А поки Олег був на конференції в Канаді, ми з дітьми також час дарма не гаяли і пішли волонтерити :)

Дійшла до мене інформація, що потрібні волонтери на весняні канікули до місцевої пресвітеріанської церкви роздавати продукти бідним людям. Про цю круту церкву ми вже писали раніше тут https://www.tg-me.com/kakashybyzy/832 і тут https://www.tg-me.com/kakashybyzy/833. В розсилці мені сподобалася фраза “this is a good opportunity for families to spend quality time together”. Короче, вони мені цією фразою таки заманили :)

Я спершу подивилася на сайті для реєстрації на волонтерство (!) що саме потрібно робити, бо, думаю, може не впораємося. Але там було написано щось загальне, типу розставляти продукти по полицях, допомагати клієнтам обрати продукти тощо. Тому не вагаючись ані хвилини, я записала себе та дітей волонтерити 2 години.

Виявилося, що все набагато складніше, ніж просто продукти розставляти :) Там ціла система! Церква має такий собі «супермаркет» з певним набором продуктів, які не псуються або заморожені. В цей «магазин» можуть прийти люди, мабуть зареєстровані, бо вони показували ID, і обрати те, що вони хочуть з їжі. Але не просто навантажити у візок все, що бачиш. Кожна людина при реєстрації отримувала певну кількість балів, в залежності від складу родини, і відповідна вона могла набрати продуктів виключно на ці бали, не більше, не менше. Отже, завдання волонтерів було супроводжувати клієнтів по «магазину» і рахувати скільки в них залишилося балів і що саме вони можуть на них придбати. Крім того, ми мали також все це важити (бо звітність Церква кудить дає на вагу розданих продуктів), складати до візків, а також грузити в машини, якщо люди просили…

Що я можу вам сказати? Дві години були реально важкими! По-перше, стояти на ногах, по-друге, спілкуватися з незнайомими людьми, які ще й говорять на алабамському діалекті, по-третє, розбиратися в продуктах (бо люди питають що то за бальзамічний уксус чи заправка в салат), і ще це все грузити на ваги та в машину…

Але я пишаюся своїми дітьми, які на рівні зі мною, відпрацювали як «зайчики» всі дві години і ніхто й не думав зліняти чи сховатися :) Найсмішніше було те, що Аніті, якій зараз 11 років, «пощастило» і їй постійно потрапляли люди із кількістю балів біля 70 або 100 :) Тоді як в мене найвища кількість балів була 40 :) Тобто Аніта серйозно прокачала математику за ті дві години :)

Отже, резумуючи, можу сказати. Волонтерство в США буває різним (я бачила студентів, які приходили на заходи бібліотеки і просто стояли під стінкою кілька годин, бо для них роботи не було): легким і складним. Церква в США робить багато добрих справ. Цей досвід допоміг мені зрозуміти скільки довкола (навіть в США) бідних людей. І що мої діти вже не діти, а молоді люди, які можуть бути відповідальними і серйозними!

P.S. Фоток сама не робила, бо якось було не до того, але ось фото з офіційного сайту як виглядає «магазин».

​​#релігієзнавче

Знайшов цікавий YouTube-канал Ready to Harvest, в якому автор пояснює відмінності між різними християнськими конфесіями/деномінаціями/церквами/тощо. Автор викладає десь у приватному коледжі курс про християнські деномінації, і, відповідно, для нього це не просто хобі, але й робота.

Нещодавно я показував своїм студентами відео «Чи дійсно існує 45 тис. християнських деномінацій?» (відповідь – ні), в якій автор зокрема розглядає цікавий проєкт - World Christian Encyclopedia. Інформація про велику кількість християнських (протестантських) деномінацій йде ймовірно з цієї енциклопедії. Автор демонструє, що уся справа у… визначені (тому власне ми й дивилися зі студентами це відео), яке дає автор енциклопедії поняттю «деномінація». Воно у нього не тільки прив’язане до віровчення і особливостей практики, але й до державних кордонів. Більше про це – дивіться у відео.

