Ви, мабуть, знаєте про існування дружнього для нашої родини ТГ-каналу "Релігієзнавчий хробак". Я думаю, може, хтось з вас підписаний на нього. Там детективна історія сталася з ним 🙂 Короче кажучи, адмін Хробака не може більше публікувати в старому Хробаці релігієзнавчі книжки, тому просить всіх, хто підписаний на той старий канал, перейти на його новий канал, який має таку саму назву "Релігієзнавчий Хробак" 🙂 Ось адреса каналу: @Khroback
❤3🥰2
Поки в нас тут несеться про вибори... про що, мабуть, варто написати окремий пост... ми продовжуємо активно працювати!
Вчора в університеті Алабами ми відкрили освітню виставку про Голодомор! Виставка підготовлена Holodomor Research and Education Consortium, але адаптована до наших "переносних" вимог. Ми плануємо її далі возити по Алабамщині.
Також ми в бібліотеці оформили одну вітрину (пережитки 70-х років, бо головний дядько по бібліотеці хоче там екрани просто встановити, а не оці дивні вітрини) тематичненько і виставили книжки, які один з наших знайомих придбав спеціально для університетської бібліотеки.
Окрім самої виставки, яка стоятиме в холі бібліотеки до кінця листопада, ми зробимо кілька екскурсій по ній + наступної середи проведемо круглий стіл на тему різних геноцидів.
В цьому контексті до Thanksgiving break (25-29 листопада) в мене не буде часу переживати за результати виборів :)
Вчора в університеті Алабами ми відкрили освітню виставку про Голодомор! Виставка підготовлена Holodomor Research and Education Consortium, але адаптована до наших "переносних" вимог. Ми плануємо її далі возити по Алабамщині.
Також ми в бібліотеці оформили одну вітрину (пережитки 70-х років, бо головний дядько по бібліотеці хоче там екрани просто встановити, а не оці дивні вітрини) тематичненько і виставили книжки, які один з наших знайомих придбав спеціально для університетської бібліотеки.
Окрім самої виставки, яка стоятиме в холі бібліотеки до кінця листопада, ми зробимо кілька екскурсій по ній + наступної середи проведемо круглий стіл на тему різних геноцидів.
В цьому контексті до Thanksgiving break (25-29 листопада) в мене не буде часу переживати за результати виборів :)
❤4
Протягом року роботи в університеті я познайомилася з багатьма людьми. Одне таке знайомство призвело до того, що мене запросили на тусовку богинь :)
Виявляється, одна з викладачок університету, яка працює тут вже більше 20 років, давним давно заснувала групу для спілкування жінок-феміністок на кампусі. Кожного четверга компанія зустрічається в одному з місцевих ресторанів, в який переважно не ходять студенти, і спілкується за келихом коктейлю чи вина. В них ще є "позивні" імена, тобто кожна жінка називається іменем свого улюбленого коктейлю, але лише засновцию групи так називають в компаніїї - Космо. Решту намагаються запамʼятати хоча б по справжньому імені :)
Я не ходжу кожного четверга, та й власне крім засновниці групи ніхто не ходить регулярно. Хоча в розсилці 17 імейлів, я бачила на одній тусовці максимум жінок 6-7. Зазвичай, нас 4.
Перед зустріччю минулого тижня я отримала листа, що зустріч буде для "солідарності" (тому що демократи програли вибори). Я давно збиралася йти то й пішла. Повістка дня була така:
1) перемога Трампа (американське суспільство не готове обрати жінку of color),
2) що нам тепер робити (в Алабамі й так все погано, тому тут може й нічого не зміниться),
3) реакція студентів та знайомих (діти з гендерною ідентичністю відмінною від нормативної - в шоці і дуже переживають, деякі студенти плакали в аудиторії),
4) що робить нас щасливими (студенти, родина, вінішко, спілкування).
