Коли людина усвідомлює справжню жертву Христа, і розуміє, що ця благодать була не заслуженою, то тим самим вона починає усвідомлювати всю Любов Христа до неї.

Пізніше приходить усвідомлення, що всі люди отримали цю благодать однаково і що всі ми без Бога мертві і грішні і немає когось кращого / когось гіршого - без Його крові всі ми однаково мертві.

Тож пізніше, коли ми дивимося на брата чи сестру, ми бачимо того, кого Бог помилував так само, як і нас. Це викорінює гордість, сварки, відокремлення.