Forwarded from 📚 Ранок Букера
Сьогодні показуємо велику домашню бібліотеку італійського письменника та філософа Умберто Еко📖
Вдома він зберігав понад 50 тисяч книг! Серед них було багато рідкісних видань, твори Борхеса й Джойса, яких Еко обожнював, а ще «масова» література. Еко охоче запрошував гостей до своєї бібліотеки й розповідав, як любить читати книги з «вигадками».
😌Звісно, Еко не прочитав всі ці книжки. Окрім читання, він просто любив колекціонувати книги. Письменник часто казав:
💬«Нерозумно думати, що ви повинні прочитати всі книги, які купуєте. Так само нерозумно критикувати тих, хто купує більше, ніж вони коли-небудь зможуть прочитати. Це ніби сказати, що ви маєте використати всі столові прибори, склянки, викрутки чи свердла, які купили, перш ніж купувати нові».
#книжкові_куточки
Вдома він зберігав понад 50 тисяч книг! Серед них було багато рідкісних видань, твори Борхеса й Джойса, яких Еко обожнював, а ще «масова» література. Еко охоче запрошував гостей до своєї бібліотеки й розповідав, як любить читати книги з «вигадками».
😌Звісно, Еко не прочитав всі ці книжки. Окрім читання, він просто любив колекціонувати книги. Письменник часто казав:
💬«Нерозумно думати, що ви повинні прочитати всі книги, які купуєте. Так само нерозумно критикувати тих, хто купує більше, ніж вони коли-небудь зможуть прочитати. Це ніби сказати, що ви маєте використати всі столові прибори, склянки, викрутки чи свердла, які купили, перш ніж купувати нові».
#книжкові_куточки
ЖИТТЯ МАЄ СЕНС
УКРАЇНА ПЕРЕМОЖЕ
ХАРКІВ ВИСТОЇТЬ
ЗСУ - ГЕРОЇ
ПУТІН - ХУЙЛО
УКРАЇНА ПЕРЕМОЖЕ
ХАРКІВ ВИСТОЇТЬ
ЗСУ - ГЕРОЇ
ПУТІН - ХУЙЛО
Нема сенсу вчергове казати, що пацаки - брудна, неосвічена мерзота, яка хоче знищити все, що мислить і не хоче підкорюватися.
Мої найщиріші співчуття родинам загиблих, бажаю одужання і витримки пораненим співробітникам друкарні Фактор-друк. Це помста власнику концерну Фактор Сергію Політучому та директорці Видавництва Віват Юлії Орловій за відкриту і стійку громадянську позицію.
Це вже не перша розтрощена друкарня у Харкові. На жаль, робота друкарів, палітурників, технологів - це ризик. Читачі мають це знати.
Тому прошу поширити цей пост, зайти в перший коментар і купити книжку Віват. Це єдине, що Ви можете зробити зараз.
Мої найщиріші співчуття родинам загиблих, бажаю одужання і витримки пораненим співробітникам друкарні Фактор-друк. Це помста власнику концерну Фактор Сергію Політучому та директорці Видавництва Віват Юлії Орловій за відкриту і стійку громадянську позицію.
Це вже не перша розтрощена друкарня у Харкові. На жаль, робота друкарів, палітурників, технологів - це ризик. Читачі мають це знати.
Тому прошу поширити цей пост, зайти в перший коментар і купити книжку Віват. Це єдине, що Ви можете зробити зараз.
На джипа для 93-ї
Маю пряме відношення до людини, яка буде воювати на цій машині.
Друзі, я, Красовицький Олександр , прошу Вас долучитися до цього збору.
Збираємо кошти на купівлю і ремонт джипа для хлопців з 93 бригади, що палять ворожі танки. Разом ми сила!
🎯 Ціль: 175 000 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/62fDkJcwgL
💳Номер картки банки
5375 4112 1775 3438
Маю пряме відношення до людини, яка буде воювати на цій машині.
Друзі, я, Красовицький Олександр , прошу Вас долучитися до цього збору.
