На Закарпатті проведуть фестиваль екології та кіно від CHYSTO.DE?!
Команда ГО «Чисто.Де», яка вже кілька років успішно очищає Карпати від сміття, займається природоохоронною діяльністю та екологічною просвітою, розширює свою діяльність і цього разу запрошує не на екопікнік, а на справжнє свято кіно та захисту природи – ECO FILM FESTIVAL від CHYSTO.DE?!, який відбудеться 9-11 серпня у Колочаві на території скансену «Старе село».
Організувати такий фестиваль мріяв Роман Жук, засновник ініціативи, який навесні 2022 року віддав своє життя за Україну на фронті. Він уявляв подію, що є одночасно як особливим освітньо-екологічним заходом, так і поштовхом до сталого розвитку туризму в унікальній Тереблянській долині.
Усі деталі тут: ecofilm.chysto.de
Команда ГО «Чисто.Де», яка вже кілька років успішно очищає Карпати від сміття, займається природоохоронною діяльністю та екологічною просвітою, розширює свою діяльність і цього разу запрошує не на екопікнік, а на справжнє свято кіно та захисту природи – ECO FILM FESTIVAL від CHYSTO.DE?!, який відбудеться 9-11 серпня у Колочаві на території скансену «Старе село».
Організувати такий фестиваль мріяв Роман Жук, засновник ініціативи, який навесні 2022 року віддав своє життя за Україну на фронті. Він уявляв подію, що є одночасно як особливим освітньо-екологічним заходом, так і поштовхом до сталого розвитку туризму в унікальній Тереблянській долині.
Усі деталі тут: ecofilm.chysto.de
❤8
Forwarded from ZN.UA (Дзеркало тижня / Зеркало недели): новини України та світу, аналітика, інтерв'ю | Війна
Проєкт державного бюджету на 2025 рік передбачає скорочення на 69,2% фінансування Державного агентства з питань кіно — "Інтерфакс-Україна" із посиланням на законопроєкт про держбюджет №12000.
Згідно із документом, на Держагентство з питань кіно у 2025 році пропонується передбачити 204,1 млн грн, з яких 30,4 млн грн — на керівництво та управління у сфері кінематографії та 173,7 млн грн — на державну підтримку кінематографії, зокрема документування воєнних злочинів.
У державному бюджеті на 2024 рік на Держкіно передбачалося 663,4 млн грн, з яких 28,7 млн грн — на керівництво та управління у сфері кінематографії та 634,7 млн грн — на державну підтримку кінематографії, зокрема документування воєнних злочинів.
🚀 Приєднатися до ZN.UA
Згідно із документом, на Держагентство з питань кіно у 2025 році пропонується передбачити 204,1 млн грн, з яких 30,4 млн грн — на керівництво та управління у сфері кінематографії та 173,7 млн грн — на державну підтримку кінематографії, зокрема документування воєнних злочинів.
У державному бюджеті на 2024 рік на Держкіно передбачалося 663,4 млн грн, з яких 28,7 млн грн — на керівництво та управління у сфері кінематографії та 634,7 млн грн — на державну підтримку кінематографії, зокрема документування воєнних злочинів.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🤯9😢6👎1😁1
Задля підтримки української кіноіндустрії до угоди про асоціацію з ЄС внесли поправку.
Україна стала офіційним членом підпрограми "Медіа" "Креативної Європи" — флагманської програми Європейської комісії з підтримки сфери культури та аудіовізуального сектору з бюджетом 2,7 млрд євро. Про це повідомляється на порталі Єврокомісії.
Програма підтримує фінансування окремих проєктів, пов’язаних із розробкою та дистрибуцією кіно, онлайн- та телеконтентом, а також створенням інноваційних інструментів та бізнес-моделей в аудіовізуальній індустрії.
Тепер українські кіновиробники можуть подавати заявки на всі відповідні конкурси в рамках підпрограми "Медіа".
На підпрограму "Медіа" припадає щонайменше 58% бюджету програми «Креативна Європа».
Щоб надати Україні повноправного членства, 11 грудня виконавча віцепрезидентка Єврокомісії Хенна Вірккунен та віцепрем’єр-міністерка України Ольга Стефанішина підписали поправку до чинної угоди про асоціацію України з ЄС під час церемонії, яка відбулася сьогодні вдень у Брюсселі.
За словами Хенни Вірккунен, приєднання України до європейської аудіовізуальної екосистеми через напрямок “Медіа” програми “Креативна Європа” допоможе “режисерам та продюсерам ділитися своїми фільмами та історіями з ширшою аудиторією ЄС, одночасно сприяючи більшій солідарності та співпраці”.
Україна долучилася до програми «Креативна Європа» у 2016 році. Відповідну угоду між урядом України та Європейською Комісією було підписано 19 листопада 2015 року.
Підписатися на Український кіноінститут
Україна стала офіційним членом підпрограми "Медіа" "Креативної Європи" — флагманської програми Європейської комісії з підтримки сфери культури та аудіовізуального сектору з бюджетом 2,7 млрд євро. Про це повідомляється на порталі Єврокомісії.
Програма підтримує фінансування окремих проєктів, пов’язаних із розробкою та дистрибуцією кіно, онлайн- та телеконтентом, а також створенням інноваційних інструментів та бізнес-моделей в аудіовізуальній індустрії.
Тепер українські кіновиробники можуть подавати заявки на всі відповідні конкурси в рамках підпрограми "Медіа".
На підпрограму "Медіа" припадає щонайменше 58% бюджету програми «Креативна Європа».
Щоб надати Україні повноправного членства, 11 грудня виконавча віцепрезидентка Єврокомісії Хенна Вірккунен та віцепрем’єр-міністерка України Ольга Стефанішина підписали поправку до чинної угоди про асоціацію України з ЄС під час церемонії, яка відбулася сьогодні вдень у Брюсселі.
За словами Хенни Вірккунен, приєднання України до європейської аудіовізуальної екосистеми через напрямок “Медіа” програми “Креативна Європа” допоможе “режисерам та продюсерам ділитися своїми фільмами та історіями з ширшою аудиторією ЄС, одночасно сприяючи більшій солідарності та співпраці”.
Україна долучилася до програми «Креативна Європа» у 2016 році. Відповідну угоду між урядом України та Європейською Комісією було підписано 19 листопада 2015 року.
Підписатися на Український кіноінститут
❤19
Українське кіно: перемоги, виклики та загрози на міжнародній арені
З початку повномасштабного вторгнення українське кіно привернуло увагу світу. Наші фільми стали частиною програм найбільших фестивалів, отримували престижні нагороди, а «20 днів у Маріуполі» виборов перший в історії України Оскар. Здавалося, що український кінематограф отримав «зелене світло». Але третій рік війни приніс нові виклики. Про це пише Анна Паленчук, кінопродюсерка (435 ФІЛМС та Be Brave FILMS Inc), яка зараз проживає у Канаді.
🔹 Світова увага слабшає. Якщо перші роки війни кожен великий кінофестиваль включав українські фільми у свої програми, то тепер ситуація змінюється. Українське кіно починають сприймати як «надто політизоване» або навіть як пропаганду.
🔹 Фінансування та незалежність. Державне фінансування кіновиробництва в Україні майже заморожене. Багато фільмів створюються завдяки міжнародним фондам, але в той же час в Європі та США державна підтримка українського кіно викликає недовіру. Під час Оскар-кампанії In the Rearview (польсько-франко-українське виробництво) в Лос-Анджелесі не раз звучало: «Як добре, що вам ніхто не диктує, що знімати!» Ця реакція свідчить про проблему іміджу українських інституцій, які все частіше сприймаються як організації, що контролюють наративи.
🔹 Небезпечні прецеденти. Скандал на кінофестивалі в Торонто з фільмом Russians at War показав, що фільми з проросійською оптикою можуть отримувати міжнародну підтримку під виглядом «авторського бачення». Водночас українські стрічки, створені за підтримки Держкіно, можуть автоматично виключатися через стереотипи про державний контроль.
📢 Що далі?
На четвертий рік війни українські фільми ризикують отримувати відмови через «надто проукраїнську позицію». Це вплине не лише на фестивалі, а й на дистрибуцію та доступність фільмів на стримінгових платформах.
Ми не можемо дозволити собі припинити знімати фільми про війну. Але як довести, що українське кіно – це не пропаганда, а чесне відображення реальності?
Держава має не лише фінансувати виробництво, а й активно працювати над формуванням позитивного іміджу українського кіно у світі. Без цього наш кінематограф ризикує опинитися на периферії глобального медіапростору.
Підписатися на Український кіноінститут
З початку повномасштабного вторгнення українське кіно привернуло увагу світу. Наші фільми стали частиною програм найбільших фестивалів, отримували престижні нагороди, а «20 днів у Маріуполі» виборов перший в історії України Оскар. Здавалося, що український кінематограф отримав «зелене світло». Але третій рік війни приніс нові виклики. Про це пише Анна Паленчук, кінопродюсерка (435 ФІЛМС та Be Brave FILMS Inc), яка зараз проживає у Канаді.
🔹 Світова увага слабшає. Якщо перші роки війни кожен великий кінофестиваль включав українські фільми у свої програми, то тепер ситуація змінюється. Українське кіно починають сприймати як «надто політизоване» або навіть як пропаганду.
