатися в Жовтневий ми ходили разом з Дарусею, якій ледь виповнився рік. Я ніс малу на руці й весь час відчував біль на шкірі від нової татухи… Навіть через роки, щоразу бачачи це тату в дзеркалі чи на фото, я згадую Маринку.

Мав це написати вчора, в день роковин, однак не зміг. Не стало сил. Люблю тебе, Маринко. Ніколи не забуду твою мініатюру «Мисливець», яку ти показувала на даху багатоповерхівки на Борщагівці.

https://www.buymeacoffee.com/ukrainew/kohevejare

Агов, полуношники, дивіться які гарні вірші людина пише?

https://www.tg-me.com/svit_lanka_official

Над хатою ганяють шахеда. Даруся дивиться по Нетфліксу серіал, я поставив каву і роблю школярці млинці на сніданок. Люда з дороги, ще спить.
Кулеметна черга. Вибух. Клацнув тостер, викинуло безглютеновий хліб дитині для ланча в школу.
Смс від вчительки, що краще почекать відбою тривоги, бо вона в заторі.
Поліз в соцмережі перевірити чи всі живі.
Звичайний ранок українця початку двадцять першого сторіччя.

Підтримуйте одне одного і сили оборони.

Це просто ахуєнно! А з урахуванням, що це зробив підліток, то слів нема

https://youtu.be/V3Kv-NSSdHs?si=etySEAZqxnBCaHSb

Хто знає якою мовою була в світі книжка з кацапської історіі? Гугліть

Чергові добрі новини. Ще пʼять обійсть мають підмогу на зиму. Адреси 16-20 тепер з дровами.

Днями мав можливість відвезти дрова на одну з адрес особисто. Поспілкувався, записав відео, скоро побачите. А поки дякую кожному, хто приходив на зустрічі в США і купував книжки. І кожному, хто допомагав ці зустрічі організувати.

Слово перетворилося на діло. В даному випадку на допомогу найбільш незахищеним і постраждалим від окупанта. Зустрінемося на шляхах, які ведуть до перемоги.

Фото тут

https://www.buymeacoffee.com/ukrainew/16-20-4139840

Продам підручник для написання майбутнього диктанту

https://www.tatysho-publisher.com.ua/prod/544270

Оце поки не вклалися, саме час присвятити 2 хвилини і підписати петицію для присвоєння Юрі Саєнко високого звання. Я вірю, що для справедливості треба небагато — просто не мовчати, просто докласти зусиль. Хай далі влада вирішує хто вартий звання, а хто ні. А наше діло вказати на людину.

https://petition.president.gov.ua/petition/251506

Свою останню евакуацію Юра здійснив під селом Олексіївка Сумської області, де загинув від удару ворожого дрона. Він проявив себе як справжній воїн - діяв без паніки, допомагав, під обстрілами виносив важкопораненого бійця, до останнього.

Давайте зробимо добру справу разом. Підпишіть.

Сьогодні не планував їхати на села, однак є три адреси, потреби яких нема куди відкладати. Отже, Вишгородщина. Дощ, який лив у Києві, раптово припинився відразу за знаком «Кінець межі міста». Про негоду нагадували лише хмари, які рухалися дуже швидко, і вітер, який ганяв листя на дорозі.

Димер. Перша зупинка – багатодітна родина. Тут трійко дівчат. Цього разу все, що я привіз, – на меншу. Це Дарусині речі, з яких вона виросла, поки була в Америці.

Містечко притихло, на вулицях порожньо. Раптом з-за рогу з’являються трохи червононосі астронавти – несуть на точку акумулятор міняти на самогон.
– Добре було полювання? – питаю.
– Та ні, – лякаються, – це наш.
– Та звідки у вас акумулятор?
– Це, щоб коли світла немає, лампочку включать, колись розжилися.
– А тепер як будете?
Один лише махнув рукою, мовляв, не питай, і пішли далі.

Наступна адреса. «Нєвєста». Люда зібрала їй теплі речі, тож мав завезти, поки не пізно. Плюс шампуні, відра, їжа.
– Як справи?
– Добре.
– Скучила?
– Ні.
Сміється, забирає привезене. Гавкають пси, чую, в загородці ґелґочуть гуси, отже, справи йдуть непогано.
– Ти поміряй все, якщо щось не підійде, то віддай комусь. А я тобі ще привезу те, що треба.
– Добре.