Що мене найбільше зацікавило, що автор першої енциклопедії Девід Барретт виділяв шість основних еклезіастико-культурних блоків у християнстві, які, своєю чергою, діляться на 300 основних еклезіастичних традицій. Мені стало цікаво, що це за 6 блоків і я спитав у штучного інтелекту.

6 основних еклезіастико-культурних блоків:
«Незалежні: Ця група включає близько 22 000 різних деномінацій. Вони часто діють незалежно від більших інституційних структур і мають різноманітні теологічні точки зору.
Протестанти: Маючи приблизно 9000 деномінацій, протестанти утворюють значний блок. Вони наголошують на авторитеті Святого Письма, спасінні через віру та священстві всіх віруючих.
Маргінали: Ця менша група складається з приблизно 1600 конфесій. Вони часто існують на периферії основного християнства і можуть мати унікальні теологічні чи культурні характеристики.
Православні: Православний блок включає 781 окрему конфесію. Ці церкви ведуть коріння до ранніх християнських громад у Візантійській імперії та зберігають багаті літургійні традиції.
Римо-католики: з 242 деномінаціями римо-католицизм являє собою централізовану ієрархічну структуру на чолі з Папою. Він наголошує на таїнствах, апостольській спадкоємності та авторитеті традиції поряд зі Святим Письмом.
Англікани: англіканство зі 168 деномінаціями виникло з англіканської церкви. Воно поєднує елементи католицької традиції з протестантською теологією та має глобальну присутність.
Ці церковно-культурні блоки демонструють багате розмаїття всередині християнства, кожен зі своїми відмінними богословськими акцентами та практиками».

Я, відверто кажучи, здивувався і почав уточнювати. Почнемо з католиків. Згідно із цієї класифікації, греко-католики разом із орієнтальними православними (дохалкідонськими) церквами входять до православного (Orthodox) блоку, не до римо-католицького (я би назвав цей блок католицьким і включив би туди католиків східного обряду).

Англікани – не протестанти, а окремий блок. Знову ж таки, спитав я ШІ і ось, що він відповів (це згідно тієї самої енциклопедії):
«Хоча англікани мають деякі спільні риси з протестантами (наприклад, зосередженість на Святому Письмі та виправданні вірою), їхня літургійна спадщина та сакраментальна теологія відрізняють їх. Англікани мають елементи як католицької, так і протестантської традицій».

Ще з цікавого. Мормони, згідно Барретту, відносяться до протестантів, а Свідки Єгови – до маргіналів.

Я зазвичай не хожу на Шабат в місцеву синагогу, але минулого тижня таки пішла. Чому? Тому що мене запросили взяти участь в проведенні церемонії!
Виявляється, кожного року є така традиція в американських синагогах, що сестринства проводять свій Шабат. Тобто повністю ведуть службу в п'ятницю ввечері! Я так розумію, що такі Шабати відбуваються переважно в березні.
Президентка синагоги тут жінка, вона й вела службу, але вона попросила жінок 10-12 із сестринства взяти деякі частини служби на себе: хтось запалював свічки і говорив благословіння, хтось робив двар Тору, хтось читав вірші (я - одна з них).
Окрім традиційних благословень і молитов, цей Шабат був наповнений уривками із текстів та віршів відомих американських єврейських мисткинь (імена яких я, звичайно, ніколи не чула). Але було прикольно! Такий собі жіночий драйв на Шабаті! :)
Це, до речі, гарний спосіб "заманити" на Шабат тих, хто зазвичай не ходить :) Олег підступно знімав на камеру як я читаю той уривок... Але цього ніхто не побачить ,)

6 місяців! 6 місяців, Карл!
Ми не робили відосиків 6 місяців! Але совість нас настільки замучила, що ми просто змушені опублікувати нове відео, яке ми для вас зняли вже давно, а от викласти знайшли час тільки зараз :)
Продовжуємо серію "Релігія за 5 хвилин". Цього разу поговоримо про сатанізм :)
Приємного перегляду!

https://youtu.be/lDGH7do148w

Нове відео на нашому каналі!