🔹 Фінансування та незалежність. Державне фінансування кіновиробництва в Україні майже заморожене. Багато фільмів створюються завдяки міжнародним фондам, але в той же час в Європі та США державна підтримка українського кіно викликає недовіру. Під час Оскар-кампанії In the Rearview (польсько-франко-українське виробництво) в Лос-Анджелесі не раз звучало: «Як добре, що вам ніхто не диктує, що знімати!» Ця реакція свідчить про проблему іміджу українських інституцій, які все частіше сприймаються як організації, що контролюють наративи.
🔹 Небезпечні прецеденти. Скандал на кінофестивалі в Торонто з фільмом Russians at War показав, що фільми з проросійською оптикою можуть отримувати міжнародну підтримку під виглядом «авторського бачення». Водночас українські стрічки, створені за підтримки Держкіно, можуть автоматично виключатися через стереотипи про державний контроль.
📢 Що далі?
На четвертий рік війни українські фільми ризикують отримувати відмови через «надто проукраїнську позицію». Це вплине не лише на фестивалі, а й на дистрибуцію та доступність фільмів на стримінгових платформах.
Ми не можемо дозволити собі припинити знімати фільми про війну. Але як довести, що українське кіно – це не пропаганда, а чесне відображення реальності?
Держава має не лише фінансувати виробництво, а й активно працювати над формуванням позитивного іміджу українського кіно у світі. Без цього наш кінематограф ризикує опинитися на периферії глобального медіапростору.
Підписатися на Український кіноінститут
❤11
MediaInvest: Новий інструмент для європейських креативних індустрій на 145 млрд євро та можливості для України. Частина перша
Європейський інвестиційний фонд (EIF) представив MediaInvest — амбітний фінансовий інструмент, спрямований на стимулювання розвитку креативних індустрій у Європі. Запущений у межах програми InvestEU та підкріплений Creative Europe MEDIA, цей проєкт обіцяє мобілізувати до 145 мільярдів євро до 2030 року для підтримки аудіовізуального сектору, включно з кіновиробництвом, телебаченням, відеограми та іншими напрямами. Як Україна, країна з багатим культурним потенціалом і прагненням до європейської інтеграції, може скористатися цими можливостями? Розглянемо ключові аспекти MediaInvest та перспективи участі українських компаній.
Що таке MediaInvest і як він працює?
MediaInvest вперше презентували на Каннському кінофестивалі 2022 року, а офіційне представлення відбулося на Берлінале 2025. Основна мета ініціативи — подолати фінансові бар’єри, з якими стикаються європейські креативні компанії, особливо незалежні продюсери та дистриб’ютори. Попри високий інноваційний потенціал, такі компанії часто не можуть залучити достатнє фінансування для конкуренції на глобальному ринку. MediaInvest вирішує цю проблему, надаючи доступ до капіталу через гарантії та інвестиції.
Механізм роботи простий, але ефективний: EIF виділяє кошти (зокрема 11 мільярдів євро гарантій) фінансовим посередникам — банкам, венчурним фондам та інвестиційним компаніям. Ті, у свою чергу, спрямовують ці ресурси в проєкти креативного сектору, знижуючи ризики для приватних інвесторів. Станом на лютий 2025 року вже реалізовано 45 угод на суму 400 мільйонів євро, включно з першим великим проєктом із французьким фондом Logical Content Ventures, який залучив до 25 мільйонів євро для фінансування фільмів і серіалів.
Кошти спрямовуються на підтримку виробництва, дистрибуції та інновацій в аудіовізуальній сфері, а також на проєкти, пов’язані з цифровою та зеленою трансформацією. Це робить MediaInvest не просто фінансовим інструментом, а стратегічною платформою для зміцнення конкурентоспроможності європейської культури на світовій арені.
Можливості для України
Україна, попри свій статус країни-нечлена ЄС, має реальні шанси брати участь у MediaInvest завдяки асоціації з програмою Creative Europe. У грудні 2024 року країна офіційно приєдналася до напряму MEDIA, що відкриває доступ до грантів та інших інструментів підтримки аудіовізуального сектору. Ось як Україна може інтегруватися в екосистему MediaInvest:
1. Через фінансових посередників:
Українські кінокомпанії, студії розробки ігор або телевізійні продюсери можуть звертатися до фондів і банків, що беруть участь у InvestEU. Наприклад, такі структури, як Horizon Capital, уже співпрацюють із EIF і інвестують в український ринок. Для успіху важливо підготувати переконливі проєкти з чітким бізнес-планом і потенціалом зростання.
2. Копродукція з європейськими партнерами:
Партнерство з компаніями з країн ЄС підвищує шанси на фінансування через MediaInvest. Спільні проєкти, орієнтовані на європейський ринок, можуть отримати підтримку, особливо якщо вони відповідають пріоритетам програми — культурне розмаїття, екологічність або інновації.
3. Використання Creative Europe Desk Ukraine:
Національний офіс Creative Europe в Україні може стати провідником для місцевих компаній, допомагаючи орієнтуватися у вимогах MediaInvest і знаходити відповідних посередників. Це особливо актуально для малого та середнього бізнесу, який становить основу української креативної індустрії.
4. Участь у міжнародних форумах:
Презентації на великих подіях, таких як Берлінале чи Канни, дають змогу налагодити контакти з інвесторами та дізнатися про нові можливості безпосередньо від представників EIF.
Продовження посту тут.
Підписатися на Український кіноінститут
Європейський інвестиційний фонд (EIF) представив MediaInvest — амбітний фінансовий інструмент, спрямований на стимулювання розвитку креативних індустрій у Європі. Запущений у межах програми InvestEU та підкріплений Creative Europe MEDIA, цей проєкт обіцяє мобілізувати до 145 мільярдів євро до 2030 року для підтримки аудіовізуального сектору, включно з кіновиробництвом, телебаченням, відеограми та іншими напрямами. Як Україна, країна з багатим культурним потенціалом і прагненням до європейської інтеграції, може скористатися цими можливостями? Розглянемо ключові аспекти MediaInvest та перспективи участі українських компаній.
Що таке MediaInvest і як він працює?
MediaInvest вперше презентували на Каннському кінофестивалі 2022 року, а офіційне представлення відбулося на Берлінале 2025. Основна мета ініціативи — подолати фінансові бар’єри, з якими стикаються європейські креативні компанії, особливо незалежні продюсери та дистриб’ютори. Попри високий інноваційний потенціал, такі компанії часто не можуть залучити достатнє фінансування для конкуренції на глобальному ринку. MediaInvest вирішує цю проблему, надаючи доступ до капіталу через гарантії та інвестиції.
Механізм роботи простий, але ефективний: EIF виділяє кошти (зокрема 11 мільярдів євро гарантій) фінансовим посередникам — банкам, венчурним фондам та інвестиційним компаніям. Ті, у свою чергу, спрямовують ці ресурси в проєкти креативного сектору, знижуючи ризики для приватних інвесторів. Станом на лютий 2025 року вже реалізовано 45 угод на суму 400 мільйонів євро, включно з першим великим проєктом із французьким фондом Logical Content Ventures, який залучив до 25 мільйонів євро для фінансування фільмів і серіалів.
Кошти спрямовуються на підтримку виробництва, дистрибуції та інновацій в аудіовізуальній сфері, а також на проєкти, пов’язані з цифровою та зеленою трансформацією. Це робить MediaInvest не просто фінансовим інструментом, а стратегічною платформою для зміцнення конкурентоспроможності європейської культури на світовій арені.
Можливості для України
Україна, попри свій статус країни-нечлена ЄС, має реальні шанси брати участь у MediaInvest завдяки асоціації з програмою Creative Europe. У грудні 2024 року країна офіційно приєдналася до напряму MEDIA, що відкриває доступ до грантів та інших інструментів підтримки аудіовізуального сектору. Ось як Україна може інтегруватися в екосистему MediaInvest:
1. Через фінансових посередників:
Українські кінокомпанії, студії розробки ігор або телевізійні продюсери можуть звертатися до фондів і банків, що беруть участь у InvestEU. Наприклад, такі структури, як Horizon Capital, уже співпрацюють із EIF і інвестують в український ринок. Для успіху важливо підготувати переконливі проєкти з чітким бізнес-планом і потенціалом зростання.
2. Копродукція з європейськими партнерами:
Партнерство з компаніями з країн ЄС підвищує шанси на фінансування через MediaInvest. Спільні проєкти, орієнтовані на європейський ринок, можуть отримати підтримку, особливо якщо вони відповідають пріоритетам програми — культурне розмаїття, екологічність або інновації.
3. Використання Creative Europe Desk Ukraine:
Національний офіс Creative Europe в Україні може стати провідником для місцевих компаній, допомагаючи орієнтуватися у вимогах MediaInvest і знаходити відповідних посередників. Це особливо актуально для малого та середнього бізнесу, який становить основу української креативної індустрії.
4. Участь у міжнародних форумах:
Презентації на великих подіях, таких як Берлінале чи Канни, дають змогу налагодити контакти з інвесторами та дізнатися про нові можливості безпосередньо від представників EIF.
Продовження посту тут.
Підписатися на Український кіноінститут
❤7
MediaInvest: Новий інструмент для європейських креативних індустрій на 145 млрд євро та можливості для України. Частина друга
Початок посту тут.
Переваги та виклики для України
Українська креативна індустрія, зокрема кінематограф і розробка ігор, демонструє вражаючий потенціал. Фільми, як-от «Плем’я» Мирослава Слабошпицького, чи успіхи студій на кшталт GSC Game World, підтверджують здатність країни створювати конкурентоспроможний контент. MediaInvest може стати каталізатором для масштабування таких проєктів, надавши доступ до капіталу, якого часто бракує.
