✒️ The New Yorker опублікував декілька вирізок з матеріалів цього архіву (які увійдуть в нову книгу «Notes to John», що має вийти 22 квітня 2025 року) про терапевтичні сесії, які Дідіон мала та в яких вона висловлювала переживання за долю доньки, за власне старіння та за складну сімейну динаміку

Нижче я опублікую переклад однієї такої вирізки:

11 жовтня 2000 року

Я сіла і відразу почала плакати.

«Про що ви зараз думаєте» запитав доктор МакКіннон.

Я сказала, що не знаю. Я рідко плакала. Насправді я ніколи не плакала під час кризових ситуацій. Мені просто було дуже важко сидіти навпроти когось і розмовляти.

«Зрозуміло, що в повсякденному житті ви стримуєте сльози — інакше люди навколо подумали б, що ви їх звинувачуєте в чомусь і почувалися б винними. Але тут ситуація інша, і мені не потрібно почуватися винним. Вам сьогодні складніше розмовляти, ніж зазвичай?»

Я сказала ні, кожного дня.

«Але ви згадали про це сьогодні».

Я пояснила, що підняла це питання сьогодні, бо мене здивувало, як швидко я розплакалась, просто сівши перед ним, хоча він навіть не промовив ні слова. Особливо дивно це було тому, що мій настрій був насправді непоганий — я навіть відчувала, що вперше за довгий час бачу промінь надії. Тож єдине пояснення, яке я могла знайти, — мені надзвичайно складно примусити себе говорити про власні почуття.

«Хто вас змушує» запитав він.

«Саме тому я й прийшла, – відповіла я. – Не можу просто мовчки тут сидіти».

«Насправді могли б, якби захотіли, – заперечив він. – Але вважаю, вам краще замислитись, що насправді означають ці сльози. Сльози можуть виражати різноманітні почуття, особливо у таких емоційно чутливих людей, як ви. Це може бути полегшення, радість чи будь-яка комбінація складних емоцій. Ви згадували, що відчули, ніби побачили промінь світла».
Я розповіла, що вчора пережила своєрідне осяяння щодо моїх подальших кроків. Мені вдалося завершити велику політичну статтю, над якою я працювала – вона була готова, і я навіть бачила її опублікованою на вихідних.

Раптом питання «що далі?» — те, яке я постійно відкладала — вимагало негайного рішення. Вчора мене осяяла думка: я могла б використати свої попередні статті про Каліфорнію, особливо одну з них, як основу для більш серйозного есе чи навіть книги. Ці тексти торкались тем, які хвилювали мене роками, але особливо цього року, оскільки ставлення, яке в них відображалось, стало предметом наших постійних розмов. Наприклад, мотив переселення — очищення через виживання, спасіння заради чого, нігілістичні погляди. І всі ті історії та непорозуміння, які вони створювали.

«Це справді захоплює» відповів він.

«І звільняє. Можливо, ви прийшли сюди й почали плакати від радості, вперше відчувши таку свободу. Ви знайшли щось, що дійсно може вас захопити і допомогти відсунути проблеми. Саме це вам було потрібно протягом року — найочевидніша річ у вашому випадку. Вам необхідно працювати, і працювати над чимось значущим. Це не егоїзм. Це життєво важливо для вашого виживання».

Я сказала, що ми практично полишили роботу в кіно. Ми рухались до цього весь рік, але тільки зараз рішення стало остаточним.

«Пригадую, одне з перших, що ви мені розповіли — про зустріч у Каліфорнії, яка вас засмутила й пригнітила. Очевидно, з різних причин, включно з молодіжною орієнтацією індустрії, ця робота не покращувала ваш стан».

Тільки фінансово, відповіла я. І це те, з чим нам доведеться розібратися.

«Ви надзвичайно сильна. Ви здивуєтесь, з чим зможете впоратись, займаючись справою, яка вам до душі».

З приємних новин — минулого тижня о 3 ранку (не питайте, ледь вижила) провела лекцію для курсу Litosvita на тему «Блогінг та журналістика» і… отримала дуже-дуже велику кількість позитивних відгуків 🥹

Я, звісно, знала, що досвіду в мене дуже багато, але я вперше робила лекцію саме опираючись на власний досвід письма для блогів та для журналів/медіа, тому була надзвичайно рада, що він відгукнувся для студентів

Тому маю гарні новини для тих, кого цікавить ця тема — вже незабаром відкрию запис на курс «Основи письма» (4-5 онлайн-лекцій) + практичні домашні завдання ✍🏻

Він ідеально підійде для тих, хто хоче зрозуміти: як класно писати (що для блогу, що для видань, що для себе — про останній пункт більше згодом 🤫), як знайти свій голос та що потрібно зробити, аби побудувати на цьому карʼєру

Ви це вже бачили? Netflix оголосив акторський склад адаптації «Гордість та упередження», сценарій який буде написаний (!!!) Доллі Алдертон 💔

Що ми маємо: 6 серій та в головних ролях Емма Корін (Елізабет Беннет), надзвичайна Олівія Колман (пані Беннет) та Джек Ловден (Дарсі!)

У віці 89 року з життя пішов гігант латиноамериканської літератури, перуанський лауреат Нобелівської премії, Маріо Варгас Ллоса

Його літературна творчість відзначається експериментальним стилем письма з використанням складних наративних технік, зокрема нелінійної хронології та зміни перспектив оповіді, гострою соціально-політичною критикою, особливо щодо авторитаризму, військових режимів та корупції в Латинській Америці та майстерним використанням діалогів та внутрішніх монологів для розкриття характерів героїв

Пан Ллоса був завзятим прихильником України та рішуче виступав проти російської агресії що у 2014, що у 2022 році

Я щойно побачила такий цікавий кейс про спалення книг, журналістику та свободу слова, поспішаю ділитися ним з вами —

Декілька днів тому чоловік у штаті Мен придбав рекламу у газеті рекламуючи наступну подію:

Червневе спалення книг: під час Місяця Гордості New England White Network (назва його неонацистської організації) буде святкувати так, ніби на дворі 1933 рік.

