«Живемо у світі, де пробуємо на смак Небеса (Божу любов і доброту) і пекло (відсутність Бога і Його шляхів). Тому Бог і не відкриває себе нам повністю. В певних обставинах і сферах нашого життя ми відчуваємо відсутність Бога, що супроводжується болем і випробуваннями.

Ми дегустуємо лише мініатюру Небес і пекла.

…Ми, Божі вічні створіння, дегустуємо Небо і пекло, щоб вільно обрати Бога. Оксфордський професор К. С. Льюїс колись сказав: «Бог шепоче до нас у наших задоволеннях, говорить у нашому сумлінні, але кричить у нашому болю — це Його рупор, що через нього Він хоче пробудити глухий світ».

— Джон Берк. Уявити собі Небеса. (буде українською у видавництві Кана, оригінал: Burke, John. Imagine Heaven: Near-Death Experiences, God’s Promises, and the Exhilarating Future That Awaits You. Grand Rapids: Baker Books, 2015. 348 s.)

Бог завжди говорить в потенціал людини.

"Жіночність не є слабкістю, це інший тип сили."

Клайв Льюїс

Культура каже, що почуття любові — основа любовних вчинків. Але правдивішим є те, що дії з любов’ю поступово породжують почуття любові.

Тім Келлер

как-то услышала одну фразу, которая меня поразила:

даже зная всё про Иуду, Иисус доверял ему до конца ❤️‍🩹

какое же у Него сердце 😩❤️‍🩹🪐✨

Люди цього світу не читають Біблію, але читаю нас, читають наші профілі.

Роман Кравчук

Бог мне всегда вовремя…

Знаете, сегодня я услышала не очень хорошее про одних людей и подумала: «ну как же так можно?»

А потом меня вставило:
Таня, а ты действительно их любишь? Или радуешься, когда кто-то оступается, чтобы на их фоне чувствовать себя лучше?

Мне стало не по себе.
Люблю ли я этих людей и желаю ли им расти, становиться лучше?

Или я превращаюсь в старшего брата блудного сына, который, обращаясь к отцу, называет брата не «мой брат», а «твой сын»?

Молюсь ли я за тех, кто оступается?

И вижу ли я, сколько Бог прощает мне самой каждый день?

Я нуждаюсь в Божьей благодати каждый день 🙏🥹❤️‍🩹

если вы не теряете друзей, то вы не растете…

мы спасены не добрыми делами, а для добрых дел 🩹

проживаю зараз внутрішнє мовчання.
тиша, яку я не можу пояснити чи дати визначення. тиша, яка не розʼєднує мене з Тобою, а навпаки - говорить більше, ніж можливо сказати словами. тиша Твоєї присутності, але відсутності слів. присутність, яка відчувається більше, ніж якість поради чи голосні слова. тиша обіймів й ніжності. а може, зовсім й не ніжності, й зовсім не обіймів.
це як знати близьку тобі людину та відчувати її емоції тоді, коли вона тобі про них не говорила. розуміти поглядом, дотиком та мовчанням. розуміти мовчанням. так дивно. що це за здатність така? напевно, вона можлива лише тоді, коли обидва опонента проговорили до цього сотнями годин й наобіймалися десятками обіймів. чи є в мене такі люди, окрім Тебе?

знаєш, Бог, мовчанням я можу більше слів Тобі сказати, ніж довгими молитвами.
й взагалі, що таке молитва? чому це визначення не можна назвати просто “розмовою” або “присутністю”? навіщо обмежуватись? молитовна присутність, воззєднання мого серця з Тобою. але хіба ми хоч колись “роззєднувались”?

в мені просто мовчання. мовчання, повнодостатнє в своїй значимості. таке, що заповнює кожний куточок серця та не потребує пояснень, бо їх немає. немає ніяких пояснень. лише Твоя присутність та Твоє розуміння тиші, до якої Ти ж і приводиш, бо хочеш, щоб слова зовнішнього світу стихли настільки, наскільки дозволить це слово - “тиша”.

є мовчання, яке вбиває. є таке, що наповнює. в якомусь з них хочеться кричати, в якомусь - вслуховуватись.
інколи від цієї тиші хочеться втекти, бо вона занадто голосно бʼє по серцю.

так і роблю. втікаю в музику, людей, книги, природу й будь-що інше. інколи плачу, деколи сміюсь чи наповнюю свій день кимось й чимось. деколи вбиваю свій час. лежу на підлозі годинами та чую стукіт годинника - тік, тік, тік. важко тут не подумати, що так люди і зходять з розуму, але якщо б в мене не було відпочинку від цього стану й якщо б я не бачила сенс всього в Тобі - напевно, так і сталось би. часто сідаю, включаю класику і вслуховуюсь в дивні звуки скрипки, які визвучують мій стан і наповнюють присмаком життя, вбиваючу тишею, кімнату.

людині, яка черпає відновлення в самотності, важко прийняти те, що ця самотність вирішила підвести її та показати жахливо іншу сторону слова “самотність”. одночасно відчуваю протилежні відчуття, вимовляючи це слово. “самотність”. самотність. те, без чого неможливо, але з чим вжитись теж неможливо. самотність надихає. самотність вбиває. самотність дає поштовх до осмислення багатьох речей. самотність руйнує можливість вивчати життя любові й перебувати в спільності з найціннішими. самотність засліплює очі, але без самотності очі ніколи не зможуть побачити те, що важливо висвітлити. самотність руйнує. самотність зцілює. самотність обмежує. самотність відкриває величезні можливості. самотність відроджує творчість й стає рушівною силою в її реалізації. самотність унеможливлює існування сенсу творити щось для “когось” ілюзорного. самотність - ворог. самотність - друг. то що або хто робить її тою чи іншою?

а потім кажу собі: “достатньо” та оживаю. точніш, Ти оживляєш й нагадуєш “Я Є”. потім ніжністю відкриваєш чи викриваєш деякі речі та, надихаючи на нові горизонти, ведеш на крок далі.

знаєш, Бог, якщо б Тебе не було в моєму житті, я б ніколи не погодилась проходити те, через що проходжу й крокувати в ту тремтливу невідомість, в якій Ти хочеш бачити мене.

я верю, что каждый христианин носит в сердце боль за других.

задумайся: за кого именно болит твое сердце?

возможно, Бог через это приглашает тебя служить этим людям.

без Нього свобода обертається на нове рабство

если у тебя есть побуждение кому-то что-то сказать, подбодрить, сделать маленькую приятность, запостить стих из Библии –
делай! ты никогда не знаешь, кому это нужно!

ты не знаешь, какой период проходит человек. твоё сообщение может поддержать.

когда у тебя появилось побуждение что-то сказать, значит, появился слушатель, подготовленный это услышать.

Дух Святой знает, в чем нуждаются конкретные люди. и даже если ты не понимаешь, почему именно это сейчас нужно сделать или сказать – делай!