Однак є й виклики. Як асоційована країна, Україна стикається з обмеженнями порівняно з повноправними членами ЄС. Процес подання заявок через посередників вимагає високого рівня підготовки, зокрема знання європейських стандартів і вміння працювати з міжнародними партнерами. Крім того, поточна ситуація в країні — війна та економічні труднощі — може відлякувати деяких інвесторів, попри гарантії EIF.
Перспективи та висновки
MediaInvest — це не лише фінансовий інструмент, а й можливість для України глибше інтегруватися в європейський культурний і економічний простір. Успіх залежатиме від активності місцевих компаній, їхньої готовності співпрацювати з Європою та здатності адаптуватися до вимог програми. В умовах відновлення після війни такі ініціативи можуть відіграти ключову роль у відродженні креативного сектору, створенні робочих місць і зміцненні культурного впливу України.
Для тих, хто хоче спробувати свої сили, перший крок — вивчити базу даних InvestEU, знайти посередників, які працюють із креативними секторами, і підготувати проєкт, що покаже світові унікальність української культури. У перспективі до 2030 року MediaInvest може стати мостом, що з’єднає українські таланти з глобальними можливостями. Питання лише в тому, наскільки швидко й ефективно країна і українські компанії зможуть цим скористатися.
Підписатися на Український кіноінститут
Початок посту тут.
Переваги та виклики для України
Українська креативна індустрія, зокрема кінематограф і розробка ігор, демонструє вражаючий потенціал. Фільми, як-от «Плем’я» Мирослава Слабошпицького, чи успіхи студій на кшталт GSC Game World, підтверджують здатність країни створювати конкурентоспроможний контент. MediaInvest може стати каталізатором для масштабування таких проєктів, надавши доступ до капіталу, якого часто бракує.
Однак є й виклики. Як асоційована країна, Україна стикається з обмеженнями порівняно з повноправними членами ЄС. Процес подання заявок через посередників вимагає високого рівня підготовки, зокрема знання європейських стандартів і вміння працювати з міжнародними партнерами. Крім того, поточна ситуація в країні — війна та економічні труднощі — може відлякувати деяких інвесторів, попри гарантії EIF.
Перспективи та висновки
MediaInvest — це не лише фінансовий інструмент, а й можливість для України глибше інтегруватися в європейський культурний і економічний простір. Успіх залежатиме від активності місцевих компаній, їхньої готовності співпрацювати з Європою та здатності адаптуватися до вимог програми. В умовах відновлення після війни такі ініціативи можуть відіграти ключову роль у відродженні креативного сектору, створенні робочих місць і зміцненні культурного впливу України.
Для тих, хто хоче спробувати свої сили, перший крок — вивчити базу даних InvestEU, знайти посередників, які працюють із креативними секторами, і підготувати проєкт, що покаже світові унікальність української культури. У перспективі до 2030 року MediaInvest може стати мостом, що з’єднає українські таланти з глобальними можливостями. Питання лише в тому, наскільки швидко й ефективно країна і українські компанії зможуть цим скористатися.
Підписатися на Український кіноінститут
InvestEU
The InvestEU Programme is uniquely suited to provide long-term funding to companies and to support Union policies in a recovery from a deep economic and social crisis.
❤7
Детальне дослідження "How are theatrical films distributed on TV and on VOD in the EU?" Європейської аудіовізуальної обсерваторії — справжня дорожня карта для тих, хто хоче зрозуміти, як кінотеатральні фільми потрапляють на телебачення та платформи VOD у 17 країнах ЄС.
Для української кіноіндустрії, яка прагне інтегруватися в європейський простір, тут є купа корисних інсайтів. У кінці пропонуємо практичні поради, як продюсерам вибудувати стратегію дистрибуції наших фільмів у Європі.
Що каже дослідження?
Обсерваторія аналізує три ключові аспекти:
Сервіси (TV, SVOD, TVOD): Як ТБ і VOD-платформи обирають фільми.
Життєвий цикл фільмів: Шлях від кінотеатрів до телеекранів чи стрімінгу.
Доступність для глядачів: Скільки фільмів доходить до аудиторії в кожній країні.
Дані зібрані з LUMIERE (прокат), Metaprofile (ТБ) і JustWatch (VOD), тож це не просто теорія, а реальні цифри. Ось що я виніс для нас.
Ключові цифри і тренди
ТБ любить хіти: 63% фільмів на ТБ у 2022 році в 17 країнах ЄС — це театральні релізи, причому 62% із них зібрали понад 100 тис. глядачів у кіно. ТБ-канали обирають перевірене і комерційно успішне.
VOD — ширший вибір: На SVOD (Netflix, Amazon Prime) лише 40% — театральні фільми, на TVOD (Google Play) — 45%. Зате каталоги в 4,5–5 разів більші, ніж на ТБ, і там є місце для артхаусу чи навіть провальних у прокаті стрічок (33% європейських фільмів на SVOD зібрали менше 10 тисяч глядачів).
Швидкий перехід: 63% фільмів 2022 року вже в тому ж році з’явилися на TV/VOD. TVOD і SVOD беруть по 50% таких релізів, ТБ — 41%.
Франція домінує: 50% усіх фільмів ЄС на TБ, SVOD і TVOD — французькі. Польща, Німеччина, Іспанія та Італія теж у топі.
Локалізація чи дистрибуція: Американські фільми охоплюють 15–16 країн на SVOD, а європейські фільми — лише 4 (ТБ) чи 7 (SVOD). Локальні ринки важливі, але це виклик для експорту.
VOD подвоює можливості: У середньому VOD додає до кожної країни стільки ж фільмів, скільки не виходило в місцевих кінотеатрах.
Як це використати українським продюсерам? Практичні кроки далі за посиланням: https://cutt.ly/urtA2sNe
Підписатись на Український кіноінститут
Для української кіноіндустрії, яка прагне інтегруватися в європейський простір, тут є купа корисних інсайтів. У кінці пропонуємо практичні поради, як продюсерам вибудувати стратегію дистрибуції наших фільмів у Європі.
Що каже дослідження?
Обсерваторія аналізує три ключові аспекти:
Сервіси (TV, SVOD, TVOD): Як ТБ і VOD-платформи обирають фільми.
Життєвий цикл фільмів: Шлях від кінотеатрів до телеекранів чи стрімінгу.
Доступність для глядачів: Скільки фільмів доходить до аудиторії в кожній країні.
Дані зібрані з LUMIERE (прокат), Metaprofile (ТБ) і JustWatch (VOD), тож це не просто теорія, а реальні цифри. Ось що я виніс для нас.
Ключові цифри і тренди
ТБ любить хіти: 63% фільмів на ТБ у 2022 році в 17 країнах ЄС — це театральні релізи, причому 62% із них зібрали понад 100 тис. глядачів у кіно. ТБ-канали обирають перевірене і комерційно успішне.
VOD — ширший вибір: На SVOD (Netflix, Amazon Prime) лише 40% — театральні фільми, на TVOD (Google Play) — 45%. Зате каталоги в 4,5–5 разів більші, ніж на ТБ, і там є місце для артхаусу чи навіть провальних у прокаті стрічок (33% європейських фільмів на SVOD зібрали менше 10 тисяч глядачів).
Швидкий перехід: 63% фільмів 2022 року вже в тому ж році з’явилися на TV/VOD. TVOD і SVOD беруть по 50% таких релізів, ТБ — 41%.
Франція домінує: 50% усіх фільмів ЄС на TБ, SVOD і TVOD — французькі. Польща, Німеччина, Іспанія та Італія теж у топі.
Локалізація чи дистрибуція: Американські фільми охоплюють 15–16 країн на SVOD, а європейські фільми — лише 4 (ТБ) чи 7 (SVOD). Локальні ринки важливі, але це виклик для експорту.
VOD подвоює можливості: У середньому VOD додає до кожної країни стільки ж фільмів, скільки не виходило в місцевих кінотеатрах.
Як це використати українським продюсерам? Практичні кроки далі за посиланням: https://cutt.ly/urtA2sNe
Підписатись на Український кіноінститут
❤5
Уряд змінив правила перетину кордону для митців і медійників, які підпадають під мобілізацію. Про це розповів заступник міністра культури Андрій Наджос.
Головне:
Тепер заявки на виїзд подаватимуть через Держкіно чи Держтелерадіо, а не напряму в Мінкультури. Це має прискорити і зробити процес прозорішим.
Лист для виїзду підписуватиме тільки міністр або його в.о.
Документи треба подавати за 15 днів до поїздки, а перебувати за кордоном можна не більше 60 днів (у винятках – довше).
Потрібні запрошення, військовий квиток, а для медійників – ще й редакційне завдання та наказ на відрядження.
Якщо мета виїзду митця – зібрати кошти для ЗСУ, після повернення він має відзвітувати, куди пішли гроші.
Для юросіб потрібен статус критичності, а ФОПи можуть їхати, якщо працюють понад 3 роки.
Нові правила запрацюють із 6 березня, коли їх опублікують в "Урядовому кур'єрі".
Підписатися на Український кіноінститут
Головне:
Тепер заявки на виїзд подаватимуть через Держкіно чи Держтелерадіо, а не напряму в Мінкультури. Це має прискорити і зробити процес прозорішим.
Лист для виїзду підписуватиме тільки міністр або його в.о.
Документи треба подавати за 15 днів до поїздки, а перебувати за кордоном можна не більше 60 днів (у винятках – довше).
