Я торік ось тут написала статтю для United24 про те, чому росія спалює українські книги та атакує друкарні саме для тих за кордоном, хто не розуміє чому ці атаки не лише навмисні, але й сплановані
Після публікації отримала багато відгуків від іноземців + в тому числі від тих, хто не бачив фізичну книгу як політично-соціальний інструмент
На жаль, лише от-от люди починають відстрілювати те, що ми з вами розуміли ще років так 10 тому точно і, напевно, пройде стільки ж років, аби іноземці перестали масово писати про толстоєвських на кожному кроці й тим самим припинили поширювали наративи пов'язані з росією, які не відповідають дійсності
Також додам, що в мене ще давно була запланована лекція на цю тему (спалення книг та значення цього процесу), але новина в минулому пості змусила запустити цей процес хутчіше, тому пізніше сьогодні відкрию попередню реєстрацію ✌🏻
Після публікації отримала багато відгуків від іноземців + в тому числі від тих, хто не бачив фізичну книгу як політично-соціальний інструмент
На жаль, лише от-от люди починають відстрілювати те, що ми з вами розуміли ще років так 10 тому точно і, напевно, пройде стільки ж років, аби іноземці перестали масово писати про толстоєвських на кожному кроці й тим самим припинили поширювали наративи пов'язані з росією, які не відповідають дійсності
Також додам, що в мене ще давно була запланована лекція на цю тему (спалення книг та значення цього процесу), але новина в минулому пості змусила запустити цей процес хутчіше, тому пізніше сьогодні відкрию попередню реєстрацію ✌🏻
UNITED24 Media
In the Aftermath of Russia's Attack on a Printing House in Kharkiv, Here's Their Logic Behind the Killing of Ukrainian…
On May 23rd, Russia destroyed a Ukrainian book printing facility in Kharkiv with missiles—killing 7 people and injuring 20+ more. Images of Ukrainian books bur…
Мама моєї подруги приїхала в Австралію і привезла мені те, на що я так довго чекала.
Я розуміла, що багаж у неї не безлімітний, тому було прийнято рішення вибрати всього одну українську книгу.
Мені аж цікаво, чи ви зможете її вгадати, хоча ви тут всі експерти і досить непогано вже знаєте мої інтереси 😂
Я розуміла, що багаж у неї не безлімітний, тому було прийнято рішення вибрати всього одну українську книгу.
Мені аж цікаво, чи ви зможете її вгадати, хоча ви тут всі експерти і досить непогано вже знаєте мої інтереси 😂
📖 Неймовірні книжкові ілюстрації корейського художника Jungho Lee, які переміщають нас у світ спокою та мрій
Поспішаю до вас з маленькими (але водночас великими) новинами — ваша пані блогерка сьогодні отримала дозвіл на постійне проживання в Австралії 🥹🎉
Що це означає для мене? Австралія стала (офіційно) моїм четвертим домом! Після Канади, України та Японії! Вуху!
Думаю, що тепер я таки офіційно зобовʼязана написати пост про свої враження від життя тут? Ви мені тільки дайте знати, що саме вам цікаво і я поділюсь тим, що знаю!
Що це означає для мене? Австралія стала (офіційно) моїм четвертим домом! Після Канади, України та Японії! Вуху!
Думаю, що тепер я таки офіційно зобовʼязана написати пост про свої враження від життя тут? Ви мені тільки дайте знати, що саме вам цікаво і я поділюсь тим, що знаю!
Обіцяла ж вам написати пост про Австралію, тому ловіть його в тій формі, на яку я зараз здатна —
Я щаслива, що я можу вийти на вулицю і на кожному кроці чути як люди обговорюють Україну, ранкові обстріли, засуджують Трампа (ба, навіть не засуджують, а відверто називають його «найгіршим, що є у світі після путіна») і шукають шляхи як ще вони нам можуть допомогти
Я щаслива, що мала можливість жити 8 років в Японії, яка зробила все (і продовжує!) в своїх силах для допомоги нам, а тепер я маю змогу жити в Австралії, яка далеко, далеко, далеко не байдужа до нас
А я ж сподіваюсь, що ви всі у безпеці і що ми всі колективно конвертуємо злість у донати 🫂
Я щаслива, що я можу вийти на вулицю і на кожному кроці чути як люди обговорюють Україну, ранкові обстріли, засуджують Трампа (ба, навіть не засуджують, а відверто називають його «найгіршим, що є у світі після путіна») і шукають шляхи як ще вони нам можуть допомогти
Я щаслива, що мала можливість жити 8 років в Японії, яка зробила все (і продовжує!) в своїх силах для допомоги нам, а тепер я маю змогу жити в Австралії, яка далеко, далеко, далеко не байдужа до нас
А я ж сподіваюсь, що ви всі у безпеці і що ми всі колективно конвертуємо злість у донати 🫂
Якщо ви хочете допомогти військовим і отримати доступ до моєї лекції «Мадонни, відьми, діви, шлюхи й суки: жіночі архетипи в літературі», яку я організувала для збору «Марш Жінок», то ви можете:
1. Зробити донат ось тут на суму від 108 гривень
2. Отримати посилання одразу після донату в групу, де на вас чекатиме лекція + додаткові матеріали
Ми наразі змогли зібрали 46,000/57,000, тому ваша допомога тут все ще потрібна 🫂
1. Зробити донат ось тут на суму від 108 гривень
2. Отримати посилання одразу після донату в групу, де на вас чекатиме лекція + додаткові матеріали
Ми наразі змогли зібрали 46,000/57,000, тому ваша допомога тут все ще потрібна 🫂
🇦🇺 Великий пост про Австралію: чому я тут, які у мене враження, більше про мої плани та відповіді на ваші запитання!
