Корисні поради для продуктивності
📙За книгою Кріса Бейлі «Рік продуктивності»
Рубрика: #книги_кайдзен
Щодня у нашому розпорядженні 24 години і тільки ми обираємо, як ними розпорядитися та яким сенсом наповнити. Проте, якщо забрати час на роботу/навчання, сон, їжу та побутові справи, залишається насправді не так багато вільного часу, яким ми можемо користуватися. Якраз для того, щоб найкраще розпорядитися цими годинами та провести їх ефективно, існують окремі методики підвищення продуктивності. Кріс Бейлі, справжній фанат продуктивності, вирішив цілий рік щодня тестити на собі такі різні методики, щоб зрештою знайти той ідеальний баланс між ефективністю й можливістю виділяти більше часу та енергії на те, що справді цікавить.
Від опису його досвіду тестування 25 різних технік підвищення продуктивності в мене інколи виникала думка, що для нього продуктивність є не способом управління своїм часом, а певною самоціллю (типу продуктивність заради продуктивності). Тим не менш, в книзі я знайшов також кілька цікавих ідей, якими хочеться поділитися.
Про продуктивність
Час, енергія та увага – три основні компоненти продуктивності. Якщо нерозумно розпоряджатись часом, ви не виконаєте своїх завдань, скільки б енергії у вас не було і як би добре ви не концентрувалися. Не вміючи керувати своєю енергією, ви не будете продуктивні, незалежно від наявного у вас часу та можливості володіти своєю увагою. Нарешті, якщо ви не в змозі зосередитись, то ні прилив сил, ні запас часу не створять дива і робота не буде виконана.
Керуємо часом
Якщо ви постійно працюєте допізна і вам все одно не вистачає часу, то проблема, швидше за все, у невмілому управлінні енергією та увагою. Збільшуючи кількість робочих годин, ви забираєте у себе час, необхідний для відновлення організму і ваша продуктивність буде лише знижуватися. Хоча при великому завантаженні виникає відчуття високої продуктивності, це не більше ніж ілюзія. Щоб вміло керувати часом:
а) Ведіть облік часу, присвяченого різним завданням та аналізуйте його. Так ви побачите, скільки насправді йде годин на роботу з пріоритетними питаннями та скільки – з другорядними. Відмовтеся від справ з низькою віддачею або обмежте час їх виконання.
б) Приділяйте розв'язанню важливих проблем менше часу – це змусить вас краще фокусувати увагу в моменті.
Керуємо енергією
Для того, щоб керувати своєю енергією, необхідно з'ясувати, коли ви відчуваєте підйом сил, а коли настає період найнижчої працездатності. Визначивши свої біологічні піки – час протягом дня, коли ви найбільш енергійні – складіть свій робочий графік з їх урахуванням.
Керуємо увагою
Перемикання з основної роботи на розв'язання другорядних питань забирає набагато більшу кількість уваги, ніж нам може на перший погляд здатися. Щоб підвищити свою продуктивність, для початку обмежте кількість відволікаючих факторів. Перевіряйте повідомлення на електронній пошті та в соціальних мережах, наприклад, тричі на день у встановлений час. Об'єднуйте подібні завдання в один блок і плануйте період їх виконання, як ось, знову ж таки до прикладу, всі необхідні телефонні дзвінки можна зробити за один «підхід», а не розтягувати протягом дня.
Книга містить в міру теорії на початку, власний досвід автора застосування кожної з 25 технік продуктивності та практичні вправи. До речі, на початку до кожного розділу був вказаний час, необхідний для прочитання даного розділу, що доволі зручно. Загалом я рекомендую прочитати книгу Кріса Бейлі «Рік продуктивності», якщо ви цікавитесь темою особистої ефективності та в пошуку порад для підвищення продуктивності.
📙За книгою Кріса Бейлі «Рік продуктивності»
Рубрика: #книги_кайдзен
Щодня у нашому розпорядженні 24 години і тільки ми обираємо, як ними розпорядитися та яким сенсом наповнити. Проте, якщо забрати час на роботу/навчання, сон, їжу та побутові справи, залишається насправді не так багато вільного часу, яким ми можемо користуватися. Якраз для того, щоб найкраще розпорядитися цими годинами та провести їх ефективно, існують окремі методики підвищення продуктивності. Кріс Бейлі, справжній фанат продуктивності, вирішив цілий рік щодня тестити на собі такі різні методики, щоб зрештою знайти той ідеальний баланс між ефективністю й можливістю виділяти більше часу та енергії на те, що справді цікавить.
Від опису його досвіду тестування 25 різних технік підвищення продуктивності в мене інколи виникала думка, що для нього продуктивність є не способом управління своїм часом, а певною самоціллю (типу продуктивність заради продуктивності). Тим не менш, в книзі я знайшов також кілька цікавих ідей, якими хочеться поділитися.
Про продуктивність
Час, енергія та увага – три основні компоненти продуктивності. Якщо нерозумно розпоряджатись часом, ви не виконаєте своїх завдань, скільки б енергії у вас не було і як би добре ви не концентрувалися. Не вміючи керувати своєю енергією, ви не будете продуктивні, незалежно від наявного у вас часу та можливості володіти своєю увагою. Нарешті, якщо ви не в змозі зосередитись, то ні прилив сил, ні запас часу не створять дива і робота не буде виконана.
Керуємо часом
Якщо ви постійно працюєте допізна і вам все одно не вистачає часу, то проблема, швидше за все, у невмілому управлінні енергією та увагою. Збільшуючи кількість робочих годин, ви забираєте у себе час, необхідний для відновлення організму і ваша продуктивність буде лише знижуватися. Хоча при великому завантаженні виникає відчуття високої продуктивності, це не більше ніж ілюзія. Щоб вміло керувати часом:
а) Ведіть облік часу, присвяченого різним завданням та аналізуйте його. Так ви побачите, скільки насправді йде годин на роботу з пріоритетними питаннями та скільки – з другорядними. Відмовтеся від справ з низькою віддачею або обмежте час їх виконання.
б) Приділяйте розв'язанню важливих проблем менше часу – це змусить вас краще фокусувати увагу в моменті.
Керуємо енергією
Для того, щоб керувати своєю енергією, необхідно з'ясувати, коли ви відчуваєте підйом сил, а коли настає період найнижчої працездатності. Визначивши свої біологічні піки – час протягом дня, коли ви найбільш енергійні – складіть свій робочий графік з їх урахуванням.
Керуємо увагою
Перемикання з основної роботи на розв'язання другорядних питань забирає набагато більшу кількість уваги, ніж нам може на перший погляд здатися. Щоб підвищити свою продуктивність, для початку обмежте кількість відволікаючих факторів. Перевіряйте повідомлення на електронній пошті та в соціальних мережах, наприклад, тричі на день у встановлений час. Об'єднуйте подібні завдання в один блок і плануйте період їх виконання, як ось, знову ж таки до прикладу, всі необхідні телефонні дзвінки можна зробити за один «підхід», а не розтягувати протягом дня.
Книга містить в міру теорії на початку, власний досвід автора застосування кожної з 25 технік продуктивності та практичні вправи. До речі, на початку до кожного розділу був вказаний час, необхідний для прочитання даного розділу, що доволі зручно. Загалом я рекомендую прочитати книгу Кріса Бейлі «Рік продуктивності», якщо ви цікавитесь темою особистої ефективності та в пошуку порад для підвищення продуктивності.
Секрети успіху Amazon, Apple, Facebook і Google
📓За книгою «Велика четвірка. Прихована ДНК Amazon, Apple, Facebook і Google» Скотта Галловея
Рубрика #книги_кайдзен
Уявімо один з типових днів американця: ти прокидаєшся вранці від будильника на своєму iPhone, заходиш в Google перевірити погоду і виявляється, що має бути дощ. Збираєшся на роботу, працюєш, на обідній перерві приходить сповіщення у Facebook, що в друга День народження. Ти вирішуєш замовити подарунок і робиш це через Amazon. Хоча стоп, якщо замінити Amazon на Розетку, то ця історія цілком може бути і про звичайного українця🇺🇦 І якщо подивитися загалом, то корпорації так чи інакше впливають на наше життя, борються за нашу увагу й прихильність, проте чи роблять вони світ кращим?
Скотт Галловей – професор маркетингу, а в минулому власник кількох компаній, яких витіснили з ринку хто? Правильно, корпорації😈 У своїй книзі Скотт аналізує феномен цих компаній, їх успішну інтеграцію в повсякденне життя людей. Під прицілом «велика четвірка» – це чотири технологічні корпорації, прибутки яких сягають мільярди доларів. Розглянемо кожну з них детально:
Amazon📦
Культ споживання, купівлі нових речей почав стрімко розвиватися з початку XXI століття, а Інтернет зробив процес покупки ще простішим. Автор наводить аналогію, що компанія Амазон впливає на первісні інстинкти своїх клієнтів та наче пропонує мисливцям здобич, яку можна відразу купити. Компанія масштабується і робить власну інфраструктуру – хмарне середовище, служба доставки, продукти, колонка Алекс (яка, до речі, на товарні запити спочатку видає товари власної марки і "забуває" сказати про інші). Що цікаво, дуже багато елементів, які використовує Розетка в Україні схожі на принципи роботи Амазону.
Apple🍏
Маркетинг Apple – це не про технології, це про розкіш. На ринку технологій ця компанія займає найнижчу частину ринку, але при цьому приносить найбільше прибутку. Компанія довгий час використовувала репутацію Стіва Джобса для своєї вигоди, не зважаючи на те, що при житті він не жертвував на благодійність, не підтримував інклюзивність і брав на роботу переважно білошкірих чоловіків. На європейському ринку Apple активно користується схемами для зменшення загальної суми податків🤷🏻♀️
Facebook (зараз Meta)📱
Людська увага – найбільша цінність. Таргетингова реклама, що використовується в компанії, дозволила соціальним мережам вигравати в телеканалів та газет, адже робить конкретну і повторювану рекламу на основі зацікавлень користувачів. Але що може робити такий гігант з особистими даними та інформацією користувачів? Я думаю, результати президентських виборів в США, коли виборців схиляли голосувати за Трампа відповідною рекламою, відповідають на це питання.
Google🔍
Автор позиціонує Гугл як другу релігію, яка має відповіді на всі питання. Ви помічали, що на головній сторінці Гугл ніколи не буває реклами? Тут йдеться про довіру до користувачів і відкритість. Пошуковик втамовує жагу до знань та дозволяє шукати різноманітні речі без страху та з очікуванням на об'єктивність. При цьому масив інформації, що збирає гугл про користувачів і алгоритми платформи сильно впливають на результати пошуку.
Що об'єднує технологічні гіганти?
Спільна риса всіх компаній – це роботизація процесів для зменшення витрат. Основна ідея кожної корпорації націлена на задоволення інстинктів та має свій продукт з рисами, що відрізняють його від конкурентів. У кожної з цих компаній є бачення майбутнього, націленість на велику авдиторію. І хоча може здатися, що місія в них шляхетна, всі вони в першу чергу боряться за увагу та гроші користувачів. До речі, станом на зараз, це вже велика п'ятірка, до якої також входить Microsoft.
Загалом в книзі є цікаві спостереження та висвітлення не тільки популярних образів цих компаній, але й об'єктивні недоліки і загроза використання інформації користувачів для шкідливих намірів. Рекомендую прочитати цю книгу тим, хто цікавиться історіями успіху і хоче детальніше роздивитися ДНК компаній, а також кому сподобався документальний фільм „Соціальна дилема“ на Нетфліксі 🔍
📓За книгою «Велика четвірка. Прихована ДНК Amazon, Apple, Facebook і Google» Скотта Галловея
Рубрика #книги_кайдзен
Уявімо один з типових днів американця: ти прокидаєшся вранці від будильника на своєму iPhone, заходиш в Google перевірити погоду і виявляється, що має бути дощ. Збираєшся на роботу, працюєш, на обідній перерві приходить сповіщення у Facebook, що в друга День народження. Ти вирішуєш замовити подарунок і робиш це через Amazon. Хоча стоп, якщо замінити Amazon на Розетку, то ця історія цілком може бути і про звичайного українця🇺🇦 І якщо подивитися загалом, то корпорації так чи інакше впливають на наше життя, борються за нашу увагу й прихильність, проте чи роблять вони світ кращим?
Скотт Галловей – професор маркетингу, а в минулому власник кількох компаній, яких витіснили з ринку хто? Правильно, корпорації😈 У своїй книзі Скотт аналізує феномен цих компаній, їх успішну інтеграцію в повсякденне життя людей. Під прицілом «велика четвірка» – це чотири технологічні корпорації, прибутки яких сягають мільярди доларів. Розглянемо кожну з них детально:
Amazon📦
Культ споживання, купівлі нових речей почав стрімко розвиватися з початку XXI століття, а Інтернет зробив процес покупки ще простішим. Автор наводить аналогію, що компанія Амазон впливає на первісні інстинкти своїх клієнтів та наче пропонує мисливцям здобич, яку можна відразу купити. Компанія масштабується і робить власну інфраструктуру – хмарне середовище, служба доставки, продукти, колонка Алекс (яка, до речі, на товарні запити спочатку видає товари власної марки і "забуває" сказати про інші). Що цікаво, дуже багато елементів, які використовує Розетка в Україні схожі на принципи роботи Амазону.
Apple🍏
Маркетинг Apple – це не про технології, це про розкіш. На ринку технологій ця компанія займає найнижчу частину ринку, але при цьому приносить найбільше прибутку. Компанія довгий час використовувала репутацію Стіва Джобса для своєї вигоди, не зважаючи на те, що при житті він не жертвував на благодійність, не підтримував інклюзивність і брав на роботу переважно білошкірих чоловіків. На європейському ринку Apple активно користується схемами для зменшення загальної суми податків🤷🏻♀️
Facebook (зараз Meta)📱
Людська увага – найбільша цінність. Таргетингова реклама, що використовується в компанії, дозволила соціальним мережам вигравати в телеканалів та газет, адже робить конкретну і повторювану рекламу на основі зацікавлень користувачів. Але що може робити такий гігант з особистими даними та інформацією користувачів? Я думаю, результати президентських виборів в США, коли виборців схиляли голосувати за Трампа відповідною рекламою, відповідають на це питання.
Google🔍
Автор позиціонує Гугл як другу релігію, яка має відповіді на всі питання. Ви помічали, що на головній сторінці Гугл ніколи не буває реклами? Тут йдеться про довіру до користувачів і відкритість. Пошуковик втамовує жагу до знань та дозволяє шукати різноманітні речі без страху та з очікуванням на об'єктивність. При цьому масив інформації, що збирає гугл про користувачів і алгоритми платформи сильно впливають на результати пошуку.
Що об'єднує технологічні гіганти?