Потрібні запрошення, військовий квиток, а для медійників – ще й редакційне завдання та наказ на відрядження.
Якщо мета виїзду митця – зібрати кошти для ЗСУ, після повернення він має відзвітувати, куди пішли гроші.
Для юросіб потрібен статус критичності, а ФОПи можуть їхати, якщо працюють понад 3 роки.
Нові правила запрацюють із 6 березня, коли їх опублікують в "Урядовому кур'єрі".
Підписатися на Український кіноінститут
Інтерфакс-Україна
Кабмін врегулював питання перетину кордону митцями та медійниками
Кабінет міністрів врегулював питання перетину кордону військовозобов’язаними митцями та працівниками медіа, повідомив заступник міністра культури та стратегічних комунікацій України з питань європейської інтеграції Андрій Наджос.
10 причин уникнути страждань і болю під час загострень. Пам’ятка для режисерів і продюсерів
1. Якщо можеш не знімати, не знімай. Кіно — це неминучість для сильних творчим духом.
2. Твій фільм ніхто не чекає. Ти ніхто, і твоє кіно — сміття в океані контенту.
3. Уваги на всіх не вистачить. Кіно — в аутсайдерах за медіаспоживанням у середньостатистичного обивателя.
4. Поганий фільм вимагає стільки ж ресурсів і часу, як і шедевр. То навіщо ти витрачаєш стільки сил на виробництво шлаку?
5. Сублімація не працює. Після створення фільму ментальних проблем стане тільки більше.
6. Кіно не прогодує. Шукай іншу основну роботу, або помреш голодним.
7. Фестивалі — це лотерея. Немає зв’язків? Твій фільм у смітнику.
8. Кіноіндустрія кишить шахраями, циніками і нарцисами. Не довіряй людям, які розподіляють бюджет і мають владу над твоїм гонораром. Сумніваєшся? Вже програв.
9. Бійся інвестора, який не повернув свої гроші. Не окупився? Інвестор тебе закопає. Про прибуток мовчу — його немає.
10. Якщо тебе нічого з цього не зупинило, вітаю — ти псих. Знімай, раз припекло.
1. Якщо можеш не знімати, не знімай. Кіно — це неминучість для сильних творчим духом.
2. Твій фільм ніхто не чекає. Ти ніхто, і твоє кіно — сміття в океані контенту.
3. Уваги на всіх не вистачить. Кіно — в аутсайдерах за медіаспоживанням у середньостатистичного обивателя.
4. Поганий фільм вимагає стільки ж ресурсів і часу, як і шедевр. То навіщо ти витрачаєш стільки сил на виробництво шлаку?
5. Сублімація не працює. Після створення фільму ментальних проблем стане тільки більше.
6. Кіно не прогодує. Шукай іншу основну роботу, або помреш голодним.
7. Фестивалі — це лотерея. Немає зв’язків? Твій фільм у смітнику.
8. Кіноіндустрія кишить шахраями, циніками і нарцисами. Не довіряй людям, які розподіляють бюджет і мають владу над твоїм гонораром. Сумніваєшся? Вже програв.
9. Бійся інвестора, який не повернув свої гроші. Не окупився? Інвестор тебе закопає. Про прибуток мовчу — його немає.
10. Якщо тебе нічого з цього не зупинило, вітаю — ти псих. Знімай, раз припекло.
👍15😱4👎1🔥1
Кабмін передав Мінкульту понад 200 млн грн для Держкіно. Про це у Телеграмі повідомив постійний представник уряду у Верховній раді Тарас Мельничук.
Кошти взяли з бюджету, які раніше були у розпорядженні Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабміну. Йдеться про загальний і спеціальний фонди держбюджету.
Гроші розподілили так:
30 мільйонів 443,6 тисячі гривень — на «Керівництво та управління у сфері кінематографії» (з загального фонду);
128 мільйонів 676,4 тисячі гривень — на «Державну підтримку кінематографії, включно з документуванням воєнних злочинів» (з загального фонду, на поточні витрати);
45 мільйонів гривень — на спеціальний фонд.
Виконувати ці програми буде Держкіно.
Нагадаємо, раніше видатки на Державне агентство України з питань кіно знизили втричі. У держбюджеті на 2025 рік заклали 204,1 млн грн, тоді як на 2024 рік передбачалося 618 млн грн.
У лютому Кабмін надав Міністерству культури та стратегічних комунікацій повноваження у сфері розробки та реалізації державної політики в сфері кінематографа.
Підписатися на Український кіноінститут
Кошти взяли з бюджету, які раніше були у розпорядженні Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабміну. Йдеться про загальний і спеціальний фонди держбюджету.
Гроші розподілили так:
30 мільйонів 443,6 тисячі гривень — на «Керівництво та управління у сфері кінематографії» (з загального фонду);
128 мільйонів 676,4 тисячі гривень — на «Державну підтримку кінематографії, включно з документуванням воєнних злочинів» (з загального фонду, на поточні витрати);
45 мільйонів гривень — на спеціальний фонд.
Виконувати ці програми буде Держкіно.
Нагадаємо, раніше видатки на Державне агентство України з питань кіно знизили втричі. У держбюджеті на 2025 рік заклали 204,1 млн грн, тоді як на 2024 рік передбачалося 618 млн грн.
У лютому Кабмін надав Міністерству культури та стратегічних комунікацій повноваження у сфері розробки та реалізації державної політики в сфері кінематографа.
Підписатися на Український кіноінститут
❤12
🎬 Як за кордоном фінансують кіно і ділять гроші? Розбираємо по поличках! 🎥
Думаєте, кіно — це просто камера, актори і "мотор"? Ні, це ціла фінансова війна, де кожен долар на рахунку, а прибуток — як єдиноріг: всі чули, мало хто бачив. Фінансування фільмів і розподіл доходів — це не нудна бухгалтерія, а справжній трилер із купою сюжетних твістів.
Недавно ми розповідали про круту штуку для наших кінематографістів — проєкт MediaInvest. Це типу "рятівний круг" для інвесторів: банки, венчурні фонди і компанії можуть вкладати в кіно без страху втратити все. Європа стимулює креативні індустрії, а нам, українцям, час знати, як грати за їхніми правилами.
То як це працює на Заході?
Фінансування фільму — це як зібрати пазл із грошей. Бюджет (підготовка, зйомки, монтаж) покривають із різних кишень:
Інвестори вкладають гроші, сподіваючись на частку від пирога (якщо він взагалі спечеться).
Попередні продажі: ще до зйомок дистриб’юторам показують сценарій і каст, а ті платять за права крутити фільм у себе.
Податкові бонуси: знімаєш у правильному місці (типу Франції чи Британії) — і тобі повертають до 40% витрат.
Позики: коли не вистачає, беруть у борг під шалені відсотки.
А от із доходами — ще цікавіше. Заробив фільм $30 млн? Спочатку дистриб’ютори заберуть свої 30%, потім маркетинг "з’їсть" ще шматок, агенти відкусять своє, і в кінці цього "водоспаду" може залишитись... ну, майже нічого. Тому profi в цій грі беруть оплату наперед і не чекають міфічних "бонусів".
💡 Чому це важливо? Бо наші режисери й продюсери вже можуть грати на цьому полі. І навіть якщо вам байдуже до кіно, уявіть: кожен блокбастер, який ви дивитесь, — це фінансовий детектив. Хочете дізнатися більше? Переходьте за посиланням у статтю.
Підписатися на Український кіноінститут
Думаєте, кіно — це просто камера, актори і "мотор"? Ні, це ціла фінансова війна, де кожен долар на рахунку, а прибуток — як єдиноріг: всі чули, мало хто бачив. Фінансування фільмів і розподіл доходів — це не нудна бухгалтерія, а справжній трилер із купою сюжетних твістів.
Недавно ми розповідали про круту штуку для наших кінематографістів — проєкт MediaInvest. Це типу "рятівний круг" для інвесторів: банки, венчурні фонди і компанії можуть вкладати в кіно без страху втратити все. Європа стимулює креативні індустрії, а нам, українцям, час знати, як грати за їхніми правилами.
То як це працює на Заході?
Фінансування фільму — це як зібрати пазл із грошей. Бюджет (підготовка, зйомки, монтаж) покривають із різних кишень:
Інвестори вкладають гроші, сподіваючись на частку від пирога (якщо він взагалі спечеться).
Попередні продажі: ще до зйомок дистриб’юторам показують сценарій і каст, а ті платять за права крутити фільм у себе.
Податкові бонуси: знімаєш у правильному місці (типу Франції чи Британії) — і тобі повертають до 40% витрат.
Позики: коли не вистачає, беруть у борг під шалені відсотки.
А от із доходами — ще цікавіше. Заробив фільм $30 млн? Спочатку дистриб’ютори заберуть свої 30%, потім маркетинг "з’їсть" ще шматок, агенти відкусять своє, і в кінці цього "водоспаду" може залишитись... ну, майже нічого. Тому profi в цій грі беруть оплату наперед і не чекають міфічних "бонусів".
💡 Чому це важливо? Бо наші режисери й продюсери вже можуть грати на цьому полі. І навіть якщо вам байдуже до кіно, уявіть: кожен блокбастер, який ви дивитесь, — це фінансовий детектив. Хочете дізнатися більше? Переходьте за посиланням у статтю.