Отже, почну з найголовнішого — я ніколи, ніколи, ніколи в житті не очікувала, що я буду тут жити. Я ніколи не розглядала Австралію як потенційне місце для проживання, ба, мої думки щодо цієї теми завжди йшли або до Японії, або до Шотландії (однозначно скажу, що якби не 8 років в Токіо, то я неодмінно була б зараз десь в Единбурзі чи у Глазго), але життя мало інші плани, коли воно звело мою дорогу з австралійцем, який став моїм нареченим.
Але, що цікаво — наші відносини не стали каталізатором переїзду, ним стала Японія.
В якийсь момент (а точніше, десь на 5 році проживання в Токіо), ми з нареченим колективно збагнули, що майбутнього тут для двох молодих й амбітних людей немає. На той момент до мого стресу сильно додавало те, що Японія найбільш сексистська держава в якій я коли-небудь проживала (ви можете ось тут глянути відео про те, які чинники додали до мого рішення переїхати) + те, що в столиці з року на рік очікувався великий землетрус, який я точно не хотіла спробувати (бо тут питання було саме в цьому) пережити.
Ми вирішили, що якщо десь ми й маємо змогу побудувати успішні кар'єри, так це в англомовній країні, тому ми вирішили зібрати документи та податися на партнерську візу в Австралію. Нам сказали, що ми можемо орієнтуватися на те, що можливість переїхати в Австралію я матиму не раніше після 24-48 місяців очікування, тому ми не поспіхи впродовж місяців збирали документи та подали все-все в імміграцію... 22 лютого 2022 року. Ну, а що трапилось через 2 дні ви самі знаєте. Але далі трапилось те, чого ми не очікували — австралійський уряд видав мені візу в рекордний (!) один тиждень і ми почали готуватися. Але тут знов втрутилось життя (разом з війною) і наступні два роки я повністю сфокусувала свою увагу на тому, аби розвивати свою благодійну організацію та допомагати українцям. Тому повноцінно переїхати вийшло лише в червні 2024 року і з того моменту я повноцінно живу в Сіднеї!
До того ж, декілька днів тому я отримала фінальну частину своєї партнерської візи й тепер маю право без обмежень й лімітів проживати в Австралії! Ура!
Так ось... які у мене враження після року тут? Як мені Австралія у порівнянні з Японією та Україною? Нижче продублюю те, чим я ділилась у своєму ТікТоці та додам ще декілька слів, бо вражень дуже-дуже-дуже багато і майже всі вони позитивні.
Отже, почну з найголовнішого — я ніколи, ніколи, ніколи в житті не очікувала, що я буду тут жити. Я ніколи не розглядала Австралію як потенційне місце для проживання, ба, мої думки щодо цієї теми завжди йшли або до Японії, або до Шотландії (однозначно скажу, що якби не 8 років в Токіо, то я неодмінно була б зараз десь в Единбурзі чи у Глазго), але життя мало інші плани, коли воно звело мою дорогу з австралійцем, який став моїм нареченим.
Але, що цікаво — наші відносини не стали каталізатором переїзду, ним стала Японія.
В якийсь момент (а точніше, десь на 5 році проживання в Токіо), ми з нареченим колективно збагнули, що майбутнього тут для двох молодих й амбітних людей немає. На той момент до мого стресу сильно додавало те, що Японія найбільш сексистська держава в якій я коли-небудь проживала (ви можете ось тут глянути відео про те, які чинники додали до мого рішення переїхати) + те, що в столиці з року на рік очікувався великий землетрус, який я точно не хотіла спробувати (бо тут питання було саме в цьому) пережити.
Ми вирішили, що якщо десь ми й маємо змогу побудувати успішні кар'єри, так це в англомовній країні, тому ми вирішили зібрати документи та податися на партнерську візу в Австралію. Нам сказали, що ми можемо орієнтуватися на те, що можливість переїхати в Австралію я матиму не раніше після 24-48 місяців очікування, тому ми не поспіхи впродовж місяців збирали документи та подали все-все в імміграцію... 22 лютого 2022 року. Ну, а що трапилось через 2 дні ви самі знаєте. Але далі трапилось те, чого ми не очікували — австралійський уряд видав мені візу в рекордний (!) один тиждень і ми почали готуватися. Але тут знов втрутилось життя (разом з війною) і наступні два роки я повністю сфокусувала свою увагу на тому, аби розвивати свою благодійну організацію та допомагати українцям. Тому повноцінно переїхати вийшло лише в червні 2024 року і з того моменту я повноцінно живу в Сіднеї!
До того ж, декілька днів тому я отримала фінальну частину своєї партнерської візи й тепер маю право без обмежень й лімітів проживати в Австралії! Ура!
Так ось... які у мене враження після року тут? Як мені Австралія у порівнянні з Японією та Україною? Нижче продублюю те, чим я ділилась у своєму ТікТоці та додам ще декілька слів, бо вражень дуже-дуже-дуже багато і майже всі вони позитивні.