Мі-24П з бортовим номером "жовтий 15" зі складу 7-го окремого полку армійської авіації під час АТО, 2014 рік.
На першому фото цей гелікоптер зображений з іншим Мі-24П весною 2014 року зі складу цього ж полку біля навчального центру "Десна" перед початком АТО. Обидва гелікоптери вже мають нанесені білі полоси для швидкого розпізнавання. "Жовтий 15" відрізнявся від інших бортів цього полку свіжим камуфляжем, що чудово видно на фото. В наступний раз цей гелікоптер був помічений тієї ж весни на відео, що було знято біля міста Ізюм (2 та 3 фото). Зверніть увагу на підвішену ПТКР 9М114.
Згідно деякої інформації, він був учасником атаки по бойовикам російського угрупування "Іскра" в перший день бою за Донецький аеропорт 26 травня 2014 року, коли Мі-24 спершу здійснили прикриття висадки десанту підсилення з гелікоптерів Мі-8, а потім атакували ворога гарматами та некерованими авіаційними ракетами в новому терміналі аеропорту.
В подальшому брав участь в літніх боях за Слов'янськ (цілком можливо, перше бойове хрещення відбулось ще в квітні під час перших боїв за місто), де 3 або 4 червня був підбитий вогнем з землі та здійснив вимушену посадку. З місця приземлення гелікоптер був евакуйований на ремонт (4, 5 та 6 фото). Точний час перебування в ремонті невідомий, але в серпні гелікоптер знову приступив до виконання бойових завдань в зоні АТО.
20 серпня 2014 року біля селища Георгіївка Луганської області відбувся бій українських сил з регулярними підрозділами російської армії та бойовиками незаконних збройних формувань, на підтримку наземних сил була викликана армійська авіація в складі двох пар Мі-24 7-го окремого полку армійської авіації. "Жовтий 15" перебував в другій парі, яка полетіла в те ж саме місце, де вже успішно по ворогу відпрацювала перша пара ударних гелікоптерів. Перебуваючи над цим районом бойових дій, гелікоптер був збитий, внаслідок чого загинули пілот майор Олег Бірюк та штурман-оператор капітан Антон Родіонов. За версією української сторони, гелікоптер був збитий з російського ЗРГК "Панцир-С1".
P.S. Олег Бірюк отримає звання підполковника посмертно. 7-й окремий полк армійської авіації в 2016 році було переформовано на 12-ту окрему бригаду армійської авіації. Місце та час зйомки останнього фото невідомі.
#ато #мі24
На першому фото цей гелікоптер зображений з іншим Мі-24П весною 2014 року зі складу цього ж полку біля навчального центру "Десна" перед початком АТО. Обидва гелікоптери вже мають нанесені білі полоси для швидкого розпізнавання. "Жовтий 15" відрізнявся від інших бортів цього полку свіжим камуфляжем, що чудово видно на фото. В наступний раз цей гелікоптер був помічений тієї ж весни на відео, що було знято біля міста Ізюм (2 та 3 фото). Зверніть увагу на підвішену ПТКР 9М114.
Згідно деякої інформації, він був учасником атаки по бойовикам російського угрупування "Іскра" в перший день бою за Донецький аеропорт 26 травня 2014 року, коли Мі-24 спершу здійснили прикриття висадки десанту підсилення з гелікоптерів Мі-8, а потім атакували ворога гарматами та некерованими авіаційними ракетами в новому терміналі аеропорту.
В подальшому брав участь в літніх боях за Слов'янськ (цілком можливо, перше бойове хрещення відбулось ще в квітні під час перших боїв за місто), де 3 або 4 червня був підбитий вогнем з землі та здійснив вимушену посадку. З місця приземлення гелікоптер був евакуйований на ремонт (4, 5 та 6 фото). Точний час перебування в ремонті невідомий, але в серпні гелікоптер знову приступив до виконання бойових завдань в зоні АТО.
