меня сейчас эта тема преследует 🙈
скажите, что не у меня одной так: в определенные периоды Бог обращает внимание на конкретный грех, или духовную практику, или тему 💘🫣
скажите, что не у меня одной так: в определенные периоды Бог обращает внимание на конкретный грех, или духовную практику, или тему 💘🫣
❤2💯2
может чуть позже напишу еще размышления на эту тему. как это сейчас называют? гиперфикс? 😁
Путь к постоянной близости с Богом пролегает не через постоянную жизнь на вершине, а через познание Его верности в «долине»
Крег Грошел
Крег Грошел
❤12
Forwarded from Yevhen Kyselov
ПЕРЛИНА ВЕЛИКОЇ ЦІНИ
Традиційно притчу про перлину (Матвія 13:45–46) читають так, ніби ми — купці, які шукають Царство, а Царство — це коштовність, заради якої потрібно віддати все. Але якщо подивитися крізь призму Євангелія, — усе виглядає інакше.
«Подібне Царство Небесне до купця, що шукав гарних перлин; і, знайшовши одну коштовну перлину, пішов і продав усе, що мав, і купив її»
(Матвія 13:45–46)
У цьому світлі перлина — це ми, відкуплені кров’ю Христа. А Бог — це Купець, Який продав усе — віддав Свого Сина, щоб придбати нас. Це Євангеліє, згорнуте в одну коротку притчу: історія любові, яка платить повну ціну.
І тут відкривається глибина Божого Царства:
• це не наш пошук Бога, а Бог, який прийшов шукати нас;
• не людина, що намагається знайти Небеса, а Небеса, що спускається, щоб знайти людину;
• не ми віддаємо все, щоб заслужити Його, а Він віддав усе, щоб відновити нас у Своїй славі.
Можна сказати інакше:
«Боже правління на землі, як на небі, подібне до Купця, який продав усе, щоб придбати перлину великої ціни».
Перлина — це Церква, відкуплена дорогоцінною кров’ю Ісуса. І коли ця істина торкається серця, усе Євангеліє стає особистим: не я шукав Його — це Він знайшов мене. І тоді ми починаємо бачити те саме, що бачив Ісус: як Небеса насаджуються на землю — у серцях, у сім’ях, у містах, у всьому творінні.
Традиційно притчу про перлину (Матвія 13:45–46) читають так, ніби ми — купці, які шукають Царство, а Царство — це коштовність, заради якої потрібно віддати все. Але якщо подивитися крізь призму Євангелія, — усе виглядає інакше.
«Подібне Царство Небесне до купця, що шукав гарних перлин; і, знайшовши одну коштовну перлину, пішов і продав усе, що мав, і купив її»
(Матвія 13:45–46)
У цьому світлі перлина — це ми, відкуплені кров’ю Христа. А Бог — це Купець, Який продав усе — віддав Свого Сина, щоб придбати нас. Це Євангеліє, згорнуте в одну коротку притчу: історія любові, яка платить повну ціну.
І тут відкривається глибина Божого Царства:
• це не наш пошук Бога, а Бог, який прийшов шукати нас;
• не людина, що намагається знайти Небеса, а Небеса, що спускається, щоб знайти людину;
• не ми віддаємо все, щоб заслужити Його, а Він віддав усе, щоб відновити нас у Своїй славі.
Можна сказати інакше:
«Боже правління на землі, як на небі, подібне до Купця, який продав усе, щоб придбати перлину великої ціни».
Перлина — це Церква, відкуплена дорогоцінною кров’ю Ісуса. І коли ця істина торкається серця, усе Євангеліє стає особистим: не я шукав Його — це Він знайшов мене. І тоді ми починаємо бачити те саме, що бачив Ісус: як Небеса насаджуються на землю — у серцях, у сім’ях, у містах, у всьому творінні.
❤3
Forwarded from MARTINA
дуже часто ми говоримо про мир та як потрібно його берегти. от нещодавно, я сказала: біля мене не мають бути люди, які постійно руйнують мій мир і взагалі.