Спільна риса всіх компаній – це роботизація процесів для зменшення витрат. Основна ідея кожної корпорації націлена на задоволення інстинктів та має свій продукт з рисами, що відрізняють його від конкурентів. У кожної з цих компаній є бачення майбутнього, націленість на велику авдиторію. І хоча може здатися, що місія в них шляхетна, всі вони в першу чергу боряться за увагу та гроші користувачів. До речі, станом на зараз, це вже велика п'ятірка, до якої також входить Microsoft.
Загалом в книзі є цікаві спостереження та висвітлення не тільки популярних образів цих компаній, але й об'єктивні недоліки і загроза використання інформації користувачів для шкідливих намірів. Рекомендую прочитати цю книгу тим, хто цікавиться історіями успіху і хоче детальніше роздивитися ДНК компаній, а також кому сподобався документальний фільм „Соціальна дилема“ на Нетфліксі 🔍
Доля людини та війна
📓за книгою Сергія Жадана «Інтернат»
Рубрика: #книги_кайдзен
Пам’ятаю, як в підлітковому віці я зачитувався творами Еріха Марії Ремарка про жахи війни, проблеми втраченого покоління героїв і вплив війни на долі людей. З початком вторгнення ₚосії в Україну у 2014 році через проведення бойових дій на сході нашої держави, частина суспільства звикла до цього стану речей як до норми. Саме завдяки таким людям як Сергій Жадан, який родом з Луганської області, вдавалося донести до широкої публіки, що війна зовсім поруч і що це жахливо.
«Інтернат» – це моя перша книга з доробку Жадана, яка, до речі, входить до переліку «30 Знакових Книжок Нашої Незалежності». З самого початку впадають у очі лаконічні образи героїв, простота і багато цікавих порівнянь, які формують уявлення про навколишній світ героїв. Події розгортаються в прифронтовому місті Донецької області (ймовірно, йдеться про місто Дебальцеве за інформацією з інтерв’ю Жадана), а головний герой книги – це шкільний вчитель української мови Паша.
Час розповіді припадає на 2015 рік, коли війна тільки починається і головному герою потрібно забрати свого племінника з інтернату на околиці міста. За час його дороги до інтернату з героєм відбудеться багато подій, але є важливий нюанс: він типова «маленька людина», «гвинтик в системі», який немає позиції та принципів. Головний герой з тихим характером є вдало підібраним, його слабкість в характері поширюється на позицію, політичні погляди, спілкування з іншими. Жадан вміло описує події без конкретизації, де ЗСУ, а де ₚосіяни і через цей прийом простежується, як під кінець книги в головного героя починає формуватися власна позиція.
Після прочитання цієї історії, в мене сформувалося декілька тез:
1. Кожна людина протягом життя повинна час від часу ідентифікувати себе і розуміти, хто ти є і яке твоє місце в суспільстві.
2. Відсутність позиції щодо чогось – це теж позиція, тому потрібно зрозуміти, яке ти маєш бачення та формувати свою позицію на основі цінностей.
3. Майте сформовані цінності – навіть в найтемніші часи вони допоможуть вам йти своїм шляхом та приймати свідомі рішення.
Книга сильна і, на мою думку, зараз ідеальний момент, щоб її прочитати, адже після повномасштабного вторгнення немає людини, на яку б не вплинула війна.
📓за книгою Сергія Жадана «Інтернат»
Рубрика: #книги_кайдзен
Пам’ятаю, як в підлітковому віці я зачитувався творами Еріха Марії Ремарка про жахи війни, проблеми втраченого покоління героїв і вплив війни на долі людей. З початком вторгнення ₚосії в Україну у 2014 році через проведення бойових дій на сході нашої держави, частина суспільства звикла до цього стану речей як до норми. Саме завдяки таким людям як Сергій Жадан, який родом з Луганської області, вдавалося донести до широкої публіки, що війна зовсім поруч і що це жахливо.
«Інтернат» – це моя перша книга з доробку Жадана, яка, до речі, входить до переліку «30 Знакових Книжок Нашої Незалежності». З самого початку впадають у очі лаконічні образи героїв, простота і багато цікавих порівнянь, які формують уявлення про навколишній світ героїв. Події розгортаються в прифронтовому місті Донецької області (ймовірно, йдеться про місто Дебальцеве за інформацією з інтерв’ю Жадана), а головний герой книги – це шкільний вчитель української мови Паша.
Час розповіді припадає на 2015 рік, коли війна тільки починається і головному герою потрібно забрати свого племінника з інтернату на околиці міста. За час його дороги до інтернату з героєм відбудеться багато подій, але є важливий нюанс: він типова «маленька людина», «гвинтик в системі», який немає позиції та принципів. Головний герой з тихим характером є вдало підібраним, його слабкість в характері поширюється на позицію, політичні погляди, спілкування з іншими. Жадан вміло описує події без конкретизації, де ЗСУ, а де ₚосіяни і через цей прийом простежується, як під кінець книги в головного героя починає формуватися власна позиція.
Після прочитання цієї історії, в мене сформувалося декілька тез:
1. Кожна людина протягом життя повинна час від часу ідентифікувати себе і розуміти, хто ти є і яке твоє місце в суспільстві.
2. Відсутність позиції щодо чогось – це теж позиція, тому потрібно зрозуміти, яке ти маєш бачення та формувати свою позицію на основі цінностей.
3. Майте сформовані цінності – навіть в найтемніші часи вони допоможуть вам йти своїм шляхом та приймати свідомі рішення.
Книга сильна і, на мою думку, зараз ідеальний момент, щоб її прочитати, адже після повномасштабного вторгнення немає людини, на яку б не вплинула війна.
Одна з перших книг для покращення навички спілкування ENG
📕За книгою Дейла Карнегі "Як здобувати друзів та впливати на людей"
Рубрика: #книги_кайдзен
Сьогодні буде незвичний огляд, адже я підготував його англійською. Причина написання цього допису проста: моя репетиторка з англійської готує супер персоналізовані домашні завдання і одним з таких було підготувати огляд книги англійською, оскільки вона також читає мій телеграм-канал😅 Для всіх в кого англійська на хорошому рівні огляд нижче👇🏻. Я читав цю книгу Карнегі як українською, так і в оригіналі. Хочу зазначити, що в оригінальній версії англійською досить проста лексика, нескладні граматичні конструкції та багато прикладів, тому раджу до прочитанням тим, хто має рівень В1 та вище. Якщо ви не володієте англійською на рівні, щоб все зрозуміти або просто ліньки читати іноземною, як виявилось, я вже раніше писав відгук на цю книгу українською (так-так, таке буває коли ведеш канал вже більш як два роки🙈) тому ось посилання на українську версію.
Book review: How to Win Friends & Influence People
I suppose every person who is interested in self-improvement books heard about Mr. Dale Carnegie. His impact in self-help book industry and inspiring people is significant. When I was listening the audiobook “How to Win Friends & Influence People” for the first time, I paused it many times to note interesting ideas and quotes. And how was I surprised when I knew that the first edit of the book was issued in 1938!
It is surprising that the reason, why Mr. Carnegie decided to write a book was a lack of book interpersonal relations. Because when he decided to start his self-development course, he couldn’t find any book for this topic. That’s why he wrote his own book (so smartly, isn't it?). If you look critically the theses and author's advice are not in any way extraordinary. In fact, it seems more like what we all know - a sincere interest in the interlocutor, less direct criticism, more smiles. Still, does everyone use them in their daily life?
The main idea is a sincere interest in the interlocutor and the inner circle. Mr. Carnegie recommends taking a sincere interest in the life and affairs of your interlocutor. First ask questions and listen to others, and then talk about yourself and your life. And all this is supported by a smile and addressing the interlocutor by name. Another effective way to improve the quality of communication is to show respect for someone else's opinion.
After reading the book, you may get the impression that the author recommends to wear on some kind of politeness mask - not interrupting anyone, listening and always smiling. However, to understand ideas from the book better, you should keep in mind that this book was written almost ninety years ago (!) it was written by an American for Americans. And for Americans, it is natural to be friendly and always smile.
With these points in mind, the book is a good collection of general practical advice. I read the book in English and in addition to above, the original text has simple vocabulary, easy-to-understand grammatical constructions and many examples, so think about reading it.
📕За книгою Дейла Карнегі "Як здобувати друзів та впливати на людей"
Рубрика: #книги_кайдзен
Сьогодні буде незвичний огляд, адже я підготував його англійською. Причина написання цього допису проста: моя репетиторка з англійської готує супер персоналізовані домашні завдання і одним з таких було підготувати огляд книги англійською, оскільки вона також читає мій телеграм-канал😅 Для всіх в кого англійська на хорошому рівні огляд нижче👇🏻. Я читав цю книгу Карнегі як українською, так і в оригіналі. Хочу зазначити, що в оригінальній версії англійською досить проста лексика, нескладні граматичні конструкції та багато прикладів, тому раджу до прочитанням тим, хто має рівень В1 та вище. Якщо ви не володієте англійською на рівні, щоб все зрозуміти або просто ліньки читати іноземною, як виявилось, я вже раніше писав відгук на цю книгу українською (так-так, таке буває коли ведеш канал вже більш як два роки🙈) тому ось посилання на українську версію.
Book review: How to Win Friends & Influence People
I suppose every person who is interested in self-improvement books heard about Mr. Dale Carnegie. His impact in self-help book industry and inspiring people is significant. When I was listening the audiobook “How to Win Friends & Influence People” for the first time, I paused it many times to note interesting ideas and quotes. And how was I surprised when I knew that the first edit of the book was issued in 1938!
It is surprising that the reason, why Mr. Carnegie decided to write a book was a lack of book interpersonal relations. Because when he decided to start his self-development course, he couldn’t find any book for this topic. That’s why he wrote his own book (so smartly, isn't it?). If you look critically the theses and author's advice are not in any way extraordinary. In fact, it seems more like what we all know - a sincere interest in the interlocutor, less direct criticism, more smiles. Still, does everyone use them in their daily life?
The main idea is a sincere interest in the interlocutor and the inner circle. Mr. Carnegie recommends taking a sincere interest in the life and affairs of your interlocutor. First ask questions and listen to others, and then talk about yourself and your life. And all this is supported by a smile and addressing the interlocutor by name. Another effective way to improve the quality of communication is to show respect for someone else's opinion.
After reading the book, you may get the impression that the author recommends to wear on some kind of politeness mask - not interrupting anyone, listening and always smiling. However, to understand ideas from the book better, you should keep in mind that this book was written almost ninety years ago (!) it was written by an American for Americans. And for Americans, it is natural to be friendly and always smile.
With these points in mind, the book is a good collection of general practical advice. I read the book in English and in addition to above, the original text has simple vocabulary, easy-to-understand grammatical constructions and many examples, so think about reading it.
Сила інтровертів🤛
📕за книгою Сьюзен Кейн «Сила інтровертів. Тихі люди у світі, що не може мовчати»
Рубрика: #книги_кайдзен
Який ідеальний вихідний день для вас? Багато спілкування з друзями, нові знайомства або ж вечір з книгами чи улюбленим серіалом? Я люблю проводити час з близькими і друзями, але якщо стоїть вибір між книгою і новим знайомством, то я ще добре подумаю 😅 Чомусь у соціумі людям, яким подобається бути наодинці, не виступати перед публікою та постійно заводити нові знайомства, одразу прикріплюють ярлики – «скромний», «тихий», «закритий». Знаю, тому що з самого дитинства за різних обставин мені говорили, що я скромний. Хоча поводив себе так, як мені комфортно і не розумів, чому «скромність» це щось погане.
Загалом поняття інтроверсія/екстраверсія були започатковані психіатром Карлом Юнгом. Він стверджував, що інтроверти черпають енергію зі свого внутрішнього світу, ідей, емоцій, а екстраверт переважно із зовнішнього світу – дій, людей, місць. Це якщо дуже-дуже спрощено.
Сьюзен Кейн вважає себе справжньою інтроверткою і так зацікавилась цією темою, що провела власне дослідження інтровертів. А так як вона юристка, то книга вийшла розміром більше як 350 сторінок, містить багато джерел та, як на мене, в окремих місцях трохи нуднувата🤷🏻♀️
На початку книги авторка проводить огляд, як в соціумі формувався принцип лідера, успішної людини, яка має обов’язково бути комунікабельною, душею компанії. Тихість і скромність відносять до не гідних рис особистості, як щось негативне і не приписують їх лідерам. Загалом суспільство більше спрямоване на екстравертних осіб, що проявлялося і в різних активностях у школі, і в типовій вимозі «комунікабельний» до кандидата на роботу вже у дорослому віці.
До речі, в книзі також наводяться дані аналізу корпоративної культури Америки та роздуми авторки про те, що спільна праця знищує креативність. Коли я читав про використання офісів типу open space, одразу згадав свою історію в компанії. Дирекція вирішила зробити такий «опен спейс» простір – офіс, де багато не закріплених за конкретними працівниками місць один поруч з іншим без стін чи перегородок. Це мало би сприяти знайомству між працівниками з різних відділів і обміном ідеями між колегами. На практиці це виглядало так, що хтось звикає до місця, робить там свій затишний куточок, а інша людина могла забронювати це місце і відчувати незручність🙈 Ба більше, на початку мені було дуже незвично, що твій монітор видно всім колегам поруч.
Окрім цього, в книзі також згадується дослідження інтроверсії/екстраверсії з психофізіологічної точки зору, розповідається про роботу частин мозку з раннього дитинства і зв’язок в дорослому віці. Так, темперамент – це вроджені поведінкові та емоційні особливості людини. А особистість – це поєднання властивостей, які формуються внаслідок культурного впливу. З народження формується темперамент, а з розвитком людини – особистісні риси.
За порадами авторки, для того, щоб використовувати свою силу інтроверта треба зробити наступне:
😌Прийняти себе і не намагатися через силу видавати себе за екстраверта.
😎Визначити свої сильні та слабкі сторони, щоб на їх основі займатися тим, що любиш і що найкраще виходить.
🤓Поводитися як екстраверт коли це потрібно, але не забувати про свою сутність. Визначити звички, які допомагатимуть в цьому. Наприклад, година спілкування з новими людьми і 15 хвилин на природі без людей.
«Сила інтроверта» – це натхнення для всіх інтровертів, яке дає розуміння, що бути собою і поводитися не шаблонно – це нормально. Що не обов’язково бути яскравим лідером, щоб впливати на світ та приносити користь. Що в кожному є великий потенціал і завдяки наполегливості можна досягнути будь-якої цілі🎯
📕за книгою Сьюзен Кейн «Сила інтровертів. Тихі люди у світі, що не може мовчати»
Рубрика: #книги_кайдзен
Який ідеальний вихідний день для вас? Багато спілкування з друзями, нові знайомства або ж вечір з книгами чи улюбленим серіалом? Я люблю проводити час з близькими і друзями, але якщо стоїть вибір між книгою і новим знайомством, то я ще добре подумаю 😅 Чомусь у соціумі людям, яким подобається бути наодинці, не виступати перед публікою та постійно заводити нові знайомства, одразу прикріплюють ярлики – «скромний», «тихий», «закритий». Знаю, тому що з самого дитинства за різних обставин мені говорили, що я скромний. Хоча поводив себе так, як мені комфортно і не розумів, чому «скромність» це щось погане.