20 серпня 2014 року біля селища Георгіївка Луганської області відбувся бій українських сил з регулярними підрозділами російської армії та бойовиками незаконних збройних формувань, на підтримку наземних сил була викликана армійська авіація в складі двох пар Мі-24 7-го окремого полку армійської авіації. "Жовтий 15" перебував в другій парі, яка полетіла в те ж саме місце, де вже успішно по ворогу відпрацювала перша пара ударних гелікоптерів. Перебуваючи над цим районом бойових дій, гелікоптер був збитий, внаслідок чого загинули пілот майор Олег Бірюк та штурман-оператор капітан Антон Родіонов. За версією української сторони, гелікоптер був збитий з російського ЗРГК "Панцир-С1".
P.S. Олег Бірюк отримає звання підполковника посмертно. 7-й окремий полк армійської авіації в 2016 році було переформовано на 12-ту окрему бригаду армійської авіації. Місце та час зйомки останнього фото невідомі.
#ато #мі24
🫡89👍4😢2❤1
Захоплена українськими бійцями російська БМД-2К зі складу 76-ї десантно-штурмової дивізії на висоті "Гагарін" біля селища Георгіївка Луганської області, 20 серпня 2014 року.
Селище Георгіївка знаходиться північно-східніше від міста Лутугине, яке 27 липня 2014 року звільнила українська армія разом з селищем в ході операцій в секторі "А". Успіхи українських сил на всьому Донбасі змусили російське керівництво почати масовану відправку своїх кадрових частин в Україну в першій половині серпня, одними з яких стали підрозділи 76-ї ДШД, які відправили в Луганську область.
Висота "Гагарін" біля Георгіївки разом з блокпостами "Кагор", "Поступ" та "Наука" являли собою основу оборони біля селища. Ранком 20 серпня в атаку на "Гагарін" пішли сили 1-ї роти 234-го десантно-штурмового полку 76-ї дивізії (в її складі також були бійці 104-го полку) та відразу захопили висоту, знищивши в ході бою дві БМП-2 24-ї ОМБр. З висоти російські десантники разом з танком російської 35-ї ОМСБр, який прибув трохи пізніше на висоту, взяли під вогневий контроль селище та блокпости, прострілюючи їх з гармат танка і БМД-2. "Поступ" атакувала 2-га рота 234-го полку за підтримки БМД-2 та ще одного танка 35-ї ОМСБр (танк знищив дві МТ-ЛБ, а БМД-2 розстріляла ще одну БМП-2). Крім кадрових російських військових також відомо про участь в бою бойовиків незаконних збройних формувань. Росіяни зайшли на блокпост та навіть встигли встановити свій прапор, але швидко були відкинуті з нього. За свідченнями українських бійців в якийсь момент українські САУ навіть почали вести вогонь по "Гагаріну" прямою наводкою. Біля нього ж російські десантники одного з взводів вищезгаданої 1-ї роти опинились в засідці, в ході якої загинув їх командир взводу. Українське командування викликало підтримку армійської авіації, яка атакувала висоту, але, на жаль, був збитий один Мі-24П (про нього написано в попередньому пості). Крім авіації вогневу підтримку надали РСЗВ "Смерч". Згодом відбулась контратака танками та БМП-2 24-ї та 30-ї бригад за підтримки артилерії, яка вибила росіян з "Гагаріна", де вони втратили одну БМД-2 знищеною та залишили БМД-2К з бортовим номером 275, яка мала несправну гармату та належала командиру 1-ї роти 234-го полку 76-ї дивізії капітану Короленко, який загинув в той день. В подальшому ця машина була вивезена в Одесу в військову академію. Біля блокпоста "Поступ" також була захоплена ще одна БМД-2К, яку покинули через несправність трансмісії. Але самим цінним трофеєм стало захоплення важливої документації в вигляді різних журналів та карт, що були знайдені в командирських БМД.
В ході описаного бою українські втрати становили 7 загиблих та 25 поранених (але мені невідомо, чи увійшли в цей список пілоти збитого Мі-24П). Точні російські втрати невідомі, по похованням підтверджується загибель мінімум чотирьох десантників 76-ї дивізії.