у відповідь мені навели порівняння:
уяви кришталевий сервіз у бабусі. красиві чашки стоять на полиці, їх ніхто не чіпає. всередині них мир. але їх ніхто не використовує, і про них майже ніхто не згадає.
а є інша чашка на кухні. звичайна, подряпана, обшарпана, її всі любили та брали найчастіше. і саме вона залишилася в пам’яті найулюбленішою.
ми можемо берегти мир і залишатися недоторканими, як фарфорові чашки, але залишатися осторонь життя. або ми можемо бути подряпаними, живими, використовуваними, будувати стосунки, падати й вставати, і залишатися справжніми.
♥️ усвідомлення, що коли ти можеш залишатися собою серед життя, любити, віддавати, переживати, падати і вставати, і все одно залишатися цілою, знаючи, що Бог веде тебе. що справжній мир - це дар від Бога, і його потрібно не лише берегти, а й розвивати всередині себе.
у відповідь мені навели порівняння:
уяви кришталевий сервіз у бабусі. красиві чашки стоять на полиці, їх ніхто не чіпає. всередині них мир. але їх ніхто не використовує, і про них майже ніхто не згадає.
а є інша чашка на кухні. звичайна, подряпана, обшарпана, її всі любили та брали найчастіше. і саме вона залишилася в пам’яті найулюбленішою.
ми можемо берегти мир і залишатися недоторканими, як фарфорові чашки, але залишатися осторонь життя. або ми можемо бути подряпаними, живими, використовуваними, будувати стосунки, падати й вставати, і залишатися справжніми.
♥️ усвідомлення, що коли ти можеш залишатися собою серед життя, любити, віддавати, переживати, падати і вставати, і все одно залишатися цілою, знаючи, що Бог веде тебе. що справжній мир - це дар від Бога, і його потрібно не лише берегти, а й розвивати всередині себе.
❤3
знаете, какой у меня раньше был загон? меня не устраивали проповеди, которые я слушала, воршип был недостаточен, всё было «недо».
и проблема была не в других, а в моём сердце! есть такие христиане, к которым хоть сам Апостол Павел придёт, им будет недостаточно! Такие люди будут обвинять, что им недодали, что их оставили голодными…
но я для себя начала понимать одну важную мысль: когда ты научишься пить вдоволь с источника Христова сердца, ты никогда не будешь голодным духовно!
Тебя будет переполнять! Ты в самой «простой» проповеди будешь видеть такие глубины! У тебя будет захватывать дух! Иисус – Полнота Божества, который способен напитать каждую мою клеточку!
и проблема была не в других, а в моём сердце! есть такие христиане, к которым хоть сам Апостол Павел придёт, им будет недостаточно! Такие люди будут обвинять, что им недодали, что их оставили голодными…
но я для себя начала понимать одну важную мысль: когда ты научишься пить вдоволь с источника Христова сердца, ты никогда не будешь голодным духовно!
Тебя будет переполнять! Ты в самой «простой» проповеди будешь видеть такие глубины! У тебя будет захватывать дух! Иисус – Полнота Божества, который способен напитать каждую мою клеточку!
«Господь – Пастырь мой; я ни в чём не буду нуждаться. Он покоит меня на злачных пажитях и водит меня к водам тихим. Подкрепляет душу мою, направляет меня на стези правды ради Имени Своего.»
❤10
Одного разу спасенний — назавжди спасенний?
Пастор Микола Савчук пояснює, як у цьому питанні поєднується Божа благодать і наша відповідальність.
Питання «Чи можемо ми втратити спасіння?» не перший день тривожить людей і нерідко призводить до суперечок і навіть конфліктів.
Тож давайте спробуємо розглянути деякі аргументи обох сторін, щоб зрозуміти, чому ця тема і досі лишається актуальною, і як вона торкається проповіді Євангелія.
Ось кілька тез від тих, хто обирає позицію «врятований назавжди»:👇
1. Біблія чітко говорить, що ніхто не здатний відлучити нас від Божої любові (Рим.8:38-39) або викрасти з Його руки (Івана 10:27-28).
2. Якщо ми приймаємо спасіння лише по благодаті, а не завдяки нашим ділам (Еф. 2:8-9), то як можемо втратити його через якісь учинки?
3. Спасіння приходить через народження згори (Івана 3:3), тобто зміну внутрішньої природи людини, а це не якась річ, яку можна то знайти, то втратити, а абсолютно новий стан особистості.
4. Відповідно, якщо людина рано чи пізно «відходить від Бога», то, згідно з цією концепцією, вона ніколи і не була по-справжньому народженою згори (1 Івана 2:19).
Як бачимо, усі ці аргументи спираються на певні тексти Божого Слова і здаються цілком логічними. Проте особисто я дотримуюся зворотної точки зору, і ось чому:👇
👉 Наше спасіння дійсно дарується по благодаті, але усе ж таки включає рішення самої людини (Івана 1:11-12). Причому прийняти чи відкинути його можна як у момент, коли ми вперше чуємо Добру Звістку, так і згодом (Євр.10:28-29).
👉 Говорячи на цю тему, Писання використовує три часові форми — ми вже спасенні (Еф. 2:5), будемо спасенні, коли прийдемо на небо (1 Кор.3:15), і звершуємо своє спасіння, поки перебуваємо на землі (Фил. 2:12).
Тому важливо не тільки прийняти Божий дарунок по вірі, але й зберегти його, адже «віра без діл мертва» (Якова 2:26), а ті, що «скуштували небесного дару» таки можуть від нього відпасти (Євр. 6:4-6).
👉 Народження згори справді дарує нам абсолютно нову природу, воскрешаючи наш дух, але при цьому у нас, як і раніше, залишається гріховна плоть, яка духу противиться (Гал. 5:16-17).
Тож, якщо ми і далі будемо підкорятися впливу старої натури, то ризикуємо опинитися в категорії «хто таке робить, Божого Царства не успадкує!» (Галатам 5:21).
👉 Звісно, це аж ніяк не означає, що ми «втрачаємо спасіння» щоразу, коли оступилися, або «заново його набуваємо», поспішивши покаятися. Праведник може падати хоч сім разів, але залишатися праведником (Пр.24:16).
Проте це не привід розслабитися і перестати пильнувати, адже ніхто з нас не знає, де саме знаходиться межа, після якої навіть апостол, загравшись із гріхом, перетворюється на зрадника.
Однак як це усе стосується благовістя? 🤔
Насамперед, невіруючій людині слід пояснити, що Бог рахується з її рішеннями. Ми — не запрограмовані роботи, а особистості, наділені свободою вибору.
Господь не буде ні нав’язувати нам спасіння, ні насильно утримувати у цьому статусі. Як говорив про це Клайв Льюїс, врешті, залишаться лише два типи людей — ті, хто говорив Богу: «Нехай буде воля Твоя», і ті, кому Він скаже: «Нехай буде воля твоя».
У підсумку цей факт має привести кожного з нас до усвідомлення власної відповідальності: 🙌
«Я поклав перед вами життя і смерть, благословення і прокляття. Тож обери життя, щоб жити тобі і твоїм нащадкам» (Второзаконня 30:19).
«Якщо ж вам не подобається служити Господу, то вибирайте собі сьогодні, кому будете служити… Проте я і мій дім будемо служити Господу!» (Ісуса Навина 24:15)
❗️Зберігай або ділись дописом!
❗️Що думаєш про цю тему? Ділись в коментарях!
@yesheisua
Пастор Микола Савчук пояснює, як у цьому питанні поєднується Божа благодать і наша відповідальність.
Питання «Чи можемо ми втратити спасіння?» не перший день тривожить людей і нерідко призводить до суперечок і навіть конфліктів.
Тож давайте спробуємо розглянути деякі аргументи обох сторін, щоб зрозуміти, чому ця тема і досі лишається актуальною, і як вона торкається проповіді Євангелія.