Підписатися на Український кіноінститут
Telegraph
Фінансування фільмів та розподіл доходів: як це працює за кордоном
Фінансування фільмів та розподіл доходів — це складні, багатогранні процеси, які потребують ретельного планування, стратегічних партнерств і глибокого розуміння фінансової екосистеми галузі. Нещодавно ми писали про нову можливість для українських продюсерів…
❤12👍1
Нове дослідження розкриває карти: на малих європейських ринках 58% бюджету фільмів — це прямі державні субсидії!
Уявіть собі: в Україні ми тільки мріємо про потужну прозору державну підтримку нашого кіно, а тим часом:
➡️ Без державних грошей 6 з 10 європейських фільмів просто не існували б
➡️ Чим менша країна, тим більше її кіно залежить від держбюджету
➡️ Арт-хаусні фільми отримують від держави майже половину свого бюджету
Читайте нашу статтю, щоб зрозуміти, як працює європейська система кінофінансування і чому це не просто бізнес, а культурна політика 👇
Підписатися на Український кіноінститут
Уявіть собі: в Україні ми тільки мріємо про потужну прозору державну підтримку нашого кіно, а тим часом:
➡️ Без державних грошей 6 з 10 європейських фільмів просто не існували б
➡️ Чим менша країна, тим більше її кіно залежить від держбюджету
➡️ Арт-хаусні фільми отримують від держави майже половину свого бюджету
Читайте нашу статтю, щоб зрозуміти, як працює європейська система кінофінансування і чому це не просто бізнес, а культурна політика 👇
Підписатися на Український кіноінститут
Telegraph
Хто насправді оплачує європейське кіно? Шокуючі цифри державного фінансування
Без державних грошей 6 з 10 фільмів на малих ринках просто не існували б. Розповім, чому європейське кіно — це не бізнес, а культурна політика. Уявіть, що ваш улюблений європейський фільм, який отримав нагороди на престижних фестивалях, ніколи б не був знятий.…
❤10👍1
Фінансування кіно та політика нерівності й самоцензури
"Мене вразила кількість страху, що панує в організаціях мистецтва й культури, університетах і навіть великих медіакомпаніях.
Усі вони схожі на незалежного режисера в офісі керівника, перелякані, що не отримають грошей, або, у випадку великих інституцій, що їхні гроші заберуть (наприклад, скасувавши податкові пільги, притягнувши до суду чи назвавши терористичною організацією).
Досить було того, що Білий дім забрав 400 мільйонів доларів федеральних дослідницьких фондів у Колумбійського університету, щоби знищити Першу поправку й придушити конституційні права на "свободу слова" та "мирні зібрання" у виші та кампусах по всій країні. Це величезна сума, без сумніву, але вражає, як легко й швидко демократію та демократичні ідеали можна розчавити простим економічним шантажем.
Оскільки всім потрібні гроші, ми бачимо хвилю капітуляції й самоцензури.
Навіть коли незаконні "укази" Трампа скасовуються судами один за одним, організації бояться за своє виживання й готові поступитися, щоб не втратити кошти, необхідні для існування. Але так вони лише допомагають режиму Трампа ще більше зміцнити свою владу.
Нещодавно колега переслала мені статтю Ай Вейвея 2017 року з New York Times під назвою "Як працює цензура". У ній митець описує процес, який, здається, відбувається прямо під нашими ногами. Ось що він пише:
"Поступки владі заради маленьких задоволень можуть здаватися дрібницею, але без цього жорстока атака системи цензури була б неможливою. Для людей, які приймають цю пасивну позицію до влади, 'вижити' стає найвищою цінністю. Вони усміхаються, кланяються, кивають головами, і така поведінка зазвичай веде до комфортного, безпроблемного й навіть розкішного життя…
Люди, які добровільно цензурують себе, вразливі до моральних викликів різного роду. Вони ніколи не були жертвами й не будуть, попри їхні періодичні демонстрації сліз. Щоразу, коли вони виявляють свою покірність, вони гріють серця авторитаріїв і завдають шкоди тим, хто протестує. Їхня боягузлива позиція, стаючи масовою, стає глибшою причиною морального занепаду нашого суспільства. Якщо ці люди вірять, що співпраця — єдиний спосіб уникнути жертв, вони ступають на темний і невдалий шлях".
Із статті американського кіножурналіста, викладача і фестивального відбірника Ентоні Кауфмана "Фінансування кіно та політика нерівності й самоцензури" про хвилю капітуляції перед Трампом й самоцензури медіасередовища у США.
Схоже на нас, чи не так?
Підписатися на Український кіноінститут
"Мене вразила кількість страху, що панує в організаціях мистецтва й культури, університетах і навіть великих медіакомпаніях.
Усі вони схожі на незалежного режисера в офісі керівника, перелякані, що не отримають грошей, або, у випадку великих інституцій, що їхні гроші заберуть (наприклад, скасувавши податкові пільги, притягнувши до суду чи назвавши терористичною організацією).
Досить було того, що Білий дім забрав 400 мільйонів доларів федеральних дослідницьких фондів у Колумбійського університету, щоби знищити Першу поправку й придушити конституційні права на "свободу слова" та "мирні зібрання" у виші та кампусах по всій країні. Це величезна сума, без сумніву, але вражає, як легко й швидко демократію та демократичні ідеали можна розчавити простим економічним шантажем.
Оскільки всім потрібні гроші, ми бачимо хвилю капітуляції й самоцензури.
Навіть коли незаконні "укази" Трампа скасовуються судами один за одним, організації бояться за своє виживання й готові поступитися, щоб не втратити кошти, необхідні для існування. Але так вони лише допомагають режиму Трампа ще більше зміцнити свою владу.
Мені це здається недалекоглядним. І саморуйнівним. Бо що готові втратити режисери й інституції заради грошей?
Чи готові організації пожертвувати базовими громадянськими й людськими правами, щоби продовжувати працювати?
Як низько й деморалізовано ми готові впасти? І якими людьми чи організаціями ми станемо, якщо продамо себе й кинемо вразливі й маргіналізовані групи під автобус заради "слухняності"?
Чи станемо ми неефективними оболонками самих себе, маріонетками нинішнього уряду? І чи це спосіб вижити чи втриматися?
Нещодавно колега переслала мені статтю Ай Вейвея 2017 року з New York Times під назвою "Як працює цензура". У ній митець описує процес, який, здається, відбувається прямо під нашими ногами. Ось що він пише:
"Поступки владі заради маленьких задоволень можуть здаватися дрібницею, але без цього жорстока атака системи цензури була б неможливою. Для людей, які приймають цю пасивну позицію до влади, 'вижити' стає найвищою цінністю. Вони усміхаються, кланяються, кивають головами, і така поведінка зазвичай веде до комфортного, безпроблемного й навіть розкішного життя…
Люди, які добровільно цензурують себе, вразливі до моральних викликів різного роду. Вони ніколи не були жертвами й не будуть, попри їхні періодичні демонстрації сліз. Щоразу, коли вони виявляють свою покірність, вони гріють серця авторитаріїв і завдають шкоди тим, хто протестує. Їхня боягузлива позиція, стаючи масовою, стає глибшою причиною морального занепаду нашого суспільства. Якщо ці люди вірять, що співпраця — єдиний спосіб уникнути жертв, вони ступають на темний і невдалий шлях".
Із статті американського кіножурналіста, викладача і фестивального відбірника Ентоні Кауфмана "Фінансування кіно та політика нерівності й самоцензури" про хвилю капітуляції перед Трампом й самоцензури медіасередовища у США.
Схоже на нас, чи не так?
Підписатися на Український кіноінститут
Substack
Funding (Films) and the Politics of Inequity and Self-Censorship
From Film Funders to Trump, It's All About the Money
🔥3👍1
Дорожня карта для делегацій: Як зробити поїздки на кінофестивалі комфортними та продуктивними
Уявіть: ви на кінофестивалі чи маркеті — море можливостей, але й викликів. Як налагодити контакти й не перегоріти? BIPOC EURODOC та #DocSafe створили "Дорожню карту для делегацій" — практичний гід, що допомагає організаторам, учасникам і фестивалям зробити цей досвід крутим. Погляньмо, що там є!
Трикутник успіху
Усе тримається на трьох: учасники хочуть мереж і проєктів, організатори — підтримки талантів, фестивалі — комфортного середовища. Якщо кожен зіграє свою роль, матимемо міцні зв’язки й кращі фільми. Карта ділиться на "до", "під час" і "після" — гнучкий набір ідей для всіх.
Перед стартом: підготовка
Координатор делегації — ваш "маяк", плюс запасний контакт на випадок форс-мажору. Різноманітність у команді — ключ до успіху. Опитування покаже, хто чого хоче: контактів, показів чи відпочинку. Зустрічі — загальні й особисті — допоможуть узгодити цілі, безпеку й навіть мову. Гроші? Обговоріть добові, доступи чи гранти для тих, кому складно.
На місці: підтримка й безпека
Фестивалі — це стрес, тож потрібні чек-іни й місце для перепочинку: кафе чи окрема кімната. Безпека — на першому плані: чіткі протоколи проти аб’юзу, контакти для скарг, план на випадок скандалу. Зустрічі — лише якісні, а для сором’язливих — записані пітчі. І не забувайте про вечірки — це теж важливо!
Після: підсумки
Дебрифінг — час розібрати, що вдалося. Зворотний зв’язок — у будь-якій формі, головне, щоб він працював. Досвід делегацій варто зберігати в базі й ділитись із новачками, а менторство може стати бонусом.
Великі зміни
Обирайте і стандартизуйте своїх координаторів, боріться з "токенізмом" (коли делегацію запросили для виду), покращуйте антихарасмент-політики. Якщо партнерство не йде — завершуйте його сміливо.