Загалом поняття інтроверсія/екстраверсія були започатковані психіатром Карлом Юнгом. Він стверджував, що інтроверти черпають енергію зі свого внутрішнього світу, ідей, емоцій, а екстраверт переважно із зовнішнього світу – дій, людей, місць. Це якщо дуже-дуже спрощено.
Сьюзен Кейн вважає себе справжньою інтроверткою і так зацікавилась цією темою, що провела власне дослідження інтровертів. А так як вона юристка, то книга вийшла розміром більше як 350 сторінок, містить багато джерел та, як на мене, в окремих місцях трохи нуднувата🤷🏻♀️
На початку книги авторка проводить огляд, як в соціумі формувався принцип лідера, успішної людини, яка має обов’язково бути комунікабельною, душею компанії. Тихість і скромність відносять до не гідних рис особистості, як щось негативне і не приписують їх лідерам. Загалом суспільство більше спрямоване на екстравертних осіб, що проявлялося і в різних активностях у школі, і в типовій вимозі «комунікабельний» до кандидата на роботу вже у дорослому віці.
До речі, в книзі також наводяться дані аналізу корпоративної культури Америки та роздуми авторки про те, що спільна праця знищує креативність. Коли я читав про використання офісів типу open space, одразу згадав свою історію в компанії. Дирекція вирішила зробити такий «опен спейс» простір – офіс, де багато не закріплених за конкретними працівниками місць один поруч з іншим без стін чи перегородок. Це мало би сприяти знайомству між працівниками з різних відділів і обміном ідеями між колегами. На практиці це виглядало так, що хтось звикає до місця, робить там свій затишний куточок, а інша людина могла забронювати це місце і відчувати незручність🙈 Ба більше, на початку мені було дуже незвично, що твій монітор видно всім колегам поруч.
Окрім цього, в книзі також згадується дослідження інтроверсії/екстраверсії з психофізіологічної точки зору, розповідається про роботу частин мозку з раннього дитинства і зв’язок в дорослому віці. Так, темперамент – це вроджені поведінкові та емоційні особливості людини. А особистість – це поєднання властивостей, які формуються внаслідок культурного впливу. З народження формується темперамент, а з розвитком людини – особистісні риси.
За порадами авторки, для того, щоб використовувати свою силу інтроверта треба зробити наступне:
😌Прийняти себе і не намагатися через силу видавати себе за екстраверта.
😎Визначити свої сильні та слабкі сторони, щоб на їх основі займатися тим, що любиш і що найкраще виходить.
🤓Поводитися як екстраверт коли це потрібно, але не забувати про свою сутність. Визначити звички, які допомагатимуть в цьому. Наприклад, година спілкування з новими людьми і 15 хвилин на природі без людей.
«Сила інтроверта» – це натхнення для всіх інтровертів, яке дає розуміння, що бути собою і поводитися не шаблонно – це нормально. Що не обов’язково бути яскравим лідером, щоб впливати на світ та приносити користь. Що в кожному є великий потенціал і завдяки наполегливості можна досягнути будь-якої цілі🎯
Про фінансову грамотність в Україні
📔за книгою Любомира Остапіва «Любов та бюджет»
Рубрика: #книги_кайдзен
Хто давно слідкує за цим каналом, той знає, що я вже робив декілька оглядів на такі популярні книги про особисті фінанси та фінансову грамотність як Найбагатший чоловік у Вавилоні, Шлях до фінансової свободи та Сам собі фінансист. І загалом ідеї в цих книгах зводились до просто алгоритму заробляй+записуй витрати=різницю заощаджуй та примножуй. Проте є невеликий нюанс: ці книги написані іноземними авторами і не зважаючи на те, що їхні поради/техніки універсальні, деякі розділи про інвестування, банківську систему та й зрештою їхні реалії сильно відрізняються від українських.
І якою же була моя радість, коли до моїх рук потрапила книга українця Любомира Остапіва. Зазначу одразу, що хоч книга і націлена на фінанси в парах, там є багато базових порад для індивідуальної фінансової грамотності. Ось декілька цікавих ідей з книги:
👉🏻Записувати або вести облік витрат – це база фінансової грамотності. Але що важливіше – це проводити їх аналіз і оптимізацію. Облік витрат це не завжди нудно і в excel табличці. Обирайте зручний застосунок, який буде імпортувати звіти з інтернет-банкінгу і починайте вже сьогодні.
👉🏻 Зменшення бюджету (або економія) – це не про погіршення якості життя, а про правильний розрахунок. Можливо ви просто часто робите емоційні покупки, або купуєте щось за «акційною» ціною. Автор рекомендує визначити конкретну суму на емоційні покупки кожного місяця і дотримуватися цих лімітів.
👉🏻 Заощадження може бути не лише у вигляді відкладання коштів, але й у використанні різних карток з категоріями кешбеку, страхування майна, життя, що дозволить зменшити потенційні майбутні витрати.
👉🏻 Шлях до фінансового добробуту це «гра в довгу». В інвестуванні потрібно не забувати про диверсифікацію – розподіл коштів по різних фінансових інтрументах, щоб вони не були зосереджені в одному місці. Інвестиційний портфель може складатися з фінансових інструментів, що мають різний рівень ризикованості. До речі, про інвестування було багато інструментів та прикладів того, як сам автор користувався ними та що з цього виходило, а що ні.
💰Серед видів сімейного бюджету це можуть бути:
Роздільний бюджет де в кожного окремі доходи і окремі витрати, але інколи ці витрати можуть бути спільними.
Змішаний бюджет для пари, де в кожного партнера є окремі доходи, витрати та заощадження, а також спільні відкладення та обов’язкові витрати.
Один дохід у сім’ї, де один з партнерів покриває загальні витрати сім’ї, а інший має невеликий чи епізодичний дохід.
Два доходи, усе спільне: два доходи складають сімейний бюджет на більшість витрат і окремі категорії на емоційні покупки чоловіка та жінки. На думку автора цей підхід до планування найкращий, адже допомагає подружжю узгоджувати спільні цілі та швидше їх досягати.
В підсумку книга корисна в першу чергу для пар, оскільки тут є і психологічні моменти як краще обговорювати фінанси, і практичні у вигляді вправ та концепцій бюджетування. Але також тут є багато корисних ідей для індивідуальної фінансової грамотності та фінансового добробуту в українських реаліях👍🏻
📔за книгою Любомира Остапіва «Любов та бюджет»
Рубрика: #книги_кайдзен
Хто давно слідкує за цим каналом, той знає, що я вже робив декілька оглядів на такі популярні книги про особисті фінанси та фінансову грамотність як Найбагатший чоловік у Вавилоні, Шлях до фінансової свободи та Сам собі фінансист. І загалом ідеї в цих книгах зводились до просто алгоритму заробляй+записуй витрати=різницю заощаджуй та примножуй. Проте є невеликий нюанс: ці книги написані іноземними авторами і не зважаючи на те, що їхні поради/техніки універсальні, деякі розділи про інвестування, банківську систему та й зрештою їхні реалії сильно відрізняються від українських.
І якою же була моя радість, коли до моїх рук потрапила книга українця Любомира Остапіва. Зазначу одразу, що хоч книга і націлена на фінанси в парах, там є багато базових порад для індивідуальної фінансової грамотності. Ось декілька цікавих ідей з книги:
👉🏻Записувати або вести облік витрат – це база фінансової грамотності. Але що важливіше – це проводити їх аналіз і оптимізацію. Облік витрат це не завжди нудно і в excel табличці. Обирайте зручний застосунок, який буде імпортувати звіти з інтернет-банкінгу і починайте вже сьогодні.
👉🏻 Зменшення бюджету (або економія) – це не про погіршення якості життя, а про правильний розрахунок. Можливо ви просто часто робите емоційні покупки, або купуєте щось за «акційною» ціною. Автор рекомендує визначити конкретну суму на емоційні покупки кожного місяця і дотримуватися цих лімітів.
👉🏻 Заощадження може бути не лише у вигляді відкладання коштів, але й у використанні різних карток з категоріями кешбеку, страхування майна, життя, що дозволить зменшити потенційні майбутні витрати.
👉🏻 Шлях до фінансового добробуту це «гра в довгу». В інвестуванні потрібно не забувати про диверсифікацію – розподіл коштів по різних фінансових інтрументах, щоб вони не були зосереджені в одному місці. Інвестиційний портфель може складатися з фінансових інструментів, що мають різний рівень ризикованості. До речі, про інвестування було багато інструментів та прикладів того, як сам автор користувався ними та що з цього виходило, а що ні.
💰Серед видів сімейного бюджету це можуть бути:
Роздільний бюджет де в кожного окремі доходи і окремі витрати, але інколи ці витрати можуть бути спільними.
Змішаний бюджет для пари, де в кожного партнера є окремі доходи, витрати та заощадження, а також спільні відкладення та обов’язкові витрати.
Один дохід у сім’ї, де один з партнерів покриває загальні витрати сім’ї, а інший має невеликий чи епізодичний дохід.
Два доходи, усе спільне: два доходи складають сімейний бюджет на більшість витрат і окремі категорії на емоційні покупки чоловіка та жінки. На думку автора цей підхід до планування найкращий, адже допомагає подружжю узгоджувати спільні цілі та швидше їх досягати.
В підсумку книга корисна в першу чергу для пар, оскільки тут є і психологічні моменти як краще обговорювати фінанси, і практичні у вигляді вправ та концепцій бюджетування. Але також тут є багато корисних ідей для індивідуальної фінансової грамотності та фінансового добробуту в українських реаліях👍🏻
Як заробити на криптовалюті?💸
📕За книгою Андрія Мероника «Золотий Ґрааль криптовалютного трейдингу»
Рубрика: #книги_кайдзен
Біткоїн, крипта, блокчейн, трейдинг – останні декілька років ці слова все частіше з’являються в нашому новинному просторі та стають більш поширеними. І це не дивно, адже технологія блокчейну (на основі якої працює криптовалюта) є дійсно новаторською для різних сфер, бо являє собою технологію розподіленого зберігання даних, яка унеможливлює їх підробку. Проте за криптовалютою та трейдингом в силу різних інтернет-гуру може скластися враження, що це щось про шахрайство, швидке збагачення, та «економічну бульбашку, що скоро лопне»🫣
Криптовалюта являє собою як великі можливості, так і великі ризики. Так, українець Андрій Мероник з командою понад 3 роки займався розробкою торгових ботів для торгівлі на криптовалютних біржах і мав певні успіхи. І ця книга це, по суті, опис експериментів, гіпотез та теорій автора, які він перевіряв на практиці та ділився результатом. До речі, «золотим граалем» в трейдингу називають безпрограшну стратегію інвестицій, до якої всі прагнуть. Ось декілька ключових ідей після прочитання книги:
🟡Сподобалось одразу, що автор добре пояснює складні незрозумілі поняття/терміни просто без заглиблення в професійну термінологію. Так, за автором, криптовалюта – це вид електронної валюти, в основі якої є технологія блокчейн. Або, наприклад, аналогія побудови середньої ціни за біткоїн за аналогією продажу буряків на ринку.
🟢Якщо у вас немає плану – не торгуйте. Якщо не знаєте, що купуєте – не купуйте. Хороше правило не тільки для криптовалюти, але й для інших фінансових інструментів. Якщо вирішуєте купити певну монету чи валюту, потрібно розуміти чому саме зараз, який в неї фундамент та коли ви плануєте її продавати, усереднювати ціну.
🔵Коли навіть таксист говорить вам про криптовалюту – потрібно терміново виходити з ринку. Часто чув цю фразу, але тут автор добре її розкрив. Якщо всі обговорюють якийсь тренд, стає зрозуміло, що всі, хто лише міг бути в темі – вже в ній. А отже новим інвестиціям братися нізвідки, як наслідок – можливий спад обсягів нових інвестицій і стрімкий розворот ринку вниз.
🟣Хто слідкує за ринком пам'ятає, як коронакриза підвищила інтерес традиційних інвестфондів до криптовалюти і як наслідок її зростання. Тому розуміння причини дає змогу передбачити рух ціни до того, як він почнеться. Розуміння причини дає змогу проаналізувати, чому відбувається рух ціни. Розуміння причини дає змогу передбачити, коли рух ціни продовжиться або закінчиться. Це навіть не так трейдингове, як загально життєве правило – розуміти причини, щоб будувати власні судження щодо чогось.
Після різних тестів і спроб в пошуку ідеальної стратегії автор дійшов до висновку, що заробляє на золотій лихоманці той, хто продає кирки та лопати⛏При розробці стратегій виникало багато непередбачуваних новин, що могли перешкоджати їх дієвості, а от криптобіржі з кожної угоди забирають свою комісію, як і продавці обладнання для добування крипти (майнінгу) та продавці курсів. Книга чимось нагадує щоденник автора з власними висновками, яким він вирішив поділитися.
В підсумку, так як мені ця тема цікава і я вже більше двох років сам інвестую в криптовалюту, мені було цікаво почитати тестування різних ідей на практиці. Проте, для тих хто взагалі нічого не розуміє в світі криптовалюти і, можливо, просто хоче дізнатись як торгувати онлайн, я думаю не варто витрачати час на цю книгу оскільки:
1) книга видана 2020 року і з того часу вже відбулося багато змін;
2) краще знати основи, щоб читання було ефективнішим;
3) книга невелика за обсягом і коштує вище ринкової ціни на подібну літературу.
Бажаю кожному знайти свій золотий Ґрааль💰
📕За книгою Андрія Мероника «Золотий Ґрааль криптовалютного трейдингу»
Рубрика: #книги_кайдзен
Біткоїн, крипта, блокчейн, трейдинг – останні декілька років ці слова все частіше з’являються в нашому новинному просторі та стають більш поширеними. І це не дивно, адже технологія блокчейну (на основі якої працює криптовалюта) є дійсно новаторською для різних сфер, бо являє собою технологію розподіленого зберігання даних, яка унеможливлює їх підробку. Проте за криптовалютою та трейдингом в силу різних інтернет-гуру може скластися враження, що це щось про шахрайство, швидке збагачення, та «економічну бульбашку, що скоро лопне»🫣
Криптовалюта являє собою як великі можливості, так і великі ризики. Так, українець Андрій Мероник з командою понад 3 роки займався розробкою торгових ботів для торгівлі на криптовалютних біржах і мав певні успіхи. І ця книга це, по суті, опис експериментів, гіпотез та теорій автора, які він перевіряв на практиці та ділився результатом. До речі, «золотим граалем» в трейдингу називають безпрограшну стратегію інвестицій, до якої всі прагнуть. Ось декілька ключових ідей після прочитання книги:
🟡Сподобалось одразу, що автор добре пояснює складні незрозумілі поняття/терміни просто без заглиблення в професійну термінологію. Так, за автором, криптовалюта – це вид електронної валюти, в основі якої є технологія блокчейн. Або, наприклад, аналогія побудови середньої ціни за біткоїн за аналогією продажу буряків на ринку.
