Бог мне всегда вовремя…

Знаете, сегодня я услышала не очень хорошее про одних людей и подумала: «ну как же так можно?»

А потом меня вставило:
Таня, а ты действительно их любишь? Или радуешься, когда кто-то оступается, чтобы на их фоне чувствовать себя лучше?

Мне стало не по себе.
Люблю ли я этих людей и желаю ли им расти, становиться лучше?

Или я превращаюсь в старшего брата блудного сына, который, обращаясь к отцу, называет брата не «мой брат», а «твой сын»?

Молюсь ли я за тех, кто оступается?

И вижу ли я, сколько Бог прощает мне самой каждый день?

Я нуждаюсь в Божьей благодати каждый день 🙏🥹❤️‍🩹

если вы не теряете друзей, то вы не растете…

мы спасены не добрыми делами, а для добрых дел 🩹

проживаю зараз внутрішнє мовчання.
тиша, яку я не можу пояснити чи дати визначення. тиша, яка не розʼєднує мене з Тобою, а навпаки - говорить більше, ніж можливо сказати словами. тиша Твоєї присутності, але відсутності слів. присутність, яка відчувається більше, ніж якість поради чи голосні слова. тиша обіймів й ніжності. а може, зовсім й не ніжності, й зовсім не обіймів.
це як знати близьку тобі людину та відчувати її емоції тоді, коли вона тобі про них не говорила. розуміти поглядом, дотиком та мовчанням. розуміти мовчанням. так дивно. що це за здатність така? напевно, вона можлива лише тоді, коли обидва опонента проговорили до цього сотнями годин й наобіймалися десятками обіймів. чи є в мене такі люди, окрім Тебе?

знаєш, Бог, мовчанням я можу більше слів Тобі сказати, ніж довгими молитвами.
й взагалі, що таке молитва? чому це визначення не можна назвати просто “розмовою” або “присутністю”? навіщо обмежуватись? молитовна присутність, воззєднання мого серця з Тобою. але хіба ми хоч колись “роззєднувались”?

в мені просто мовчання. мовчання, повнодостатнє в своїй значимості. таке, що заповнює кожний куточок серця та не потребує пояснень, бо їх немає. немає ніяких пояснень. лише Твоя присутність та Твоє розуміння тиші, до якої Ти ж і приводиш, бо хочеш, щоб слова зовнішнього світу стихли настільки, наскільки дозволить це слово - “тиша”.

є мовчання, яке вбиває. є таке, що наповнює. в якомусь з них хочеться кричати, в якомусь - вслуховуватись.
інколи від цієї тиші хочеться втекти, бо вона занадто голосно бʼє по серцю.

так і роблю. втікаю в музику, людей, книги, природу й будь-що інше. інколи плачу, деколи сміюсь чи наповнюю свій день кимось й чимось. деколи вбиваю свій час. лежу на підлозі годинами та чую стукіт годинника - тік, тік, тік. важко тут не подумати, що так люди і зходять з розуму, але якщо б в мене не було відпочинку від цього стану й якщо б я не бачила сенс всього в Тобі - напевно, так і сталось би. часто сідаю, включаю класику і вслуховуюсь в дивні звуки скрипки, які визвучують мій стан і наповнюють присмаком життя, вбиваючу тишею, кімнату.

людині, яка черпає відновлення в самотності, важко прийняти те, що ця самотність вирішила підвести її та показати жахливо іншу сторону слова “самотність”. одночасно відчуваю протилежні відчуття, вимовляючи це слово. “самотність”. самотність. те, без чого неможливо, але з чим вжитись теж неможливо. самотність надихає. самотність вбиває. самотність дає поштовх до осмислення багатьох речей. самотність руйнує можливість вивчати життя любові й перебувати в спільності з найціннішими. самотність засліплює очі, але без самотності очі ніколи не зможуть побачити те, що важливо висвітлити. самотність руйнує. самотність зцілює. самотність обмежує. самотність відкриває величезні можливості. самотність відроджує творчість й стає рушівною силою в її реалізації. самотність унеможливлює існування сенсу творити щось для “когось” ілюзорного. самотність - ворог. самотність - друг. то що або хто робить її тою чи іншою?