Хто це зробив?
BIPOC EURODOC і #DocSafe створили карту в березні 2025-го після онлайн-сесій із продюсерами. Це "живий" документ від Леонарда Кортани та Маріон Шмідт, які чекають ваших ідей.
Цікаво? Тоді гортайте повний текст — там ще більше ідей, як зробити кінофестивалі місцем, де народжуються не лише фільми, а й дружба, підтримка та натхнення!
І не забудьте переслати друзям і колегам цей пост.
Уявіть: ви на кінофестивалі чи маркеті — море можливостей, але й викликів. Як налагодити контакти й не перегоріти? BIPOC EURODOC та #DocSafe створили "Дорожню карту для делегацій" — практичний гід, що допомагає організаторам, учасникам і фестивалям зробити цей досвід крутим. Погляньмо, що там є!
Трикутник успіху
Усе тримається на трьох: учасники хочуть мереж і проєктів, організатори — підтримки талантів, фестивалі — комфортного середовища. Якщо кожен зіграє свою роль, матимемо міцні зв’язки й кращі фільми. Карта ділиться на "до", "під час" і "після" — гнучкий набір ідей для всіх.
Перед стартом: підготовка
Координатор делегації — ваш "маяк", плюс запасний контакт на випадок форс-мажору. Різноманітність у команді — ключ до успіху. Опитування покаже, хто чого хоче: контактів, показів чи відпочинку. Зустрічі — загальні й особисті — допоможуть узгодити цілі, безпеку й навіть мову. Гроші? Обговоріть добові, доступи чи гранти для тих, кому складно.
На місці: підтримка й безпека
Фестивалі — це стрес, тож потрібні чек-іни й місце для перепочинку: кафе чи окрема кімната. Безпека — на першому плані: чіткі протоколи проти аб’юзу, контакти для скарг, план на випадок скандалу. Зустрічі — лише якісні, а для сором’язливих — записані пітчі. І не забувайте про вечірки — це теж важливо!
Після: підсумки
Дебрифінг — час розібрати, що вдалося. Зворотний зв’язок — у будь-якій формі, головне, щоб він працював. Досвід делегацій варто зберігати в базі й ділитись із новачками, а менторство може стати бонусом.
Великі зміни
Обирайте і стандартизуйте своїх координаторів, боріться з "токенізмом" (коли делегацію запросили для виду), покращуйте антихарасмент-політики. Якщо партнерство не йде — завершуйте його сміливо.
Хто це зробив?
BIPOC EURODOC і #DocSafe створили карту в березні 2025-го після онлайн-сесій із продюсерами. Це "живий" документ від Леонарда Кортани та Маріон Шмідт, які чекають ваших ідей.
Цікаво? Тоді гортайте повний текст — там ще більше ідей, як зробити кінофестивалі місцем, де народжуються не лише фільми, а й дружба, підтримка та натхнення!
І не забудьте переслати друзям і колегам цей пост.
❤6
Держкіно провалило рейтинг відкритості даних: лише 0 балів із 5 можливих
Чи чули ви коли-небудь про Хартію відкритих даних? Україна підписала її ще у 2016 році, пообіцявши, що наші державні органи зроблять свої дані зрозумілими, доступними та оперативними. Але, здається, не всі тримають слово. «Опендатабот» вирішив перевірити, як справи з якістю відкритих даних в Україні, і результати, м’яко кажучи, здивували. Загалом лише 44,21% даних від держорганів відповідають міжнародним стандартам. А серед тих, хто пасе задніх, опинилося і Держкіно, яке не публікує навіть єдиний свій реєстр під назвою «Інформація про фільми, вироблені за державні кошти»
«Опендатабот» проаналізував 76 наборів даних від 31 державного органу. Найкраще показали себе Міністерство розвитку громад, Держстат, Антимонопольний комітет, Нацкомісія з цінних паперів, Комісія з азартних ігор і Держмитслужба — ці хлопці отримали по 5 балів із 5. А от Держкіно… ну, тут сумна картина. Разом із такими відомствами, як Державна податкова служба (0,2 бала), Мінсоцполітики, Пенсійний фонд, Казначейство та іншими, Держкіно отримало жирний нуль. Так, 0 із 5! Їхній єдиний реєстр під назвою «Інформація про фільми, вироблені за державні кошти» не набрав жодного бала.
А тепер до деталей. Є п’ять ключових критеріїв оцінки: Відкритість за замовчуванням, Оперативність, Доступність використання, Порівнянність та інтероперабельність, Постійна застосовність та інновації. І що ж із реєстром Держкіно? За всіма цими пунктами — повний провал. Дані не публікуються, тож ні про яку відкритість чи доступність не йдеться. Порівнювати чи використовувати їх неможливо, а про інновації годі й мріяти.
Для порівняння: Верховна Рада хоч і не зірвала джекпот, але отримала 3,8 бала за 4 реєстри, а Мін’юст — 3 бали за 8 наборів даних. Навіть МВС із 9 реєстрами спромоглося на 3,1. А от Держкіно, здається, вирішило, що відкривати дані — це не їхній жанр.
Торік Мінцифри запустило платформу Data+, щоб держоргани, громадськість і експерти могли разом працювати над покращенням ситуації з відкритими даними. Але, судячи з результатів Держкіно, до цієї ініціативи вони ще не доєдналися. Чи варто чекати від них блокбастера у сфері відкритості? Поки що це виглядає як сценарій для трилера з нульовим рейтингом.
Підписатися на Український кіноінститут
Чи чули ви коли-небудь про Хартію відкритих даних? Україна підписала її ще у 2016 році, пообіцявши, що наші державні органи зроблять свої дані зрозумілими, доступними та оперативними. Але, здається, не всі тримають слово. «Опендатабот» вирішив перевірити, як справи з якістю відкритих даних в Україні, і результати, м’яко кажучи, здивували. Загалом лише 44,21% даних від держорганів відповідають міжнародним стандартам. А серед тих, хто пасе задніх, опинилося і Держкіно, яке не публікує навіть єдиний свій реєстр під назвою «Інформація про фільми, вироблені за державні кошти»
«Опендатабот» проаналізував 76 наборів даних від 31 державного органу. Найкраще показали себе Міністерство розвитку громад, Держстат, Антимонопольний комітет, Нацкомісія з цінних паперів, Комісія з азартних ігор і Держмитслужба — ці хлопці отримали по 5 балів із 5. А от Держкіно… ну, тут сумна картина. Разом із такими відомствами, як Державна податкова служба (0,2 бала), Мінсоцполітики, Пенсійний фонд, Казначейство та іншими, Держкіно отримало жирний нуль. Так, 0 із 5! Їхній єдиний реєстр під назвою «Інформація про фільми, вироблені за державні кошти» не набрав жодного бала.
А тепер до деталей. Є п’ять ключових критеріїв оцінки: Відкритість за замовчуванням, Оперативність, Доступність використання, Порівнянність та інтероперабельність, Постійна застосовність та інновації. І що ж із реєстром Держкіно? За всіма цими пунктами — повний провал. Дані не публікуються, тож ні про яку відкритість чи доступність не йдеться. Порівнювати чи використовувати їх неможливо, а про інновації годі й мріяти.
Для порівняння: Верховна Рада хоч і не зірвала джекпот, але отримала 3,8 бала за 4 реєстри, а Мін’юст — 3 бали за 8 наборів даних. Навіть МВС із 9 реєстрами спромоглося на 3,1. А от Держкіно, здається, вирішило, що відкривати дані — це не їхній жанр.
Торік Мінцифри запустило платформу Data+, щоб держоргани, громадськість і експерти могли разом працювати над покращенням ситуації з відкритими даними. Але, судячи з результатів Держкіно, до цієї ініціативи вони ще не доєдналися. Чи варто чекати від них блокбастера у сфері відкритості? Поки що це виглядає як сценарій для трилера з нульовим рейтингом.
Підписатися на Український кіноінститут
opendatabot.ua
Рейтинг якості відкритих даних в Україні — Опендатабот
Чи відповідають українські відкриті дані міжнародним стандартам?
❤3👍2
Чому українські актори знімаються у низькопробних серіалах?
Команда «Антоніни» провела аналіз інтерв’ю з десятком українських акторів і акторок, щоб розібратися, чому наші таланти продовжують брати участь у серіалах, які викликають сором у глядачів і, подекуди, у самих виконавців. Результати не додають оптимізму, але проливають світло на реалії професії.
Нещодавно на YouTube-каналі Аліни Доротюк вийшло інтерв’ю з актором Богданом Буйлуком — артистом театру «Золоті ворота» та учасником численних телепроєктів. Його відверті рефлексії стали черговим приводом замислитися: чому в Україні, попри наявність талантів, якісні серіали залишаються винятком, а не правилом?
Бюджет — не виправдання
Довгий час вважалося, що причина низької якості українських серіалів — у скромних бюджетах. Мовляв, без великих грошей, як на західних платформах, шедеврів не створити. Але ця теза давно спростована. Приклади на кшталт «Спіймати Кайдаша», знятого ще до повномасштабного вторгнення, доводять: за наявності сильного сценарію та професійного підходу навіть обмежені ресурси не заважають зробити гідний продукт. Тож проблема не лише у фінансах.