Висновок такий. Політична ситуація впливає навіть на феміністичні гуртки богинь десь на Алабамщині :)
Виявляється, одна з викладачок університету, яка працює тут вже більше 20 років, давним давно заснувала групу для спілкування жінок-феміністок на кампусі. Кожного четверга компанія зустрічається в одному з місцевих ресторанів, в який переважно не ходять студенти, і спілкується за келихом коктейлю чи вина. В них ще є "позивні" імена, тобто кожна жінка називається іменем свого улюбленого коктейлю, але лише засновцию групи так називають в компаніїї - Космо. Решту намагаються запамʼятати хоча б по справжньому імені :)
Я не ходжу кожного четверга, та й власне крім засновниці групи ніхто не ходить регулярно. Хоча в розсилці 17 імейлів, я бачила на одній тусовці максимум жінок 6-7. Зазвичай, нас 4.
Перед зустріччю минулого тижня я отримала листа, що зустріч буде для "солідарності" (тому що демократи програли вибори). Я давно збиралася йти то й пішла. Повістка дня була така:
1) перемога Трампа (американське суспільство не готове обрати жінку of color),
2) що нам тепер робити (в Алабамі й так все погано, тому тут може й нічого не зміниться),
3) реакція студентів та знайомих (діти з гендерною ідентичністю відмінною від нормативної - в шоці і дуже переживають, деякі студенти плакали в аудиторії),
4) що робить нас щасливими (студенти, родина, вінішко, спілкування).
Висновок такий. Політична ситуація впливає навіть на феміністичні гуртки богинь десь на Алабамщині :)
🤗3
Вчора ми провели крутий захід в Університеті Алабами - Круглий стіл про геноциди!
Ми вже писали раніше, що три тижні ми виставляємо в університетській бібліотеці пересувну виставку про Голодомор. Виставка - крута і дуже легко привертає увагу студентів! Ми зробили серію коротких екскурсій і розповідаємо студентам про Голодомор та Україну. Короче, success повний :)
Але вчора ми ще й організували круглий стіл. На захід прийшло біля 40 людей! А спікери були взагалі круті:
- Др. Стівен Джейкобс (з кафедри релігієзнавства) розповідал про Рафаеля Лемкіна та його визначення геноциду і які проблеми в ньому;
- Др. Деніел Джойнер (зі School of Law) розповідав про місце геноциду в міжнародному праві, і ще про злочини проти людяності, воєнні злочини і злочин агресії;
- Еймі Макдональд (директорка освітнього напряму в Алабамському центрі освіти про Голокост) розповідала про те, як вона меморіалізувала гетто в якомусь маленькому містечку в Румунії, і про політичні перепони в цьому процесі;
- Др. Георгій Лібер (професор на пенсії з університету у Бірмінгемі), який володіє українською та називає себе Юрко, розповідав про те, як зміни в демографічному складі України в 20-му столітті вплинули на сучасну українську ідентичність і ставлення до росії.
Короче, це було надзвичайно цікаво і круто!!!
Найбільша заслуга в цій справі належить Олегові, бо він це все організував і всіх запросив, і все це ще й модерував!!!
Все, завтра ще одна екскурсія по виставці і ми видихаємо :)
Ми вже писали раніше, що три тижні ми виставляємо в університетській бібліотеці пересувну виставку про Голодомор. Виставка - крута і дуже легко привертає увагу студентів! Ми зробили серію коротких екскурсій і розповідаємо студентам про Голодомор та Україну. Короче, success повний :)
Але вчора ми ще й організували круглий стіл. На захід прийшло біля 40 людей! А спікери були взагалі круті:
- Др. Стівен Джейкобс (з кафедри релігієзнавства) розповідал про Рафаеля Лемкіна та його визначення геноциду і які проблеми в ньому;
- Др. Деніел Джойнер (зі School of Law) розповідав про місце геноциду в міжнародному праві, і ще про злочини проти людяності, воєнні злочини і злочин агресії;
- Еймі Макдональд (директорка освітнього напряму в Алабамському центрі освіти про Голокост) розповідала про те, як вона меморіалізувала гетто в якомусь маленькому містечку в Румунії, і про політичні перепони в цьому процесі;
- Др. Георгій Лібер (професор на пенсії з університету у Бірмінгемі), який володіє українською та називає себе Юрко, розповідав про те, як зміни в демографічному складі України в 20-му столітті вплинули на сучасну українську ідентичність і ставлення до росії.