🟢Якщо у вас немає плану – не торгуйте. Якщо не знаєте, що купуєте – не купуйте. Хороше правило не тільки для криптовалюти, але й для інших фінансових інструментів. Якщо вирішуєте купити певну монету чи валюту, потрібно розуміти чому саме зараз, який в неї фундамент та коли ви плануєте її продавати, усереднювати ціну.
🔵Коли навіть таксист говорить вам про криптовалюту – потрібно терміново виходити з ринку. Часто чув цю фразу, але тут автор добре її розкрив. Якщо всі обговорюють якийсь тренд, стає зрозуміло, що всі, хто лише міг бути в темі – вже в ній. А отже новим інвестиціям братися нізвідки, як наслідок – можливий спад обсягів нових інвестицій і стрімкий розворот ринку вниз.
🟣Хто слідкує за ринком пам'ятає, як коронакриза підвищила інтерес традиційних інвестфондів до криптовалюти і як наслідок її зростання. Тому розуміння причини дає змогу передбачити рух ціни до того, як він почнеться. Розуміння причини дає змогу проаналізувати, чому відбувається рух ціни. Розуміння причини дає змогу передбачити, коли рух ціни продовжиться або закінчиться. Це навіть не так трейдингове, як загально життєве правило – розуміти причини, щоб будувати власні судження щодо чогось.
Після різних тестів і спроб в пошуку ідеальної стратегії автор дійшов до висновку, що заробляє на золотій лихоманці той, хто продає кирки та лопати⛏При розробці стратегій виникало багато непередбачуваних новин, що могли перешкоджати їх дієвості, а от криптобіржі з кожної угоди забирають свою комісію, як і продавці обладнання для добування крипти (майнінгу) та продавці курсів. Книга чимось нагадує щоденник автора з власними висновками, яким він вирішив поділитися.
В підсумку, так як мені ця тема цікава і я вже більше двох років сам інвестую в криптовалюту, мені було цікаво почитати тестування різних ідей на практиці. Проте, для тих хто взагалі нічого не розуміє в світі криптовалюти і, можливо, просто хоче дізнатись як торгувати онлайн, я думаю не варто витрачати час на цю книгу оскільки:
1) книга видана 2020 року і з того часу вже відбулося багато змін;
2) краще знати основи, щоб читання було ефективнішим;
3) книга невелика за обсягом і коштує вище ринкової ціни на подібну літературу.
Бажаю кожному знайти свій золотий Ґрааль💰
Кожна людина – коваль свого щастя🙏
Рубрика #продуктивність_кайдзен
Я думаю, що вираз із заголовка вам знайомий, адже це одна з типових тем для написання творів. І хоча цей вираз може здатися очевидним, в окремі періоди життя ми можемо забувати, що при прийнятті рішення глибоко всередині себе ми вже знаємо як нам краще зробити або чого ми хочемо. Проте інколи для того, щоб знайти рішення, нам потрібна допомога зі сторони, щоб хтось скерував чи підсвітив, де ми можемо знайти відповідь. В таких випадках на допомогу може прийти коучинг. Знаю, що слово «коуч», «коучинг» часто використовують не за призначенням, тому в цьому дописі коротко розберемося з тим, що це собою являє і яких висновків я досягнув за два місяці роботи з коучем.
Коучинг – це партнерство коуча та клієнта для стимулювання розумових та творчих процесів, щоб розкрити потенціал клієнта. На практиці це виглядає як робота над конкретним запитом клієнта, де коуч уважно слухає, слідкує за реакцією клієнта та, найважливіше, ставить запитання, які допомагають клієнту самому знайти відповідь на свій запит. Така співпраця схожа на роботу з психологом, проте при роботі з психологом ми працюємо над минулим, а з коучем над майбутнім. Коуч допомагає шукати відповіді на ваші питання і запити у вас самих, не нав’язує свій варіант рішення ситуації, а розкриває й показує ваш внутрішній потенціал.
Ось декілька нотаток після моєї роботи з коучем для рефлексії.
Запит: Труднощі з систематичним плануванням.
Під час сесії з'ясував, що в мене переплітаються теми планування, тайм-менеджменту і постановки цілей. В процесі сесії я визначив, що проблеми з систематичним плануванням і відстеженням результатів пов'язані з пошуком істинних цілей. Тобто потрібно знайти свої істинні цілі, що будуть сходитися з моїми цінностями на життя та відповідатимуть образу тієї людини, якою я хочу бути. Якщо я ставитиму собі істинні, а не нав‘язані кимось цілі, то буду отримувати більше задоволення від їх досягнення. Це буде впливати на легкість і чіткість планування. Не треба шукати мотивацію для планування і досягнення цілей, якщо ти будеш працювати над своїми істинними цілями, бо ти чітко знаєш, для чого це тобі.
Запит: Вигорання/Відсутність мотивації
Помітив, що всі новини про майбутнє одночасно захлинули мене і сильно емоційно подавили. Це вплинуло на загальній рівень енергії, настрій, стан, мотивацію. Потрібно змістити фокус на менші проміжки часу - день, тиждень, щоб відчувати свій вклад і контроль. Проговорили як я можу впливати, відчувати свій вклад, ресурсний стан, підвищувати рівень енергії. Виявив, що я ототожнював свою мотивацію і свій вклад в основному тільки зі своєю роботою. При цьому я роблю свій вклад в інших сферах, але цього не помічав. Для чого мені відчуття власного вкладу? Щоб в кінці дня відчувати, що я впливаю і роблю краще світ. Користь для себе і для інших. Взяти за звичку записувати як я впливаю на світ, на інших.
Запит: Страх перед чимось новим
Проаналізував, що страх виникає через те, що в мене всередині є сформований образ і вимоги до того, ким я повинен бути, щоб щось виконувати. Коли починаю щось нове, то маю установку, що якщо щось робити – робити це класно, а якщо робити як-небудь, то краще взагалі нічого не робити. Цей підхід обмежує починання чогось нового. Треба використовувати MVP модель, тобто якщо хочеш зробити машину не треба робити колесо, двигун і бампер і витрачати ресурси + може щось не вийти. Потрібно зробити маленьку машину з доступних ресурсів і якщо буде все ок, то далі її масштабувати та вкладати туди більше ресурсів.
Коучинг допомагає відповісти на питання, які не завжди хочеться собі задавати або ж поглянути на ситуацію під новим кутом. Для мене це був новий і корисний досвід, який дав якісний результат.
Якщо вам сподобався такий формат з реальним досвідом і рубрика #продуктивність_кайдзен повідомте про це реакціями👇😉
Рубрика #продуктивність_кайдзен
Я думаю, що вираз із заголовка вам знайомий, адже це одна з типових тем для написання творів. І хоча цей вираз може здатися очевидним, в окремі періоди життя ми можемо забувати, що при прийнятті рішення глибоко всередині себе ми вже знаємо як нам краще зробити або чого ми хочемо. Проте інколи для того, щоб знайти рішення, нам потрібна допомога зі сторони, щоб хтось скерував чи підсвітив, де ми можемо знайти відповідь. В таких випадках на допомогу може прийти коучинг. Знаю, що слово «коуч», «коучинг» часто використовують не за призначенням, тому в цьому дописі коротко розберемося з тим, що це собою являє і яких висновків я досягнув за два місяці роботи з коучем.
Коучинг – це партнерство коуча та клієнта для стимулювання розумових та творчих процесів, щоб розкрити потенціал клієнта. На практиці це виглядає як робота над конкретним запитом клієнта, де коуч уважно слухає, слідкує за реакцією клієнта та, найважливіше, ставить запитання, які допомагають клієнту самому знайти відповідь на свій запит. Така співпраця схожа на роботу з психологом, проте при роботі з психологом ми працюємо над минулим, а з коучем над майбутнім. Коуч допомагає шукати відповіді на ваші питання і запити у вас самих, не нав’язує свій варіант рішення ситуації, а розкриває й показує ваш внутрішній потенціал.
Ось декілька нотаток після моєї роботи з коучем для рефлексії.
Запит: Труднощі з систематичним плануванням.
Під час сесії з'ясував, що в мене переплітаються теми планування, тайм-менеджменту і постановки цілей. В процесі сесії я визначив, що проблеми з систематичним плануванням і відстеженням результатів пов'язані з пошуком істинних цілей. Тобто потрібно знайти свої істинні цілі, що будуть сходитися з моїми цінностями на життя та відповідатимуть образу тієї людини, якою я хочу бути. Якщо я ставитиму собі істинні, а не нав‘язані кимось цілі, то буду отримувати більше задоволення від їх досягнення. Це буде впливати на легкість і чіткість планування. Не треба шукати мотивацію для планування і досягнення цілей, якщо ти будеш працювати над своїми істинними цілями, бо ти чітко знаєш, для чого це тобі.
Запит: Вигорання/Відсутність мотивації
Помітив, що всі новини про майбутнє одночасно захлинули мене і сильно емоційно подавили. Це вплинуло на загальній рівень енергії, настрій, стан, мотивацію. Потрібно змістити фокус на менші проміжки часу - день, тиждень, щоб відчувати свій вклад і контроль. Проговорили як я можу впливати, відчувати свій вклад, ресурсний стан, підвищувати рівень енергії. Виявив, що я ототожнював свою мотивацію і свій вклад в основному тільки зі своєю роботою. При цьому я роблю свій вклад в інших сферах, але цього не помічав. Для чого мені відчуття власного вкладу? Щоб в кінці дня відчувати, що я впливаю і роблю краще світ. Користь для себе і для інших. Взяти за звичку записувати як я впливаю на світ, на інших.
Запит: Страх перед чимось новим
Проаналізував, що страх виникає через те, що в мене всередині є сформований образ і вимоги до того, ким я повинен бути, щоб щось виконувати. Коли починаю щось нове, то маю установку, що якщо щось робити – робити це класно, а якщо робити як-небудь, то краще взагалі нічого не робити. Цей підхід обмежує починання чогось нового. Треба використовувати MVP модель, тобто якщо хочеш зробити машину не треба робити колесо, двигун і бампер і витрачати ресурси + може щось не вийти. Потрібно зробити маленьку машину з доступних ресурсів і якщо буде все ок, то далі її масштабувати та вкладати туди більше ресурсів.
Коучинг допомагає відповісти на питання, які не завжди хочеться собі задавати або ж поглянути на ситуацію під новим кутом. Для мене це був новий і корисний досвід, який дав якісний результат.
Якщо вам сподобався такий формат з реальним досвідом і рубрика #продуктивність_кайдзен повідомте про це реакціями👇😉
Роздуми про життя видатного українця🇺🇦
📕За книгою Богдана Гаврилишина «Залишаюсь українцем»
Рубрика: #книги_кайдзен
В американських фільмах та літературі є таке поняття як «американська мрія», коли в суспільстві дуже цінується, якщо звичайний американець піднімається з самих «низів» і стає мільйонером або президентом країни. Та чи є в нас подібна «українська мрія» і якщо так, в чому вона полягає?
Простий юнак з села на Тернопільщині спочатку був лісорубом, а згодом став професором Женевського університету та керівником Міжнародного інституту менеджменту в Женеві й співзасновником Всесвітнього економічного форуму в Давосі. Він був радником президентів України, скрізь по світу розповідав про своє походження та зробив свій вагомий внесок у створення незалежної України. І хоча у нашому суспільстві феномен «американської мрії» ще не такий розповсюджений, я думаю, що професор Богдан Гаврилишин повністю підійшов би під опис такої особистості, яка сама себе створила.
Про Богдана Гаврилишина я дізнався через його благодійний фонд, який видавав стипендії на навчання в УКУ і якось я на yakaboo випадково натрапив на його мемуари «Залишаюсь українцем». Ця книга розповідає про видатного українця, який не тільки прожив насичене життя і зробив відчутний внесок в розвиток України й активної молоді, а також описав свій шлях в книзі, рефлексуючи щодо різних подій своєї біографії та їх вплив на подальше його життя і становлення.
Книга складається з декількох частин, де професор Гаврилишин описує свою біографію, життя в Канаді, Швейцарії, роботу в Міжнародному інституті менеджменту, розвиток України на шляху до здобуття незалежності та аналіз подальших подій історії нашої держави. Найбільше мені сподобалися життєві принципи та цінності, які закладалися в особистості автора з дитинства і юнацтва. На цьому моменті я зробив для себе багато нотаток, ось одна з ключових:
«Віра у добро в людях, упевненість у власних силах і можливостях (якщо я чогось не знаю, то я цьому навчуся), розуміння потреби постійно вчитися. Батько теж час від часу казав мені деякі прислів’я, наприклад — «не святі горшки ліплять», що означало: те, що роблять інші, ти теж можеш робити. Інше прислів’я — «м’яко стелиш, добре спиш» означало, що кожен сам є творцем своєї долі. І ще одне — «брехнею можна дійти до краю світу, але назад дороги не буде», що значило «говори правду». Це все можна підсумувати так: «твоє майбутнє здебільшого у твоїх руках», «ти можеш робити в житті усе, що сам обереш» та «кажи правду».
Загалом, я відніс цю книгу до категорії тих, що варто перечитати ще декілька разів, а життєві принципи автора та цікаві тези залишити на доступному місці, щоб регулярно їх переглядати. Я дуже рекомендую цю книгу до прочитання, адже це не тільки мемуари однієї людини, а й можливість краще дізнатися історію України через призму видатного українця! «Я всім це повторюю: починайте з великих мрій! Думайте не тільки про те, які наступні капці купити! Вірте у свої сили – вирішите щось зробити, то навчитеся і зробите. Але найперше – мрія!».
📕За книгою Богдана Гаврилишина «Залишаюсь українцем»
Рубрика: #книги_кайдзен
В американських фільмах та літературі є таке поняття як «американська мрія», коли в суспільстві дуже цінується, якщо звичайний американець піднімається з самих «низів» і стає мільйонером або президентом країни. Та чи є в нас подібна «українська мрія» і якщо так, в чому вона полягає?