#ато #бмд
Селище Георгіївка знаходиться північно-східніше від міста Лутугине, яке 27 липня 2014 року звільнила українська армія разом з селищем в ході операцій в секторі "А". Успіхи українських сил на всьому Донбасі змусили російське керівництво почати масовану відправку своїх кадрових частин в Україну в першій половині серпня, одними з яких стали підрозділи 76-ї ДШД, які відправили в Луганську область.
Висота "Гагарін" біля Георгіївки разом з блокпостами "Кагор", "Поступ" та "Наука" являли собою основу оборони біля селища. Ранком 20 серпня в атаку на "Гагарін" пішли сили 1-ї роти 234-го десантно-штурмового полку 76-ї дивізії (в її складі також були бійці 104-го полку) та відразу захопили висоту, знищивши в ході бою дві БМП-2 24-ї ОМБр. З висоти російські десантники разом з танком російської 35-ї ОМСБр, який прибув трохи пізніше на висоту, взяли під вогневий контроль селище та блокпости, прострілюючи їх з гармат танка і БМД-2. "Поступ" атакувала 2-га рота 234-го полку за підтримки БМД-2 та ще одного танка 35-ї ОМСБр (танк знищив дві МТ-ЛБ, а БМД-2 розстріляла ще одну БМП-2). Крім кадрових російських військових також відомо про участь в бою бойовиків незаконних збройних формувань. Росіяни зайшли на блокпост та навіть встигли встановити свій прапор, але швидко були відкинуті з нього. За свідченнями українських бійців в якийсь момент українські САУ навіть почали вести вогонь по "Гагаріну" прямою наводкою. Біля нього ж російські десантники одного з взводів вищезгаданої 1-ї роти опинились в засідці, в ході якої загинув їх командир взводу. Українське командування викликало підтримку армійської авіації, яка атакувала висоту, але, на жаль, був збитий один Мі-24П (про нього написано в попередньому пості). Крім авіації вогневу підтримку надали РСЗВ "Смерч". Згодом відбулась контратака танками та БМП-2 24-ї та 30-ї бригад за підтримки артилерії, яка вибила росіян з "Гагаріна", де вони втратили одну БМД-2 знищеною та залишили БМД-2К з бортовим номером 275, яка мала несправну гармату та належала командиру 1-ї роти 234-го полку 76-ї дивізії капітану Короленко, який загинув в той день. В подальшому ця машина була вивезена в Одесу в військову академію. Біля блокпоста "Поступ" також була захоплена ще одна БМД-2К, яку покинули через несправність трансмісії. Але самим цінним трофеєм стало захоплення важливої документації в вигляді різних журналів та карт, що були знайдені в командирських БМД.
В ході описаного бою українські втрати становили 7 загиблих та 25 поранених (але мені невідомо, чи увійшли в цей список пілоти збитого Мі-24П). Точні російські втрати невідомі, по похованням підтверджується загибель мінімум чотирьох десантників 76-ї дивізії.
#ато #бмд
❤56🫡11👍6
В продовження до попереднього запису. Російський Т-72Б зразка 1989 року зі складу 35-ї ОМСБр, підбитий в ході бою за блокпост "Поступ" біля селища Георгіївка, 20 серпня 2014 року.
Танк був підбитий вогнем з 100-мм протитанкової гармати МТ-12 "Рапіра". За спогадами учасників цього бою, протитанкісти здійснили мінімум 11 пострілів, один з яких влучив в вразливий нижній лобовий лист корпусу. Однак згодом була знищена й сама "Рапіра". Невдовзі з відходом українських сил з даного району танк буде евакуйований представниками незаконних збройних формувань в тил, де стане донором запчастин, а згодом стане мішенню на полігоні.
#ато #т72 #мт12
Танк був підбитий вогнем з 100-мм протитанкової гармати МТ-12 "Рапіра". За спогадами учасників цього бою, протитанкісти здійснили мінімум 11 пострілів, один з яких влучив в вразливий нижній лобовий лист корпусу. Однак згодом була знищена й сама "Рапіра". Невдовзі з відходом українських сил з даного району танк буде евакуйований представниками незаконних збройних формувань в тил, де стане донором запчастин, а згодом стане мішенню на полігоні.