Серія "Релігія за 5 хвилин" продовжує поповнюватися новими відео! Цього разу Олег пояснює чому досі багато людей ставлять собі питання чи мормонів можна вважати християнами. Як завжди, гарантуємо змістовну, академічно обґрунтовану відповідь :)

Приємного перегляду!

https://youtu.be/FEFegPbL0s0

В Америці вечір… В Олега йде пара... Курс про кіно, тому Олег показує студентам фільми. А поки вони дивляться фільми, я активно працюю. Зазвичай, пишу імейли і готуюся до пар, але пари вже закінчуються, тому замість підготовки до них, я відвідала Пасхальний седер, який організовує громада Гуманістичного юдаїзму!

Про існування гуманістичного юдаїзму я дізналася ще в Києві (книжка засновника Шервіна Вайна була перекладена російською мовою і десь я її придбала), але я не уявляла, що колись побачу справжніх гуманістичних юдеїв, бо це "диковинка" для України. Чому? Тому що вони не вірять в Бога! Релігія без віри в Бога! Я би їх назвала "секулярними юдеями". Не "секулярними євреями", типу ті євреї, які не сповідують юдаїзм, а саме "юдеями" в значенні, що вони належать до релігійної громади, але секулярної. Заплутано, але реально 🙂

Я собі не уявляла як це може бути седер без Бога. В традиційній агаді все про Бога: і вивів, і дарував, і сказав, і казні наклав, і далі по тексту. А тут - бац! - і немає нічого про Бога. Тільки про те, що це свято свободи, боротьби за все добре проти усього поганого і далі по тексту. Навіть традиційні благословіння із формулою "Благословен ти, Господь, за те, що..." перероблені і звучать так: "Благословена ти, наша земля, за те, що даєш нам вино".

Поки що в мене повний когнітивний дисонанс! І наче прикольно, що є секулярний юдаїзм, а з іншого боку, це як "секулярна релігія", "живий труп", "молодий стариган"... Оксиморон?
Короче, поки я розбираюся з дисонансом, ось вам Пасхальна агада гуманістичного юдаїзму – читайте 🙂

Із цікавинок:
• Історія про чотирьох синів проілюстрована персонажами із Зоряних воєн. Хахам – мудрий син – принцеса Лея, раша – нечестивий син – Кайло Рен, там – простакуватий син – Фінн та наймолодший син – той, що не вміє ще ставити питання – Рей.
• Серед пісней були Here Comes the Sun Джорджа Гарріса та Redemption Song Боба Марлі
• 10 казней: про сучасні проблеми в США, які повʼязані із порушенням принципу відділення церкви від держави. Наприклад, про те, що забороняють аборти в деяких штатах, або стверджують, що хрест то є секулярний символ і роблять меморіал померлим солдатам виключно з хрестом, або про заперечення прав і свобод ЛГБТ+ людей…

Це, мабуть, вперше, коли я маю три різні видання однієї книги :)

Я вирішив наступного року побудувати свій курс на книзі Крега Мартіна «Критичний вступ до релігієзнавства».

Я робив огляд другого видання у нас на каналі (див. тут). Третє видання відрізняється наявністю нового розділу – «Віра» (belief). Автор чітко презентує функціоналізм та соціальний конструктивізм. У книзі багато прикладів, які не пов’язані із релігією, передусім з гендерних студій, але не тільки. Зараз Крег Мартін – президент Північноамериканської асоціації релігієзнавства (NAASR), але підручник його я обрав не через це.