Ось кілька тез від тих, хто обирає позицію «врятований назавжди»:👇
1. Біблія чітко говорить, що ніхто не здатний відлучити нас від Божої любові (Рим.8:38-39) або викрасти з Його руки (Івана 10:27-28).
2. Якщо ми приймаємо спасіння лише по благодаті, а не завдяки нашим ділам (Еф. 2:8-9), то як можемо втратити його через якісь учинки?
3. Спасіння приходить через народження згори (Івана 3:3), тобто зміну внутрішньої природи людини, а це не якась річ, яку можна то знайти, то втратити, а абсолютно новий стан особистості.
4. Відповідно, якщо людина рано чи пізно «відходить від Бога», то, згідно з цією концепцією, вона ніколи і не була по-справжньому народженою згори (1 Івана 2:19).
Як бачимо, усі ці аргументи спираються на певні тексти Божого Слова і здаються цілком логічними. Проте особисто я дотримуюся зворотної точки зору, і ось чому:👇
👉 Наше спасіння дійсно дарується по благодаті, але усе ж таки включає рішення самої людини (Івана 1:11-12). Причому прийняти чи відкинути його можна як у момент, коли ми вперше чуємо Добру Звістку, так і згодом (Євр.10:28-29).
👉 Говорячи на цю тему, Писання використовує три часові форми — ми вже спасенні (Еф. 2:5), будемо спасенні, коли прийдемо на небо (1 Кор.3:15), і звершуємо своє спасіння, поки перебуваємо на землі (Фил. 2:12).
Тому важливо не тільки прийняти Божий дарунок по вірі, але й зберегти його, адже «віра без діл мертва» (Якова 2:26), а ті, що «скуштували небесного дару» таки можуть від нього відпасти (Євр. 6:4-6).
👉 Народження згори справді дарує нам абсолютно нову природу, воскрешаючи наш дух, але при цьому у нас, як і раніше, залишається гріховна плоть, яка духу противиться (Гал. 5:16-17).
Тож, якщо ми і далі будемо підкорятися впливу старої натури, то ризикуємо опинитися в категорії «хто таке робить, Божого Царства не успадкує!» (Галатам 5:21).
👉 Звісно, це аж ніяк не означає, що ми «втрачаємо спасіння» щоразу, коли оступилися, або «заново його набуваємо», поспішивши покаятися. Праведник може падати хоч сім разів, але залишатися праведником (Пр.24:16).
Проте це не привід розслабитися і перестати пильнувати, адже ніхто з нас не знає, де саме знаходиться межа, після якої навіть апостол, загравшись із гріхом, перетворюється на зрадника.
Однак як це усе стосується благовістя? 🤔
Насамперед, невіруючій людині слід пояснити, що Бог рахується з її рішеннями. Ми — не запрограмовані роботи, а особистості, наділені свободою вибору.
Господь не буде ні нав’язувати нам спасіння, ні насильно утримувати у цьому статусі. Як говорив про це Клайв Льюїс, врешті, залишаться лише два типи людей — ті, хто говорив Богу: «Нехай буде воля Твоя», і ті, кому Він скаже: «Нехай буде воля твоя».
У підсумку цей факт має привести кожного з нас до усвідомлення власної відповідальності: 🙌
«Я поклав перед вами життя і смерть, благословення і прокляття. Тож обери життя, щоб жити тобі і твоїм нащадкам» (Второзаконня 30:19).
«Якщо ж вам не подобається служити Господу, то вибирайте собі сьогодні, кому будете служити… Проте я і мій дім будемо служити Господу!» (Ісуса Навина 24:15)
❗️Зберігай або ділись дописом!
❗️Що думаєш про цю тему? Ділись в коментарях!
@yesheisua
❤2
Forwarded from Дорогой дневник… ✍🏼
сейчас бы свалить в домик (скину фото)
заварить ягодный чай или гречишный
сесть в кресло и читать «унесенные ветром»
заварить ягодный чай или гречишный
сесть в кресло и читать «унесенные ветром»
❤5