Простий юнак з села на Тернопільщині спочатку був лісорубом, а згодом став професором Женевського університету та керівником Міжнародного інституту менеджменту в Женеві й співзасновником Всесвітнього економічного форуму в Давосі. Він був радником президентів України, скрізь по світу розповідав про своє походження та зробив свій вагомий внесок у створення незалежної України. І хоча у нашому суспільстві феномен «американської мрії» ще не такий розповсюджений, я думаю, що професор Богдан Гаврилишин повністю підійшов би під опис такої особистості, яка сама себе створила.
Про Богдана Гаврилишина я дізнався через його благодійний фонд, який видавав стипендії на навчання в УКУ і якось я на yakaboo випадково натрапив на його мемуари «Залишаюсь українцем». Ця книга розповідає про видатного українця, який не тільки прожив насичене життя і зробив відчутний внесок в розвиток України й активної молоді, а також описав свій шлях в книзі, рефлексуючи щодо різних подій своєї біографії та їх вплив на подальше його життя і становлення.
Книга складається з декількох частин, де професор Гаврилишин описує свою біографію, життя в Канаді, Швейцарії, роботу в Міжнародному інституті менеджменту, розвиток України на шляху до здобуття незалежності та аналіз подальших подій історії нашої держави. Найбільше мені сподобалися життєві принципи та цінності, які закладалися в особистості автора з дитинства і юнацтва. На цьому моменті я зробив для себе багато нотаток, ось одна з ключових:
«Віра у добро в людях, упевненість у власних силах і можливостях (якщо я чогось не знаю, то я цьому навчуся), розуміння потреби постійно вчитися. Батько теж час від часу казав мені деякі прислів’я, наприклад — «не святі горшки ліплять», що означало: те, що роблять інші, ти теж можеш робити. Інше прислів’я — «м’яко стелиш, добре спиш» означало, що кожен сам є творцем своєї долі. І ще одне — «брехнею можна дійти до краю світу, але назад дороги не буде», що значило «говори правду». Це все можна підсумувати так: «твоє майбутнє здебільшого у твоїх руках», «ти можеш робити в житті усе, що сам обереш» та «кажи правду».
Загалом, я відніс цю книгу до категорії тих, що варто перечитати ще декілька разів, а життєві принципи автора та цікаві тези залишити на доступному місці, щоб регулярно їх переглядати. Я дуже рекомендую цю книгу до прочитання, адже це не тільки мемуари однієї людини, а й можливість краще дізнатися історію України через призму видатного українця! «Я всім це повторюю: починайте з великих мрій! Думайте не тільки про те, які наступні капці купити! Вірте у свої сили – вирішите щось зробити, то навчитеся і зробите. Але найперше – мрія!».
Історія українського десантника🇺🇦
📔За книгою Валерія Ананьєва «Сліди на дорозі»
Рубрика: #книги_кайдзен
Про Валерія Маркуса (псевдонім – Ананьєв) я вперше дізнався з його дописів про війну у фейсбуці та відео з однойменного ютуб-каналу «Markus». Для тих, хто не знає про автора – він український десантник, у 2014 році поїхав воювати на передову, де брав участь у боях за різні міста та згодом отримав травму. Маркус проходив тривале лікування та пішов з армії. Після повоєнної депресії він вирушив в подорож різними країнами світу, де і вирішив дописати книгу, яку почав ще під час служби в армії та яка є частково автобіографічною. Якщо згрупувати, то в книзі зачіпається декілька основних тем:
👤про становлення особистості
На початку книги описується, в яких умовах пройшло дитинство головного героя, з поширеними атрибутами 90-х років минулого століття: злидні та зловживання алкоголем у родині. Прослідковуються принципи, які було закладено, життєві ситуації, з яких автор формує свою позицію та враження про навколишній світ. Саме в час шкільних років головний герой вирішує пов’язати своє життя з армією та стати справжнім десантником.
👨✈️про становище в армії до 2014 року
Автор проходив навчання в легендарному навчальному центрі «Десна», де на момент проходження його контрактної служби панував суцільний застій та пережитки радянської армії. А це і корупція між звичайним солдатами, коли за лікарняний або ж вчасну виплату зарплатні потрібно платити відсоток командиру. Пияцтво як обов’язковий елемент служби та і взагалі проходження військового вишколу не стільки для здобуття навичок, а більше на ламання самоповаги й гідності. І спостерігається як за жорстких умов головний герой з вчорашнього школяра стає стійким і готовим давати опір труднощам чоловіком.
🪖про війну як вона є
Початок війни 2014 року для головного героя розпочинається у складі 25-ї повітряно-десантної бригади, яка прославилась величезними втратами особового складу (60% бійців) та командиром, що зрадив державу і перейшов на бік ворога. Несправна бойова машина десанту, яку головний герой постійно ремонтує, проблеми із забезпеченням та важлива підтримка волонтерів – ось як все починалось. Оскільки книга автобіографічна, вона містить фрагменти справжніх боїв на передовій, підкріплені відео конкретного бою у вигляді QR-кодів, реальними розповідями про втрату друзів, бойових товаришів, тривогу та прості радощі у прослуховуванні музики.
Я вирішив прочитати цю книгу, бо Валерій Маркус мені цікавий як особистість своїми філософськими поглядами на життя, вмінням глибоко мислити та аналізувати ситуацію. Тому під час читання книги я звертав більше уваги саме на історію героя, а з літературної точки зору книга не вирізняється розлогими художніми прийомами. Здивував також нестандартний розвиток сюжету, адже після кульмінації я очікував на післямову про головного героя або пояснення, а в результаті були лише слова вдячності🥲
Загалом, я можу рекомендувати цю книгу українцям, що хочуть трохи краще зрозуміти воєнні реалії нашої країни та дізнатися більше про подвиги наших захисників. Такі книги про російсько-українську війну потрібні для суспільства і я впевнений, що їх скоро буде ставати більше.
📔За книгою Валерія Ананьєва «Сліди на дорозі»
Рубрика: #книги_кайдзен
Про Валерія Маркуса (псевдонім – Ананьєв) я вперше дізнався з його дописів про війну у фейсбуці та відео з однойменного ютуб-каналу «Markus». Для тих, хто не знає про автора – він український десантник, у 2014 році поїхав воювати на передову, де брав участь у боях за різні міста та згодом отримав травму. Маркус проходив тривале лікування та пішов з армії. Після повоєнної депресії він вирушив в подорож різними країнами світу, де і вирішив дописати книгу, яку почав ще під час служби в армії та яка є частково автобіографічною. Якщо згрупувати, то в книзі зачіпається декілька основних тем:
👤про становлення особистості
На початку книги описується, в яких умовах пройшло дитинство головного героя, з поширеними атрибутами 90-х років минулого століття: злидні та зловживання алкоголем у родині. Прослідковуються принципи, які було закладено, життєві ситуації, з яких автор формує свою позицію та враження про навколишній світ. Саме в час шкільних років головний герой вирішує пов’язати своє життя з армією та стати справжнім десантником.
👨✈️про становище в армії до 2014 року
Автор проходив навчання в легендарному навчальному центрі «Десна», де на момент проходження його контрактної служби панував суцільний застій та пережитки радянської армії. А це і корупція між звичайним солдатами, коли за лікарняний або ж вчасну виплату зарплатні потрібно платити відсоток командиру. Пияцтво як обов’язковий елемент служби та і взагалі проходження військового вишколу не стільки для здобуття навичок, а більше на ламання самоповаги й гідності. І спостерігається як за жорстких умов головний герой з вчорашнього школяра стає стійким і готовим давати опір труднощам чоловіком.
🪖про війну як вона є
Початок війни 2014 року для головного героя розпочинається у складі 25-ї повітряно-десантної бригади, яка прославилась величезними втратами особового складу (60% бійців) та командиром, що зрадив державу і перейшов на бік ворога. Несправна бойова машина десанту, яку головний герой постійно ремонтує, проблеми із забезпеченням та важлива підтримка волонтерів – ось як все починалось. Оскільки книга автобіографічна, вона містить фрагменти справжніх боїв на передовій, підкріплені відео конкретного бою у вигляді QR-кодів, реальними розповідями про втрату друзів, бойових товаришів, тривогу та прості радощі у прослуховуванні музики.
Я вирішив прочитати цю книгу, бо Валерій Маркус мені цікавий як особистість своїми філософськими поглядами на життя, вмінням глибоко мислити та аналізувати ситуацію. Тому під час читання книги я звертав більше уваги саме на історію героя, а з літературної точки зору книга не вирізняється розлогими художніми прийомами. Здивував також нестандартний розвиток сюжету, адже після кульмінації я очікував на післямову про головного героя або пояснення, а в результаті були лише слова вдячності🥲
Загалом, я можу рекомендувати цю книгу українцям, що хочуть трохи краще зрозуміти воєнні реалії нашої країни та дізнатися більше про подвиги наших захисників. Такі книги про російсько-українську війну потрібні для суспільства і я впевнений, що їх скоро буде ставати більше.
Чому важливо бути в позиції учня?
Рубрика #саморозвиток_кайдзен
«Дізнаватися те, чого ви ще не знаєте, набагато корисніше, ніж бути генієм» – Чарльз Мангер.
Багато людей знають про відомого інвестора Воррена Баффета, та мало кому відомий автор вищенаведеної цитати – Чарлі Мангер, якого називають правою рукою Баффета. Навіть у свої 98 років Мангер обожнює вчитися чомусь у своїй роботі, хоча багато хто сказав би, що він і так усе знає. «Я постійно бачу, як життєвого зростання домагаються не найрозумніші, часом навіть не найпрацьовитіші люди, але ті, які весь час чомусь навчаються. Щовечора вони лягають спати трохи мудрішими, ніж були напередодні і це дійсно допомагає їх росту, особливо в довгостроковій перспективі» – переконаний пан Мангер.
Розвиток наших лідерських якостей багато в чому залежить від позиції учня. Ми щодня зіштовхуємося з новими ситуаціями, які вимагають нових знань, нових підходів, нових стратегій. Щоб приймати найкращі рішення в цих ситуаціях, ми повинні мати під рукою запас актуальних знань і найкращий спосіб цього досягти – це постійно дізнаватись щось нове і бути готовим вчитися.
Тому, якщо вам важливо отримувати нові знання та вміти швидко реагувати на зміни оточуючого середовища, не забувайте про позицію учня, яка робить нас відкритими для того, щоб дізнаватися нове і жити життям, у якому ми засинаємо вже трохи мудрішими, ніж були зранку.
Рубрика #саморозвиток_кайдзен
«Дізнаватися те, чого ви ще не знаєте, набагато корисніше, ніж бути генієм» – Чарльз Мангер.
Багато людей знають про відомого інвестора Воррена Баффета, та мало кому відомий автор вищенаведеної цитати – Чарлі Мангер, якого називають правою рукою Баффета. Навіть у свої 98 років Мангер обожнює вчитися чомусь у своїй роботі, хоча багато хто сказав би, що він і так усе знає. «Я постійно бачу, як життєвого зростання домагаються не найрозумніші, часом навіть не найпрацьовитіші люди, але ті, які весь час чомусь навчаються. Щовечора вони лягають спати трохи мудрішими, ніж були напередодні і це дійсно допомагає їх росту, особливо в довгостроковій перспективі» – переконаний пан Мангер.
Розвиток наших лідерських якостей багато в чому залежить від позиції учня. Ми щодня зіштовхуємося з новими ситуаціями, які вимагають нових знань, нових підходів, нових стратегій. Щоб приймати найкращі рішення в цих ситуаціях, ми повинні мати під рукою запас актуальних знань і найкращий спосіб цього досягти – це постійно дізнаватись щось нове і бути готовим вчитися.
Тому, якщо вам важливо отримувати нові знання та вміти швидко реагувати на зміни оточуючого середовища, не забувайте про позицію учня, яка робить нас відкритими для того, щоб дізнаватися нове і жити життям, у якому ми засинаємо вже трохи мудрішими, ніж були зранку.
Думати, як Вінстон Черчилль🎩
📕За книгою Деніела Сміта «Думати, як Вінстон Черчилль»
Рубрика: #книги_кайдзен
«Мене часто запитують: «За що ми воюємо?». Можу відповісти: «Перестанемо воювати – тоді зрозумієте.». Найвидатніший британець всіх часів, стратег, який очолив націю і провів її крізь найтемніші часи до світла перемоги, а також любитель капелюхів, віскі та сигар – це все про автора вищенаведеної цитати – сера Вінстона Черчилля. Про вклад Черчилля в історію світу та Великої Британії зокрема можна робити висновки хоча б з того, скільки написано книг про його біографію. Деніел Сміт пішов ще далі та проаналізувавши шлях Черчилля з його успіхами і невдачами, сформував життєві принципи Вінстона⤵️
🌎 Плекай амбіції. Хоча інші мали сумніви щодо потенціалу Черчилля, він не дозволяв невдачам похитнути його впевненість у собі. Зосередженість на цілі та амбітність були складовими його характеру. «Краще творити новини, ніж розповідати про них; краще бути актором, аніж критиком», – з книги Черчилля.
🌍Сподівайся на краще, але готуйся до гіршого. Після Першої світової війни Черчилль намагався донести до політиків, що Гітлер є загрозою для європейської спільноти. І хоча такими висловлюваннями він ставив під загрозу свою репутацію, як показав час – Черчилль був правий.
🌏Мисли масштабно. Черчилль завжди хотів підтримувати контакти Британії з іншими країнами. Внутрішня політика подобалася йому, але ще більше він захоплювався діяльністю на світовій арені і прагнув налагоджувати міжнародні зв’язки. Цей принцип прослідковувся і у постановці цілей та його політичних амбіціях.
Ця книга – це також гарний путівник з літературної творчості колишнього прем'єр-міністр Великобританії, яка знайомить з його відомими висловлюваннями, уривками творів та афоризмами. Автор показує Черчилля як справжню, живу людину з впертим характером, шкідливими звичками та власними поразками. Особисто мені найбільше в особистості Черчилля сподобалася його чесність зі своїм народом і життя за кредом «Ніколи, ніколи, ніколи не здавайтеся!».
📕За книгою Деніела Сміта «Думати, як Вінстон Черчилль»
Рубрика: #книги_кайдзен
«Мене часто запитують: «За що ми воюємо?». Можу відповісти: «Перестанемо воювати – тоді зрозумієте.». Найвидатніший британець всіх часів, стратег, який очолив націю і провів її крізь найтемніші часи до світла перемоги, а також любитель капелюхів, віскі та сигар – це все про автора вищенаведеної цитати – сера Вінстона Черчилля. Про вклад Черчилля в історію світу та Великої Британії зокрема можна робити висновки хоча б з того, скільки написано книг про його біографію. Деніел Сміт пішов ще далі та проаналізувавши шлях Черчилля з його успіхами і невдачами, сформував життєві принципи Вінстона⤵️
🌎 Плекай амбіції. Хоча інші мали сумніви щодо потенціалу Черчилля, він не дозволяв невдачам похитнути його впевненість у собі. Зосередженість на цілі та амбітність були складовими його характеру. «Краще творити новини, ніж розповідати про них; краще бути актором, аніж критиком», – з книги Черчилля.