Збираємо кошти на купівлю і ремонт джипа для хлопців з 93 бригади, що палять ворожі танки. Разом ми сила!
🎯 Ціль: 175 000 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/62fDkJcwgL
💳Номер картки банки
5375 4112 1775 3438
send.monobank.ua
Безпечний переказ коштів
Надсилайте безкоштовно та безпечно кошти
Давайте відверто: росіяни не сьогодні почали знищувати українську книжкову галузь. Вони це робили тридцять років тому умовно ринковими методами, починаючи з роздавання премʼєром Черномирдіним та міністром Полтораніним фантастичних пільг та преференцій власним видавцям. Тут і звільнення від податків, і фіксовані ціни на папір, і домовленість із Соросом про багаторічну програму фінансування бібліотек, і збереження статусу книгарень при приватизації.
Тоді, на початку 1994, я написав статтю в газету "Бізнес" під назвою "Українському книговиданню залишилося жити чотири місяці". Перші ринкові спроби робити щось українське захлинулися під дев'ятим валом ринкових книжок з півночі. В тому числі і до бібліотек. А держава... мовчала ще майже десять років. Тільки на другому терміні Президента Кучми Олександру Афоніну та ще декільком лобістам вдалося затиснути головного фіскала та фінансиста країни Миколу Азарова і домогтися податкових пільг, які продовжили виживання ще на якийсь час, поки росіяни не почали новий етап експансії - купівлі тих книгарень, що вижили одночасно з побудовою власних мереж в Україні. Це збіглося з крутим піке українських друкарень, книжкових, газетних, обласних державних та небагатьох приватних. Навіщо друкувати, якщо все привезуть. Тут вже і до бібліотек стало дедалі складніше потрапляти українській книзі, і міністри вчилися, як робити підручники у росіян протягом років десяти, аж до 2014.
Без жодного сумніву, країна стала жертвою агресії в інформаційній сфері не в 2014 році. Ще з часів створення каналу "Інтер" українські політики вибрали російського "старшого брата" для просування в інформаційній сфері. Навіть президент Ющенко не виправдав надій зорієнтованої на нього письменницької спільноти: друк книжок суттєво не зріс, корупції галузі побільшало, а з нею на ринок у брудних черевиках зайшли росіяни. Донецькі книжники були передовим загоном росіян. Маю в своєму багажі кілька історій тих часів, пов'язаних із серйозними погрозами, шантажем, ризиками для бізнесу і не тільки. Тепер це вже не виглядає дивним.
Мені є що сказати про подальші дії - перша спроба повністю заборонити ввезення книжок з держави-агресора, яку ми зробили вдвох з депутатом Остапом Семераком на початку 2015 року вперлась в нерішучість прем'єра Яценюка. Проте, біда була не лише у тому, що він побоявся втрутитися в інформаційний ринок, а й у недалекоглядності більшості видавців, які повірили в російську "лякалку", що без їхніх книжок не витримають книгарні.
А тепер ще раз відверто - я не можу логічно пояснити, чому Президент Зеленський рік не міг знайти часу підписати закон про заборону розповсюдження, друку і ввезення книжок походженням з РФ та РБ, чому Кабмін та МКІП вже майже рік не можуть ухвалити порядок вилучення російських книжок та ще кілька підзаконних актів до цього закону. Хіба не очевидно, що це знову тягне нас у сумне провалля повзучого повернення росіян через чорний та сірий ринок, маркетплейси та базари?