Як ви можете уявити, це викликало обурення, тому що як нас всіх навчив Генріх Гейне: де спалюють книги, почнуть спалювати людей.

Але найцікавіше було потім, коли головний редактор газети опублікував лист (ви його можете прочитати ось тут) про своє рішення опублікувати цю рекламу, аргументуючи це підтримкою свободи слова. Він стверджує, що відмова публікувати рекламу була б рівнозначною самому спаленню книг, оскільки обмежувала б доступ до інформації?.. Хоча редактор особисто не погоджується з ідеєю спалення книг і не вважає себе неонацистом, він вважає, що свобода слова повинна захищати саме ті висловлювання, з якими ми не згодні, і не дозволить «натовпу войовничих хуліганів» переконати його відмовитися від захисту цього принципу. Ой вей.

Що ми тут маємо:
— хибна еквівалентність: порівняння відмови публікувати рекламу зі спаленням книг є логічною помилкою, бо редакційні рішення щодо змісту видання — це стандартна журналістська практика, а не цензура
— last I checked, то реклама нацистських акцій далеко виходить за межі простого вираження ідей;
— перша поправка американської конституції захищає свободу слова від втручання держави, але не зобов'язує приватні медіа публікувати будь-які матеріали;
— ось це просто моє улюблене, бо прикриватися професійними стандартами ми любимо, але чомусь забуваємо, що етичні кодекси журналістики взагалі-то вимагають уникати публікацій, що розпалюють ненависть, пропагують насильство чи дискримінацію;
— хоч редактор намагається показати свою нейтральність, але у питаннях просування ідеологій, історично пов'язаних з геноцидом, така позиція стає де-факто підтримкою (упс).

Я торік ось тут написала статтю для United24 про те, чому росія спалює українські книги та атакує друкарні саме для тих за кордоном, хто не розуміє чому ці атаки не лише навмисні, але й сплановані

Після публікації отримала багато відгуків від іноземців + в тому числі від тих, хто не бачив фізичну книгу як політично-соціальний інструмент

На жаль, лише от-от люди починають відстрілювати те, що ми з вами розуміли ще років так 10 тому точно і, напевно, пройде стільки ж років, аби іноземці перестали масово писати про толстоєвських на кожному кроці й тим самим припинили поширювали наративи пов'язані з росією, які не відповідають дійсності 

Також додам, що в мене ще давно була запланована лекція на цю тему (спалення книг та значення цього процесу), але новина в минулому пості змусила запустити цей процес хутчіше, тому пізніше сьогодні відкрию попередню реєстрацію ✌🏻

🔥 Реєстрація на лекцію «Історія спалення книг: від Стародавнього Китаю до повномасштабної війни в Україні»

Коли: 27/04/25 о 11:00 за Києвом
Ціна: 400 гривень

Що тебе очікує:

— інтерактивна 2-х годинна лекція з можливістю поставити запитання наприкінці
— дослідження різноманітних мотивів знищення книг: від політичних маніпуляцій до релігійних переслідувань та ідеологічних чисток
— осмислення ролі книг як фундаментальних носіїв колективної пам'яті, культурних кодів та національної ідентичності
— історична подорож від перших задокументованих випадків знищення текстів у Стародавньому Китаї до революційних пожеж Французької революції, тоталітарних бібліоцидів ХХ століття та сучасних форм цифрового стирання інформації
— глибокий аналіз феномену книгопалення через концепції лінгвіциду та культурного геноциду з конкретними прикладами з нацистської Німеччини, колоніальних режимів та сучасних воєнних конфліктів
— розкриття пророчої сили слів Гайнріха Гайне про те, що «там, де спалюють книги, зрештою спалюватимуть і людей» у контексті сьогодення, та розуміння того, як мова і література перетворюються з об'єктів знищення на потужні інструменти спротиву колоніальному пануванню
— і наостанок ти дізнаєшся, що ми всі (й кожен з нас) можемо робити для протидії культурного геноциду та знищення інтелектуальної спадщини, яка практичні кроки із захисту книг та бібліотек доступні громадянському суспільству та як підтримувати ініціативи зі збереження культурної пам'яті в умовах війни та окупації

Бонуси після лекції:

— запис та доступ до нього впродовж 2-х місяців
— ретельно підібраний список джерел, який допоможе поглибити свої знання теми

Реєстрація ось тут!

Мама моєї подруги приїхала в Австралію і привезла мені те, на що я так довго чекала.

Я розуміла, що багаж у неї не безлімітний, тому було прийнято рішення вибрати всього одну українську книгу.

Мені аж цікаво, чи ви зможете її вгадати, хоча ви тут всі експерти і досить непогано вже знаєте мої інтереси 😂

Розходимось, бо ви вгадали все за 35 секунд 😂

З ВАМИ НОРМАЛЬНО НАВІТЬ НЕ МОЖНА ТАКІ ШТУКИ РОБИТИ, БО ВИ ВСЕ ЗНАЄТЕ, ЧОГО ВИ ТАКІ УВАЖНІ, КЛАСНІ ТА РОЗУМНІ?!

Але «Перший Вінок» у мене в руках і я берусь за його читання! Ура!