🌍Сподівайся на краще, але готуйся до гіршого. Після Першої світової війни Черчилль намагався донести до політиків, що Гітлер є загрозою для європейської спільноти. І хоча такими висловлюваннями він ставив під загрозу свою репутацію, як показав час – Черчилль був правий.
🌏Мисли масштабно. Черчилль завжди хотів підтримувати контакти Британії з іншими країнами. Внутрішня політика подобалася йому, але ще більше він захоплювався діяльністю на світовій арені і прагнув налагоджувати міжнародні зв’язки. Цей принцип прослідковувся і у постановці цілей та його політичних амбіціях.
Ця книга – це також гарний путівник з літературної творчості колишнього прем'єр-міністр Великобританії, яка знайомить з його відомими висловлюваннями, уривками творів та афоризмами. Автор показує Черчилля як справжню, живу людину з впертим характером, шкідливими звичками та власними поразками. Особисто мені найбільше в особистості Черчилля сподобалася його чесність зі своїм народом і життя за кредом «Ніколи, ніколи, ніколи не здавайтеся!».
Проблем немає, є тільки виклики!
📓за книгою Володимира Кличко та Штефані Білен «Управління викликами. Як застосувати спортивну стратегію у житті та бізнесі»
Рубрика: #книги_кайдзен
Які асоціації у вас викликає слово «проблема»? Думаю одразу уявляється щось негативне – проблеми в навчанні, проблеми на роботі, проблеми зі світлом😢 В англійській мові є чудове слово «challenge», яке перекладається як «виклик самому собі, подолання труднощів, зусилля над собою», і це вже аналогічна проблема, але до якої ти підходиш з дитячим захопленням і в кінцевому результаті хочеш її не тільки вирішити, але й стати кращим.
«Проблем немає, є тільки виклики. Треба лише бути готовими їх розпізнати, оцінити й подолати. Якщо не вдалося, не варто однозначно трактувати це як поразку. Можливо, слід змінити мету. Або ж піти дещо іншим шляхом, ніж планувалося.» – за таким підходом живе Володимир Кличко і всі труднощі у своєму житті він розглядає як виклики. Більше того, він переконаний, що викликами, що виникають в житті можна навчитися управляти. Проаналізувавши біографію чемпіона, можна зробити висновок, що у нього це добре виходить і йому є чим поділитися. Це і золото на Олімпійських іграх, титул чемпіона світу у різних вагових категоріях, різні бізнес-проекти та власний навчальний курс в престижносу швейцарському університеті.
Книга складається з трьох частин:
1⃣ у першій Володимир розповідає про особисте становлення від раннього дитинства до теперішніх днів
2⃣друга частина являє собою 12 відповідей Володимира на виклики у житті, тобто безпосередні поради та принципи, які він застосовує у спорті та бізнесі
3⃣третя частина це реальні приклади, як представники з різних сфер ставили собі виклики та вирішували їх за принципами управління викликів.
Хоч сам Володимир і характеризує цю книгу як навчальний посібник, для мене це все-таки більше біографічна книга, в якій можна більше дізнатися про відомого українця, про фактори, які вплинули на формування його особистості, що змусило зайнятись боксом, що мотивувало і надихало, які виклики виникали на життєвому шляху, відносини з братом та родиною, знайомства та уроки життя.
Книга буде ідеальною для тих, хто любить читати історії успішних українців, адже показує, як Володимир сформував для себе ефективну модель управління викликами у спорті й успішно адаптував свої знання в інших сферах🔝
📓за книгою Володимира Кличко та Штефані Білен «Управління викликами. Як застосувати спортивну стратегію у житті та бізнесі»
Рубрика: #книги_кайдзен
Які асоціації у вас викликає слово «проблема»? Думаю одразу уявляється щось негативне – проблеми в навчанні, проблеми на роботі, проблеми зі світлом😢 В англійській мові є чудове слово «challenge», яке перекладається як «виклик самому собі, подолання труднощів, зусилля над собою», і це вже аналогічна проблема, але до якої ти підходиш з дитячим захопленням і в кінцевому результаті хочеш її не тільки вирішити, але й стати кращим.
«Проблем немає, є тільки виклики. Треба лише бути готовими їх розпізнати, оцінити й подолати. Якщо не вдалося, не варто однозначно трактувати це як поразку. Можливо, слід змінити мету. Або ж піти дещо іншим шляхом, ніж планувалося.» – за таким підходом живе Володимир Кличко і всі труднощі у своєму житті він розглядає як виклики. Більше того, він переконаний, що викликами, що виникають в житті можна навчитися управляти. Проаналізувавши біографію чемпіона, можна зробити висновок, що у нього це добре виходить і йому є чим поділитися. Це і золото на Олімпійських іграх, титул чемпіона світу у різних вагових категоріях, різні бізнес-проекти та власний навчальний курс в престижносу швейцарському університеті.
Книга складається з трьох частин:
1⃣ у першій Володимир розповідає про особисте становлення від раннього дитинства до теперішніх днів
2⃣друга частина являє собою 12 відповідей Володимира на виклики у житті, тобто безпосередні поради та принципи, які він застосовує у спорті та бізнесі
3⃣третя частина це реальні приклади, як представники з різних сфер ставили собі виклики та вирішували їх за принципами управління викликів.
Хоч сам Володимир і характеризує цю книгу як навчальний посібник, для мене це все-таки більше біографічна книга, в якій можна більше дізнатися про відомого українця, про фактори, які вплинули на формування його особистості, що змусило зайнятись боксом, що мотивувало і надихало, які виклики виникали на життєвому шляху, відносини з братом та родиною, знайомства та уроки життя.
Книга буде ідеальною для тих, хто любить читати історії успішних українців, адже показує, як Володимир сформував для себе ефективну модель управління викликами у спорті й успішно адаптував свої знання в інших сферах🔝
Як писати тексти для просування та прихильності клієнтів?
📕За книгою Кіндри Холл «Сторітелінг, який не залишає байдужим»
Рубрика: #книги_кайдзен
Який текст більше зачіпає?
1. Продам авто, 1.6, жовтий колір, не бите, не фарбоване, один власник, гаражне зберігання. 2. Автомобіль – це комфорт та свобода пересування! А якщо цей автомобіль ще й економний (об'єм 1.6 л.), унікального жовтогарячого кольору та в ідеальному стані – це можна вважати ще одним подарунком на день народження😎 Саме зараз такий шанс! Продаю в добрі руки свого надійного помічника, який звозив і до Чорного моря, і на Чорногірський хребет. Зберігався від негод у гаражі та не потрапляв у ДТП.
Можливо другий текст не ідеальний, але я переконаний, що емоцій він викликав більше, ніж звичайний набір слів. І саме ця емоція є «мостом», який буде з'єднувати продавця та покупця. Між бізнесом та покупцями, між підприємцями та інвесторами, між інфлюенсерами та авдиторією є мости. Для того, щоб зробити ці мости, потрібні увага, вплив, трансформація – і саме сторітелінг допомагає робити ці мости міцними.
«Сторітелінг, який не залишає байдужим» – це книга про наступне:
• з чого повинен складатися текст, що буде відгукуватися читачам
• які історії варто розповідати бізнесу, щоб знаходити більшу прихильність в клієнтів
• які елементи та структура тексту зі сторітелінгом.
Авторка книги Кіндра Холл провела з компанією дослідження і виявила, що історії, які торкаються людей, складаються з чотирьох елементів:
👤Впізнавані характери
Авторка радить у сторітелінгу для бізнесу не оперувати поняттям «герой», яке ніби натякає, що для історії треба вчинити щось епічне. А використовувати впізнаваний характер. Такий, який пробудить в нас інтерес і бажання співчувати.
🗣Справжня емоція
Емоція може бути простою, навіть буденною: розчарування, здивування, цікавість. Саме завдяки їй реципієнт історії відчуває емпатію. Якщо немає емоції, то нема й емпатії, а відсутність емпатії послаблює вплив меседжу.
🔜Особливий момент
Третій компонент дієвої історії – це момент. Конкретний момент у просторі, часі чи обставинах, який виділяє з низки подій саме цю особливу історію.
👁🗨Специфічні деталі
Використання близьких цільовій аудиторії конкретних упізнаваних, іноді несподіваних деталей і образів, які мають перенести читачів у знайомий світ. Що дрібніші деталі, то краще.
Тепер ви знаєте надійні базові елементи крутої історії, залишилося тільки скласти їх в одне ціле та відточувати свої вміння. В самій книзі наводяться конкретні приклади історій для бізнесу та як їх можна покращити. До речі, якщо вам цікаво дізнатися більше про процес створення художніх творів, рекомендую книгу короля жахів Стівена Кінга «Про письменство. Мемуари про ремесло» (про неї я писав у цьому дописі).
📕За книгою Кіндри Холл «Сторітелінг, який не залишає байдужим»
Рубрика: #книги_кайдзен
Який текст більше зачіпає?
1. Продам авто, 1.6, жовтий колір, не бите, не фарбоване, один власник, гаражне зберігання. 2. Автомобіль – це комфорт та свобода пересування! А якщо цей автомобіль ще й економний (об'єм 1.6 л.), унікального жовтогарячого кольору та в ідеальному стані – це можна вважати ще одним подарунком на день народження😎 Саме зараз такий шанс! Продаю в добрі руки свого надійного помічника, який звозив і до Чорного моря, і на Чорногірський хребет. Зберігався від негод у гаражі та не потрапляв у ДТП.
Можливо другий текст не ідеальний, але я переконаний, що емоцій він викликав більше, ніж звичайний набір слів. І саме ця емоція є «мостом», який буде з'єднувати продавця та покупця. Між бізнесом та покупцями, між підприємцями та інвесторами, між інфлюенсерами та авдиторією є мости. Для того, щоб зробити ці мости, потрібні увага, вплив, трансформація – і саме сторітелінг допомагає робити ці мости міцними.
«Сторітелінг, який не залишає байдужим» – це книга про наступне:
• з чого повинен складатися текст, що буде відгукуватися читачам
• які історії варто розповідати бізнесу, щоб знаходити більшу прихильність в клієнтів
• які елементи та структура тексту зі сторітелінгом.
Авторка книги Кіндра Холл провела з компанією дослідження і виявила, що історії, які торкаються людей, складаються з чотирьох елементів:
👤Впізнавані характери
Авторка радить у сторітелінгу для бізнесу не оперувати поняттям «герой», яке ніби натякає, що для історії треба вчинити щось епічне. А використовувати впізнаваний характер. Такий, який пробудить в нас інтерес і бажання співчувати.
🗣Справжня емоція
Емоція може бути простою, навіть буденною: розчарування, здивування, цікавість. Саме завдяки їй реципієнт історії відчуває емпатію. Якщо немає емоції, то нема й емпатії, а відсутність емпатії послаблює вплив меседжу.
🔜Особливий момент
Третій компонент дієвої історії – це момент. Конкретний момент у просторі, часі чи обставинах, який виділяє з низки подій саме цю особливу історію.
👁🗨Специфічні деталі
Використання близьких цільовій аудиторії конкретних упізнаваних, іноді несподіваних деталей і образів, які мають перенести читачів у знайомий світ. Що дрібніші деталі, то краще.
Тепер ви знаєте надійні базові елементи крутої історії, залишилося тільки скласти їх в одне ціле та відточувати свої вміння. В самій книзі наводяться конкретні приклади історій для бізнесу та як їх можна покращити. До речі, якщо вам цікаво дізнатися більше про процес створення художніх творів, рекомендую книгу короля жахів Стівена Кінга «Про письменство. Мемуари про ремесло» (про неї я писав у цьому дописі).
Заборонений письменник
📕За книгою С. Дзюба, А. Кірсанов «Заборонений. Історія життя і боротьби Василя Стуса»
Рубрика: #книги_кайдзен
Ще з часів вивчення української літератури в школі у мене було уявлення, що письменники – це дуже серйозні, виважені та інтелігентні люди. Та й такі, ніби не зі світу цього і лише творчість розкривала письменника з різних сторін. «Як добре те, що смерти не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест. Що перед вами, судді, не клонюся в передчутті недовідомих верст..» – ці слова Василя Стуса всі ми добре пам'ятаємо. Та чи розповідали нам про університетські роки поета, його вчителювання на Донеччині, перше кохання до російськомовної Шурочки Фролової, букет для Кобзаря і збірку «Птах душі»?
Книга «Заборонений. Історія життя і боротьби Василя Стуса» – це роман, який в цікавій формі через історії колишньої гебістки Людмили Петрової, яка займалась справою поета, розповідає про його життя, творче становлення та боротьбу за Україну. До речі, так і не відомо, чи дійсно була ця гебістка і чи всі історії, що описані в книзі – правда. В цьому романі поет відкривається по-новому і зображується як неординарна, сильна особистість, чий життєвий шлях варто досліджувати.
Книга називається «Заборонений» не безпідставно, в певний період творчість Стуса забороняли та вилучали його вірші з друку. В історії проводяться паралелі з 2014 роком і продовженням боротьби поета його нащадками. А під час читання окремого уривку я відчув дежавю, адже саме цю політику і наративи наші вороги просувають і зараз:
– Люди самі прагнуть говорити російською. Це інтернаціоналізм, а не русифікація, – автоматично відповіла Віра.
– Ваш інтернаціоналізм призведе до знищення цілої нації. Донбас уже перетворився на пустелю,– потроху заводився Василь.
– Не важливо, якою мовою розмовляти, головне про що…– заспокійливим тоном заперечила полковник.
– Звісно, яке це має значення? – дедалі сильніше запалювався Стус.– Говориш українською – бандерівець і фашист, російською – герой-переможець!
Для знавців біографії Василя Стуса ця книга може здатися поверхневою, не відкривати важливі моменти з біографії поета, адже написана не розлого і читається швидко. Але, як на мене, автори цього і прагнули, щоб читач після прочитання зацікавився і пішов далі читати поезію автора та шукати ще більше інформації про цього великого українця. Тому я книгу рекомендую, а сам вже запланував до прочитання «Справу Василя Стуса» Вахтанга Кіпіані та екранізацію книги до перегляду😉
📕За книгою С. Дзюба, А. Кірсанов «Заборонений. Історія життя і боротьби Василя Стуса»
Рубрика: #книги_кайдзен
Ще з часів вивчення української літератури в школі у мене було уявлення, що письменники – це дуже серйозні, виважені та інтелігентні люди. Та й такі, ніби не зі світу цього і лише творчість розкривала письменника з різних сторін. «Як добре те, що смерти не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест. Що перед вами, судді, не клонюся в передчутті недовідомих верст..» – ці слова Василя Стуса всі ми добре пам'ятаємо. Та чи розповідали нам про університетські роки поета, його вчителювання на Донеччині, перше кохання до російськомовної Шурочки Фролової, букет для Кобзаря і збірку «Птах душі»?