Першу велику харківську друкарню знищили влітку 2022 року, другу - на початку 2024. Сьогодні - вже третю. Випадковість? У нас така конкуренція серед друкарень, що видавці можуть спати спокійно? Ні, вже зараз можна розмістити замовлення на кінець липня. Після сьогоднішньої атаки ціни зростуть, терміни - збільшаться. На скільки? Не знаю. Чи сильно відрізняється ситуація від енергетики? Так. Енергетикам допомагає вся Європа, до них прикута загальна увага. Видавці та друкарі інтелігентно мовчать. Галузі бракує друкарів: хтось воює, хтось ховається. Чоловіча професія. Через це у друкарнях основні друкарські машини крутяться лише в одну зміну. У деяких вже один друкар на дві машини, але друкарські машини - не ткацькі верстати 21 століття - для того, щоб працювати на другій машині, першу зупиняють. Невже ніхто не чув, як книговидання криком кричить: «Дайте забронювати кілька десятків людей, ми ж зупинимося!" Ті, хто це читає, резонно зауважить - перед законом всі рівні. Так то воно так, але трішечки не так! Заброньовані ІТ-вці гральних бізнесів, вантажники супермаркетів, водії інтернет-змі. Що ж виходить, не всі рівні?
Тоді, на початку 1994, я написав статтю в газету "Бізнес" під назвою "Українському книговиданню залишилося жити чотири місяці". Перші ринкові спроби робити щось українське захлинулися під дев'ятим валом ринкових книжок з півночі. В тому числі і до бібліотек. А держава... мовчала ще майже десять років. Тільки на другому терміні Президента Кучми Олександру Афоніну та ще декільком лобістам вдалося затиснути головного фіскала та фінансиста країни Миколу Азарова і домогтися податкових пільг, які продовжили виживання ще на якийсь час, поки росіяни не почали новий етап експансії - купівлі тих книгарень, що вижили одночасно з побудовою власних мереж в Україні. Це збіглося з крутим піке українських друкарень, книжкових, газетних, обласних державних та небагатьох приватних. Навіщо друкувати, якщо все привезуть. Тут вже і до бібліотек стало дедалі складніше потрапляти українській книзі, і міністри вчилися, як робити підручники у росіян протягом років десяти, аж до 2014.
Без жодного сумніву, країна стала жертвою агресії в інформаційній сфері не в 2014 році. Ще з часів створення каналу "Інтер" українські політики вибрали російського "старшого брата" для просування в інформаційній сфері. Навіть президент Ющенко не виправдав надій зорієнтованої на нього письменницької спільноти: друк книжок суттєво не зріс, корупції галузі побільшало, а з нею на ринок у брудних черевиках зайшли росіяни. Донецькі книжники були передовим загоном росіян. Маю в своєму багажі кілька історій тих часів, пов'язаних із серйозними погрозами, шантажем, ризиками для бізнесу і не тільки. Тепер це вже не виглядає дивним.
Мені є що сказати про подальші дії - перша спроба повністю заборонити ввезення книжок з держави-агресора, яку ми зробили вдвох з депутатом Остапом Семераком на початку 2015 року вперлась в нерішучість прем'єра Яценюка. Проте, біда була не лише у тому, що він побоявся втрутитися в інформаційний ринок, а й у недалекоглядності більшості видавців, які повірили в російську "лякалку", що без їхніх книжок не витримають книгарні.
А тепер ще раз відверто - я не можу логічно пояснити, чому Президент Зеленський рік не міг знайти часу підписати закон про заборону розповсюдження, друку і ввезення книжок походженням з РФ та РБ, чому Кабмін та МКІП вже майже рік не можуть ухвалити порядок вилучення російських книжок та ще кілька підзаконних актів до цього закону. Хіба не очевидно, що це знову тягне нас у сумне провалля повзучого повернення росіян через чорний та сірий ринок, маркетплейси та базари?
Першу велику харківську друкарню знищили влітку 2022 року, другу - на початку 2024. Сьогодні - вже третю. Випадковість? У нас така конкуренція серед друкарень, що видавці можуть спати спокійно? Ні, вже зараз можна розмістити замовлення на кінець липня. Після сьогоднішньої атаки ціни зростуть, терміни - збільшаться. На скільки? Не знаю. Чи сильно відрізняється ситуація від енергетики? Так. Енергетикам допомагає вся Європа, до них прикута загальна увага. Видавці та друкарі інтелігентно мовчать. Галузі бракує друкарів: хтось воює, хтось ховається. Чоловіча професія. Через це у друкарнях основні друкарські машини крутяться лише в одну зміну. У деяких вже один друкар на дві машини, але друкарські машини - не ткацькі верстати 21 століття - для того, щоб працювати на другій машині, першу зупиняють. Невже ніхто не чув, як книговидання криком кричить: «Дайте забронювати кілька десятків людей, ми ж зупинимося!" Ті, хто це читає, резонно зауважить - перед законом всі рівні. Так то воно так, але трішечки не так! Заброньовані ІТ-вці гральних бізнесів, вантажники супермаркетів, водії інтернет-змі. Що ж виходить, не всі рівні?