#ато #т72 #мт12
🫡48🔥3👌2👍1
Су-24МП зі складу 118-го окремого авіаполку радіоелектронної боротьби, 1994 рік.
Су-24МП являє собою версію літака в ролі постановника перешкод. Всього максимум було виготовлено 12 бортів, 7 чи 8 з яких на момент розпаду СРСР перебували в складі 118-го ОАП РЕБ в Чорткові. В 1994 році цей полк було розформовано, а його літаки передали до складу 48-го окремого розвідувального авіаполку, однак, там вони перебували до 1997 року та були передані до складу 6-ї авіабази 33-го центру бойового застосування ВПС в Кульбакине.
6-та авіабаза в 1996 році почала замість Ту-22М2 отримувати Су-24 перших серій зі складу 29-го БАП (інструкторський до 1995 року, в 1997 році був розформований) з Бердянську з частиною льотного та технічного складу. Авіабазі також треба було надати Су-24М, тому для її доукомплектування було вирішено відправити Су-24МП, які надійшли в 1997 році та стали використовуватись виключно в якості навчальних машин для підтримки навичок льотного складу. В такій ролі вони експлуатувались до 2004 року, після чого були списані та поставлені на зберігання в тому ж самому Кульбакине, де ще перебували доволі довгий час.
#су24
Су-24МП являє собою версію літака в ролі постановника перешкод. Всього максимум було виготовлено 12 бортів, 7 чи 8 з яких на момент розпаду СРСР перебували в складі 118-го ОАП РЕБ в Чорткові. В 1994 році цей полк було розформовано, а його літаки передали до складу 48-го окремого розвідувального авіаполку, однак, там вони перебували до 1997 року та були передані до складу 6-ї авіабази 33-го центру бойового застосування ВПС в Кульбакине.
6-та авіабаза в 1996 році почала замість Ту-22М2 отримувати Су-24 перших серій зі складу 29-го БАП (інструкторський до 1995 року, в 1997 році був розформований) з Бердянську з частиною льотного та технічного складу. Авіабазі також треба було надати Су-24М, тому для її доукомплектування було вирішено відправити Су-24МП, які надійшли в 1997 році та стали використовуватись виключно в якості навчальних машин для підтримки навичок льотного складу. В такій ролі вони експлуатувались до 2004 року, після чого були списані та поставлені на зберігання в тому ж самому Кульбакине, де ще перебували доволі довгий час.
#су24
❤40👍12🫡3
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Су-27С зі складу 39-ї БрТА, весна 2025 року. Цей літак був виготовлений до 1987 року, про що говорить вузький хвостовий "ласт" без додаткового боєкомплекту автомату постановки завад, який з'явився з 19-ї виробничої серії та має унікальний сірий камуфляж. Су-27 з таким камуфляжем неодноразово був героєм фотосесій Пилипа Дзюби.
cred
#су27
cred
#су27
👍58❤11🔥3
Знищені російські КрАЗ-255Б понтонно-мостового парку внаслідок удару українських Су-25 зі складу 299-ї БрТА біля селища Чаплинка Херсонської області в перший день російського повномасштабного вторгнення. На передньому плані лежать уламки збитого штурмовика.
Удар по цій колоні здійснювала пара штурмовиків, ведучим якої був підполковник Олександр Жибров на літаку з бортовим номером 19. За спогадами його веденого, на російську колону спершу були скинуті бомби, потім одразу відбулись пуски некерованих авіаційних ракет. На жаль, літак Олександра Жиброва, перебуваючи над ціллю, відразу був уражений та весь охоплений полум'ям. Тіло пілота згодом було виявлено місцевими жителями, які здійснили його поховання. В подальшому відбулось перепоховання в Кропивницькому. Посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Авіаудари українських Су-25 в цей день в районі Чаплинки на цьому не закінчились. Пізніше туди на бойовий виліт полетить ще одна пара, яка виявить та нанесе успішний авіаудар по іншій колоні росіян. На жаль, і в цей раз не обійдеться без втрат, так як з бойового завдання не повернеться капітан Олександр Щербаков.