Книга «Заборонений. Історія життя і боротьби Василя Стуса» – це роман, який в цікавій формі через історії колишньої гебістки Людмили Петрової, яка займалась справою поета, розповідає про його життя, творче становлення та боротьбу за Україну. До речі, так і не відомо, чи дійсно була ця гебістка і чи всі історії, що описані в книзі – правда. В цьому романі поет відкривається по-новому і зображується як неординарна, сильна особистість, чий життєвий шлях варто досліджувати.
Книга називається «Заборонений» не безпідставно, в певний період творчість Стуса забороняли та вилучали його вірші з друку. В історії проводяться паралелі з 2014 роком і продовженням боротьби поета його нащадками. А під час читання окремого уривку я відчув дежавю, адже саме цю політику і наративи наші вороги просувають і зараз:
– Люди самі прагнуть говорити російською. Це інтернаціоналізм, а не русифікація, – автоматично відповіла Віра.
– Ваш інтернаціоналізм призведе до знищення цілої нації. Донбас уже перетворився на пустелю,– потроху заводився Василь.
– Не важливо, якою мовою розмовляти, головне про що…– заспокійливим тоном заперечила полковник.
– Звісно, яке це має значення? – дедалі сильніше запалювався Стус.– Говориш українською – бандерівець і фашист, російською – герой-переможець!
Для знавців біографії Василя Стуса ця книга може здатися поверхневою, не відкривати важливі моменти з біографії поета, адже написана не розлого і читається швидко. Але, як на мене, автори цього і прагнули, щоб читач після прочитання зацікавився і пішов далі читати поезію автора та шукати ще більше інформації про цього великого українця. Тому я книгу рекомендую, а сам вже запланував до прочитання «Справу Василя Стуса» Вахтанга Кіпіані та екранізацію книги до перегляду😉
Сміливі завжди мають щастя
📗За книгою Івана Багряного «Тигролови»
Рубрика: #книги_кайдзен
Якщо ви давно хотіли почитати щось українське про справжні пригоди, про незвідані краєвиди, віру в людську долю і жагу до життя, рекомендую дивовижний та цікавий пригодницький роман «Тигролови» Івана Багряного. «Ліпше вмирати, біжучи, ніж жити, гниючи!», «Сміливі завжди мають щастя» – цитати, які по правді стали легендарними та повністю передають дух цього твору. Григорій Многогрішний, головний герой роману, показує шалену волю до життя, любов до Батьківщини та боротьбу добра проти зла.
Від читання роману відчуваєш неабияке задоволення, адже вже при першому знайомстві з головним героєм роман захоплює і не відпускає до останньої сторінки. Багряний влучно змальовує місцевість, так ніби ти й сам переносишся до тайги, куди потрапив головний герой роману. Історії героїв з полюванням, життям в дикій природі відкривають двері в зовсім інший світ, де, наприклад, є соління землі та пантування👀
Найцікавіше, що твір є частково автобіографічним, адже Іван Багряний був сам у засланні в Зеленому клині у тайзі, звідки згодом втік на Батьківщину. За першої згадки про Зелений клин – територію далекого сходу росії, куди масово і примусово переселяли українців і зросійщували їх, в мене виникло відчуття дежавю, наскільки історія циклічна і що русня на окупованих територіях зараз робить те ж саме.
Не знаю з чим це пов'язано, але саме зараз в мене є велике бажання перечитувати твори шкільної програми української літератури, аналізувати сюжет, звертати увагу на різні моменти через призму прочитаного та прожитого досвіду. Роман «Тигролови» – це захоплююча історія про жагу до життя, про боротьбу за себе, за свою свободу, яка надихає на нові звершення. Дуже рекомендую!👌🏻
📗За книгою Івана Багряного «Тигролови»
Рубрика: #книги_кайдзен
Якщо ви давно хотіли почитати щось українське про справжні пригоди, про незвідані краєвиди, віру в людську долю і жагу до життя, рекомендую дивовижний та цікавий пригодницький роман «Тигролови» Івана Багряного. «Ліпше вмирати, біжучи, ніж жити, гниючи!», «Сміливі завжди мають щастя» – цитати, які по правді стали легендарними та повністю передають дух цього твору. Григорій Многогрішний, головний герой роману, показує шалену волю до життя, любов до Батьківщини та боротьбу добра проти зла.
Від читання роману відчуваєш неабияке задоволення, адже вже при першому знайомстві з головним героєм роман захоплює і не відпускає до останньої сторінки. Багряний влучно змальовує місцевість, так ніби ти й сам переносишся до тайги, куди потрапив головний герой роману. Історії героїв з полюванням, життям в дикій природі відкривають двері в зовсім інший світ, де, наприклад, є соління землі та пантування👀
Найцікавіше, що твір є частково автобіографічним, адже Іван Багряний був сам у засланні в Зеленому клині у тайзі, звідки згодом втік на Батьківщину. За першої згадки про Зелений клин – територію далекого сходу росії, куди масово і примусово переселяли українців і зросійщували їх, в мене виникло відчуття дежавю, наскільки історія циклічна і що русня на окупованих територіях зараз робить те ж саме.
Не знаю з чим це пов'язано, але саме зараз в мене є велике бажання перечитувати твори шкільної програми української літератури, аналізувати сюжет, звертати увагу на різні моменти через призму прочитаного та прожитого досвіду. Роман «Тигролови» – це захоплююча історія про жагу до життя, про боротьбу за себе, за свою свободу, яка надихає на нові звершення. Дуже рекомендую!👌🏻
Приїхати та підкорити місто
📙За книгою Валер'яна Підмогильного «Місто»
Рубрика: #книги_кайдзен
Серед шкільної програми роман «Місто» Валер'яна Підмогильного якісно відрізнявся від інших творів. Тут немає кріпацтва і складного життя селян, а натомість зображена історія шляху підкорення міста хлопцем з провінції. Скажу відверто, в шкільні роки я читав скорочену версію роману і пам'ятав тільки окремі деталі. Перечитування шкільних творів у зрілому віці має свій шарм і змінює сприйняття книги чи автора, тому я, як ви можете побачити в останніх дописах, цим зараз активно і займаюся😁
Головний герой Степан Радченко приїжджає до Києва для вступу в університет і підкорення міста. З перших епізодів одразу видно, що герой цілеспрямований. Проте в деяких моментах його бажання досягти цілі відповідає Макіавеллівському підходу: «Ціль виправдовує засоби», коли задля досягнення своєї мети він готовий діяти не морально, відноситись до інших зневажливо. «Він повчав себе, що мріяти – це дурниця, що треба діяти, невтомно поборюючи всі перепони на шляху, зосереджуючи всі сили на черговій відпорній точці.»
Його відношення до інших доволі жорстоке і зухвале. Якщо його думку поділяють, то він поважає людину, проте варто людині не сподобатись йому – він одразу буде вороже налаштований і відноситиметься зверхньо. Окремий аспект – це любовні лінії в романі та їх опис. Степан – типовий абьюзер, що інколи навіть вдавався до насильства над своїми партнерками. Використавши їх для своїх цілей, він кидав жінок без жалю і співчуття. При цьому Степан переконаний, що вони мають зрозуміти та вибачити його. Після однієї зі своїх невдач, він йде до своєї подруги та силою змушує її до інтиму. Хоч це і було подано завуальовано, я був здивований, що цей і ще деякі 🔥 епізоди є в творі з шкільної програми.
Підмогильний – справжній майстер пера, він влучно передає портрет кожного героя, їх характери, емоційний стан, переживання та життєві історії. На додачу цей роман містить також гарні описи Києва початку XX століття. Під час прочитання ти ніби переносишся в ті місця, де відбуваються події та можеш візуалізувати собі атмосферу того часу. Український роман «Місто» дійсно вартий уваги, він динамічний, містить детальні описи героїв та Києва, а сюжет затягує з першої сторінки👌
📙За книгою Валер'яна Підмогильного «Місто»
Рубрика: #книги_кайдзен
Серед шкільної програми роман «Місто» Валер'яна Підмогильного якісно відрізнявся від інших творів. Тут немає кріпацтва і складного життя селян, а натомість зображена історія шляху підкорення міста хлопцем з провінції. Скажу відверто, в шкільні роки я читав скорочену версію роману і пам'ятав тільки окремі деталі. Перечитування шкільних творів у зрілому віці має свій шарм і змінює сприйняття книги чи автора, тому я, як ви можете побачити в останніх дописах, цим зараз активно і займаюся😁
Головний герой Степан Радченко приїжджає до Києва для вступу в університет і підкорення міста. З перших епізодів одразу видно, що герой цілеспрямований. Проте в деяких моментах його бажання досягти цілі відповідає Макіавеллівському підходу: «Ціль виправдовує засоби», коли задля досягнення своєї мети він готовий діяти не морально, відноситись до інших зневажливо. «Він повчав себе, що мріяти – це дурниця, що треба діяти, невтомно поборюючи всі перепони на шляху, зосереджуючи всі сили на черговій відпорній точці.»
Його відношення до інших доволі жорстоке і зухвале. Якщо його думку поділяють, то він поважає людину, проте варто людині не сподобатись йому – він одразу буде вороже налаштований і відноситиметься зверхньо. Окремий аспект – це любовні лінії в романі та їх опис. Степан – типовий абьюзер, що інколи навіть вдавався до насильства над своїми партнерками. Використавши їх для своїх цілей, він кидав жінок без жалю і співчуття. При цьому Степан переконаний, що вони мають зрозуміти та вибачити його. Після однієї зі своїх невдач, він йде до своєї подруги та силою змушує її до інтиму. Хоч це і було подано завуальовано, я був здивований, що цей і ще деякі 🔥 епізоди є в творі з шкільної програми.
Підмогильний – справжній майстер пера, він влучно передає портрет кожного героя, їх характери, емоційний стан, переживання та життєві історії. На додачу цей роман містить також гарні описи Києва початку XX століття. Під час прочитання ти ніби переносишся в ті місця, де відбуваються події та можеш візуалізувати собі атмосферу того часу. Український роман «Місто» дійсно вартий уваги, він динамічний, містить детальні описи героїв та Києва, а сюжет затягує з першої сторінки👌
Жахи репресивної машини НКВС
📓за книгою Івана Багряного «Сад Гетсиманський»
Рубрика: #книги_кайдзен
Сад Гетсиманський – це книга про жахи репресивної машини НКВС, про те, як вірних Батьківщині людей ламали (в прямому і переносному сенсі) і позбавляли волі. Про важливість залишатися людиною за будь-яких обставин. А ще це книга, яка вперше відкрито розповіла світу про радянський режим та масові репресії. Цю книгу почали більше згадувати й перевидавати під час повномасштабної війни, бо вона вкотре підсвітила, яка гидка русня була, є і буде🤮
Книга розповідає про перебування сина славного козацького роду Андрія Чумака в харківських тюрмах НКВС протягом 1937-1939 років. Сад Гетсиманський, як і Тигролови, є частково автобіографічним романом, адже Іван Багряний пройшов арешт, тортури та життя в тюремній камері. Це прослідковується в описах різних типажів в’язнів, наглядачів та слідчих, які автор описав з уважністю до найтонших психологічних деталей. Під час прочитання одразу можна сформувати для себе образ ідейних садистів, пристосуванців, скнар, і, на противагу їм, сильних духом українців, бунтарів, та просто людей, що залишаються добрими попри найстрашніші обставини.
Головний герой показує, що означає бути людиною з силою волі, з поглядами та своїми принципами, за які доводиться платити дуже високу ціну. В той час як окремі співкамерники для уникнення тортур все визнавали та брали на себе купу обвинувачень, Чумак брав на себе всі удари слідчих та відчував різноманіття катувань кагебістів. Для мене ця книга показала безмежність людської свідомості, коли навіть в карцері та вузькій темній камері людина може уявляти симфонію і переміщатись уявно в рідні місця.
Це фундаментальна праця, яка детально описує українців у боротьбі проти радянського режиму, що за останні десятиліття формально трохи видозмінився, але залишився таким же жорстоким і нелюдським. Лозунги "Бітіє опрєделяєт сознаніє" й "краще вбити сто невинних, ніж пропустити одного винного" — це тільки підтверджують. Ось декілька цитат з книги, що добре передають атмосферу роману:
– Не розраховуйте ні на яке милосердя, бо людина є п ш и к. Ви жорстоко помилитеся, якщо думатимете, що з вами хтось тут буде панькатись. Нам нема коли панькатись. Вас – і не тільки вас персонально, а всіх там – тут роздавлять, як муху, і ніхто не жалітиме. І оком не змигне. В СРСР людей вистачить!
– У нас рука не тремтить. Ви тут скажете все. Не скажете стоя, то скажете лежа. Не скажете при пам'яті, то скажете без пам'яті. А скажете! Тут ще не було таких, щоб, ставши в позу героя, витримували до кінця. Ви тут не герой і навіть не людина, а всього лише д і р к а в і д б у б л и к а.
– Він лишає собі віру в те, в що вірить, а решта може бути собі, як хоче. Головне — не дати ту віру погасити.
Мені книга Івана Багряного «Сад Гетсиманський» дуже сподобалася! Вона настільки мене торкнулася, що мені снилися жахи кілька днів поспіль (тому перед сном її читати не раджу🙃). Вона не легка і не весела, але дуже добре нагадує, що свободолюбивість та незламність у нас в ДНК🦾
📓за книгою Івана Багряного «Сад Гетсиманський»
Рубрика: #книги_кайдзен
Сад Гетсиманський – це книга про жахи репресивної машини НКВС, про те, як вірних Батьківщині людей ламали (в прямому і переносному сенсі) і позбавляли волі. Про важливість залишатися людиною за будь-яких обставин. А ще це книга, яка вперше відкрито розповіла світу про радянський режим та масові репресії. Цю книгу почали більше згадувати й перевидавати під час повномасштабної війни, бо вона вкотре підсвітила, яка гидка русня була, є і буде🤮
Книга розповідає про перебування сина славного козацького роду Андрія Чумака в харківських тюрмах НКВС протягом 1937-1939 років. Сад Гетсиманський, як і Тигролови, є частково автобіографічним романом, адже Іван Багряний пройшов арешт, тортури та життя в тюремній камері. Це прослідковується в описах різних типажів в’язнів, наглядачів та слідчих, які автор описав з уважністю до найтонших психологічних деталей. Під час прочитання одразу можна сформувати для себе образ ідейних садистів, пристосуванців, скнар, і, на противагу їм, сильних духом українців, бунтарів, та просто людей, що залишаються добрими попри найстрашніші обставини.