Шаблони та типажі
Богдан Буйлук у розмові з Аліною Доротюк описав типову ситуацію в українському серіальному виробництві. За його словами, більшість проєктів будуються за однаковим шаблоном: «Ніна приїхала з села, закохалася в Роберта, він у неї теж, але на заваді стає Крістіна». Актори ж отримують ролі за типажем — наприклад, Буйлук зазвичай грає Стаса чи Костю, який «робить капості й отримує по заслугах». Один із таких прикладів — персонаж Костя у серіалі «Ніхто не ідеальний» від «1+1», де навіть сценарій у фіналі підвів: герої посварилися назавжди, але в останні хвилини раптово помирилися без пояснень.
Ця конвеєрна система залишає акторам мало простору для творчості. Вони не впливають на зміст проєкту, а лише виконують свою частину роботи. Як зазначив Буйлук, у таких умовах він зосереджується виключно на своїй ролі, відмежовуючись від загальної якості продукту.
Гроші як головний мотиватор
Фінансовий аспект — ключовий фактор, що змушує акторів брати участь у сумнівних проєктах. Зарплата Буйлука в театрі становить лише 300 доларів на місяць — сума, далека від уявлень про «зоряне життя». У таких умовах вибір стає очевидним: зніматися там, куди запрошують. Особливо це стало помітно у перший рік повномасштабного вторгнення, коли роботи різко поменшало. Тоді навіть актори з іменем погоджувалися на проєкти рівня «Сліпої», де зазвичай знімаються початківці чи аматори.
Інший приклад — Влад Никитюк, відомий за телесеріалами. В інтерв’ю Доротюк він визнав: між якісним проєктом із низьким гонораром і посереднім, але добре оплачуваним, вибір не завжди падатиме на перше. Актор Максим Самчик («Перші ластівки») додав, що відмова від заробітку на користь ідеального проєкту вимагає неабиякої сміливості — і не кожен до цього готовий.
Війна та її вплив
Повномасштабне вторгнення лише посилило проблему. Актор і військовий Дмитро Сова («Черкаси») розповів, що навіть перебуваючи на фронті, записував проби, щоб не втрачати навичок. Пізніше, уже в Києві, він знявся у фільмі «Песики», обравши проєкт через короткий графік зйомок — 10 днів, які він міг поєднати зі службою. Гроші тут не були головним мотивом, адже гонорари акторів під час війни впали вдвічі, як підтвердила зірка «Папіка» Дар’я Петрожицька.
Кількість проти якості
Для акторів другого плану, таких як Буйлук, важливіша не якість проєктів, а їхня кількість. У той час як зірки головних ролей можуть дозволити собі певну вибірковість, менш відомі артисти змушені брати все, що пропонують. Ця тенденція посилилася під час війни, коли з’явилися «рилз-серіали» — короткі вертикальні відео з примітивними сюжетами для міжнародної аудиторії, куди перекочували навіть відомі обличчя.
Підписатися на Українськийсеріал кіноінститут
Команда «Антоніни» провела аналіз інтерв’ю з десятком українських акторів і акторок, щоб розібратися, чому наші таланти продовжують брати участь у серіалах, які викликають сором у глядачів і, подекуди, у самих виконавців. Результати не додають оптимізму, але проливають світло на реалії професії.
Нещодавно на YouTube-каналі Аліни Доротюк вийшло інтерв’ю з актором Богданом Буйлуком — артистом театру «Золоті ворота» та учасником численних телепроєктів. Його відверті рефлексії стали черговим приводом замислитися: чому в Україні, попри наявність талантів, якісні серіали залишаються винятком, а не правилом?
Бюджет — не виправдання
Довгий час вважалося, що причина низької якості українських серіалів — у скромних бюджетах. Мовляв, без великих грошей, як на західних платформах, шедеврів не створити. Але ця теза давно спростована. Приклади на кшталт «Спіймати Кайдаша», знятого ще до повномасштабного вторгнення, доводять: за наявності сильного сценарію та професійного підходу навіть обмежені ресурси не заважають зробити гідний продукт. Тож проблема не лише у фінансах.
Шаблони та типажі
Богдан Буйлук у розмові з Аліною Доротюк описав типову ситуацію в українському серіальному виробництві. За його словами, більшість проєктів будуються за однаковим шаблоном: «Ніна приїхала з села, закохалася в Роберта, він у неї теж, але на заваді стає Крістіна». Актори ж отримують ролі за типажем — наприклад, Буйлук зазвичай грає Стаса чи Костю, який «робить капості й отримує по заслугах». Один із таких прикладів — персонаж Костя у серіалі «Ніхто не ідеальний» від «1+1», де навіть сценарій у фіналі підвів: герої посварилися назавжди, але в останні хвилини раптово помирилися без пояснень.
Ця конвеєрна система залишає акторам мало простору для творчості. Вони не впливають на зміст проєкту, а лише виконують свою частину роботи. Як зазначив Буйлук, у таких умовах він зосереджується виключно на своїй ролі, відмежовуючись від загальної якості продукту.
Гроші як головний мотиватор
Фінансовий аспект — ключовий фактор, що змушує акторів брати участь у сумнівних проєктах. Зарплата Буйлука в театрі становить лише 300 доларів на місяць — сума, далека від уявлень про «зоряне життя». У таких умовах вибір стає очевидним: зніматися там, куди запрошують. Особливо це стало помітно у перший рік повномасштабного вторгнення, коли роботи різко поменшало. Тоді навіть актори з іменем погоджувалися на проєкти рівня «Сліпої», де зазвичай знімаються початківці чи аматори.
Інший приклад — Влад Никитюк, відомий за телесеріалами. В інтерв’ю Доротюк він визнав: між якісним проєктом із низьким гонораром і посереднім, але добре оплачуваним, вибір не завжди падатиме на перше. Актор Максим Самчик («Перші ластівки») додав, що відмова від заробітку на користь ідеального проєкту вимагає неабиякої сміливості — і не кожен до цього готовий.
Війна та її вплив
Повномасштабне вторгнення лише посилило проблему. Актор і військовий Дмитро Сова («Черкаси») розповів, що навіть перебуваючи на фронті, записував проби, щоб не втрачати навичок. Пізніше, уже в Києві, він знявся у фільмі «Песики», обравши проєкт через короткий графік зйомок — 10 днів, які він міг поєднати зі службою. Гроші тут не були головним мотивом, адже гонорари акторів під час війни впали вдвічі, як підтвердила зірка «Папіка» Дар’я Петрожицька.
Кількість проти якості
Для акторів другого плану, таких як Буйлук, важливіша не якість проєктів, а їхня кількість. У той час як зірки головних ролей можуть дозволити собі певну вибірковість, менш відомі артисти змушені брати все, що пропонують. Ця тенденція посилилася під час війни, коли з’явилися «рилз-серіали» — короткі вертикальні відео з примітивними сюжетами для міжнародної аудиторії, куди перекочували навіть відомі обличчя.
Підписатися на Український
antonina.detector.media
Нам соромно дивитися — їм соромно зніматися. Чому наші актори погоджуються на кринжові серіали?
Ми послухали інтерв'ю з десятком українських акторів і акторок. Час подавати оптимізм у розшук, бо щось його давно не видно.
👍4
Forwarded from 🌻Довженко-Центр : Dovzhenko Centre🌻
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Першим етапом стане ретроспективна програма кінопоказів «Поетичне кіно. Витоки», що складається з фільмів, які стали предтечею бурхливої хвилі 1960-х—1970-х.
Ми поговоримо про межі поетичного та його означення. Через вступні лекції та відкриті дискусії спробуємо підважити та розширити класичний канон течії. Здувши з неї пил, поглянемо через сучасну оптику та європейський контекст.
Покази стануть частиною масштабного вивчення цього феномену Довженко-Центром у 2025 році, який ми визначаємо як рік поетичного кіно.
Запрошуємо на перегляд у Кінолекторій Довженко-Центру з оновленою звуковою системою!
Відкриває ретроспективу стрічка Олександра Довженка «Звенигора» (1928).
Її покажемо 9 березня о 19:00
Квитки за посиланням.
Повна програма на сайті
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤11
Чому у США економісти не схвалюють регіональні рібейти для кіноіндустрії
Американські економісти різних політичних поглядів демонструють рідкісну одностайність у негативній оцінці регіональних рібейтів (податкових пільг) для кіноіндустрії. Дослідження систематично спростовують оптимістичні прогнози лобістів та зацікавлених медіакорпорацій. Про це пише видання The Daily Indy.
Реальні дані проти оптимістичних прогнозів
Дослідження 40 штатів США за 15-річний період виявило лише мінімальні або тимчасові економічні вигоди від податкових пільг. Більшість типів пільг не мали помітного впливу на зростання заробітної плати місцевих працівників чи валового продукту регіону.
Показові приклади з американських штатів
Нью-Йорк
Попри інвестування $7,5 мільярдів у податкові пільги, штат отримує лише 15 центів податкових надходжень на кожен витрачений долар. Департамент оподаткування визнав, що більшість кіновиробництва "відбувалася б у штаті незалежно від наявності пільг".
Джорджія
Джорджія привабила такі проєкти як "Голодні ігри", фільми Marvel та "Ходячі мерці" агресивною політикою податкових пільг. Проте аудит 2023 року виявив негативний вплив на загальне створення робочих місць. Кожне створене робоче місце в штаті для кіноіндустрії коштувало платникам податків приблизно $160 000.
Проблема "гонки на дно"
Податкові пільги створюють "гонку на дно", коли регіони конкурують між собою, пропонуючи дедалі щедріші умови. Кіностудії диктують свої умови, переміщуючи виробництво туди, де пропонують найвигідніші пільги.