#су25
Удар по цій колоні здійснювала пара штурмовиків, ведучим якої був підполковник Олександр Жибров на літаку з бортовим номером 19. За спогадами його веденого, на російську колону спершу були скинуті бомби, потім одразу відбулись пуски некерованих авіаційних ракет. На жаль, літак Олександра Жиброва, перебуваючи над ціллю, відразу був уражений та весь охоплений полум'ям. Тіло пілота згодом було виявлено місцевими жителями, які здійснили його поховання. В подальшому відбулось перепоховання в Кропивницькому. Посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Авіаудари українських Су-25 в цей день в районі Чаплинки на цьому не закінчились. Пізніше туди на бойовий виліт полетить ще одна пара, яка виявить та нанесе успішний авіаудар по іншій колоні росіян. На жаль, і в цей раз не обійдеться без втрат, так як з бойового завдання не повернеться капітан Олександр Щербаков.
#су25
🫡74🙏37😢7❤🔥3
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
На цьому відео пара штурмовиків Су-25 в складі ведучого майора Ростислава Лазаренко та веденого капітана Олександра Щербакова зі складу 299-ї БрТА під час свого першого бойового вильоту, що наносить удар по російській військовій колоні біля селища Чаплинка Херсонської області неподалік від місця подій, описаних в попередньому дописі. На початку відео видно Су-25М1 капітана Щербакова з бортовим номером 30, який несе 4 блоки Б-8 з некерованими авіаційними ракетами.
За спогадами Ростислава Лазаренко, вже з малим запасом палива він виявив російську колону в складі паливозаправників, вантажівок та броньованої техніки, які знаходились одразу за лісопосадкою. Пролетівши колону, він з бойового розвороту зайшов для її атаки з хвоста, під час чого по ньому відбувся перший безуспішний пуск з ПЗРК, та атакував некерованими авіаційними ракетами, внаслідок чого була уражена та вибухнула ворожа техніка. Літак Лазаренко пройшов через полум'я з димом та уламків від вибуху, що призвело до втрати обертів двигунів його літака на деякий час (все це чудово видно на відео). Під час виходу з атаки Ростислав помітив другий пуск з ПЗРК, але встиг відстрелити хибні теплові цілі. Ракета вибухнула поруч з літаком, через що його Су-25 "просів" на 20 метрів по висоті. На жаль, в цей час капітан Щербаков був збитий та намагався катапультуватись з малої висоти. На відео видно, що його літак в цей момент мав сильний крен в ліву сторону, через що купол його парашута не встиг розкритись. Його тіло, як і тіло Олександра Жиброва, було виявлено місцевими жителями та поховане. В подальшому відбулось перепоховання в Дніпрі. Посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Ростислав Лазаренко долетів до запасного аеродрому з критичним запасом палива. В його літаку відмовила одна гідросистема, в іншій був низький тиск, через що не працювала механізація крил. Сам літак був весь в пробоїнах від уламків, постраждали навіть лопатки двигунів. Рішенням інженерно-технічної служби він не підлягав відновленню. Станом на грудень 2024 року Ростислав Лазаренко досягне відмітки в 438 бойових вильотів, матиме звання Героя України і буде повним кавалером ордена Богдана Хмельницького, також нагороджений Хрестом бойових заслуг та орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
#су25