Короче, це було надзвичайно цікаво і круто!!!
Найбільша заслуга в цій справі належить Олегові, бо він це все організував і всіх запросив, і все це ще й модерував!!!
Все, завтра ще одна екскурсія по виставці і ми видихаємо :)
❤3👍2🔥1
Взагалі-то, ми ведемо доволі активне життя тут на Алабамщині. Листопад видався особливо активним :) Виставка про Голодомор - це лише частина наших пригод. Сьогодні я розповім вам про те, як я потрапила на колишню плантацію :)
Університет Алабами володіє землею не тільки в Таскалусі. У 1949 році якась родина подарувала йому будинок 19-го століття та усю територію, яка до нього відноситься. Їхати туди на машині від кампусу - 40 хвилин. Не знаю скільки саме там гектарів землі, але виглядає територія доволі великою. При чому подарували кафедрі біології, бо там якась колекція дерев і типу повно всякого біологічного різноманіття. Кафедра біології привозить туди студентів, там побудували окремо ще будиночок для занять і щось по типу ангару. Але я дізналася про існування цього місця - Тенглвуд називається - від викладачки з кафедри американських студій.
Виявляється, будиночок той не просто будиночок, а плантація. В архівах університету є інформація про цю плантацію і навіть імена enslaved people (slaves вже ніхто не говорить в академії), які там жили. Чесно кажучи, будиночок не відповідає моїм стандартам плантації (бо звучить якось дуже серйозно це слово), але місцевим видніше що плантація, а що - ні.
Дві викладачки та один викладач з різних кафедр обʼєдналися і вчать студентів на прикладі цього Тенглвуду історії Алабами. Тобто вони на парах там щось вивчають, методи, архіви, генеалогії родини, enslaved people, географію місцевості тощо, а потім приїздять в Тенглвуд (де, до речі, збереглися речі власників ще з 19-го століття) і дивляться на всю цю красу власними очима. Ну і я навʼязалася поїхати з ними :)
Далі - фоточки з місцевості :)
Університет Алабами володіє землею не тільки в Таскалусі. У 1949 році якась родина подарувала йому будинок 19-го століття та усю територію, яка до нього відноситься. Їхати туди на машині від кампусу - 40 хвилин. Не знаю скільки саме там гектарів землі, але виглядає територія доволі великою. При чому подарували кафедрі біології, бо там якась колекція дерев і типу повно всякого біологічного різноманіття. Кафедра біології привозить туди студентів, там побудували окремо ще будиночок для занять і щось по типу ангару. Але я дізналася про існування цього місця - Тенглвуд називається - від викладачки з кафедри американських студій.
Виявляється, будиночок той не просто будиночок, а плантація. В архівах університету є інформація про цю плантацію і навіть імена enslaved people (slaves вже ніхто не говорить в академії), які там жили. Чесно кажучи, будиночок не відповідає моїм стандартам плантації (бо звучить якось дуже серйозно це слово), але місцевим видніше що плантація, а що - ні.
Дві викладачки та один викладач з різних кафедр обʼєдналися і вчать студентів на прикладі цього Тенглвуду історії Алабами. Тобто вони на парах там щось вивчають, методи, архіви, генеалогії родини, enslaved people, географію місцевості тощо, а потім приїздять в Тенглвуд (де, до речі, збереглися речі власників ще з 19-го століття) і дивляться на всю цю красу власними очима. Ну і я навʼязалася поїхати з ними :)
Далі - фоточки з місцевості :)