Насправді, на своїх парах я і так використовував певну кількість прикладів з його книги. Підручник Рассела Маккатчена, який я використовував три семестри підряд, мені вже трохи приївся. Тепер я зроблю інакше: основним підручником буде Мартін, але деякі приклади я братиму з Маккатчена. Хто знає, може, через три семестри я візьму якийсь інший підручник за основу :)

Вчора в мене була остання пара з курсу "Юдаїзм", який я читала студентам Університету Алабами.

Поділюся кількома враженнями (без подробиць):
- Студенти, насправді, однакові в Україні та в США.
- Викладати іноземною мовою - жесть як важко.
- Тепер я точно знаю як переробити свій курс в наступному семестрі.
- Я важко працювала і я втомлена, але я задоволена результатом.

Хух, можна трохи відпочити, а потім оновлювати курс, бо вже 9 студентів записалося на 30 місць :)

Я думала, що коли закінчиться навчальний рік, то в мене буде трохи більше вільного часу і я зможу регулярніше писати тут :) Але ні! Виявляється, все те, що ти не встигаєш зробити протягом навчального року, треба робити в травні та червні (і, можливо, навіть у липні!) :) Хоча, кілька постів ми все ж таки для вас підготували :)

Пост від Олега

Не було ані часу, ані натхнення щось писати на канал останній рік. Насправді, не так багато усього трапилося: більшість часу ми витрачали на роботу в університеті. Однак, перегляд попредніх постів тут та на особистих сторінках у ФБ приводить до думки, що варто писати про те, що відбувається навколо нас, щоб це краще закарбувалося у пам’яті.

Тож почнемо з того, щоб відбувається в університеті. На початку минулого року до нас в університет приїхала на постійну роботу ще одна українська сім’я: Юля, Рома з їхнім сином Марком. Окрім них, приїхали Діма із Анею, вони громадяни Ізраїлю, але Діма народився у Кривому Розі. Отже, наше коло спілкування значно розширилося. Юля із Ромою взагалі перші півроку жили напроти нас, вікно у вікно, тож ми їх бачили кожного дня.

Як тільки Анна Марія прийшла у жовтні працювати в університет у деканат (Dean’s office) майже одразу була створена Українська ініціативна група, до якої увійшли українські викладачі та викладачки з нашого коледжу. Наша ініціативна група розробляє напрямки співпраці із Україною, а також розвиває українознавство в університеті. Це все робиться маленькими кроками, але протягом минулого навчального року ми провели як мінімум два заходи. «Як мінімум», бо було ще два, до яких ми фактично не мали відношення (як ініціативна група), але були пристуні на них. Першим таким («не нашим») заходом була виставка фотографій з України, що відображали війну. Такий собі Стівен Хампфрі (про нього можна було б написати окремий великий пост, але поки не будемо) їздив в Україну, щось рибив «то тут, то там», і трохи познімав. Фотовиставка, насправді, вийшла досить непогана. Той самий Стівен показав в університеті документальний фільм про війну в Україні (вже не згадаю його назви).

Осінню ми також вирішили провести «просвітницький захід» про Україну. Ми присвятили його українським пісням на Євробаченні. Ми розповідали про Руслану та Сердючку, про Джамалу та Грінджоли, і, звичайно, про Kalush Orchestra та Go_A. Пісні виявилися дуже плідним грунтом, щоб розказати про історію та культуру України.

А весною ми провели захід про українську Пасху. Це було десь між Пасхами за Григоріанським та Юліанським стилями, бо придумали ми захід впереддень «католицької» Пасхи, але не змогли провести його на православну Пасху, бо семестр закінчувався раніше. На цьому заході ми розказували про дати святкування Пасхи, про випікання паски, про Великодній кошик і писанки. Вийшло досить класно, такий собі релігієзнавчо-культурологічний лікбез 🙂

Зовсім забули, що в нас є фоточки з обох заходів 🙂 Ось вони: