У мене щодо цього купа питань:

1. Звідки у них на все це гроші?

2. Це ж скільки б можна було задонатити українській армії.

3. Місце проведення - центр Берліна, нащо це німцям?

4. Хід із цензурою просто зачотний. Як можна примирити в уяві емпатичної людини "ми говоримо, хоч нас і вбивають" із "ми не можемо говорити, у нас цензура"? Просто цікаво.

5. Тонкощі неймінгу теж зачотні. Одна справа "Русліт в Берліні", інша справа "Berliner Buchmesse", щоб усе це діло затергетилося, де треба.

https://tyzhden.ua/navishcho-nimtsiam-iarmarok-rosijskoi-knyzhky/

Моє інтерв"ю румунському Радіо Кішінау https://radiochisinau.md/interviu-poeta-si-activista-ucraineana-iya-kiva-laureata-a-premiului-pentru-curaj--cand-rusia-ne-fura-la-propriu-pamantul-de-sub-picioare-noi-incercam-sa-rezistam-prin-cultura---207736.html

Ліза https://www.youtube.com/watch?v=4QAut1k3SI0

боже збрунькованих міст і милосердних ландшафтів
передай циганською поштою весняного квіту
що нас все ще вбивають

тим хто носить у вухах перші сережки березові
й тим хто сьогодні поставить на підвіконні
не свічку, а квіти

(підкажи щоб були це нарциси та гіацинти
підкажи що політика квітів й квіти політики –
не такі вже й далекі сусіди
в цвітінні й гербаріях цього світу)

передай
що в поетів вільного степу дерев’яніють язики
а в дерев опускаються руки й ноги підкошуються

передай
що наших птахів перекрикує горе людей
що в вокального діапазону цієї землі
стільки тембрів і обертонів у голосінні й безголоссі
що вони мабуть і не чули

а сьогодні от ще додалося криворізької сталі у голосі

(солов’їна ж бо мова, співоча, дзвінка, милозвучна)

передай
зеленою радіохвилею цієї весни
що нас все ще вбивають

(і підкажи врешті решт налаштувати приймач
на частоту українського серця)

05.04.2025

Дуже годна розмова https://www.youtube.com/watch?v=QUa_2H_uK8M

Подруга подруги, таке золоте й щире дитя, як дивитися на світлини https://suspilne.media/culture/610415-ce-i-e-krov-hudoznica-margarita-polovinko-pro-bil-na-paperi-krivij-rig-i-avtomaticne-maluvanna/

А ось тут інстаграм з роботами Маргарити. https://www.instagram.com/mrgrt.plvnk/. Пам"ять потребує того, щоб її гортали.

*"Без назви", олівець на папері, 2023.

Не стало польської поетки Кристини Мілобендзької *1932-2025* http://soloneba.com/krystyna-milobendzka/

Нещодавно пішов з життя художник Ігор Селеменєв. Шукала якусь класну статтю про нього, але поки не здибалися з нею. Тож його сторінка в інсті https://www.instagram.com/les8sel?igsh=ZWVpd2NkbWEzMmE5

ніби діти, що нарешті втекли від дорослих розмов,
ми регочемо на межі непристойності (межі фронту і тилу),
ховаючи шрами всіх наших втрат (дому, людей і, врешті, дитинності,
простого і чистого дихання під опікою сонця й землі),
у вибухах сміху, заглушаючи ними вибухи і сирени,
а ще наші серця, які б’ються невпевнено, стишено, рвучко,
лякаючись слів і втоми від відповідальності за ословлення,
однак не смерті, гра з нею у хованки у занедбаній церкві життя –
свічка присутності, яку вперто обмацуєш язиком, повсякчас обпікаючись,
де наважитись на співбуття означає пройти замінованим полем болю,
не знаючи, чи перейдеш його, не бачачи обрію, не розуміючи напрямку,
довіряючи тілу як останньому свідку того, що ми тут були,
рахували фазанів і їли бузок, як колись до війни, коли мрії ще мали значення

28.04.2025

3 травня буду в Харкові і братиму участь ось в такій події. діалогової платформи “Місто на лінії”!

Тема: Про наших «інших»: інтеграції в міські спільноти.
Коли?
3 травня, 17:00–19:00

Тема дискусії:
«Нерухомі аборигени витісняються звідусіль»: як ми стаємо сусідами.
Говоритимемо про інтеграцію мігрантів у місто, відчуття “інакшості” й розломи між “місцевими” і “приїжджими”.
Як змінювати мову, що відділяє, та як говорити про всіх “нас”? Хто такі “інші”?

Спікери:
Анна Чеботарьова
Ія Ківа
Альона Ляшева
Модерація: Саша Довжик

Реєстрація:
https://forms.gle/Y6H9Tz1C8GtiZhbB9

📜 Ія Ківа – українська поетка, перекладачка, журналістка, членкиня Українського ПЕН. Народилася 1984 року в Донецьку, влітку 2014 року через російсько-українську війну та окупацію міста росіянами переїхала до Києва.