Друзі, галузь вже не може вдихнути, це дихання паралізованого. У минулому році видано трохи менше 25 млн книжок, з них близько 15 - освітня література разом з підручниками. Це зростання? Якими накладами видані ті книжки, що займають місця в нових книгарнях?! Цьогоріч за майже 5 місяців - 5,4 млн. Порахуйте, скільки буде за рік навіть якщо вдасться втримати сьогоднішній рівень. Друкарні - це Харків. Сьогодні вже немає можливості їх релокувати. Навіть не через гроші - через кадри. Навіть невеличку, але важливу нетвердо дану обіцянку надати генератори влада не виконала. Ухвалено концепцію військової освіти для школярів. Це - добре. Але це - ціла система друку книжок, окрім підручників. Хто може це зробити? Видавці? Вони в одному човні з друкарнями. Автори? Їх в десять разів менше, ніж має бути для країни такого розміру. У справжнього фронту, на якому б'ються герої ЗСУ немає справжнього інформаційного тилу. Те, що не встигають винищити росіяни, вміємо добити власними руками.
На фото касета Граду біля офісу Фоліо в квітні 2022 року
На фото касета Граду біля офісу Фоліо в квітні 2022 року
Про Харків і про книжки.
Я не намагатимуся описати весь потенціал книжкової галузі, зосереджений в Харкові. Хто знає - той знає. Адже кожен пост, який збирає багато поширень, бачить ворог. Окрім того, в інших містах України працюють патріотичні українські видавництва, які у разі чого підхоплять з рук харків'ян прапор, якщо нам його стане тяжко нести (поки що ні). Справа в тім, що, коли Президент України Володимир Зеленський висловлює бажання допомогти галузі, галузь має відреагувати і повідомити можновладцям, які, я впевнений, намагатимуться виконати вимогу Президента, з чого саме і складається та підтримка.
1. По-перше, якщо видавництвам та друкарням, які системно втратили від дій ворога, можна якусь частину компенсувати із спонсорських коштів, не відриваючи від видатків на армію та озброєння, це буде важливо і чесно.
2. По-друге, ми маємо подякувати за те, що в останні перед вторгненням місяці галузь отримала є-підтримку. Це дало можливість багатьом учасникам книжкового ринку витримати страшні перші місяці великої війни. У разі проведення аналогічного заходу для галузі, він буде вдвічі ефективнішим для українських видавців, бо половина грошей не піде за кордон за книжки держави-агресора, як минулого разу. З іншого боку, для того, щоб читач отримав ті самі в середньому 6 книжок, суму необхідно подвоїти. За три роки інфляція в галузі перевищила 120%, зокрема, через процеси, не пов'язані з Україною. Однак, і це важливо, хочу запропонувати панові Президенту ініціювати зміни в системі допомоги громадянам в цьому питанні. П'ятирічна програма, згідно з якою, в перший рік людина отримує 2000 грн на книжки, в другий-третій - 1500 грн надає держава і 500 додає сам читач на віртуальну картку, щоб вся сума була доступною. На четвертий-п'ятий рік вже мова буде йти про співфінансування громадянин/держава на рівних, 1000+1000.