Головний герой показує, що означає бути людиною з силою волі, з поглядами та своїми принципами, за які доводиться платити дуже високу ціну. В той час як окремі співкамерники для уникнення тортур все визнавали та брали на себе купу обвинувачень, Чумак брав на себе всі удари слідчих та відчував різноманіття катувань кагебістів. Для мене ця книга показала безмежність людської свідомості, коли навіть в карцері та вузькій темній камері людина може уявляти симфонію і переміщатись уявно в рідні місця.
Це фундаментальна праця, яка детально описує українців у боротьбі проти радянського режиму, що за останні десятиліття формально трохи видозмінився, але залишився таким же жорстоким і нелюдським. Лозунги "Бітіє опрєделяєт сознаніє" й "краще вбити сто невинних, ніж пропустити одного винного" — це тільки підтверджують. Ось декілька цитат з книги, що добре передають атмосферу роману:
– Не розраховуйте ні на яке милосердя, бо людина є п ш и к. Ви жорстоко помилитеся, якщо думатимете, що з вами хтось тут буде панькатись. Нам нема коли панькатись. Вас – і не тільки вас персонально, а всіх там – тут роздавлять, як муху, і ніхто не жалітиме. І оком не змигне. В СРСР людей вистачить!
– У нас рука не тремтить. Ви тут скажете все. Не скажете стоя, то скажете лежа. Не скажете при пам'яті, то скажете без пам'яті. А скажете! Тут ще не було таких, щоб, ставши в позу героя, витримували до кінця. Ви тут не герой і навіть не людина, а всього лише д і р к а в і д б у б л и к а.
– Він лишає собі віру в те, в що вірить, а решта може бути собі, як хоче. Головне — не дати ту віру погасити.
Мені книга Івана Багряного «Сад Гетсиманський» дуже сподобалася! Вона настільки мене торкнулася, що мені снилися жахи кілька днів поспіль (тому перед сном її читати не раджу🙃). Вона не легка і не весела, але дуже добре нагадує, що свободолюбивість та незламність у нас в ДНК🦾
Що таке життєстійкість?
Рубрика #саморозвиток_кайдзен
Чи чули ви колись слова «життєстійкість» чи «резильєнтність»? Останнім часом ці поняття стали дедалі частіше згадувати в медіа, а на Прометеусі зробили цілий курс на цю тему, який я нещодавно пройшов і зараз поділюсь з вами коротким конспектом😉
Якщо говорити мовою сухих термінів, то Американська психологічна асоціація говорить про життєстійкість як про «процес доброї адаптації перед лицем лиха, травми, трагедії й загроз». Якщо говорити звичайною мовою, життєстійкість – це суперсила, що допомагає нам витримувати удари й випробування💪 «Це важлива якість, з якою ми всі народжуємося (наче з м'язами) – і вона росте й міцніє з кожним досвідом подолання труднощів та викликів життя». Коли в нас є резильєнтність, ми подібні до тенісного м'ячика, який вдаряючись об поверхню не розбивається, а отримавши вм'ятину, повертається до попередньої форми, на відміну від крихкої скляної кульки.
«Життєстійкість – це не про незламність. Насправді ми всі падаємо, неминуче, життєстійкість – це про вміння вставати». Війна принесла страждання на нашу рідну землю, ми переживаємо справді складний і вирішальний період. Мрія кожного українця незалежно від віку – перемогти. А заради цього потрібно вистояти за будь-яких обставин. Від стійкості кожного залежить стійкість держави. Велике значення для отримання стійкості має щоденна боротьба і практика, робота над собою та своїм внутрішнім станом. Життєстійкість складається з 5 компонентів, які пов'язані між собою.
1⃣ Так, перший компонент – це корисне мислення, тобто здатність сприймати ситуацію й орієнтуватися в ній із мудрими та світлими думками. А також уміти розпізнавати некорисні думки. Отже ми говоримо про вміння резилієнтно думати, не зациклюватись на негативних, некорисних думках, що впливають на емоції та на поведінку.
2⃣ Другий компонент – це ефективна дія, тобто здатність організувати свою поведінку в ефективний спосіб, діяти з надією, діяти згідно з цінностями, діяти разом. І тут варто згадати одну цитату, яка говорить: «знання – це сила, дія – зміна».
3⃣ Третій компонент життєстійкості – цінності, знання сенсу свого життя, свого покликання, уміння жити згідно з цим навіть у миті найважчих випробувань. Якщо говорити мовою метафор, то «думки – карта, поведінка – кроки, а цінності – компас». Цінності допомагають робити хороший для нас вибір. «Для подорожі мало мати карту, дії та компас, важливо теж заправляти автомобіль».
4⃣ Щодо четвертого компоненту, то це – ефективна регуляція енергії та емоцій. Тут ідеться про вміння відновлюватися й поповнювати ресурс (ведення щоденника, рефрейминг власних думок, фізичні вправи, прогулянки, соціалізація, гігієна сну, творчість, тощо)
5⃣ І п'ятий компонент – взаємопідтримка та ефективна співпраця. Тобто, об'єднання з іншими задля подолання труднощів, плекання спільної стійкості та глибоких життєдайних стосунків. Стосунки важливі: «Хочеш йти швидко – йди сам, хочеш йти далеко – йди з іншими».
Життєздатність – це базова навичка, необхідна нам як для виживання, так і для збереження здатності рухатись вперед попри все. Важливо пам'ятати, що життєздатність – це не постійний стан. Ми можемо бути стійкими до одних стресових факторів, але абсолютно не готовими до інших. Саме тому зміцнення життєстійкості – це не результат, а шлях, по якому ми рухаємось постійно протягом життя👣📈
Рубрика #саморозвиток_кайдзен
Чи чули ви колись слова «життєстійкість» чи «резильєнтність»? Останнім часом ці поняття стали дедалі частіше згадувати в медіа, а на Прометеусі зробили цілий курс на цю тему, який я нещодавно пройшов і зараз поділюсь з вами коротким конспектом😉
Якщо говорити мовою сухих термінів, то Американська психологічна асоціація говорить про життєстійкість як про «процес доброї адаптації перед лицем лиха, травми, трагедії й загроз». Якщо говорити звичайною мовою, життєстійкість – це суперсила, що допомагає нам витримувати удари й випробування💪 «Це важлива якість, з якою ми всі народжуємося (наче з м'язами) – і вона росте й міцніє з кожним досвідом подолання труднощів та викликів життя». Коли в нас є резильєнтність, ми подібні до тенісного м'ячика, який вдаряючись об поверхню не розбивається, а отримавши вм'ятину, повертається до попередньої форми, на відміну від крихкої скляної кульки.
«Життєстійкість – це не про незламність. Насправді ми всі падаємо, неминуче, життєстійкість – це про вміння вставати». Війна принесла страждання на нашу рідну землю, ми переживаємо справді складний і вирішальний період. Мрія кожного українця незалежно від віку – перемогти. А заради цього потрібно вистояти за будь-яких обставин. Від стійкості кожного залежить стійкість держави. Велике значення для отримання стійкості має щоденна боротьба і практика, робота над собою та своїм внутрішнім станом. Життєстійкість складається з 5 компонентів, які пов'язані між собою.
1⃣ Так, перший компонент – це корисне мислення, тобто здатність сприймати ситуацію й орієнтуватися в ній із мудрими та світлими думками. А також уміти розпізнавати некорисні думки. Отже ми говоримо про вміння резилієнтно думати, не зациклюватись на негативних, некорисних думках, що впливають на емоції та на поведінку.
2⃣ Другий компонент – це ефективна дія, тобто здатність організувати свою поведінку в ефективний спосіб, діяти з надією, діяти згідно з цінностями, діяти разом. І тут варто згадати одну цитату, яка говорить: «знання – це сила, дія – зміна».
3⃣ Третій компонент життєстійкості – цінності, знання сенсу свого життя, свого покликання, уміння жити згідно з цим навіть у миті найважчих випробувань. Якщо говорити мовою метафор, то «думки – карта, поведінка – кроки, а цінності – компас». Цінності допомагають робити хороший для нас вибір. «Для подорожі мало мати карту, дії та компас, важливо теж заправляти автомобіль».
4⃣ Щодо четвертого компоненту, то це – ефективна регуляція енергії та емоцій. Тут ідеться про вміння відновлюватися й поповнювати ресурс (ведення щоденника, рефрейминг власних думок, фізичні вправи, прогулянки, соціалізація, гігієна сну, творчість, тощо)
5⃣ І п'ятий компонент – взаємопідтримка та ефективна співпраця. Тобто, об'єднання з іншими задля подолання труднощів, плекання спільної стійкості та глибоких життєдайних стосунків. Стосунки важливі: «Хочеш йти швидко – йди сам, хочеш йти далеко – йди з іншими».
Життєздатність – це базова навичка, необхідна нам як для виживання, так і для збереження здатності рухатись вперед попри все. Важливо пам'ятати, що життєздатність – це не постійний стан. Ми можемо бути стійкими до одних стресових факторів, але абсолютно не готовими до інших. Саме тому зміцнення життєстійкості – це не результат, а шлях, по якому ми рухаємось постійно протягом життя👣📈
Як привести справи до ладу?
📕За книгою Девіда Аллена «Як упорядкувати справи. Мистецтво продуктивності без стресу»
Рубрика: #книги_кайдзен
Серед книг по саморозвитку є справді легендарні книги. Одна з таких – це книга Девіда Аллена Gettign Things Done (GTD), про яку я чув безліч разів. А коли ти бачиш багато позитивних відгуків про книгу і про методику GTD, то очікування від інформації одразу стають високими. Проте в процесі читання книги я декілька разів ловив себе на думці, що американські автори якось так хвацько можуть розтягувати зрозумілі теми аж на 300+ сторінок. Але навіть серед усіх пафосних цитат, купи описів, як краще скласти списки справ або впорядкувати різні папери, мені все ж вдалося знайти концептуальні ідеї та підходи до планування.
Основна ідея автора полягає в тому, що всі незавершені справи зберігаються у нашій короткочасній пам’яті. І подібно до оперативної пам’яті комп’ютера, її місткість обмежена. Щоб мозок функціонував на високому рівні, він має пам’ятати лише про незначну кількість речей. Більше того, постійні незавершені справи заважають розкривати весь творчий потенціал людини, тому автор пропонує робити організацію своїх справ у таких п’ять кроків:
1⃣Збір інформації. У зручний для себе спосіб зафіксуйте всі-всі справи, які ви давно планували виконати. Це можуть бути як фізичні речі, так і діджитальні завдання, або ж навіть ваші думки, з якими хочеться розібратися.
2⃣Обробка інформації. Визначте, що означає кожен елемент, зібраний на першому кроці. Цей процес включає в себе прийняття рішення про те, що вимагає дій, а що ні, які наступні дії і який бажаний результат. На цьому етапі справи можна розділити на три категорії:
✊Виконати (якщо дія потребуватиме менш як дві хвилини),
🤝Делегувати (якщо ви не хочете виконувати цю дію),
🙌Відкласти у своїй організаційній системі як завдання, яке слід виконати пізніше.
3⃣Організація даних. Після того, як ви виконали попередніх два пункти, об’єднайте ці завдання в групи, списки або категорії. Для кожної справи в переліку вкажіть конкретну дату і терміни. Якщо необхідно, додайте нагадування.
4⃣Перегляд та оцінка даних. Щотижня переглядайте зібрані списки справ. Пройдіться всіма папками та проєктами, опрацюйте матеріали, поновіть списки. У результаті у вас складеться чітке уявлення про поточний стан справ і виникне відчуття завершеності.
5⃣Рішення про дії. Коли все організовано, можна починати виконувати заплановане.
Загалом окремі аспекти в методиці занадто формальні, але навіть дотримуючись якоїсь частини з порад автора, можна легко досягнути одну з цілей планування: встигати робити необхідне, залишаючи максимум часу на те, що приносить радість😉
📕За книгою Девіда Аллена «Як упорядкувати справи. Мистецтво продуктивності без стресу»
Рубрика: #книги_кайдзен
Серед книг по саморозвитку є справді легендарні книги. Одна з таких – це книга Девіда Аллена Gettign Things Done (GTD), про яку я чув безліч разів. А коли ти бачиш багато позитивних відгуків про книгу і про методику GTD, то очікування від інформації одразу стають високими. Проте в процесі читання книги я декілька разів ловив себе на думці, що американські автори якось так хвацько можуть розтягувати зрозумілі теми аж на 300+ сторінок. Але навіть серед усіх пафосних цитат, купи описів, як краще скласти списки справ або впорядкувати різні папери, мені все ж вдалося знайти концептуальні ідеї та підходи до планування.
Основна ідея автора полягає в тому, що всі незавершені справи зберігаються у нашій короткочасній пам’яті. І подібно до оперативної пам’яті комп’ютера, її місткість обмежена. Щоб мозок функціонував на високому рівні, він має пам’ятати лише про незначну кількість речей. Більше того, постійні незавершені справи заважають розкривати весь творчий потенціал людини, тому автор пропонує робити організацію своїх справ у таких п’ять кроків:
1⃣Збір інформації. У зручний для себе спосіб зафіксуйте всі-всі справи, які ви давно планували виконати. Це можуть бути як фізичні речі, так і діджитальні завдання, або ж навіть ваші думки, з якими хочеться розібратися.
2⃣Обробка інформації. Визначте, що означає кожен елемент, зібраний на першому кроці. Цей процес включає в себе прийняття рішення про те, що вимагає дій, а що ні, які наступні дії і який бажаний результат. На цьому етапі справи можна розділити на три категорії:
✊Виконати (якщо дія потребуватиме менш як дві хвилини),
🤝Делегувати (якщо ви не хочете виконувати цю дію),
🙌Відкласти у своїй організаційній системі як завдання, яке слід виконати пізніше.
3⃣Організація даних. Після того, як ви виконали попередніх два пункти, об’єднайте ці завдання в групи, списки або категорії. Для кожної справи в переліку вкажіть конкретну дату і терміни. Якщо необхідно, додайте нагадування.
4⃣Перегляд та оцінка даних. Щотижня переглядайте зібрані списки справ. Пройдіться всіма папками та проєктами, опрацюйте матеріали, поновіть списки. У результаті у вас складеться чітке уявлення про поточний стан справ і виникне відчуття завершеності.
5⃣Рішення про дії. Коли все організовано, можна починати виконувати заплановане.
Загалом окремі аспекти в методиці занадто формальні, але навіть дотримуючись якоїсь частини з порад автора, можна легко досягнути одну з цілей планування: встигати робити необхідне, залишаючи максимум часу на те, що приносить радість😉