а потім кажу собі: “достатньо” та оживаю. точніш, Ти оживляєш й нагадуєш “Я Є”. потім ніжністю відкриваєш чи викриваєш деякі речі та, надихаючи на нові горизонти, ведеш на крок далі.

знаєш, Бог, якщо б Тебе не було в моєму житті, я б ніколи не погодилась проходити те, через що проходжу й крокувати в ту тремтливу невідомість, в якій Ти хочеш бачити мене.

я верю, что каждый христианин носит в сердце боль за других.

задумайся: за кого именно болит твое сердце?

возможно, Бог через это приглашает тебя служить этим людям.

без Нього свобода обертається на нове рабство

если у тебя есть побуждение кому-то что-то сказать, подбодрить, сделать маленькую приятность, запостить стих из Библии –
делай! ты никогда не знаешь, кому это нужно!

ты не знаешь, какой период проходит человек. твоё сообщение может поддержать.

когда у тебя появилось побуждение что-то сказать, значит, появился слушатель, подготовленный это услышать.

Дух Святой знает, в чем нуждаются конкретные люди. и даже если ты не понимаешь, почему именно это сейчас нужно сделать или сказать – делай!

Величний, святий, досконалий Христос не відчуває огиди, коли простягає руку й торкається до брудних грішників та онімілих страдників, тому що це те, що Йому любе…

Він лагідний і покірний серцем ❤️‍🩹

хвилюючись, ми наче говоримо: «Бог неспроможний».
Якщо ми живемо в тривозі, ми не живемо у вірі.

Лінда Діллоу

одна із найбільших помилок вибачення, це те що ми просимо прощення за те, що ми зробили, а не за те «чому» ми це зробили.

С.Грунтковський

​​Шалом – это про духовную зрелость

Как же нелегко оставаться в спокойствии! Каждый день появляются дела, которые нужно сделать, и трудности, с которыми нужно разобраться. К тому же, если вы похожи на меня, то тоже можете расстраиваться и ворчать, сталкиваясь с задержкой в решении каких-то вопросов…
50 лет назад я слушал учителя Библии, и он объяснял, что Святой Дух всегда ищет человека, пребывающего в покое. Даже при крещении Иисуса Святой Дух в образе голубя опустился на Его плечо. Птица сядет только на того, кто спокойно стоит.

Быть неподвижным нелегко. Пребывать в покое – духовная зрелость. Шалом – это про мир в нашем духе, и шалом – это про благополучие. «Я оставляю вам мир. Мой мир Я даю вам. Я даю вам не так, как дает этот мир. Пусть ничто не тревожит ваше сердце. Не бойтесь!» (Иоанна 14:27 – прямо перед распятием). Затем, после воскресения, Иисус говорит: «Мир вам!» (Иоанна 20:19).

Мир – это одна из основных тематик Иисуса! Он знает, что мы все тревожимся. Мы беспокоимся. Страх и беспокойство – нормальное состояние человека. Поэтому перед трудными испытаниями Иисус говорит о мире. После трудных испытаний Он говорит о спокойствии. Он добавляет: «Я сказал вам все это, чтобы вы нашли во Мне мир. В этом же мире вас ожидают невзгоды, но будьте мужественны! Я победил этот мир!» (Иоанна 16:33).

Мир – это не отсутствие конфликтов! Мир – это личность! Мир – это Иисус Христос!

Моя молитва сегодня:
Господи, Ты – мой покой! Ты – мое благополучие! Ты – мое процветание! Ты – моё успокоение в буре! Спасибо Тебе! Аминь!

Спасибо за то, что вы есть! Вы – настоящее чудо!
Стив Вебер

Подпишитесь на бесплатную рассылку «Чудо каждого дня»!

твої діти почнуть там, де закінчиш ти

твої компроміси будуть їх боротьбою

твої перемоги будуть їхнім бонусом і благословінням