3. Як відомо, бібліотечна система є ключовим нереформованим активом з державної системи культурних, освітніх, медичних закладів. 11 тисяч бібліотек у 1800 громадах є непідйомною справою щодо заміни радянських та російських фондів публічних бібліотек (приблизно, 120 млн примірників зі 180 мільйонів). Але, якщо використати формулу 1800 бібліотек по одній на громаду та ще одна на кожні 50.000 мешканців для великих громад, ситуація стає реалістичною, починаючи з першого року після перемоги, або за рахунок іноземних коштів, що мають надійти від партнерів. Тим більше, ми можемо використати формулу співфінансування 50/50 для громад, які не знаходяться на територіях, які за часи вторгнення отримали проблеми.
4. І останнє. Ухвалений новий закон про патріотичне виховання несе в собі загрозу невиконання, якщо вчасно не будуть замовлені авторам, створені видавцями і закуплені для шкільних бібліотек освітянами книжки про наших героїв сучасності та минулого для більш ніж десяти тисяч шкільних бібліотек.
І головне, чого потребує галузь. Не допомоги у критичних випадках, а системної співпраці, з розумінням, що критичний стан, в якому вона перебуває десятиліттями, не виправлено.
Я не намагатимуся описати весь потенціал книжкової галузі, зосереджений в Харкові. Хто знає - той знає. Адже кожен пост, який збирає багато поширень, бачить ворог. Окрім того, в інших містах України працюють патріотичні українські видавництва, які у разі чого підхоплять з рук харків'ян прапор, якщо нам його стане тяжко нести (поки що ні). Справа в тім, що, коли Президент України Володимир Зеленський висловлює бажання допомогти галузі, галузь має відреагувати і повідомити можновладцям, які, я впевнений, намагатимуться виконати вимогу Президента, з чого саме і складається та підтримка.
1. По-перше, якщо видавництвам та друкарням, які системно втратили від дій ворога, можна якусь частину компенсувати із спонсорських коштів, не відриваючи від видатків на армію та озброєння, це буде важливо і чесно.
2. По-друге, ми маємо подякувати за те, що в останні перед вторгненням місяці галузь отримала є-підтримку. Це дало можливість багатьом учасникам книжкового ринку витримати страшні перші місяці великої війни. У разі проведення аналогічного заходу для галузі, він буде вдвічі ефективнішим для українських видавців, бо половина грошей не піде за кордон за книжки держави-агресора, як минулого разу. З іншого боку, для того, щоб читач отримав ті самі в середньому 6 книжок, суму необхідно подвоїти. За три роки інфляція в галузі перевищила 120%, зокрема, через процеси, не пов'язані з Україною. Однак, і це важливо, хочу запропонувати панові Президенту ініціювати зміни в системі допомоги громадянам в цьому питанні. П'ятирічна програма, згідно з якою, в перший рік людина отримує 2000 грн на книжки, в другий-третій - 1500 грн надає держава і 500 додає сам читач на віртуальну картку, щоб вся сума була доступною. На четвертий-п'ятий рік вже мова буде йти про співфінансування громадянин/держава на рівних, 1000+1000.
3. Як відомо, бібліотечна система є ключовим нереформованим активом з державної системи культурних, освітніх, медичних закладів. 11 тисяч бібліотек у 1800 громадах є непідйомною справою щодо заміни радянських та російських фондів публічних бібліотек (приблизно, 120 млн примірників зі 180 мільйонів). Але, якщо використати формулу 1800 бібліотек по одній на громаду та ще одна на кожні 50.000 мешканців для великих громад, ситуація стає реалістичною, починаючи з першого року після перемоги, або за рахунок іноземних коштів, що мають надійти від партнерів. Тим більше, ми можемо використати формулу співфінансування 50/50 для громад, які не знаходяться на територіях, які за часи вторгнення отримали проблеми.
4. І останнє. Ухвалений новий закон про патріотичне виховання несе в собі загрозу невиконання, якщо вчасно не будуть замовлені авторам, створені видавцями і закуплені для шкільних бібліотек освітянами книжки про наших героїв сучасності та минулого для більш ніж десяти тисяч шкільних бібліотек.
І головне, чого потребує галузь. Не допомоги у критичних випадках, а системної співпраці, з розумінням, що критичний стан, в якому вона перебуває десятиліттями, не виправлено.