Остання на сьогодні адреса навпроти. Тут живе бабуся Олександра. Дрова, які їй привезли, вже акуратно складені під парканом на подвір'ї.
– Доброго ранку! – вітаюся. – Шо ви тут?
– Варю кашу з гарбуза. Хочеш, дівчатам гарбуз дам?
– Та ми такі їдоки, що в нас гарбуз ще є з літа.
Бачу, що у бабусі не дуже добре з правою рукою, тримає її напівзігнутою, намагається не рухати.
– Що з рукою?
– Та що з рукою? Старість з рукою. Добре, що ти минулого разу привіз оті ліки знеболювальні.
– Ібупрофен?
– Так. Той, що 600 одиниць. В мене оце як сильно боліла, я випила таблетку, а потім ще одну.
– Ого, стільки не можна!
– Та я вже розумію, що не можна, але знеболило добре.
– Ви так долікуєтесь до цвинтаря.
– Ні, я вже тепер обережна.

Мотнувся швидко в аптеку, докупив те, чого не вистачало. Оскільки перед Америкою набрав добряче, то цього разу це порівняно лайтова закупівля. Повернувся, віддав. Бабуся розповідає новини. Домовилася з кимось із місцевих і їй перекрили таки веранду. Але, як завжди, не доробили, і тече ще більше.
– Вранці встала – чо́вна треба. Обіцяв на цьому тижні коньок поставить, бо інакше затікає. Воно, бачиш, вся хата в каструлях. І відра твої, що ти привіз, використовую.
Приніс з машини ще два відра.
– Нате, зайвими не будуть. Ну, все, погнав. Будьте мені крепкі.

Вийшов з двору, а капот вже окупував місцевий кіт.
– Поїдеш на Київ?
Кіт незадоволено зіскочив вниз і пішов по своїх котячих справах.

На цьому все. Американо в місцевій «Цукерочці», смол-талк з військовим, якого знаю ще з Донбасу і раптом побачив тут, і погнав на Київ.
Робімо добро, а там побачимо.

Фото тут

https://www.buymeacoffee.com/ukrainew/sewakomema

Надиктуй мені диктант про міжʼярʼя.
Хай впадуть всі літаки заполяр’ї

Надиктуй мені диктант про леліточки
Нехай змокне в полі ворог до ниточки.

Надиктуй про обізяну й Патрона
Най клює ворожий череп ворона.

І про пітятко диктуй не вагайся
Най від ворога лишаться лиш яйця.

Надиктуй мені диктант прям допіру
Не було б щоб у русні зроду миру.

Надиктовуй ті диктанти щороку.
Най кацапи ляжуть в яму глибоку.

Провіз ложку з Алькатраса. Розігрую.
Подробиці тут

https://www.facebook.com/share/17a2oA5XWy/?mibextid=wwXIfr

Хто хоче просто за донати б на кісткові імпланти для поранених, то ось

для СВОЇх

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/7QcSRjqPWq

💳Номер картки банки
4874 1000 2213 8377

Включить

https://youtu.be/d2DymttROew?si=gM8uYT4RO5dU5hSw

У нас з Дарусею нова забава. Увечері ми вдвох намагаємося написати віршик, щоб зранку за сніданком, за допомогою штучного інтелекту написати пісню. щось виходить добре, щось не дуже, однак така забава дуже помічна, оскільки допомагає Даусі перейти з англійської на українську і запам’ятовувати українські слова, відмінки і взагалі побудову речень.

Скоро в нас буде цілий альбом дурнуватих пісеньок. І це круто. Дуже раджу всім. І гратиметеся з дитиною і час проведете добре разом.

#будніДРГ

Київ. Вулиця Прахових. Розмовляю з охоронцем бізнес-центру.
– І, шо? – питаю, - задовольняє тебе робота?
- Ну як, - каже, - сиджу отут, щоранку бачу йдуть дівчата на роботу. Гарні. Аж хочеться. Ввечері бачу як йдуть з роботи. Такі самі гарні, а вже не хочеться. Значить задовольняє.
- Та це ж нігдот, - сміюся.
- Та все життя в нас анігдот, - сміється у відповідь.
#КиєвеМій