Авторка поетичних збірок «Подальше от рая» (2018; двомовна), «Перша сторінка зими» (2019), «Сміх згаслої ватри» (2023). Також авторка книги інтерв’ю з білоруськими авторами довкола протестів 2020-2021 років «Ми прокинемось іншими: розмови з сучасними білоруськими письменниками про минуле, теперішнє і майбутнє Білорусі» (2021).

Вірші перекладені 34 мовами. Окремими книжками переклади виходили в Болгарії, Польщі, Італії та Швеції. У 2025 в серії Українського наукового інституту Гарвардського університету готується до друку її англомовна книжка Silence Dressed In Cyrillic Letters (перекладачки – Амелія Глейзер та Юлія Ільчук).

Переможниця поетичного турніру ім. Нестора Літописця (2019), лауреатка перекладацької премії «Метафора» (2020), поетичного конкурсу «Гайвороння» (2019) та ін. Книжка «Перша сторінка зими» дістала спецвідзнаку премії «ЛітАкцент» за 2019 рік. 2024 року Ківа увійшла до короткого списку премії Women In Arts Award. The Resistance в галузі літератури. У лютому 2025 року отримала премію молдовського видання Revista Timpul din România Moldova за «поетичний спротив війні та сміливість говорити про неї».

З 2019 року працює як перекладачка і редакторка з англійської в проєкті «Піжамна бібліотечка», який спеціалізується на єврейській дитячій літературі. Перекладає з польської поезію та есеїстку.

Живе у Львові.

💬 З Ією я ще не мав нагоди зустрітись наживо, ми спілкувались тільки в мережі.

Якщо ж говорити про її поезію - спершу здається, що вона просякнута видимими для розуміння образами, що їх наче й легко сприймаєш. Та чим далі йдеш по тексту, тим більше відкриваєш для себе ідеї та задуми авторки, наче із простого ескізу робиться велика і уважна до деталей картина Босха. Загалом вірші Ківи - про пошук мови і визнання поразки перед неможливістю говорити, крик і мовчання, впертість і втому, любов і пам’ять, а загалом – про той час, в якому усім нам випало випробування жити.

#WikipediaPoet

Колежанки започаткували цікавезний часопис. Підписалася на розсилку і раджу https://revisionsjournal.com/issue/grief-and-healing

Вже скоро - на Книжковому Ярмарку у Варшаві

Хороше https://theukrainians.org/iaroslava-strikha/

15 травня о 19.00 в книгарні "Є" на Лисенка братиму участь у презентації роману "Асинхронія", який вийшов цьогоріч у видавництві "Комора", чудової Екатеріне Тоґонідзе у перекладі з картвельської не менш чудової Наталії Трохим.

Опис події від видавництва:

«Асинхронія» — це історія сіамських близнючок, які живуть разом із бабусею у злиденній пострадянській Сакартвело, ізольовані від зовнішнього світу. Їхні особисті щоденники — єдине місце, де кожна може побути наодинці. Смерть бабусі й страшна повінь руйнують звичне життя близнючок. Дівчат викрадають з лікарні, і вони опиняються в цирку, де змушені виступати в розважальному шоу.

На події говоритимемо про жіночу вразливість, родинні травми та ставлення суспільства до тих, хто хоч трохи не вписується в «норму». І, звісно, не оминемо увагою постколоніальну рану, яка заховалася за інтимною щоденниковою формою роману.

Написала трохи для Читомо про те, як ми з PEN Ukraine їздили у Херсон наприкінці квітня. https://chytomo.com/biblioteky-staly-prostorom-sotsializatsii-ta-dozvillia-iia-kiva-pro-poizdku-pen-do-khersona/

Тільки зараз добралася до Оленчиного тексту. Ніяк не звикну до того, що всі наші найстрашніші історії війни мають обличчя людей, яких знаєш особисто.

https://www.dwutygodnik.com/artykul/11743

Варшавське оголошення № 2

На Міжнародному книжковому ярмарку у Варшаві відбудеться подія «Мова переміщення. Розмова про мондегріни та літературу межових досвідів».

Зміна житла часто призводить не тільки до зміни оточення, але й до трансформації власного голосу. Граничний досвід втрати дому викликає глибокі внутрішні зміни. Поетка Ія Ківа та Марцін Гачковський, перекладач роману Володимира Рафєєнка «Мондеґрін» поговорять про карколомні зміни у світі та про те, як на них реагує мова літератури.

🗓Дата: 17 травня
⏰Час: 16:00
📍Місце: Forum w Sali Mikołajskiej (Палац Культури та Науки)