Така конкуренція не створює нових робочих місць у глобальному масштабі, а лише переміщує їх між регіонами за рахунок платників податків.
Тимчасовість створених робочих місць
Більшість проєктів — це короткострокові виробництва, які не забезпечують стабільної зайнятості. Високооплачувані посади часто заповнюються людьми з-за меж регіону, де відбуваються зйомки. Місцеве населення зазвичай отримує менш оплачувані та нестабільні посади.
Проблема прозорості та оцінки ефективності
Багато програм податкових пільг страждають від недостатньої прозорості. Звіти про економічний вплив часто готуються самими бенефіціарами, що створює конфлікт інтересів.
Незалежні дослідження академічних установ або державних аудиторських органів показують значно скромніші результати порівняно з прогнозами галузевих лобістів.
Досвід США демонструє, що рібейти для кіноіндустрії рідко виправдовують очікування щодо економічного зростання та створення робочих місць. Незважаючи на їхню політичну привабливість, такі програми часто виявляються неефективним використанням обмежених бюджетних ресурсів.
Підписатися на Український кіноінститут
Американські економісти різних політичних поглядів демонструють рідкісну одностайність у негативній оцінці регіональних рібейтів (податкових пільг) для кіноіндустрії. Дослідження систематично спростовують оптимістичні прогнози лобістів та зацікавлених медіакорпорацій. Про це пише видання The Daily Indy.
Реальні дані проти оптимістичних прогнозів
Дослідження 40 штатів США за 15-річний період виявило лише мінімальні або тимчасові економічні вигоди від податкових пільг. Більшість типів пільг не мали помітного впливу на зростання заробітної плати місцевих працівників чи валового продукту регіону.
Показові приклади з американських штатів
Нью-Йорк
Попри інвестування $7,5 мільярдів у податкові пільги, штат отримує лише 15 центів податкових надходжень на кожен витрачений долар. Департамент оподаткування визнав, що більшість кіновиробництва "відбувалася б у штаті незалежно від наявності пільг".
Джорджія
Джорджія привабила такі проєкти як "Голодні ігри", фільми Marvel та "Ходячі мерці" агресивною політикою податкових пільг. Проте аудит 2023 року виявив негативний вплив на загальне створення робочих місць. Кожне створене робоче місце в штаті для кіноіндустрії коштувало платникам податків приблизно $160 000.
Проблема "гонки на дно"
Податкові пільги створюють "гонку на дно", коли регіони конкурують між собою, пропонуючи дедалі щедріші умови. Кіностудії диктують свої умови, переміщуючи виробництво туди, де пропонують найвигідніші пільги.
Така конкуренція не створює нових робочих місць у глобальному масштабі, а лише переміщує їх між регіонами за рахунок платників податків.
Тимчасовість створених робочих місць
Більшість проєктів — це короткострокові виробництва, які не забезпечують стабільної зайнятості. Високооплачувані посади часто заповнюються людьми з-за меж регіону, де відбуваються зйомки. Місцеве населення зазвичай отримує менш оплачувані та нестабільні посади.
Проблема прозорості та оцінки ефективності
Багато програм податкових пільг страждають від недостатньої прозорості. Звіти про економічний вплив часто готуються самими бенефіціарами, що створює конфлікт інтересів.
Незалежні дослідження академічних установ або державних аудиторських органів показують значно скромніші результати порівняно з прогнозами галузевих лобістів.
Досвід США демонструє, що рібейти для кіноіндустрії рідко виправдовують очікування щодо економічного зростання та створення робочих місць. Незважаючи на їхню політичну привабливість, такі програми часто виявляються неефективним використанням обмежених бюджетних ресурсів.
Підписатися на Український кіноінститут
❤4
Американські стрімінги проти Європи: чи почнеться війна за аудіовізуальний ринок?
Глобальна кіноіндустрія на межі потрясінь: президент США Дональд Трамп розширює торговельну війну, і цього разу під прицілом можуть опинитися американські стрімінгові платформи — Netflix, Disney+, Amazon — у протистоянні з Європою. Нові тарифи, які стартують 2 квітня і названі Трампом "Днем визволення", загрожують перерости в культурний конфлікт через європейські правила для стрімінгів. Про це пише Screen Daily.
Трамп проти європейських законів
У меморандумі від 21 лютого Трамп розкритикував закони, які змушують стрімінгові сервіси фінансувати локальний контент, зокрема директиву ЄС (AVMSD). Вона дозволяє країнам, як Франція чи Іспанія (вже 14 держав), вимагати від платформ інвестувати в європейські проєкти. Трамп назвав це "атакою на суверенітет США" і пообіцяв ударити тарифами. Канада вже має схожі правила, а Австралія та Південна Корея готуються їх запровадити. Для американських гігантів це — загроза їхній глобальній експансії.
Стрімінги б’ють на сполох
Асоціація кінокомпаній США (MPA), що лобіює інтереси Netflix і Disney, подала звіт на 86 сторінок, звинувативши 30 країн у "торговельних бар’єрах". У Європі їх дратують квоти (30% контенту має бути європейським) та "надмірні" інвестиційні вимоги. Гільдії DGA та IATSE додають: через ці правила США втратили 40% телепродукції з 2022 року, а Європа, зокрема Британія, "перетягує" американські гроші на свої проєкти. MPA вважає це "несправедливою війною" проти стрімінгів.
Європа під ударом
Єврокомісія мовчить, чим обурила 54 депутатів Європарламенту — вони вимагають захищати Директиву AVMSD. Французькі продюсери називають дії США "оголошенням війни". Дані CNC вражають: там, де стрімінги зобов’язані інвестувати, їхні замовлення зросли на 140% за 2020–2024 роки. У Франції Netflix і Disney вклали €866 млн за три роки. Без цих правил Європа ризикує втратити культурний суверенітет.
Чи буде бій?
Для Європи аудіовізуальний сектор — це "м’яка сила" і економіка. Для американських стрімінгів — ринок, який не хочуть ділити. Експерти закликають Європу об’єднатися, інакше США можуть "задушити" її культурне розмаїття. Війна за екрани вже на порозі.
Підписатися на Український кіноінститут
Глобальна кіноіндустрія на межі потрясінь: президент США Дональд Трамп розширює торговельну війну, і цього разу під прицілом можуть опинитися американські стрімінгові платформи — Netflix, Disney+, Amazon — у протистоянні з Європою. Нові тарифи, які стартують 2 квітня і названі Трампом "Днем визволення", загрожують перерости в культурний конфлікт через європейські правила для стрімінгів. Про це пише Screen Daily.
Трамп проти європейських законів
У меморандумі від 21 лютого Трамп розкритикував закони, які змушують стрімінгові сервіси фінансувати локальний контент, зокрема директиву ЄС (AVMSD). Вона дозволяє країнам, як Франція чи Іспанія (вже 14 держав), вимагати від платформ інвестувати в європейські проєкти. Трамп назвав це "атакою на суверенітет США" і пообіцяв ударити тарифами. Канада вже має схожі правила, а Австралія та Південна Корея готуються їх запровадити. Для американських гігантів це — загроза їхній глобальній експансії.
Стрімінги б’ють на сполох
Асоціація кінокомпаній США (MPA), що лобіює інтереси Netflix і Disney, подала звіт на 86 сторінок, звинувативши 30 країн у "торговельних бар’єрах". У Європі їх дратують квоти (30% контенту має бути європейським) та "надмірні" інвестиційні вимоги. Гільдії DGA та IATSE додають: через ці правила США втратили 40% телепродукції з 2022 року, а Європа, зокрема Британія, "перетягує" американські гроші на свої проєкти. MPA вважає це "несправедливою війною" проти стрімінгів.
Європа під ударом
Єврокомісія мовчить, чим обурила 54 депутатів Європарламенту — вони вимагають захищати Директиву AVMSD. Французькі продюсери називають дії США "оголошенням війни". Дані CNC вражають: там, де стрімінги зобов’язані інвестувати, їхні замовлення зросли на 140% за 2020–2024 роки. У Франції Netflix і Disney вклали €866 млн за три роки. Без цих правил Європа ризикує втратити культурний суверенітет.
Чи буде бій?
Для Європи аудіовізуальний сектор — це "м’яка сила" і економіка. Для американських стрімінгів — ринок, який не хочуть ділити. Експерти закликають Європу об’єднатися, інакше США можуть "задушити" її культурне розмаїття. Війна за екрани вже на порозі.
Підписатися на Український кіноінститут
Screen Daily
Global film and TV industry braces for expansion of Trump trade war
Trump has indicated he is prepared to target international film and TV industry while the MPA, DGA and IATSE urge action.
Міжнародна кіноіндустрія, яка вже потерпає від консолідації медіакорпорацій, алгоритмічної цензури та фрагментації аудиторії, стоїть на порозі повноцінної кризи для незалежного кіно. Ось аналіз поточних негативних тенденцій, причин їхнього загострення та стратегій, які допоможуть досвідченим продюсерам знайти можливості в цій безнадії.
Підписатися на Український кіноінститут
Підписатися на Український кіноінститут
Telegraph
Темні часи для міжнародного інді-кіно: аналіз кризи та стратегії виживання
Міжнародна кіноіндустрія, яка вже потерпає від консолідації медіакорпорацій, алгоритмічної цензури та фрагментації аудиторії, стоїть на порозі повноцінної кризи для незалежного кіно. Ось аналіз поточних негативних тенденцій, причин їхнього загострення та…
👍7