За спогадами Ростислава Лазаренко, вже з малим запасом палива він виявив російську колону в складі паливозаправників, вантажівок та броньованої техніки, які знаходились одразу за лісопосадкою. Пролетівши колону, він з бойового розвороту зайшов для її атаки з хвоста, під час чого по ньому відбувся перший безуспішний пуск з ПЗРК, та атакував некерованими авіаційними ракетами, внаслідок чого була уражена та вибухнула ворожа техніка. Літак Лазаренко пройшов через полум'я з димом та уламків від вибуху, що призвело до втрати обертів двигунів його літака на деякий час (все це чудово видно на відео). Під час виходу з атаки Ростислав помітив другий пуск з ПЗРК, але встиг відстрелити хибні теплові цілі. Ракета вибухнула поруч з літаком, через що його Су-25 "просів" на 20 метрів по висоті. На жаль, в цей час капітан Щербаков був збитий та намагався катапультуватись з малої висоти. На відео видно, що його літак в цей момент мав сильний крен в ліву сторону, через що купол його парашута не встиг розкритись. Його тіло, як і тіло Олександра Жиброва, було виявлено місцевими жителями та поховане. В подальшому відбулось перепоховання в Дніпрі. Посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Ростислав Лазаренко долетів до запасного аеродрому з критичним запасом палива. В його літаку відмовила одна гідросистема, в іншій був низький тиск, через що не працювала механізація крил. Сам літак був весь в пробоїнах від уламків, постраждали навіть лопатки двигунів. Рішенням інженерно-технічної служби він не підлягав відновленню. Станом на грудень 2024 року Ростислав Лазаренко досягне відмітки в 438 бойових вильотів, матиме звання Героя України і буде повним кавалером ордена Богдана Хмельницького, також нагороджений Хрестом бойових заслуг та орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
#су25
🫡115❤25❤🔥4😢2
Су-17М4Р та Су-17УМ3 зі складу 48-го окремого гвардійського розвідувального авіаполку в Коломиї під час святкувань до Дня авіації, 28 серпня 2001 року. Під першим бортом підвішений контейнер комплексної розвідки ККР-1/2.
Після розпаду Радянського Союзу ці літаки були в складі 827-го окремого розвідувального авіаполку, в складі якого було двадцять чотири Су-17М4Р та шість Су-17УМ3. В першій половині 1997 року дванадцять Су-17М4Р та два Су-17УМ3 передали до 48-го ОГРАП на заміну списаним МіГ-25РБ. 827-й ОРАП після цього був скорочений до окремої розвідувальної ескадрильї, яка була розформована в 2003 році. Літаки ж 48-го полку продовжували експлуатуватись до 2004 року, коли він також був розформований. Після розформування цих підрозділів частину літаків з їх складу утилізували, частину відправили на базу зберігання на аеродром Шкільний , а частину хотіли продати, для чого їх відправили на територію авіаційного ремонтного заводу в Запоріжжі для проходження ремонту та переобладнання Су-17М4Р в повноцінний ударний варіант. Вже в 2005-2006 роках вісім Су-17М4Р були продані в В'єтнам, а до Ємену в 2006-2007 роках продали дванадцять таких літаків. Пізніше в українських ЗМІ з'явилась інформація, що Ємен купляв ці літаки "по ціні не нового Мерседеса".
#су17
Після розпаду Радянського Союзу ці літаки були в складі 827-го окремого розвідувального авіаполку, в складі якого було двадцять чотири Су-17М4Р та шість Су-17УМ3. В першій половині 1997 року дванадцять Су-17М4Р та два Су-17УМ3 передали до 48-го ОГРАП на заміну списаним МіГ-25РБ. 827-й ОРАП після цього був скорочений до окремої розвідувальної ескадрильї, яка була розформована в 2003 році. Літаки ж 48-го полку продовжували експлуатуватись до 2004 року, коли він також був розформований. Після розформування цих підрозділів частину літаків з їх складу утилізували, частину відправили на базу зберігання на аеродром Шкільний , а частину хотіли продати, для чого їх відправили на територію авіаційного ремонтного заводу в Запоріжжі для проходження ремонту та переобладнання Су-17М4Р в повноцінний ударний варіант. Вже в 2005-2006 роках вісім Су-17М4Р були продані в В'єтнам, а до Ємену в 2006-2007 роках продали дванадцять таких літаків. Пізніше в українських ЗМІ з'явилась інформація, що Ємен купляв ці літаки "по ціні не нового Мерседеса".
#су17
❤38👍11😢8🥰1